Тема 12. Інвестиційне забезпечення інноваційного розвитку

Кейс 12.1.

У світі найбільш поширені три форми існування бізнес-інкубатора. Перша (поширена в Європі) − створення проекту на державні, місцеві засоби або гранти. Робочий простір, наставництво фахівців та інший супровід надаються безкоштовно.

Другий варіант (популярний в Америці) − створюється людьми, які вже довели, що є успішними у сфері підприємництва, і заробили капітал на ризикованих інвестиціях. Вони утворюють венчурний фонд і вирішують інвестувати в яскраві ідеї. Провідні світові інкубатори, такі як Y Combinator, працюють саме за такою схемою.

Третій варіант − симбіотичний. Це об'єднання організацій, які в бізнесі мають різні цілі, але всі знаходять для себе користь від проекту. Саме таку форму ми застосували при створенні першого у Львові та Західному регіоні бізнес-інкубатора Startup Depot, залучаючи до проекту Львівську міську раду, проект «Місцевий економічний розвиток міст України», який фінансується урядом Канади, Інститут міста та ІТ-компанію Eleks. Ми бачили багато молодих людей із яскравими і цікавими ідеями, які не знали, як їх реалізувати. І в нас виникла ідея − створити середовище, яке б допомагало таким командам швидше здійснювати власні проекти.

Наш клієнт − це людина, яка має бізнес-ідею, але не має знань, контактів або планів щодо її реалізації. Також це команди, які зупинилися на певному етапі й не знають, як діяти далі, і яким необхідна зовнішня експертиза від провідних підприємців.

Важливо орієнтуватися на запит у стартап-середовищі і задовольняти його. Першочерговий крок − надати простір, де команди можуть працювати й обмінюватися досвідом. Існує запит на консультації з питань формування бізнес-моделей і фінансового плану. Тобто всім, у кому бачимо потенціал, ми безкоштовно пропонуємо серію зустрічей із підприємцями і видаємо «домашнє завдання» на тему правильної побудови бізнес-моделі. Плату ми беремо за оренду робочого приміщення й відвідування заходів, адже оплата таких послуг − це інвестиція у власний розвиток. Крім того, таким чином ми визначаємо свою цільову аудиторію. Нещодавно ми почали такий напрямок розвитку, як інтерсект − створення кооперації між різними бізнесами: наприклад, ресторанним та ІТ. Шукаємо точки дотику, і на базі цього створюємо проект.

Для стартапів цікавими є підприємці з досвідом, який максимально перетинається з потребами команди. Власне, ми намагаємося зв'язати стартап і бізнесмена, співпраця яких буде найбільш ефективною. У нас є доступ до мережі інвесторів, і якщо команда готова залучати інвестиції, ми організуємо ці контакти. Так, нашими партнерами є два польських фонди, які готові інвестувати в львівські проекти. Крім того, ми самі намагаємося вживати заходів із розвитку проектів. Приміром, ми знали, що у Львові є п'ять стартапів, які не можуть пробитися на ресторанний ринок. Ми запросили двох основних гравців ринку – Андрія Худу (мережа!Fest) та Марка Зархіна (мережа Fast Food Systems) і дали можливість командам виступити перед ними і продати свою ідею.

Труднощі в побудові бізнес-інкубатора полягають у тому, що нелегко зібрати всіх пул-партнерів. Для декого з них співпраця зі Startup Depot – це виключно проект соціальної відповідальності, а не спосіб одержати дивіденди. Тому всім партнерам потрібно довести не лише фінансову перспективу, а й вигоду, яку дістане регіон. Крім того, наша модель існування не передбачає зовнішнього фінансування, а отже, з часом нам потрібно вийти на самоокупність – і це основна мета.

Щоб бізнес-інкубатор почав виводити проекти на ринок, потрібно в середньому 2,5–4 роки. Потужні українські інкубатори Happy Farm і EastLabs, які існують уже 2–3 роки, ще не вивели у світ проекти, які могли б потенційно приносити мільйони доларів. У них були проекти, проінвестовані спочатку, але вони ще не вийшли на загальновідомий рівень. Тому бізнес-інкубатор – це не спринтерський забіг, а, швидше, марафонська дистанція, і це потрібно добре розуміти.

Головне, що необхідно донести до авторів стартапів, – треба працювати не над проектами, які просто подобаються, а над тими, які реально мають попит. Перше завдання для стратаперов – йти в робоче поле і спілкуватися з клієнтами. Рівень стартапів зростає залежно від того, якою мірою вони усвідомлюють попит на ринку.

Потрібно змінити підхід до виведення стартапу на ринок. Багато команд вважає, що достатньо лише зробити продукт, «вкинути» його у світ і чекати на мільйонні прибутки. Зате реалізовувати проект потрібно крок за кроком, відразу відстежуючи зворотний зв'язок. Саме такий підхід сприятиме успіху на ринку. Треба розуміти процес валідації ідеї та прислухатися до свого потенційного клієнта.

Ми готові співпрацювати з усіма, адже на нашому ринку фігурує дуже мало компаній. Тому всі, хто працює у схожому напрямку, є нашими партнерами. І нам потрібно об'єднуватися, щоб побудувати повноцінний ринок, якого поки що нема. Відповідно, без ринку важко говорити про конкуренцію.

У планах на перспективу – створити стартап-ком'юніті – певну гавань, яка притягує підприємницькі таланти, працівників ІТ, дизайнерів тощо. Наступний крок – створення платформи, яка допомагала б людям з ідеєю виходити на бізнес-моделі та фінансові плани. Згодом маємо намір запустити навчальну програму для підприємців, яка допоможе клієнтам валідувати їхню бізнес-ідею, аналізувати ринок і конкурентів та готувати презентації перед інвесторами. Також у планах – створення інвестиційного фонду, який розглядатиме можливості вкладатися в стартапи.

Джерело:

http://forbes.net.ua/ua/opinions/1372164-biznes-inkubator-z-chogo-varto-pochinati

 

 

1. Який на Вашу думку тип бізнес-інкубатора найбільше підходить українським реаліям? Чому?

2. Чи може бізнес-інкубатор надати всі необхідні елементи, якщо у розробника є лише «гола ідея»?

3. Чи є стартапери достатньо незалежними від своїх інвесторів? Як залишити права на стартап у руках розробника?

4. Чому так важливо віднайти цільову аудиторію для свого проекту та відповідати сучасній кон’юктурі ринку?

 

 

Кейс 12.2.

Сьогодні українські бізнес-ангели оголосили про створення профільного співтовариства UAngel. Воно об'єднує підприємців та інвесторів на локальному та міжнародному рівнях, а його головним завданням є пошук проектів для спільного інвестування. Це зменшує ризики для кожного ангела, а заодно підвищує шанс на успіх у стартапі - за рахунок спільного досвіду і знань ангелів.

UAngel повинен стати відсутньою ланкою української екосистеми венчурного інвестування - платформою за допомогою якої бізнес-ангели зможуть знаходити привабливі проекти на ранніх стадіях і створювати з іншими ангелами інвестиційні синдикати, тобто групи спільного інвестування. UAngel надає доступ до інформації про угоди, організовує спільні заходи, а також тренінгові програми для членів спільноти.

«Це ще один мега-важливий елемент розвитку стартап-екосистеми, якого Україні дуже не вистачало. Для порівняння: у 2012 році венчурні фонди інвестували 1900000000 євро в компанії на ранній стадії, тоді як бізнес-ангели інвестували 5,1 млрд євро!», - Написала у себе в Facebook керуючий партнер венчурного фонду TA Venture і організатор конференції IDCEE Вікторія Тігіпко.

UAngel буде закритою організацією, зареєстрованою як громадська спілка. Членами UAngel можуть стати фізичні особи, а також компанії на правах афілійованого члена. Щоб стати членом спільноти, потрібно заручитися рекомендаціями як мінімум двох діючих членів - далі все вирішить спільне голосування. Членський внесок становить $ 1000 в рік для ангелів і $ 3000 в рік для компанії-партнера.

З моменту створення UAngel є повноправним членом найбільшої європейської мережі European Business Angels Network (EBAN), відповідно партнером української спільноти відтепер стане партнер EBAN - глобальна платформа Gust. Завдяки цьому члени UAngels отримають безкоштовний доступ до платформи Gust, яка працює за принципом AngelList, тільки не для стартапів, а для малого та середнього бізнесу.

«Це ще один крок до інтеграції України в глобальний ринок: дуже сподіваємося, що українські ангели будуть активно укладати угоди з європейськими», - зазначила Вікторія Тігіпко. Також партнерами спільноти стали EastLabs, American Chamber of Commerce, юридична компанія «Алексєєв, Боярчуков і партнери».

За даними UAngel, кількість активних бізнес-ангелів в Європі оцінюється експертами в 125 000 чоловік, а потенційних ангелів в 10 разів більше. У США близько 80% проектів на стадії стартапу фінансується саме бізнес-ангелами. Від бізнес-ангелів почали свій шлях до вершин бізнесу Intel, Yahoo, Amazon, Skype, Google і багато інші технологічні бренди.

У завдання UAngel входить:

• Забезпечення членів спільноти потоком інвестиційних проектів, з урахуванням персональних профілів інтересів інвесторів

• Надання членам спільноти можливостей синдикованих і міжнародних угод

• Сприяння підприємцям, які перебувають у пошуку інвестицій, у знайомстві з потрібним пулом інвесторів, менторство

• Допомога в укладанні угод, включаючи due diligence і deal terms negotiations

• Сприяння поверненню інвестицій

• Освітні ініціативи, допомога інвесторам в освоєнні кращих міжнародних практик, курси та тренінги для ангелів і підприємців

• Представницькі функції в середовищі аналогічних міжнародних співтовариств, отримання підтримки з боку міжнародних організацій (EBAN, EVCA і т.д.)

• Лобіювання галузевих інтересів, ініціювання нових законодавчих ініціатив для стимулювання інвестування на ранніх стадіях

• Покращення інвестиційного клімату України

Один з відомих експертів українського сегменту венчурного інвестування зазначив, що ініціатива хороша, але, ймовірно, передчасна. За його словами в співтовариство увійшло не більше 20% бізнес-ангелів, тому що більшість воліє не афішувати свої вкладення.

Джерело: http://ain.ua/2014/06/20/529491

1. Що таке бізнес-ангельське інвестування? Яка специфіка такого виду інвестицій?

2. Які плюси і мінуси подібної ініціативи для українського інвестиційного простору?

3. Які економічні структури/елементи в Україні можуть стати бізнес-ангелами?

4. Чи є українські економіка/суспільство готовими для даної ініціативи?

5. Чи потрібні рекомендаційні процедури для вступу в бізнес-ангельське товариство в Україні?

 

Кейс 12.3. Успіх венчурних інвесторів.

У 70-і роки, Ян Макглінн (Ian McGlinn), скромний англійський продавець автомобілів, інвестував 4000 фунтів (близько 5300 євро) в бізнес, тільки що організований однією з приятельок його дівчини, Анітою Роддік (Anita Roddick). Вона відкривала магазин, що продає альтернативну косметику. Макглінн надав їй початковий капітал в обмін на акції нової компанії, Body Shop. При продажу Body Shop міжнародному косметичному гіганту L'Oreal Макглінн заробив на угоді 180000000 євро.

 

The Body Shop - компанія, доля якої сповнена протиріч. З магазинчика, відкритого англічанкою Анітой Роддік, щоб прогодувати двох дочок, він перетворився в мережу з понад 2000 магазинів косметики. Але так і не став глобальною імперією, а рівно через 30 років після створення був проданий l'Oreal. Ідеї захисту прав людини та охорони навколишнього середовища, що стали стрижнем ідеології Body Shop, були революційними для косметичної галузі та зробили компанію єдиною у своєму роді. Але у підсумку принесли компанії більше критики від тих, хто намагався викрити Body Shop у невідповідності власним корпоративним цінностям, ніж споживчої лояльності - з часом більш революційні продукти конкурентів у тому ж сегменті ринку змусили Body Shop здати позиції.

Все почалося в березні 1976 року, коли в Брайтоні був відкритий перший магазин Body Shop. Аніта Роддік запропонувала публіці косметичні засоби з натуральних рослинних інгредієнтів, приготовані за старовинною технологією. Тоді ж сформувалася корпоративна концепція - «бізнес не як зазвичай», турбота про навколишнє середовище і людей. Ідеї були багато в чому революційними, тому компанія почала набирати оберти. Через півроку Аніта Роддік і її чоловік Гордон отримали позику в 4 тис. фунтів від друга сім'ї Йена Макглінна, тоді власника гаража, а зараз володаря близько 25% акцій Body Shop, на відкриття другого магазину. У 1978 році відкрилася перша торгова точка під маркою Body Shop за межами Великобританії. Далі на умовах франчайзингу магазини почали відкриватися по два на місяць. Через рік після акціонування, в 1985 році компанія починає свою співпрацю з Грінпісом - спершу спонсує випуск спеціальних плакатів, потім організовує першу масову кампанію «Врятуємо китів». У Body Shop навіть створюється спеціальний підрозділ, що відповідає за проекти в області захисту навколишнього середовища, такі як кампанії захисту тропічних лісів в Бразилії і допомоги румунським дітям. Через п'ять років після першого контакту з Грінпісом Body Shop створює власний благодійний фонд - The Body Shop Foundation, кошти з якого спрямовуються на проекти захисту прав людини та охорони навколишнього середовища. Тоді ж при головному офісі компанії відкривається Центр розвитку дітей, згодом регіональні підрозділи Body Shop також починають відкривати подібні центри. Крім дітей, компанія дбає про бездомних, ув'язнених, жителів країн, що розвиваються, підтримує проекти в галузі охорони здоров'я. У числі проектів - кампанія в допомогу дітям, постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС. Не забула Body Shop і про своїх співробітників. З 1994 року всі працівники чоловічої статі отримали можливість взяти відпустку по догляду за дитиною, подібну післяпологовій відпустці для жінок.

Активна і жорстка позиція Аніти Роддік в галузі захисту прав людини та охорони навколишнього середовища призвела до того, що компанія, яку Роддік не тільки заснувала, а й очолювала, і була її обличчям, нажила собі масу ворогів. Допитливі аналітики рік за роком намагалися знайти в бездоганному, здавалося б, корпоративному іміджі ваду. Body Shop звинувачували у використанні інгредієнтів, які інші компанії раніше тестували на тваринах, а також складових косметичних препаратів тваринного походження - наприклад, желатину, який отримують з кісток. Компанію намагалися викрити в підтасовуванні фактів - мовляв, програми допомоги жителям країн були далеко не так ефективні, а якщо й були, то в цьому мало заслуги Body Shop, просто компанія використовувала момент перетворень в регіоні для власної розкрутки. Дотепер важко зрозуміти, хто правий - Body Shop або її опоненти.

Але для бізнесу не менш важливо інше: при високих темпах зростання мережа магазинів Body Shop з часом почала втрачати темп приросту прибутку і капіталізацію. Якщо в 1991 році Body Shop оцінювалася в 700 млн фунтів, то в 2006 році, маючи більше 2000 магазинів в 53 країнах, вона коштує близько 180 млн фунтів. Незважаючи на заяви самої компанії про успіх у США (2,5 тис. заявок на франшизи в 1990 році, відразу після запуску продажів у Північній Америці), експерти оцінюють заокеанську стратегію Body Shop як провальну, пов'язуючи це з недоліком попередніх досліджень ринку і сильними місцевими конкурентами, такими як Bath & Body Works. Взагалі, конкуренти з часом підірвали позиції компанії, коли продукція Body Shop з натуральних компонентів перестала бути дивиною. Навіть британські споживачі віддали перевагу більш екзотичним і сучасним продуктам під марками Botanics і Natural Collection від Boots the Chemist, ніж традиційним цінностям Body Shop. Тільки реорганізація продуктових лінійок в середині 2005 року допомогла компанії вийти на прибуток в 12,8 млн фунтів.

При цьому Body Shop активно освоювала нові технології - її інтернет-магазин Thebodyshop.com в 2005 році удостоївся премії Webby як одна з п'яти кращих електронних торговельних майданчиків в косметичній галузі. Компанія розвивала не тільки франчайзинг, але й прямі продажі, за допомогою свого електронного магазину дозволяючи агентам працювати вдома. Однак цього було недостатньо для перетворення на косметичну імперію, подібно Estee Lauder, яка також виросла з набору домашньої косметики. У 1998 році Аніта Роддік залишила посаду CEO Body Shop, передавши повноваження вихідцю з Danone Патріку Гурне. Ще через шість років Роддіки залишили пости в раді директорів компанії. Але нове керівництво не змогло виправдати надій акціонерів і вивести компанію на лідируючі позиції в галузі. У березні 2006 року, рівно через 30 років після початку своєї діяльності Body Shop була куплена l'Oreal трохи більше, ніж за 650 млн фунтів.

Джерела: http://www.bavin.by/mirovoj-opyt-biznes-angelskix-investicij-istoriya-uspexa-kompanii-the-body-shop/

 

1. Чому компанія Body Shop після 30-ти років діяльності втратила свої позиції?

2. Які характерні риси венчурних інвестицій? Назвіть приклади успішного венчурного інвестування.

3. Як розпізнати успішний стартап? Які ризики несе венчурний інвестор?