Будова і процес роботи комбінованого плуга-розпушувача

Плуг-розпушувач комбінований ПРК-4-42 (П — плуг; Р — розпушувач; К — комбінований; 4 — кількість корпусів; 42 — ширина захвату одного кор­пусу, см) призначений для виконання полицево-чизельного або полицево-плоскорізного основного обробітку грунту на глибину 25...35 см під культури II технологічної групи. Він складається з рами, встановлених на ній верхніх полицевих корпусів та розпушувачів, механізму приєднання до трактора та опорного колеса.

Технологічний процес оранки з поглибленням орного шару грунту харак­теризується підрізуванням, розпушенням, обертанням та переміщенням верх­ньої скиби і розпушенням без переміщення нижньої (рис. 1.27). Розпушення може здійснюватися плоскорізним або чизельним робочим органом. При за­стосуванні плоскорізного робочого органу відбувається повне підрізування нижнього шару ґрунту, а отже, і коренів багаторічних бур'янів. Проте ство­рюються умови для виникнення «плужної підошви». Такий процес (полицево-плоскорізний обробіток грунту) реалізовано на ярусних плугах за допомогою змінного плоскорізального корпусу нижнього ярусу. Щодо другого варіанту виконання технологічного процесу оранки з поглибленням орного шару ґрунту, то застосування чизельного робочого органа (рис. 1.27, г) дає змогу виконувати обробіток (полицево-чизельний) без створення «плужної підош­ви», проте й без підрізування коренів бур'янів у нижньому шарі. Конструк-

Рис. 1.27. Схема роботи комбінованого плуга-розпушувача:

а — технологічний процес; б — рух верхньої скиби після сходу з полиці; в — плоскорізний обро­біток нижньої скиби; г — розпушення (чизелювання) нижньої скиби

тивно-технологічні параметри встановлення чизельного робочого органа мають відповідати певним умовам. Положення розпушувача відносно плуж­ного корпусу характеризується параметрами а_с та с, що визначаються з ви­разів 0 < а_с < а₂ + 0,5в; с = а_с + h_pctgВ, де h_p — висота гребенів на дні борозни; (В — кут сколу нижньої скиби.

Для ефективного (100 %) знищення «плужної підошви» розпушувачі мають працювати на глибині не менше ніж

де B_g — ширина долота розпушувача; Ah — глибина вдавлення долота роз­пушувача у ґрунт.

Технологічний процес (див. рис. 1.27) оранки з поглибленням орного шару грунту реалізовано при застосуванні змінних робочих органів на ярусних плугах та в комбінованих плугах-розпушувачах. Він займає проміжне поло­ження між глибокою (25...35 см) ярусною та мілкою (12...22 см) оранками за характером впливу на ефективність вирощування сільськогосподарських культур. Глибину ходу верхніх полицевих корпусів залежно від умов устано­влюють 12...22 см. Це та інші регулювання здійснюються так само, як і на ярусному плузі.

Характеристику комбінованих плугів-розпушувачів наведено у табл. 1.7.

Таблиця 1.7. Технічна характеристика комбінованих плугів-розпушувачів

 

1.6.8. Підготовка плуга до роботи

Підготовку плуга до роботи починають на спеціальному регулювальному майданчику. Спочатку перевіряють технічний стан плуга. Розмішують плуг таким чином, щоб носки лемешів торкалися площини регулювального май­данчика. Оглядають усі вузли та перевіряють комплектність знаряддя. Конт­ролюють надійність болтових з'єднань, якість змащення відповідних вузлів і механізмів, стан гідросистеми на плузі. Виявлені дефекти усувають. Перед початком роботи з робочих лемішно-полицевих поверхонь корпусів знімають лакофарбове або захисне антикорозійне покриття.

Перевіряючи розміщення лемешів, насамперед контролюють їх паралель­ність між собою вимірюванням відстаней між однойменними точками на нос­ках і п'ятах суміжних корпусів. Якщо відстані однакові, то корпуси на плузі розміщені однотипно, а якщо ні, то їх слід відрегулювати. Потреба у цьому виникає при підготовці плугів із дискретно змінюваною шириною захвату кор­пусів або у разі деформації стовби корпусу.

Трапецієподібні лемеші мають торкатися площини майданчика всім ле­зом, а долотоподібні — дотикатися до опорної поверхні носком при віддаленні п'яти вгору на 10 мм. У транспортному положенні за допомогою рейки або шнура перевіряють, щоб усі корпуси плуга розміщувалися на рамі однотипно, тобто всі їхні носки і незалежно всі їхні п'яти були на прямих лініях. Не допу­скається відхилення від лінії більше ніж на 10 мм.

Рис. 1.28. Схема взаємного розміщення дискового ножа та передплужника

На плугах загаль­ного призначення для покращення загор­тання рослинних ре­шток перед корпусом установлюють перед­плужники. При цьому слід забезпечити ві­льне проходження скиби між передплу­жником і корпусом, що працює спереду, а також незаклинюван­ня скиби між перед­плужником та кор-

пусом, який розміщений позаду. Як правило, відстань від носка передплуж­ника до носка основного корпусу становить не менше ніж ЗО см (рис. 1.28). За глибиною передплужник регулюють таким чином, щоб він захоплював 1/3 робочої глибини корпусу, але не більше ніж 10 см. Польовий обріз передплу­жника має виступати у бік необробленого поля за польовий обріз корпусу на 1...2 см. В умовах, коли рослинних решток понад 3 т/га, замість передплуж­ників на плугах загального призначення, у тому числі й оборотних, застосо­вують кутозніми. Це дає змогу збільшити прохідний переріз між корпусами та зменшити кількість забивань плуга рослинними рештками. Для більш якісної оранки на засмічених рослинними рештками полях (понад 3 т/га) ви­користовують ярусні плуги. На них замість передплужника встановлено кор­пус верхнього ярусу, польовий обріз якого зміщений у поперечному напрямку відносно нижнього на відстань 10... 15 см. Глибина ходу корпусу верхнього ярусу становить 12... 14 см.

Дисковий ніж установлюють відносно передплужника (корпусу) таким чи­ном, щоб площина диска була зміщена від польового обрізу в бік необробле­ного поля на 1...2 см та на глибину ходу передплужника або дещо (на 1...2 см) глибше (див. рис. 1.28).

Для встановлення заданої глибини Н оранки плуг розмішують на регулю­вальному майданчику. Раму виставляють горизонтально на підставках. За допомогою гвинтових механізмів піднімають опорні колеса на відстань Н= 10.„20 мм від опорної поверхні корпусів. Зменшення висоти розміщення опорного колеса враховує глибину його колії в процесі роботи агрегату.

Перед з'єднанням плуга з трактором слід перевірити, щоб тиск у колесах правого і лівого бортів був однаковим, бо інакше це призведе до погіршення копіювання плугом поверхні поля, нерівномірного спрацювання протекторів тощо. Начіпну систему трактора виставляють відповідно до схеми агрегату­вання плуга. Оскільки колія тракторів різних заводів-виробників навіть в

Рис. 1.29. Регулювання положення першого корпусу плуга відносно трактора

одному класі тяговего зусил­ля коливається у значних межах, треба узгодити колію трактора з положенням першого корпусу плуга (рис. 1.29). Це здійснюють за до­помогою регулювального гвинта V переміщенням ра­ми плуга по напрямних F у напрямку, поперечному до напрямку руху, до досягнен­ня рівності ширини захвату першого і останнього корпу­сів плуга.

Після приєднання плуга до трактора за відповідною схемою перевіряють горизон­тальність рами, що регулюється бічними та центральним гвинтами начіплю­вання трактора відповідно в поперечному та поздовжньому напрямках. На оборотному плузі горизонтальність рами в правому та лівому положеннях за-

 

 

Рис. 1.30. Регулювання горизонтальності рами плуга:

1 — регулювальні гвинти; 2 — стовба корпусу

Рис. 1.31. Регулювання напрямку лінії тяги за допомогою гвинта S:

А — положення начіпного механізму плуга

забезпечується окремо за допомогою регулювальних гвинтів 1 (рис. 1.30). При цьому стовба 2 корпусу має розмішуватися під кутом 90° до поверхні поля.

Напрямок лінії тяги регулюють, щоб забезпечити прямолінійність руху орного агрегату в площині поля. Для цього нижні та центральну тяги трак­тора встановлюють таким чином, щоб вісь начіпного механізму плуга А (рис. 1.31) збігалася з поздовжньою віссю симетрії трактора. Якщо начіпний меха­нізм плуга неможливо розмістити на поздовжній осі симетрії трактора, то на­чіпну систему трактора слід змістити у бік начіпного механізму на 50... 160 мм залежно від колії трактора. На сучасних плугах регулювання виконують за допомогою гвинта S, розміщеного між основним та поперечним брусами ра­ми. У процесі роботи перевіряють, щоб не було бічного зміщення агрегату при прямолінійно встановленому рульовому колі. Якщо на тракторі відчувається відхилення у бік зораного поля, то зменшують тягу за допомогою гвинта S, якщо агрегат веде у бік необробленого поля, то її збільшують.

1.6.9. Перспективи розвитку конструкцій плугів

Наприкінці 80-х років XX ст. енергоємність продукції рослинництва в Єв­ропі істотно зменшилась. Тому щорічні обсяги традиційної оранки в Україні на рівні 20...25 млн га вже не могли влаштовувати вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції. Зменшення кількості ефективної вологи у ґрунті через глобальне потепління клімату, розвиток водної і вітрової ерозій на ЗО % території країни підтверджували потребу у створенні системи ресур­созберігаючих технологій механізованого обробітку грунту, зокрема сучасних плугів у зонально зорієнтованих комплексах. Розширення номенклатури сільськогосподарських тракторів у малих та великих класах тягового зусилля зумовлене потребами фермерів на малих за розмірами полях та великих зем­левласників, також потребувало відповідного шлейфу ґрунтообробних зна­рядь які не вироблялися в Україні. До 80 % ґрунтообробної техніки, що випу­скалась, відрізнялися від світових аналогів агротехнологічно застарілими конструкціями. Натомість, високопродуктивної техніки новітнього покоління, рентабельної лише за високої агротехнічної адаптивності, певного річного

навантаження і високої врожайності не було, що призвело до експансії інозе­мних фірм у цьому секторі ринку техніки.

Отже, комплексне забезпечення рослинництва енергозберігаючими засоба­ми механізації обробітку ґрунту та перехід до ресурсозберігаючих технологій і відповідних комплексів машин, зонально адаптованих, зокрема, до систем «точ­ного землеробства» — це один з найперспективніших напрямів розвитку конструкцій плугів нового покоління. Він передбачає реалізацію на практиці раціонального співвідношення ґрунтообробних знарядь різних типів при ви­рощуванні основних сільськогосподарських культур в Україні, яке зумовлює скорочення (мінімалізацію) щорічних обсягів оранки до 55...45% посівних площ. Це може бути лише при впровадженні зонально адаптованих комплек­сів ґрунтообробних знарядь. їх ефективність досягається за рахунок зменшення кількості машин порівняно з існуючими в 2,5 - 3 рази та підвищення їх продук­тивності роботи на 15...40 % порівняно з традиційними засобами механізації. Удосконалюється і впроваджується у виробництво нове сімейство плугів.

Реалізовані в нових плугах технологічні процеси оранки, що належать до інтенсивних технологій вирощування цукрових буряків, кукурудзи, соняш­нику, картоплі, овочів, льону-довгунцю та інших сільськогосподарських куль­тур, дають змогу на 55...61 % зменшити засміченість посівів бур'янами, на 6... 11% підвищити врожайність просапних культур, ефективно вирішити проблему збереження родючості ґрунтів за допомогою високоякісного заорю­вання соломи і листостеблової маси рослин-попередників (до 10 т/га), сидера­тів та органічних добрив (до 100 т/га). Нові плуги в орних агрегатах мають меншу питому енергоємність (при ярусній оранці на 9...32 %), вищу продук­тивність роботи (ярусних — на 27...33 %, оборотних — на 16...20 %, лущиль­ників — на 13...50 %) залежно від режиму, умов виконання оранки та ком­плектації агрегатів порівняно з вітчизняними та зарубіжними аналогами. На фоні високоякісної оранки новими плугами та згідно з умовами і потребами культур створюються можливості зменшення обсягів її виконання.

Серед конструктивних особливостей нових плугів намітилися нові тенден­ції технологічного та технічного характеру. До тенденцій технологічного ха­рактеру належать:

• поява нових корпусів типу «дельфін», що дають змогу виконувати оранку
без створення «плужної підошви»;

• розроблення фронтальних плугів, які працюють, укладаючи скибу після
її обертання у власну борозну за допомогою так званих «заплужників»;

• поширення оборотних плугів, що здійснюють гладеньку оранку спе­
ціальними корпусами з поворотною системою зміни положення основного
бруса рами плуга.

Тенденції розвитку конструкцій технічного характеру зумовлені новими технологіями та матеріалами, що застосовуються в машинобудуванні. Вони сприяють підвищенню якості виготовлення, надійності та довговічності робо­чих органів і плугів у цілому.