Вихідні дані для розрахунку норм часу

Зубчасті передачі з евольвентним профілем зубців широко застосовують у техніці завдяки їх компактності, здатності працювати з великими швидкостями й передавати значну потужність. Найчастіше використовують циліндричні, конічні та черв’ячні зубчасті колеса.

Зубці зубчастих коліс нарізають двома методами: копіювання і обкочування.

Метод копіювання полягає в тому, що кожну заглибину між сусідніми зубцями обробляють окремо фасонною фрезою, різальні ребра якої мають профіль цієї заглибини. Щоб обробити заготовку ( 2 ) (рисунок 3) методом копіювання, використовують модульну дискову (1) або модульну кінцеву фрезу (3). Фреза обертається навколо своєї осі, виконуючи головний рух різання D_r, а прямолінійний рух подачі D_s, надають заготовці. Для нарізання наступної заглибини заготовку переміщають назад у вихідне положення, відтак обертають її на один зубець за допомогою ділильного пристрою, після чого вмикають подачу.

Форма бічної поверхні зубця залежить від модуля й кількості зубців колеса. Щоб точно спрофілювати бічну поверхню зубця, необхідно мати для кожного модуля й кожної кількості зубців окрему фрезу, що практично нереально. Уникнути виготовлення такої великої кількості фрез можна, використовуючи для кожного модуля набори, що складаються з восьми, п’ятнадцяти або двадцяти шести фрез, тобто з обмеженої їх кількості. Кожну фрезу набору застосовують для нарізання коліс з приблизно однаковою кількістю зубців у заданому діапазоні, очевидно, з певною похибкою профілю.

Метод копіювання не характеризується високою продуктивністю і точністю (внаслідок вимушеної неточності профілю інструмента й похибок ділення), тому він не поширений.

Метод обкочування ґрунтується на виконанні зубообробним верстатом суворо узгоджених рухів різального інструмента й заготовки, де інструмент і заготовка є уявною парою зачеплення однієї з передач – черв’ячної, зубчастої або рейкової.

Якщо зубообробний верстат відтворює рухи уявної черв’ячної передачі, то її парою зачеплення повинні бути черв’як у вигляді різального інструмента – черв’ячної модульної фрези (1) (рисунок 4, а) – і черв’ячне колесо у вигляді заготовки ( 2 ) – нарізуваного зубчастого колеса. Тут профіль різальних ребер інструмента такий самий, як і профіль витка черв’яка, але він не відповідає профілю заглибини між сусідніми зубцями майбутнього колеса. Проте ряд послідовних положень різальних ребер зубців фрези відносно майбутніх зубців колеса (рисунок 4, б) дає змогу поступово сформувати евольвентний профіль зубців заготовки. Що більше різальних ребер на одному витку черв’ячної фрези, то точніший профіль зубця отримаємо.

Отже, суть методу обкочування зводиться до того, що коли маємо профіль лише одного елемента передачі, наприклад черв’ячної фрези, то профіль другого її елемента – зубчастого колеса – можна отримати їх взаємним обкочуванням, забезпечуючи рухи, виражені формулою.

Якщо ж зубообробний верстат відтворює рухи уявної зубчастої передачі, то її парою зачеплення повинні бути два зубчасті колеса.

Вихідними даними для розрахунку норми штучно-калькуляційного часу на зуборізну операцію є:

1 Відомості про зубчате колесо, яке будуть виготовляти:

- матеріал колеса;

- габаритні розміри колеса (модуль зубів зубчатого колеса, кількість зубів, довжина зуба);

- вага колеса.

2 Обладнання, що використовується для обробки.

3 Відомості про режими різання та умови обробки.

4 Спосіб обробки та встановлення зубчатого колеса на металоріжучому верстаті.

5 Відомості про ріжучий інструмент.

6 Партія випуску виробів (n_вип).