Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Особливості будови дна Північного Льодовитого океану




Якщо про рельєф Північного Льодовитого океану ми знаємо чимало, то про геологічну будову наші уявлення переважно схематичні й гіпотетичні. Вони спираються на дані геофізичних досліджень, одержані переважно з дрейфових станцій. Площа океану 14,75 млн км2.У рельєфі дна океану досить чітко вирізняються шельф і ложе.

На фізичній карті океану добре видно, що в межах Баренцового, Карського, Лаптєвих, Східносибірського і Чукотського морів шельф має ширину до 1200 км (Баренцово-Карський шельф). Мінімальна його ширина — навколо узбережжя Північ­ної Америки, Гренландії та Норвегії, де вона становить від 50— 100 до 300 км. Потужність земної кори в межах шельфу досягає 40 км. Це переважно затоплені денудаційні рівнини, що заля­гають на глибині 200—250 м і зберігають сліди четвертинного материкового зледеніння. Зовнішній край шельфу гористий. Особливості його яскраво виявляються в архіпелагах Шпіцбер­ген та Земля Франца-Йосифа.

Рельєф канадського шельфу тісно пов'язаний з розломною тектонікою. Її дія виявлена в складних контурах берегів, остро­вів та глибоководних жолобів, таких як Сміт-Лінкольн, Мод, Мак-Клур та ін.

Материковий схил Північного Льодовитого океану набагато ширший, ніж в інших океанах, і має східчасту будову. Так, у Чукотському і Східносибірському морях є по дві своєрідні сходинки — занурені ділянки шельфу, їх називають аваншельфом. Материковий схил канадської частини океану вужчий і крутіший, розчленований широкими плоскодонними каньйо­нами.

Материкове підніжжя займає 900 тис. км2 і являє собою на­хилену, слабо хвилясту акумулятивну рівнину.

Шельф, материковий схил і материкове підніжжя займають 2/3 площі океану. Підводні окраїни материків у Баренцовому морі є продовженням Східноєвропейської платформи, в Карському—Західносибірської плити, в морі Лаптєвих—Сибір­ської платформи, у Східносибірському й Чукотському мо­рях — мезозойських структур, в морі Бофорта — Північноамериканської платформи.

Рельєф європейського та азійського шельфів дуже ускладне­ний великою кількістю підводних долин, що є продовженням річкових долин на суходолі. До континентального схилу простя­гаються долини Північної Двіни, Печори, Обі, Єнісею, Хатанги, Опенька, Яни, Індигірки й Колими. Вони знаходяться на глиби­нах від 70 до 90 м. Їх утворення пов'язане з пониженням рівня океану, яке відбувалося двічі. Перший раз Полярний басейн опустився на 270—300 м у міоцен-пліоценовий етап, удруге на 120—140 м,—у пізньому плейстоцені. Океанічна западина хребтами поділяється на вісім улоговин: Канадську, Макарова, Підводників, Амундсена, Нансена, Грен­ландську, Норвезьку і Лофотенську, - глибини яких коливаються в межах 2200—5500 м. Це переважно плоскі й хвилясті абісальні рівнини.

На дні океану здіймаються три основні хребти. З Атлантич­ного океану сюди заходить Серединно-Арктичний хребет, який має таку саму природу, що й Серединно-Атлантичний, тому що є фактично його продовженням і також має рифтову долину та поперечні розломи. Він складається з окремих, дуже зсунутих від загальної осі (рифтової долини) хребтів. На північ від Іслан­дії тягнеться хребет Кольбейнсей, за ним—хребет Мона, далі хребет Кніповича, який переходить у хребет Гаккеля. Загальна довжина Серединно-Арктичного хребта близько 4500 км. Висо­та його змінюється від 1 до 3,5 км, а ширина становить кілька сотень кілометрів. У напрямі до дельти Лени він звужується. Паралельно до хребта Гаккеля через середину океану простя­гається хребет Ломоносова, а за ним — хребет Менделєєва.

Якщо Серединно-Арктичний хребет утворився внаслідок виливу мантійної речовини, то хребет Ломо­носова — це брилева структура континентального типу висотою близько 3000 м з крутими схилами і каньйонами, а хребет Менделєєва — старий, значно нижчий серединно-океанічний, нині не активний.

Земна кора в межах океанічної западини, окрім хребта Ломо­носова,—океанічного типу. Вона має потужність від 5 до 15 км. На осадові породи припадає від 1 до 4 км.

З усіх океанів Північний Льодовитий наймолодший. Спочат­ку в кінці юрського і на початку крейдового періодів сформува­лася Канадська улоговина, потім — улоговина Макарова, і тільки на початку кайнозойської ери — Норвезька, Гренланд­ська і Лофотенська улоговини.

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-03-27; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 657 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

80% успеха - это появиться в нужном месте в нужное время. © Вуди Аллен
==> читать все изречения...

2294 - | 2147 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.