Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму

Підшлункова залоза (а точніше її острівці Лангерганса, які є скупченнями ендокринних альфа-, бета- та дельта-клітин) секретує гормони, які беруть участь в підтриманні постійного рівня цукру в крові – інсулін, глюкагон та соматостатин.

Інсулін, що утворюється в бета-клітинах підшлункової залози здійснює:

1) зниження концентрації глюкози в крові (норма – 0,8-1,0г/л) шляхом підвищення проникності мембран клітин для глюкози  поглинання клітинами глюкозами;

2) посилює перетворення в печінці глюкози в глікоген, що знижує її концентрацію в крові;

3) робить проникними для глюкози мембрани м'язових клітин, які в нормі для нього не проникні, що має значення при напруженій фізичній роботі;

4) забезпечує активний транспорт в клітини багатьох (хоча і не всіх) амінокислот;

5) стимулює синтез білка клітинами шляхом підвищення швидкості транскрипції ДНК в ядрі.

6) активує перетворення глюкози на ліпіди;

7) стимулює утворення тригліцеролу з гліцеролу та жирних кислот.

Глюкагон утворюється в альфа-клітинах підшлункової залози. Його можна назвати антагоністом інсуліну, тому що під його впливом здійснюється розщеплення глікогену в печінці (глікогеноліз)  швидке підвищення концентрації глюкози в крові при гіпоглікемії.

Соматостатин утворюється в дельта-клітинах підшлункової залози і спричиняє:

1) пригнічує синтез в гіпофізі гормона росту;

2) пригнічує секрецію інсуліна та глюкагона;

3) пригнічує перистальтику шлунково-кишкового тракту (ШКТ);

4) зменшує секрецію травного соку.

 

Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (ТЗ -Т4).

Тиреоїдні гормони Т3 і Т4 виконують такі життєво важливі функції:

стимулюють метаболізм у всьому організмі;

Т3 діє на геном зумовлюючи посилення транскрипції і трансляції  стимуляція синтезу білка;

· впливають на вихід із клітин Na+ і надходження до них К+;

· підвищують активність багатьох ферментів, перш за все тих, які беруть участь в розщепленні вуглеводів  підвищення їх метаболізму;

· сприяють фізичному росту у дітей;

· сприяють нормальному розвитку мозку в постнатальний період (після народження).

 

9. Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.

Статеві залози (жіночі - яєчники) – залози змішаної секреції.

· зовнішньосекреторна функція – продукують статеві клітини

· внутрішньосекреторна функція – виділяють у кров статеві гормони

Жіночі гормони – естрогени, найактивніший – прогестерон, естредіол.

Статеві гормони забезпечують розвиток вторинних статевих ознак:

· відкладання жиру у певних частинах тіла

· розвиток молочних залоз

· високий голос

· можливий статевий акт

· запліднення

· розвиток зародка

· нормальне протікання вагітності

· підтримують менструальний цикл (періодичне дозрівання яйцеклітини, виведення її з жіночого організму).

· впливають на роботу нервової клітини і психіку.

Прогестерон

Прогестерон вважається чоловічим гормоном, оскільки домінує він у чоловіків (нагадаємо, що у будь-якої людини міститься певна кількість і тих, і інших гормонів). На відміну від естрогену він виробляється виключно після того, як яйцеклітина покинула свій фолікул і утворилося жовте тіло. В тому випадку, якщо це не відбулося, прогестерон не виробляється.

Естрогени

Вони відповідають за протікання менструального циклу, оскільки їх рівень в крові регулює діяльність гіпоталамуса, пливають, перш за все, на статеві органи, вторинні статеві ознаки та молочну залозу, основною дією естрогенів після транспорту кров”ю є трофічний, ростовий і диференцюючий вплив на матку, піхву та маткові труби. В матці естрогени викликають зростання м”язової тканини і, перш за все, ведуть до проліферації ендометрію. Товщина ендометрію досягає максимуму перед овуляцією. Естрогени викликають також зростання епітелію м”язової тканини маткових труб, підвищуючи їх скоротливість. Естрадіол полегшує транспорт гамет і запліднення через посилення синтезу простагландинів, збільшуючи кількість клітин війчастого епітелію у фалопієвих трубах та накопичення трубної рідини.