Кількісне визначення дубильних речовин

Існує багато методів кількісного визначення дубильних речовин. Найпоширеніший з них – метод Левенталя. В основу його покладено окислення дубильних речовин перманганатом калію в слабо кислому середовищі в присутності індикатора індігосульфокислоти. Катехіни кількісно визначаються фотоелектроколориметричним методом з 1% розчином ваніліну в концентрованій

Біологічна дія та застосування

Застосування в медицині зумовлено здатністю танідів осаджувати білки, саме цим пояснюється характерний в’яжучий смак. Плівка, що утворюється на слизових оболонках запобігає поширення запалення (протизапальний ефект). Унаслідок утворення тонкого шару ушільненого білка зменшується подразнення слизових оболонок травного каналу, тому таніди використовуються як в’яжучий засіб при проносах.

Справляють також протимікробну дію. Використовують внутрішньо при гострий і хронічних колітах, ентеритах, гастритах, при запаленнях гортані, для полоскання ротової порожнини. Як кровоспинний засіб застосовують при геморої, у вигляді примочок при опіках, у вигляді змащувань при пролежнях.

Як антидоти таніди використовуються у медицині завдяки здатності утворювати, нерозчинні сполуки з солями важких металів і алкалоїдами. Крім того вони застосовуються як дезінтоксикуючі, антиоксидантні, капілярозміцнюючі засоби.

 

ЛР і ЛРС, які містять дубильні речовини

Кора дуба —Cortex Qercus

Дуб звичайний — Qercus robur

Родина букові — Faqaceae

Російська назва: дуб обыкновенный.

Опис рослини. Могутнє дерево заввишки 40-50 м з розвиненою кореневою системою. На старих деревах кора товста з глибокими тріщи­нами, на молодих гілках кора зеленувато-бура, гладенька, блискуча. Листки короткочерешкові, довгасто-обернено-яйцеподібні з тупими лопа­тями, шкірясті, зверху голі, блискучі. Квітки роздільностатеві, тичинкові — у сереж­ках, маточкові з трироздільною приймочкою, сидячі. Плоди — жолуді.

Поширення і місце зростання. Росте по всій Україні, найбільше в лісостепових районах, утворюючи чисті дубові та мішані ліси. Світлолюбне дерево.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовлюють кору під час руху соку, коли вона легко знімається. На молодих стовбурах і гілках роблять кільцеві надрізи на відстані близько 30 см і з'єдну­ють їх поздовжніми. Місце заготівлі завчасно погоджується з лісництвом і ведеться там, де проводять розчистку або вирубку лісу. Дуби ростуть повільно.

Первинне оброблення. Сушіння сировини. Відбирають кору з тріщинами, лишайниками, деревиною. Сушать на відкритому повітрі, у приміщеннях, що добре провітрюються, на горищах, розклавши тонким шаром і періодично перемішуючи.

Опис сировини. Шматки кори трубчасті або у вигляді жолобків і смужок. Довжина різна, завтовшки 2-3 мм (до 6 мм). Зовнішня поверхня блискуча, рідко матова, гладенька, іноді з дрібненькими тріщинками. Внутрішня поверхня з поздовжніми тонкими реберцями. Злам зовні зернистий, рівний, усередині — волокнистий, скалкуватий. Колір зовні світло-бурий, світло-сірий, сріблястий, внутрішня поверхня жовто-бурого кольору. Запах слабкий, спе­цифічний. Смак сильно в'яжучий.

Домішкою до сировини дуба є кора ясеню

Діагностичні мікроскопічні ознаки. На поперечному зрізі шар бурої кірки. На зовнішньому боці кори помітні друзи кальцію ок­салату, групи кам'янистих клітин, непреривний механічний пояс, який скла­дається з груп луб'яних волокон і кам'янистих клітин. Механіч­ний пояс є діагностичною ознакою для визначення ідентичності і якості кори.

Хімічний склад сировини. Дубильні речовини конденсованої групи (до 12 %), галова та елагова кислоти, сапоніни, флавоноїди.

Фармакологічна дія і застосування. Застосовують як в'яжучий і протизапальний засіб при стоматитах, гінгівітах, опіках, геморої, захворюваннях шкіри.

Лікарські форми і засоби. Відвари, збори, полоскання, ванни, комплексні препарати.