БФ -надання в безповоротному порядку грошового забезпечення на видатки, пов’язані зі здійсненням державних замовлень, виконанням державних та бюджетних програм, утриманням державних та бюджетних установ.
За рахунок бюджетних коштів, які виділяються на соціальний захист і соціальне забезпечення, також фінансується ціла низка установ, зокрема: будинки-інтернати для старих та інвалідів, притулки для неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, територіальні центри і відділення соціальної допомоги та інші. Ці заклади фінансуються в межах сум, затверджених у кошторисах. Витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу (код 1111) визначаються за штатними розписами, типовими штатами та ставками заробітної плати згідно з тарифікаційними списками. Витрати на медикаменти та перев'язувальні матеріали (код 1132), продукти харчування (код 1133) тощо визначаються в багатьох соціальних закладах так само, як і в закладах охорони здоров'я (наприклад, у будинках-інтернатах для старих та інвалідів, у дитячих закладах-інтернатах для малолітніх інвалідів тощо).
Якщо 70% і більше дітей дитячих будинків належать до даної теретор громади, то фінансування відбувається за рахунок місцевих бюджетів, якщо менше – з державного.
Управління та обслуговування державного боргу.
До формування державного боргу призводить використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі.
Державний борг – це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених зобов’язань держави, включаючи боргові зобов’язання держави, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.
Економічна сутність державного боргу виявляється через дві його функції: фіскальну – залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків та регулюючу – коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни.
Державний борг формується під впливом як об’єктивних (несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і скорочення на цій основі податкової бази і т.д.), так і суб’єктивних факторів, що пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці проведення реформ та фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку.
Базовим нормативним актом, який здійснює регулювання даної сфери, є Бюджетний кодекс України, в якому зафіксовані загальні принципи боргової політики.
Структура державного боргу:
1) державний борг:
1.1. внутрішній борг:
- заборгованість перед юридичними особами;
- заборгованість перед банківськими установами
1.2. зовнішній борг:
- заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку
- заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління
- заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками
- заборгованість не віднесена до інших категорій.
2) гарантований борг:
2.1. внутрішній борг:
- заборгованість перед юридичними особами;
- заборгованість перед банківськими установами
- заборгованість не віднесена до інших категорій.
2.2. зовнішній борг:
- заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку
- заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління
- заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками
- заборгованість не віднесена до інших категорій.
Розмір державного боргу і його структура характеризує стан економіки та фінансів у державі, рівень ефективності функціонування її урядових структур і самостійності проведення власної політики.
