Павло́ Миха́йлович Мо́вчан (*15 липня 1939, Велика Вільшанка) — український громадський діяч, журналіст і політик; поет, перекладач, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1993); голова ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка; член Центрального проводу УНП (з січня 2003); шеф-редактор газети «Слово Просвіти»; член Комітету Національних премій України ім. Т.Шевченка (з листопада 2005). Член Спілки письменників України (з 1972).
Народився 15 липня 1939 (с.Велика Вільшанка, Васильківський район Київської області); українець; батько Михайло Устимович (1902—†1977) і мати Пелагея Лазарівна (1905—†1987) — колгоспники; дружина Голота Любов Василівна (1949) — літератор, журналіст; син Богдан (1966) — перекладач; дочка Павлина (1987).
Освіта: Літературний інститут ім. М. Горького (м.Москва, 1965), журналіст; Вищі сценарно-режисерські курси при Держкіні СРСР (1969–1971).
1958—60 — студент Київського університету ім. Т.Шевченка. 1960-65- студент Літературного інституту ім. Горького. 1966 — виконувач обов'язків завідувача відділу редакції журналу «Дніпро». З 1966 — різнороб, експедитор, моряк риболовецького сейнера. З 1967 — навчання на 2-річних сценарно-режисерських курсах при Держкіні СРСР. З 1969 — літпрацівник, сценарист кіностудії ім. Довженка. З 1971 — різнороб, літпрацівник, журналіст, безробітний. З 1988 — секретар правління Спілки письменників України і Київської організації Спілки письменників України.
Народний депутат України 12(1) скликання з березня 1990 (2-й тур) до квітня 1994, Березняківський виборчий округ № 2, м. Київ. Входив до Народної Ради. На час виборів секретар правління Київської організації Спілки письменників України. 1-й тур: з'явка 73.6 %, за 44.4 %. 2-й тур: з'явка 69.2 %, за 51.8 %. 8 суперників. Голова підкомісії з питань гласності Комісії з питань Чорнобильської катастрофи.
Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 (1-й тур) до квітня 1998, Коломийський виборчий округ № 198, Івано-Франківська область, висунутий трудовим колективом. 1-й тур: з'явка 84.2 %, за 57.91 %. 12 суперників. Голова підкомітету з міжпарламентських зв'язків Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД. Член фракції НРУ (до жовтня 1996 — член групи «Державність»).
Народний депутат України 3-го скликання березень 1998-квітень 2002, виборчий округ № 152, Рівненська область. З'явка 72.0 %, за 17.9 %, 20 суперників. Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від НРУ, № 16 в списку. Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД (липень 1998-лютий 2000). Член фракції НРУ (з травня 1998; з квітня 2000 — фракція УНР); перший заступник голови Комітету у закордонних справах (з лютого 2000).
Народний депутат України 4-го скликання квітень 2002-квітень 2006 від блоку В.Ющенка «Наша Україна», № 58 в списку (член РУХу-УНР). Член фракції «Наша Україна» (травень 2002-березень 2005), член фракції УНП (березень 2005-квітень 2006), перший заступник голови Комітету з питань культури і духовності (червень 2002-квітень 2006).
Березень 2006 кандидат в народні депутати України від Українського народного блоку Костенка і Плюща, № 16 в списку.
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Блоку Ю.Тимошенко, № 131 в списку. На час виборів: пенсіонер, безпартійний. За підтримку під час голосування ініціатив Партії регіонів його виключили із фракції БЮТ-«Батьківщина».[1] У 2011 році перейшов до депутатської групи «Реформи заради майбутнього», що висловило готовність «підтримати системні реформи» президента Віктора Януковича.[2]
Член Спілки письменників України (з 1972). Поет, перекладач, сценарист. Член Ради з питань мовної політики при Президентові України (лютий 1997-листопад 2001). Член президії Центрального проводу НРУ (з березня 1999) Член Центрального проводу НРУ (жовтень 1997-березень 1999). Член президії Центрального проводу РУХу (УНР) (грудень 1999-січень 2003).
Лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка (1992), Державної премії Туркменської РСР. Орден князя Ярослава Мудрого V (грудень 1998), IV ступенів (серпень 2005). Почесна грамота КМ України (липень 1999, вересень 2004).
Автор збірок: «Нате!» (1963), «Летюче дерево» (1972), «Зело» (1973), «Нитка-оксамитка» (для дітей, 1975), «Пам'ять» (1977), «Досвід» (1980), «Круговорот», «В день молодого сонця» (1981), «Голос» (1982), «Жолудь» (1983; 1990 — російською), «Календар», «Польовичок» (для дітей, 1985), «Світло» (1986), «Поріг» (1988), «Сіль» (1989), «Осереддя» (1989), «Відбитки» (1992), «Хрест» (1993); збірка есеїв і літературно-критичних статей: «Ключ розуміння» (1990), «Мова — явище космічне» (1994); переклади Г.Матевосяна, В.Распутіна, Ю.Марцинкявічюса, М.Каріма тощо.
Володіє туркменською, польською, російською, сербською мовами.
Автор ідеї мультсеріалу «Лис Микита» на мотиви творчості Івана Франка. Автор сценарію мультфільму «Котигорошко»[3].
