Воєнні дії в середині 1941 – 1942 рр

1. Підготовка Німеччини до нападу на СРСР. План «Барбаросса»

Iз завершенням воєнних дій у континентальній Європі Німеччина взяла пiд свiй контроль величезний геополітичний простір. Вона окупувала Польщу, Голландiю, Бельгiю, Данiю, Норвегiю, Люксембург, значну частину Францiї, Югославiю, Грецiю.

Ще на початку свого канцлерства Гiтлер вiдверто говорив про свої плани майбутніх територіальних перетворень у Європi й встановлення “нового порядку”. За його схемою до Нiмеччини мали приєднуватися заселені німцями території прилеглих держав. У такий спосіб у центрі Європи мав утворитися “сталевий блок”, навколо якого гуртуватимуться близькi до нiмцiв неарiйськi раси — держави-сателiти, позбавленi своєї незалежної фiнансової, економiчної систем, армiї, структури управління тощо. Над усiм мав панувати нiмецький “новий порядок”. Щоб його дотримуватись, утворювали спецiальнi вiдомства, служби, гауляйтерства, комiсарiати.

Безпосередньо до рейху увійшли: Саар, Австрiя, Судетська область, Мемельська область. Залишки незалежної Чехiї стали “протекторатом”. Iз захопленням Польщi до рейху повернулися землi, вiдтятi вiд Нiмеччини Версальським договором: Данiя позбувалась частини Шлезвiг-Гольштейну, а Францiя Ельзасу й Лотарингiї. До складу рейху вiдiйшла вiд Югославiї Словенiя, Штiрiя, ряд iнших iлiрiйських земель.

Значні територiальнi прирощення дiстали союзники Нiмеччини. Угорщинi вiдiйшли землi вiд Словаччини (прикордонні території), Румунiї (Трансільванія) та Югославiї (Воєводина); Болгарiя повернула собі Південну Добруджу, а також приєднала частину югославської та грецької Македонiї, Фракiю. Жирними шматками загарбаної територiї дiлився фюрер iз своїм другом дуче — Iталiя одержала деякі прикордонні території Францiї, частини Грецiї та Югославiї.

Союзнi Нiмеччинi держави мусили розплачуватися нерiвноправними торговельними договорами, за безцiнь збувати в Нiмеччину свою аграрну продукцiю в обмiн на дорогi вироби промисловостi, причому цiни диктував рейхсбанк. На таких умовах в агресивний союз з Нiмеччиною та Iталiєю вступили Угорщина, Болгарiя, Румунiя, Хорватія, Словаччина й Фiнляндiя, а також режим Вiшi у Франції. Країни “оci” підтримувала Iспанiя. Це не завадило Гiтлеру зображати майбутню агресiю проти СРСР як хрестовий похiд проти більшовизму. Значних переваг держави “оci” досягли у Африцi, Китаї та Iндокитаї.

Таб.: Формування блоку агресивних держав

Важливим елементом підготовки Німеччини до війни з СРСР було використання промислових, сировинних, продовольчих та фінансових ресурсів уярмлених країн.

Порiвняно з нiмецьким промисловим потенціалом економiчнi потужностi СРСР виглядали скромніше. Доля СРСР сягала 10% свiтового промислового виробництва. Хоча СРСР і випереджав Німеччину у виробництві танків, гармат, літаків, проте відставав у виробництві автоматичної зброї, автотранспорту, засобів зв`язку, оптичних приладів тощо, тобто того, що без чого сучасна війна була неможлива.

Значну частину стратегічної сировини Вiдповiдно до господарських договорів СРСР поставляв у Німеччину. До початку війни Німеччина отримала від СРСР не менш 2 млн т зерна, кукурудзи, бобових, 1 млн т нафти, 100 тис. т бавовни, тисячі тон кольорових металів тощо. У свою чергу в СРСР з Німеччини поступила значна кількість новітнього промислового обладнання, станків, машин, зразків зброї; радянські спеціалісти знайомилися з німецькою помисливістю, включаючи і воєнні галузі.

Таб.: Промисловий потенціал Німеччини і СРСР напередодні війни

Директиву №21 — план “Барбаросса” Гiтлер пiдписав 18 грудня 1940 р. (назву йому придумав сам Гітлер). За цим планом війна на Сході мала розпочатися відразу після весняного бездорiжжя i закiнчитися до настання зимових холодів, тобто протягом травня-листопада 1941 р. У ходi швидкоплинної кампанії мали бути знищенi основнi сили Червоної армії у прикордонних боях, а залишкова держава Росiя могла iснувати лише за лiнiєю Волга — Архангельськ, щоб нiмецька авiацiя мала можливість паралізувати її останнiй промисловий район на Уралi. Ключовим пунктом плану був блискавичний вихiд ударних сил до Москви, в результаті оточення і знищення основного угруповання радянських військ у Білорусії, що мало означати в усiх вiдношеннях “вирiшальний успiх”. Приготування для здійснення операції «Барбаросса» мали бути завершені до 15 травня 1941 р. Але події на Балканах внесли деякі корективи у ці плани.

Станом на 21 червня на захiдних кордонах СРСР Нiмеччина та її союзники зосередили три групи армiй: група армiй “Пiвнiч” (командуючий фельдмаршал Леєб), найсильнiша група армiй “Центр” (командуючий фельдмаршал Бок), група армiй “Пiвдень” пiд орудою фельдмаршала Рундштедта. Союзники Нiмеччини (Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Італія, Хорватія) виставили ще 29 дивiзiй i 16 бригад (за іншими даними 42,5 дивізії).

Кожна з груп мала своє завдання i свiй напрям дiй: “Пiвнiч” — Ленiнград, “Центр” — Мiнськ i Москва, “Пiвдень” — Київ i далi на пiвдень по Днiпру. На території Норвегії і в Фінляндії була розгорнута німецька армія "Норвегія" і 2-а фінська армія. Армія "Норвегія" повинна була оволодіти Мурманськом і Полярним, а фінські війська – сприяти групі армій "Північ" в захопленні Ленінграду. Загалом нiмецьке угруповання разом з союзниками нараховувало 190 дивізій, 5‚5 млн. солдатiв i офiцерiв, 47‚2 тис. гармат, 3,8 тис. танків, близько 5 тис. літаків (За іншими даними: 166 дивізій – 4306800 чол. особового складу, 42601 гармат і мінометів, 4171 танків і штурмових гармат, 4846 літаків).

Радянський Союз теж готувався до війни. Перед радянським керівництвом лише стояло питання, коли СРСР буде в неї втягнуто? Сталін розраховував, що зможе продиктувати свої умови після того, як Німеччина і Англія взаємно ослаблять один одного. Йшло швидке переозброєння армії, яке передбачалося завершити у 1942 р. Змінювалась її структура. Розроблялися воєнно-стратегічні плани. Одним з таких планів нападу на Німеччину мав назву «Гроза» (не був затверджений). Згідно плану передбачалося: двома угрупованнями з району Бєлостока та Львова завдати охоплюючих ударів з метою оточення основних сил німецьких військ в Польщі з подальшим виходом на Берлін. Третє угруповання радянських військ мало оволодіти нафтовими родовищами в Румунії і тим самим відрізати Німеччину він джерел пального.

На червень 1941 р. на західному кордоні СРСР було зосереджено 171 дивiзiя Червоної Армії — 3,25 млн. чол., 37,5 тис. гармат, 10,4 тис. танків, а також 8627 лiтакiв (За іншими даними: 190 дивізій – 3289851 особового складу, 59787 гармат і мінометів, 15687 танків, 10743 літака).