Залежно від досвіду людини, роду її занять, особливостей її навчання й виховання у кожної людини уява виявляється індивідуальною. Якими ж індивідуальними особливостями уяви люди відрізняються один від одного?
Ці особливості можна розділити на три групи.
1. Пов’язані з особливостями структури процесу уяви й переважаючих її прийомів. Поверніться до прочитаного раніше розділу, у якому йдеться про структуру уяви й її прийоми. Згадайте, що здійснення різних прийомів завжди балансує між двома протилежними полюсами: вільним фонтануванням і суворою цілеспрямованістю. Уяві кожної людини властиве деяке цілком конкретне співвідношення між ними: в однієї воно заміщене до полюса фонтанування, в іншої – організованості, у третьої – точно посередині, у четвертої – постійно «скаче» туди-сюди. При цьому ступінь виразності, рівень розвитку кожного із цих двох полюсів буває різним: і якість фонтанування, і якість організованості може бути розвиненою сильно або слабко.
Подивіться перелік основних прийомів уяви. Кожна конкретна людина звичайно застосовує у своїй уяві далеко не всі з них, а лише деяку частину – ті, якими вона володіє краще, якими користуватися звикла. Відповідно до цього, у одного їх набір широкий, в іншого вузький, один найчастіше застосовує ці прийоми, другий – інші. Із цієї причини в усіх у нас уява різна.
2. Друга група індивідуальних особливостей уяви пов’язана з переважанням різних видів уяви. Поверніться до розділу, у якому описані різні види уяви. Кожна людина зазвичай використовує одні з них і не використовує інші. З їхніх сполучень і складається індивідуальний «портрет» уяви. Так, у когось частіше й краще відбувається відтворювальна уява, у когось творча, а в декого розвинені вони обидві; комусь більш властива уява довільна, комусь – мимовільна, а комусь – їхнє сполучення. Аналогічно й відносно всіх інших видів уяви. У результаті можна отримати, наприклад, такі «ланцюжки»-характеристики уяви двох різних людей: перша: творча – довільна – продуктивна – спадкоємна – екстравертована – абстрактна тощо; друга: відтворювально-творча – мимовільна – спадкоємна – інтровертовано-екстравертована – конкретна тощо.
3. Третя група індивідуальних особливостей уяви пов’язана із властивими людині загальними характеристиками образів, що виникають у неї (у першу чергу, зорових, тому що саме вони найчастіше в уяві відіграють провідну роль). Виділяють три основні параметри, якими описують образну сферу людини. Так, образи можуть мати такі полярні якості:
а) яскравість – блідість; у першому випадку вони виразні, наповнені світлом і кольором, із чіткими контурами й добре промальованими деталями; у другому – невиразні, аморфні, нечіткі, невизначеного кольору, без деталізації; образам кожної конкретної людини властиво своє цілком певне положення на цій шкалі зі зрушенням або до першого полюса, або до другого;
б) жвавість – нерухомість; у першому випадку образи рухливі, мінливі, живуть своїм власним життям, ніколи не залишаються на місці; у другому – застиглі, нерухливі, не змінюються, міцно зберігають свою первісну фактуру;
в) контрольованість – неконтрольованість; у першому випадку людина легко керує виниклими в неї образами, робить їх такими, якими вважає за потрібне; у другому – таке керування відсутнє або неможливе, їх вид і рух мало залежать від намірів і потуг людини.
Наведені параметри, за якими оцінюють індивідуальні особливості уяви, не є взаємовиключними, а радше, уточнюють і доповнюють один одного. Так, склад властивих людині прийомів уяви тісно пов’язаний з тими видами, що в неї переважають, а останні тісно пов’язані з якостями властивих людини образів.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть варіанти образів об’єктів, з якими людина не зустрічалася в минулому й які створюються за допомогою уяви.
2. Що таке образна генеративність психіки і в яких формах вона виявляється?
3. Як співвідносяться уява і пам’ять?
4. У чому схожі уява і мислення і чим вони різняться?
5. Схарактеризуйте функції уяви.
6. Наведіть приклади впливу уяви на фізіологічні реакції, органічні процеси і рухи тіла людини.
7. З яких компонентів складається структура процесу уяви? Назвіть їх і коротко схарактеризуйте.
8. Розмежуйте поняття «способу» і «прийому» уяви. Які способи і прийоми уяви існують?
9. Порівняєте роль відтворюючої і творчої уяви в діяльності людини. Для представників яких професій важливі ці види уяви?
10. Які класифікації видів уяви вам відомі? На яких підставах вони будуються?
11. Чим розрізняються уява і фантазування?
12. Яку роль в житті людини і в самоорганізації діяльності грають мрії й ідеали? Схарактеризуйте марення, сновидіння і галюцинації.
13. Яка роль уяви в творчому процесі?
14. Схарактеризуйте три групи індивідуальних особливостей уяви.
Література
Основна
1. Беркинблит М. Б., Петровский А. В. Фантазия и реальность. – М.: Политиздат, 1968. – 128 с.
2. Брушлинский А. В. Субъект: мышление, учение, воображение. – М., Воронеж: МОДЭК, 1996. – 392 с.
3. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте. Психол. очерк. – М.: Просвещение, 1991. – 94 с.
4. Гостев А. А. Психология вторичного образа. – М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2007. – 512 с.
5. Короленко Ц. П., Фролова Г. В. Чудо воображения (воображение в норме и патологии). – Новосибирск: Сибирское отд. изд-ва «Наука», 1975. – 170 с.
6. Розет И. М. Психология фантазии: экспериментально-теоретическое исследование внутренних закономерностей продуктивной умственной деятельности. – Минск: Университетское, 1991. – 339 с.
7. Розин В. М. Что такое воображение // Мир психологии. – 2001. – № 1. – С. 238–247.
8. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – М.: Педагогика, 1989. – Т. 1. – 486 с.
Додаткова
1. Брушлинский А. В. Воображение и творчество // Научное творчество. – М.: Наука, 1969. – С. 341–346.
2. Веккер Л. М. Психика и реальность: Единая теория психических процессов. – М.: Смысл; Perse. – 2000. – 685 с.
3. Дудецкий А. Я., Лустина Е. А. Психология воображения (фантазии). – Смоленск: Изд-во СГУ, 1997. – 88 с.
4. Дьяченко О. М. Воображение дошкольника. – М.: Знание, 1986.
5. Дьяченко О. М. Развитие воображения дошкольника. – М.: Междунар. образоват. и психол. колледж, 1996. – 197 с.
6. Заика Е. В. Комплекс игр для развития воображения // Вопросы психологии. – 1993. – № 2. – С. 54–62.
7. Коршунова Л. С. Воображение и его роль в познании. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 144 с.
8. Коршунова Л. С., Пружинин Б. И. Воображение и рациональность. Опыт методологического анализа познавательной функции воображения. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 182 с.
9. Кудрявцев В. Т. Воображение ребенка: природа и развитие (статья вторая) // Психологический журнал. – 2001. – Том 22. – № 5. – С. 57–68.
10. Кудрявцев В. Т. Воображение ребенка: природа и развитие (статья: первая) // Психологический журнал. – 2001. – Т. 22. – № 6. – С. 64–76.
11. Лебедев В. Миры воображения: Руководство по интерактивной имагогике. – М.: Ин-т психотерапии, 2002. – 229 с.
12. Натадзе Р. Г. Воображение как фактор поведения. – Тбилиси: Мецниереба, 1972. – 344 с.
13. Полуянов Ю. А. Воображение и способности. – М.: Знание, 1982. – 96 с.
14. Поляков С. Э. Феноменология психических репрезентаций. – СПб.: Питер, 2011. – 688 с.
15. Сартр Ж.-П. Воображаемое. Феноменологическая психология воображения / Пер. с франц. – СПб.: Наука, 2002. – 319 с.
16. Страхов И. В. Психология воображения. – Саратов, 1971. – 77 с.
17. Фарман И. П. Воображение в структуре познания. – М.: Изд-во РАН, 1994. – 215 с.
18. Шрагина Л. И. Логика воображения. – М.: Народное образование, 2001. – 190 с.
