Організація обліку нематеріальних активів: практичний аспект

Питання обліку та управління нематеріальними активами стає все більш актуальним з розвитком ринкових відносин та інноваційної економіки.

Наявність нематеріальних активів у складі ресурсів підприємства збільшує його ринкову вартість, підвищує інвестиційну привабливість.

Сьогодні облік нематеріальних активів є об’єктом пильного вивчення економічної науки та практики. Зокрема, обліку нематеріальних активів присвячені роботи Т.М.Банасько, Н.М. Гудзенка, І.О.Бланка, Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, М.Ф. Огійчука, В.Ф. Сопко, Н.В. Чебанова, Л. Федченко та ін. Проте й досі не знайшли належного вирішення питання ідентифікації та вартісної оцінки нематеріальних активів для обліку та звітності, що відіграє важливу роль в управлінні підприємством.

Облік нематеріальних активів завжди викликав багато суперечок. Багато в чому це пов’язано із трактуванням самого поняття «нематеріальний актив». У свою чергу «нематеріальний актив» в перекладі з англійської означає невловиму, нематеріальну власність, яку не можна відчувати, тому що її субстанція не речовинна.

Аналіз законодавчої бази показує, що на даний момент відсутнє єдине розуміння сутності нематеріальних активів. На сьогоднішній день нормативні документи вміщують багато різних визначень самого поняття «нематеріальних активів», які відрізняються між собою не тільки обсягами деталізації, але, і в якійсь мірі, не співпадають і по змісту.

Саме поняття нематеріального активу багатогранне. Ряд вітчизняних спеціалістів, які досліджують проблеми обліку нематеріальних активів мають своє бачення об’єкта нематеріальних активів,обліку і нарахування зносу. Так В.П.Завгородній вважає [4, с.327], що нематеріальний актив, немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік, для виробництва, адміністративних цілей чи надання в оренду іншим особам. Палій В.Ф. розрізнює поняття нематеріальні ресурси і нематеріальні активи, де останні - це доступ до прав власності автора, які захищено правами, що самі по собі і є нематеріальними активами [5, с.56].

Банасько Т. М. у свою чергу доводить що нематеріальні активи – це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду [1, с.30].

Нематеріальні активи як своєрідний ресурс, що об’єднує працю, інтелектуальні й підприємницькі здібності, не може бути ні фінансовим капіталом – як немонетарний актив, ні землею, ні капіталом – як ресурс, що не має матеріальної форми. Найбільш повне тлумачення категорії цих ресурсів належить Ткаченко Н.М. [6, с.89], за якого розглядаються п’ять різновидів ресурсів: земля (як дароване благо природи), капітал (усі вироблені засоби виробництва), фінансовий капітал (гроші й монетарні активи), праця (усі фізичні і розумові здібності людей, що можуть бути застосовані для виробництва товарів і послуг), підприємницькі здібності (здатність підприємців брати на себе ініціативу, приймати рішення і пов’язані із запровадженням інновацій ризики).

Облік нематеріальних активів вважається однією з найскладніших сфер облікової практики, зокрема в теорії й практиці обліку таких активів існують різні підходи щодо їхнього визнання, складу, оцінювання, відображення у балансі, нарахування амортизації, списання на витрати звітного періоду або капіталізації їх як нематеріальних активів.

Якщо у загальному розумінні нематеріальні активи як об’єкт обліку в різних країнах суттєво не відрізняються й у балансах зарубіжних компаній відображаються у близькій за змістом статті, що може мати лише дещо іншу назву, то із заглибленням у їхню сутність цього сказати не можна.

Складність обліку нематеріальних активів насамперед пов’язана з їхньою нематеріальністю: визначити термін служби і можливість отримання економічної вигоди від використання того, що не має матеріального втілення, як правило, досить складно. Крім того, поняття «нематеріальні активи» об’єднує різні за природою об’єкти, багато з яких унікальні і не мають аналогів, що, у свою чергу, ускладнює класифікацію цього виду активів та інколи взагалі ставить під сумнів можливість віднесення об’єктів до складу нематеріальних активів. Разом з тим, незважаючи на незвичну форму (точніше – її відсутність) господарські операції з ними здійснюються подібно до операцій з матеріальними активами щодо придбання (створення), обміну, продажу, амортизації, ліквідації тощо.

В результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що обліку нематеріальних активів сьогодні приділяється особлива увага у зв’язку з новими ринковими реаліями, що визначаються технологічними змінами, інформаційними технологіями. Під час аналізу різних підходів до визначення терміна «нематеріальні активи» було виявлено, що склад цього виду активів підприємства різноманітний, тому облік нематеріальних активів – це проблема, яка досить актуальна в практиці роботи підприємства. Це пов’язано як з питаннями класифікації нематеріальних активів, так і способами їх надходження.

1.Банасько Т. М. Проблеми та перспективи дослідження нематеріальних активів в Україні / Т. Банасько. Економіст.-2010.-№2.-С.30-33.

2.Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. / Ф.Ф. Бутинець — Ж.: Рута, 2009. — 912с.

3.Бутинець Ф.Ф., Войналович О.П., Томашевська І.Л. Організація бухгалтерського обліку: Підручник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / Ф.Ф. Бутинця, О.П. Войналович, І.Л. Томашевська – 4-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2006 – 528с.

4. Завгородний В. П., Савченко В. Я. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в условиях рынка. / В. П. Завгородний, Савченко В. Я. — К.: Блиц-информ, 1995.- 832 с.

5.Палій В.Ф. Современный бухгалтерский учет. / В.Ф. Палій – М.: Изд-во «Бухгалтерский учет», 2003. – 792 с.

6.Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. – 6-те вид. – К.: А.С.К., 2004. – 381 с.

УДК 657.4:657.633

Слівінська Ю.В., ст. гр. ОА-31

Науковий керівник: Писаренко Т.М., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет