Чуфа – це багаторічна трав’яниста рослина родини осокових. Чуфа росте густим кущем висотою 30-60 см, на корінні якого зав’язуються маленькі бульбочки. Вони видовжено-овальні, поперечносмугасті, жовто-бурі завдовжки 1,0-2,5 см. Поверхня бульбочок вкрита коричневою шкірочкою, яка не відокремлюється від ядра. Листя яскраво-зелені, довжиною до 50 см. Маса 1000 бульбочок 400 г. З одного куща можна зібрати 100 бульбочок і більше. Вони солодкі, мигдального смаку, містять до 34% олії, до 30% крохмалю, до 18% цукрів, до 6% білка, до 7% смолистих речовин, до 12% клітковини.
Чуфа має приємний смак і дуже поживна. Використовують бульбочки в їжу в сухому виді, а також вареними чи піджареними як горіх. В кондитерській промисловості вони замінюють арахіс, мигдаль.
Чуфа широко вирощується в Африці, Бразилії, Іспанії, Португалії та ін. країнах. В Україні її вирощують лише на присадибних ділянках, хоча є перспектива розширення посівних площ. Цю рослину в однорічній культурі можна вирощувати у всіх грунтово-кліматичних зонах України. Урожайність бульбочок становить 80-120 ц/га і більше. При зрошенні продуктивність чуфи зростає на 30-40%.
Кращі сорти: Кулінарна, Кондитерська.
Стахіс (Stachys sieboldii Mig), китайський артишок. Це трав’яниста рослина родини ясноткових (губоцвітих) Lamiaceae (Labiatae). Росте кущем висотою до 60 см, зовні нагадує м’яту. У ґрунті на глибині 10-20 см залягають кореневища, які в горизонтальному напрямку поширюються до 50-60 см. На коренях формується велика кількість (до 300 шт на одному кущі) вегето подібних коричнево-червоних або білих бульб масою 1-3 г (видозмінені пагони, так само, як у картоплі), які за формою нагадують мушлі равликів. Маса 1000 бульб – 1500 г.
Бульби стахісу за смаком подібні до артишоку. Вони містять білкові і мінеральні речовини (солі калію, кальцію, магнію, заліза, натрію та ін.), жир і вітаміни. До складу його вуглеводів входить полісахарид стахіоза, що легко засвоюється організмом, але дуже рідко зустрічається в інших рослинах.
Стебло – чотиригранне, 50-60 см заввишки, сильно розгалужене. Листя – прості, видовжені. Квіти темно-рожеві або червоні, двостатеві, зібрані у суцвіття колос. Єдиний відомий в Україні сорт – Ракушка.
Ямс (Dioscorea alata L.). Ямс належить до родини діоскорейних (Dioscoreaceae). Ця трав’яниста однорічна витка 
рослина утворює кореневі потовщення – бульби. Розміри бульб можуть досягати 1,5 м довжини і 1 м ширини. Бульби мають смак картоплі,їх можна споживати у вареному, смаженому, печеному чи тушеному виді. Поширений в Африці, Америці, Азії. Коренева система мичкувата, добре розгалужена. Стебло тонке, ребристе, сланке або витке, до 3 м довжиною. Листки округлі, з загостреною верхівкою та серцеподібною основою, прості, черешкові, діаметром 5-6 см, черешок – до 12 см, часто із гострими шипами біля основи. Квіти утворюються дуже рідко, генеративне розмноження відсутнє.
Таро. Одна з найдревніших культурних рослин у Китаї. У Південно-східній Азії та Західній Африці вирощують вид таро Calocasia antiguorum L. (1 на рисунку), а у Америці - Xanthosoma sagtifolium S. (2 на рисунку) як однорічні культури вегетативного розмноження. Багаторічна рослина, належить до родини ароїдних (Araceae). Великі бульби (до 4 кг) містять 18-20% крохмалю, більше 3% білка, 0,5% цукру. Їх використовують в їжу вареними, смаженими, придатні для виробництва печива, тортів, вафель. Етильовані пагони їдять як спаржу.
Коренева система мичкувата, широко розгалужена. Стебло формується у вигляді підземного потовщення бульби, діаметром 6-7 см з багатьма бруньками (його іноді називають бульбоцибулиною). У процесі росту частина бруньок на підземному потовщенні утворює додаткові бульби меншого розміру. Листя формуються у вигляді розетки, мають довгі черешки – до 140 см, листкові пластинки серцеподібної або стрілоподібної форми, завширшки до 50 см. Загальна кількість листків на рослині протягом вегетації становить до 20 шт., але одночасно вегетують 5-7. Середня тривалість життя одного листка – 30-45 діб.
Утворення генеративних органів відбувається лише при тривалому багаторічному розвитку рослини. З верхівкової бруньки бульбоцибулини відростає квітконосний пагін з суцвіттям початок, на якому зібрані малі квітки: верхні – чоловічі, середні – рудиментарні, нижні - жіночі. Запилення перехресне. Плід – мілка червона ягода з недорозвиненим насінням.
Маніок (Manihot esculenta L.). Належить до родини молочайних (Euphorbiacea). Це багаторічна чагарникова рослина (до 3 м заввишки). На бічних коренях формуються великі (до 1 м довжиною і 15 кг вагою) веретеноподібні бульби. Виготовляють галушки, якими замінюють хліб, картоплю. Поширений в Індії, Африці (Конго, Нігерія та ін.), Індонезії, Південній Америці. Стебло циліндричне, завтовшки 2-7 см, розгалужене, 
сіро-зеленого забарвлення або малинового, крихке. Листя 3-7 пальчасто розсічені, гладкі, шкірясті, зелені, знизу – сизо-зелені. Квіти верхівкові або формуються у пазухах верхніх листків, маленькі, жовтого забарвлення, полігамні з перевагою чоловічих, зібрані у суцвіття волоть (до 20 см довжиною). Приквітники червоні. Плід – тригнізда коробочка. Насіння – маленьке, продовгувате, сіре або коричневе.
Питання для самоперевірки
· Охарактеризуйте морфологічні особливості топінамбуру.
· Охарактеризуйте морфологічні особливості інших малопоширених в Україні культур.
· Які сорти малопоширених бульбоплідних культур можливо вирощувати в Україні?
· Які біологічні особливості малопоширених бульбоплідних культур мають позитивне значення для впровадження їх в Україні?
· Які біологічні особливості малопоширених бульбоплідних культур мають негативне значення при їхньому впровадженні у виробництво?
Література
1. Рослинництво. Інтенсивна технологія вирощування польових і кормових культур: Навч. посібник / За ред. Н.А. Білоножка. – Вища школа, 1990. – 292 с.
2. Рослинництво. Лабораторно-практичні заняття / За ред.М.А. Бобро та ін. К.: Урожай, 2001. – 392 с.
Лабораторна робота № 20
