Державна служба зайнятості, її структура і повноваження

Служба зайнятості в Україні створена згідно з постановою Ка­бінету Міністрів України від 21 грудня 1990 року № 381 «Про створення державної служби зайнятості України». А постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року № 47 затвер­джено Положення про державну службу зайнятості.

Державна служба зайнятості - це державний орган, створений для реалізації політики зайнятості населення, професійної орієнта­ції, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, що ви­значається Кабінетом Міністрів України, її діяльність здійснюєть­ся під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з Центру зайнятості Міністерства праці і соціальної політики України, центру зайнято­сті Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севас­топольського міських, районних, міжрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості. До складу служби зайнятості входять також центри професійної орієнтації, навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри трудової реабілітації населення.

У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, яка здійснює контроль за виконанням законодавства про зайня­тість підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими робото­давцями.

Місцеві центри зайнятості та інші органи державної служби за­йнятості підпорядковуються Міністерству праці та соціальної полі­тики та відповідним місцевим органам державної виконавчої влади.

Діяльність державної служби зайнятості фінансується за раху­нок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення, пе­редбачених на ці цілі.

Правове регулювання становища державних службовців, які працюють в підрозділах державної служби зайнятості, здійснюєть­ся відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. (але 01.01.2013 р. набере чинності Закон від 17.11.2011 р.).

Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, на­даються державною службою зайнятості безоплатно.

Основні повноваження державної служби зайнятості закріплені в Законі України «Про зайнятість населення» та Положенні про державну службу зайнятості.

Так, на державну службу зайнятості покладено обов'язки:

- аналізувати і прогнозувати попит та пропозицію на робочу силу, інформувати населення і державні органи управління про стан ринку праці;

- консультувати громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважених ними органів, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, про вимоги, що ставляться до професії, та з інших питань, які сприяють зайнятості населення;

- вести облік вільних робочих місць і громадян, які звертають­ся з питань працевлаштування;

- надавати допомогу громадянам у підборі підходящої роботи, а власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам - у підборі необхідних працівників;

- організовувати в разі потреби професійну підготовку і пере­підготовку громадян в системі служби зайнятості або направляти їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепід­готовку працівників, сприяти підприємствам у розвитку та визна­ченні змісту курсів навчання та перенавчання;

- надавати послуги по працевлаштуванню та професійній орієн­тації вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню;

- реєструвати безробітних і надавати їм у межах своєї компе­тенції допомогу, в тому числі і грошову;

- брати участь у підготовці перспективних і поточних національ­ної і регіональних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття.

Державна служба зайнятості має право:

- одержувати від підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності статистичні дані про наявність вакантних ро­бочих місць, про характер і умови праці на них, про всіх вивіль­нюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в орієнтації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;

- розробляти і вносити на розгляд місцевих Рад народних де­путатів пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і нездатних на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян на працевлаштування;

- направляти на працевлаштування на підприємства, в уста­нови, організації всіх форм власності за наявності вільних ро­бочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки;

- направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачу­вані громадські роботи;

- укладати за дорученням підприємств, установ, організацій всіх форм власності договори з громадянами при їх працевлашту­ванні з попереднім (в разі потреби) професійним навчанням, опла­тою вартості проїзду, добових, а також надавати допомогу при переїзді на нове місце проживання та праці за рахунок коштів під­приємств, установ, організацій;

- розпоряджатися у встановленому законодавством порядку
коштами фонду сприяння зайнятості;

- оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаш­тування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання стипендії у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення;

- у встановленому законодавством порядку надавати громадя­нам допомогу по безробіттю та припиняти або скасовувати її;

- вносити пропозиції до місцевих органів державної виконав­чої влади про зупинення на строк до шести місяців рішення під­приємств про вивільнення працівників у разі утруднення їх наступ­ного працевлаштування з одночасною частковою або повною ком­пенсацією витрат підприємств, викликаних цією відстрочкою, у порядку, визначеному законодавством України;

- стягувати з підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмки до державного фонду сприяння зайнятості на­селення;

- застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ, ор­ганізацій незалежно від форми власності, в разі неподання або по­рушення строків подання ними даних про вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; в разі пору­шення ними законодавства про зайнятість населення щодо праце­влаштування іноземців, надання послуг, пов'язаних з працевлаш­туванням суб'єктами підприємницької діяльності та ін.;

- компенсувати до 50% витрат підприємствам, установам і організаціям на перепідготовку працівників, які підлягають скоро­ченню у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, за умови їх працевлаштування.

Для фінансування передбачених програмами зайнятості насе­лення заходів утворено Державний фонд сприяння зайнятості на­селення, який є самостійною фінансовою системою і утворюється на державному і місцевому рівнях за рахунок:

- асигнувань державних і місцевих бюджетів;

- обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій всіх форм власності, які займаються виробничо-господарською або ко­мерційною діяльністю, добровільних внесків об'єднань громадян;

- коштів служби зайнятості, одержаних від надання платних послуг і частини прибутку підприємств, установ, організацій, що створюються державною службою зайнятості;

- інших надходжень.

Кошти державного фонду сприяння зайнятості використову­ються для фінансування:

- професійної орієнтації населення, професійного навчання вивільнюваних працівників і безробітних, сприяння їх працевлаш­туванню та виплати допомоги по безробіттю;

- надання безпроцентної позики безробітним для заняття підприємницькою діяльністю;

- створення і розвитку навчально-матеріальної бази, інформа­ційно-обчислювальних центрів, центрів профорієнтації, підготовки і навчання працівників, службових приміщень і власних підпри­ємств служби зайнятості;

- організації додаткових робочих місць у галузях народного господарства;

- утримання працівників служби та інших витрат, пов'язаних із
соціальним захистом права громадян держави на працю.

Розпорядником коштів державного фонду сприяння зайнятості є державна служба зайнятості.

Для надання послуг, пов'язаних з профорієнтацією, підвищен­ням професійного рівня та підготовки до роботи громадян за новою професією, а також для сприяння працевлаштуванню гро­мадян у період тимчасового перебування за кордоном, на під­ставі ліцензій, що видаються у встановленому порядку, можуть створюватися комерційні бюро, агентства та інші організації за наявності в них сертифіката, виданого державною службою за­йнятості.