Проблема відносної цінності різних типів темпераменту

Правомірно поставити запитання: який тип темпераменту кращий? Чи всі вони рівноцінні в тому сенсі, що кожен тип має як свої позитивні якості, так і недоліки, і вони в кожному випадку врівноважують один одного?

Насамперед, слід підкреслити наступне: темперамент – одна із багатьох особливостей людини, далеко не головна. Якщо людину оцінювати, то це мають бути такі її складові, як характер, інтелект та інші змістовні прояви. Темперамент пов’язаний лише із динамічними проявами. З цієї точки зору більше ціниться порядна людина, навіть неврівноважений або занадто чуттєвий, ніж аморальний, зі спокійними проявами низьких якостей. Тому питання про кращий тип темпераменту ставиться за умови відмови від ціннісних характеристик людини, тобто лише тоді, коли люди ніби усереднюються. Тоді залишаються лише варіації їх динамічних проявів.

На питання цінності різних типів темпераменту існує дві відповіді. Можна назвати завдяки ранжуванню якостей кращий і гірший тип. Згідно з другим усі типи рівноцінні, порівнювати їх за якостями не має сенсу.

Проаналізуємо першу точку зору. Припустимо, типи темпераменту нерівноцінні. При цьому, одностайно фаворитом є тип С, гіршими – Х і М, а Ф займає проміжний ступінь. У якості обґрунтування можна навести наступні аргументи:

1. І. П. Павлов, вивчаючи якості нервових процесів, відзначав, що в більшості випадків перевага виявляється на боці нервової системи сильної (проте не чуттєвої), урівноваженої (проте не неврівноваженої), рухливої (не інертної). Поєднує в собі ці три якості, на думку І. П. Павлова, саме тип С, тому він є довершеним типом. Інші типи в деяких ситуаціях дають неадекватну реакцію на відміну від С.

2. Неодноразово проводились різноманітні опитування, де людям пропонували з декількох коротких описів людей обрати той психологічний тип, із яким вони хотіли б приятелювати, задавали питання, а саме: які якості вони б змінили в собі. Люди часто (проте не завжди) обирали собі в друзі С, якості для змін були частіше характерні для М і Х.

3. За даними різноманітних соціометричних опитувань, за відповідями на питання «З ким із співробітників, однокласників тощо ви виконали б певну роботу або провели вільний час?» помітну перевагу мають С.

4. Відомо, що серед людей, що виконали насильницькі дії, найчастіше були Х, рідко Ф і М, проте С займають проміжне місце. При аналізі конфліктів виявили, що найчастіше винуватцем виступає Х.

Таким чином, з урахуванням усіх сукупностей цих даних, дійсно, можна вважати, що С має деяку перевагу перед іншими типами.

Обґрунтуємо другу точку зору, яка стверджує рівноцінність усіх типів темпераменту.

1. Такий підхід досить гуманістичний і оптимістичний, оскільки рятує від наявності в людини негативного клейма. З гуманістичної точки зору, людину не можна оцінювати як добру чи погану за ті якості, які вона отримала від народження й які від неї не залежать. Оцінюватися мають лише ті прояви і вчинки, які є результатом її ставлення до людей, роботи тощо, оскільки це власний вибір людини. Але немає сенсу розмірковувати, хто кращий: високі чи низькі, худорляві чи гладкі – ці якості від народження не залежать від людини. Оскільки темперамент – якість вроджена, то за ним оцінювати людину немає сенсу.

2. Багаточисельні спостереження свідчать про те, що типів темпераменту поганих чи добрих не існує взагалі, якщо тільки розглядати їх прояви в широкому діапазоні різноманітних ситуацій. Коли обирати лише окремі ситуації, наприклад: виконання дій, що потребує уваги; невимушена розмова із супутником; прийняття серії важливих рішень в екстремальній ситуації і т. ін. – у цьому випадку можна говорити про те, який тип темпераменту кращий. Тобто, для кожної окремої ситуації кращими є якості окремого типу темпераменту. Оскільки такі ситуації безліч разів із різною частотністю зустрічаються в житті людей, то їх не можливо узагальнити. У зв’язку із цим робиться висновок: гарних або поганих типів темпераменту не існує взагалі. Кожен із них корисний в одних ситуаціях, але заважає в інших, тобто кожен із типів має свої переваги і недоліки. Тому одні завдання краще розв’язує людина з одним типом темпераменту, інші – з іншим типом.

Наведемо таблицю, у якій зазначені деякі позитивні якості та недоліки різних типів темпераменту. Спробуйте її доповнити та розширити.

Таблиця 2. Деякі позитивні якості та недоліки різних типів темпераменту

Психологія темпераменту також пояснює обмеження у можливостях людини. Вибуховість і поспішність Х не може поєднуватися із душевністю, витонченістю М. Постійність і спрямованість Ф не може поєднуватися із постійним прагненням нових вражень С, оскільки вони представляють протилежні якості нервової системи, а саме інертність і рухливість. У цьому сенсі не є ідеалами ті люди, у яких якості нервової системи знаходяться посередині, бо в них, скоріш за все, буде відсутня яскравість, вираження динамічних проявів, буде мати місце усереднена «правильність», відсутність будь-яких крайностей.