Мал.7.1. Схема постачання запасних частин в Україні

До першої групи виробників оригінальних запасних частин відносяться продуценти автомобілів (VM). Вони виробляють автокомпоненти для конвеєра та постачають їх у дилерську мережу. Через дилерську мережу ці запасні частини продаються незалежним авто ремонтникам, тобто охоплюють весь automotive aftermarket.

До другої групивиробників оригінальних запасних частин відносяться виробники запасних частин (OES), які постачають запасні частини на конвеєр, у дилерську мережу продуцента та в свою незалежну торгівельну мережу, звідки вони попадають до незалежних дистриб’юторів запасних частин, далі до незалежних станцій технічного обслуговування тобто також охоплюють весь automotive aftermarket.

До третьої групи відносяться виробники оригінальних запасних частин (OES), які поставляють свої запасні частини незалежним дистриб’юторам запасних частин і також через торгівельні канали охоплюють весь після продажний ринок (automotive aftermarket)

До четвертої групи виробників неоригінальних запасних частин відносяться виробники оригінальних (OES) чи неоригінальних запасних частин (ІES), яківиробляють свої запасні частини не по документам продуцента, але мають документальне підтвердження якості. Ці запасні частини також охоплюють весь ринок.

До п’ятої групи виробників неоригінальних запасних частин відносяться виробники, запасні частини яких не мають документального підтвердження якості. До цих груп виробників відносяться невеликі підприємства, контроль за яким може здійснюватися лише через торгівельну систему [7.1]. Продають ці запасні частини продавці, для яких репутація не є фактором успіху (на базарі невеличкого міста привабливими є дешеві запасні частини).

До шостої групи можна віднести дрібні фірми, що займаються розбиранням автомобілів, проданих у брухт, і продажем придатних для подальшого використання деталей і вузлів. Ціни на такі старі запасні частини коливаються в межах 25-50% цін на відповідні нові деталі. Існують "кладовища автомобілів", набуті такими фірмами у власність, та за допомогою влади встановлені правила, за якими стало неможливо залишати старе авто будь-де. Власник або страхова компанія зобов'язані здати його фірмі, що володіє обгородженим "кладовищем автомобілів", сплативши утилізацію. Ці фірми стали спеціалізуватися на певних моделях машин. Наприклад, у маленькій Данії таких фірм більше двадцяти [7.3].

В Україні розбиранням автомобілів на запасні частини займаються невеликі фірми чи самі продавці запасних частин. Цей напрямок бізнесу отримує все більший розвиток у зв’язку з наявністю у структурі парку значної кількості старих автомобілів, а також у зв’язку з низькими доходами переважної більшості автовласників. Цей напрямок привабливий ще й з тієї причини, що продавці запасних частин прагнуть продавати не окремі запасні частини, а вузли в зборі, а також пропонують ринку обмежену номенклатуру деталей активного попиту. Вони ж самі розбирають автомобілі і пропонують споживачам ті деталі, яких немає в номенклатурі нових запасних частин, та ті деталі, які є в номенклатурі, але споживач не має можливості їх придбати. Фірми цієї групи знаходять досить багато покупців серед механіків незалежних майстерень і власників машин, що мають невисокий дохід. Раніше існування таких фірм було неможливо, тому що підприємства, які списують стару техніку, зобов'язані були здавати її в металобрухт та передати номери та документи на автомобіль до державної автоінспекції для їх анулювання, а приватні власники легкових машин продавали їх за достойну ціну бажаючим оновити останній мотлох з двох причин: по перше, в умовах дефіциту автомобілів великим благом було скласти автомобіль на основі будь якого металобрухту, вартість мали документи – технічний паспорт з номером кузова та двигуна - це була єдина можливість придбати автомобіль поза радянською системою їх розподілу, а по – друге, тому, що автомобіль, зібраний з запасних частин, був на 30% дешевше нового (в розвинутих країнах – він в 3 – 4 рази дорожче). Досить багато з'явилося і продавців старих вузлів і деталей для імпортних автомобілів завезених із – за кордону, а також отримують при розбиранні аварійних чи старих автомобілів, або автомобілів, які не отримали митницею дозволу на реєстрацію.

До сьомої групи виробників відносятьсяпідприємства, які практикують відновлення зношених деталей і агрегатів автомобілів на замовлення клієнтів і дилерів.

Відновлення деталей і агрегатів у нас практикувалося завжди на ремонтних заводах але лише для їх оборотних фондів та на станціях технічного обслуговування для внутрішнього споживання при обслуговуванні та ремонті автомобілів в якості засобу поповнення дефіцитних запасних частин. Офіційні державні структури автосервісу доводили до свої станцій технічного обслуговування план поповнення дефіцитних запасних частин за рахунок відновлення зношених деталей. Особливу увагу приділяли оновленню розподільчих валів (розподільчий вал був деталлю, яка розподілялась між родичами та знайомими), колінчатих валів, кульових опор, рульових тяг, бензинових насосів, водяних насосів системи охолодження двигуна тощо. Після 1991р виробничі підрозділи станцій стали самостійними та певний час оновлювали деталі для завезеного з Європи металобрухту у вигляди іноземних автомобілів з за межовим терміном експлуатації. З плином часу цей напрямок отримав розвиток на основі сучасних імпортних технологій і в теперішній час з успіхом поповнює потреби споживачів в особливо дорогих складових (автоматичні коробки передач, турбокомпресори, генератори та стартери, гібридні агрегати). Широка програма подальшого оновлення великої кількості деталей чикає свого розвитку.

У Європі відновленням складових та централізованого ремонту агрегатів почали займатися в 60-х роках. [7.3]. "Volkswagen" за допомогою імпортерів своїх машин у різних країнах почала збирати коробки передач, водяних і масляних насосів, всього понад 200 найменувань і для централізованого ремонту. Відновлені агрегати і деталі мають нижчу ціну, ніж нові. Гарантійний термін на них майже досягає терміну гарантій на нові вироби. Відновлення зношених вузлів і агрегатів практикують "Ford Motors", "Volvo", "Saab", "Chrysler", "BMW", "Caterpillar" та інші компанії [7.1]. Прибутковість при продажу відновлених агрегатів не нижча, ніж при продажу нових. Торгівля відновленими вузлами стала основою окремого напряму – "сервісу з обміну агрегатів", який особливо розвинувся в сфері ремонту порожньо - будівельної, землерийної, сільськогосподарської та іншої техніки, експлуатованої у віддалених від великих населених пунктів місцевостях. Наприклад, в Англії, фірма "Bawmaker" обмінює і відновлює близько 3000 найменувань вузлів і агрегатів для техніки компанії "Caterpillar"[7.3].

 

На Заході серед покупців використаних або відновлених деталей помітна роль страхових компаній. Вони організовують власні майстерні для ремонту пошкоджених автомобілів з використанням старих і відновлених деталей та вузлів. Такий ремонт обходиться цим компаніям дешевше, ніж оплата страхової премії. Страхові компанії мають договори про закупівлю запасних частин з фірмами, що займаються розбиранням старих автомобілів і відновленням деталей. У свою чергу, страхові компанії продають цим фірмам автомобілі, які недоцільно ремонтувати. На нашому ринку активне постачання запасних частин з розібраних автомобілів здійснюють приватні підприємці чи малі фірми, послугами яких користуються незалежні станції технічного обслуговування та автовласники при самообслуговуванні. Централізоване відновлення агрегатів на нашому ринку тільки починає розвиватися. Поки що не цей бізнес не є пріоритетним, але якраз в наших умовах низьких доходів населення він вже сьогодні може бути високоприбутковим та перспективним

 

Продавці запасних частин

Можна виділити дві характерні схеми постачання запасних частин:

1. постачання в дилерській мережі офіційним дилерам, (мал.7.2),

2. постачання всім іншим споживачам запасних частин вторинного (після продажного) ринку (automotive aftermarket) (мал.7.3)

Виробники автомобілів мають розгалужену логістичну систему з центральним складом, зональними складами дистриб’юторів та місцевими складами дилерів. Виробники автомобілів не виробляють всі без винятку запасні частини, їх поставляють в систему дилерської мережі виробники оригінальних запасних частин, які постачають їх виробнику автомобілів чи через свою мережу дистриб’юторам по угоді з виробником автомобілів.

Що стосується неоригінальних запасних частин, то вони продаються глобальними постачальниками, тобто дистриб’юторами виробників запасних частин як оригінальних, так і не оригінальних. Торгівельна мережа виробника запасних частин включає в себе незалежних дистриб’юторів запасних частин та їх дилерів – продавців запасних частин. І дистриб’ютори і дилери – це гуртові продавці, які продають свої запасні частини посередникам чи кінцевим споживачам. Кінцеві споживачі купують запасні частини у дилерів, в автомагазинах, в Інтернет магазинах, на авторинку,

 

 

Рис.7.2. Схема можливих маршрутів руху ЗЧ від виробника до споживача.

 

контрабандні товари (в даному випадку – це товари, які поставлені обхідним шляхом і не відповідають вимогам законодавства з точки зору підтвердження їх якості, уплати податків, шляхів просування товару від постачальника до споживача, можливості юридичного захисту у випадку рекламацій тощо), у фірм, які оновлюють старі деталі, у фірм, які продають старі деталі з розібраних автомобілів.

Та логістична система, яка є необхідною складовою дилерської мережі виробника іноземних автомобілів не має своїх аналогів в Україні. Наприклад, Авто ЗАЗ ДЄУ має систему постачання запасних частин від заводу виробника, але не має можливості забезпечити необхідну номенклатуру і тому вимушений користуватися послугами посередників чи дистриб’юторів запасних частин. Торгівельний дім ТОВ «УкрАвто ВАЗ» має систему постачання безпосередньо з заводу ВАЗ, але ця система не в повній мірі забезпечує потреби парку автомобілів навіть на гарантійному терміні експлуатації. Проблема запасних частин у офіційних дилерів вітчизняних виробників залишається невирішеною.

Мова про постачання запасних частин буде зрозумілою на фоні системи автосервісу, якій в теперішній час є основним споживачем запасних частин. Якщо 95% станцій технічного обслуговування – це незалежний автосервіс, а 70% території України не має авто сервісних підприємств, то яким чином має працювати продавець запасних частин за для збільшення товарообігу та отримання прибутку. Очевидно, що в умовах все більш зростаючої конкуренції, в його інтересах залучити будь яку станцію до співпраці в якості постійного клієнта. Основою для такої співпраці є входження станції в авторизовану продавцем запасних частин авто сервісну мережу. Така схема роботи – мережений автосервіс - широко розповсюджена в розвинутих країнах, та ще не набула певного розвитку на нашому ринку. По друге, продавець запасних частин на території, де немає сервісу, та де автомобілі обслуговують самі власники, має продавати запасні частини через магазини чи Інтернет магазини безпосередньо власникам автомобілів. В цьому випадку його задача полягає у розвитку роздрібної торгівлі, створення мережі автомагазинів, авто ринків та сітьового маркетингу. І якщо ми спостерігаємо практичну відсутність авто магазинів з продажу запасних частин у великих містах де запасні частини продаються в основному через автосервіс, то у районних містах та селах ще сьогодні роздрібні магазини необхідні.

Запасні частини фірми постачають не лише для легкових автомобілів, але й для іншої техніки – вантажних та спеціальних автомобілів, порожньо - будівельної техніки, сільськогосподарських машин, будівельної техніки та обладнання, яке оснащене автомобільними двигунами та агрегатами. Відносно цієї техніки спостерігається зовсім інша картина - відсутності дилерських мереж для перерахованої техніки. Як правило цю техніку в Україні обслуговують самі користувачі, тому що вона стара і багато марочна, та не в кожному разі навіть існує виробник цієї техніки, наприклад, воронежські чи ковровські екскаватори, білоруські трактори, старі КамАЗи, КрАЗи, перед якими ніхто не має ніяких зобов’язань. Ця техніка працює багато років та замінюється на нову. Нові вантажні автомобілі іноземного виробництва мають свою систему забезпечення запасними частинами через імпортерів та дилерів. Через імпортерів та дилерів розвивається також система забезпечення запасними частинами сільськогосподарської техніки, яка розповсюджується на нашому ринку (щорічний приріст становить 5 – 10 тис одиниць).

В цілому можна констатувати недосконалість системи постачання запасних частин та недосконалість законодавчої бази її регулювання. В основі організації цієї системи спостерігається домінуючий вплив бізнес інтересів комерційних структур. Потребує вирішення проблема створення системи виробник – споживач, в якій виробник має зобов’язання забезпечити техніку запасними частинами на весь період її використання. Відсутність внутрішніх виробників техніки та бізнес інтереси операторів ринку повернули ситуацію в напрямки прибутків без урахування та захисту інтересів споживачів. Ця ситуація має своє відображення в деформації ринку в бік обмеженої номенклатури, яка користується активним попитом (20 - 30%) та відсутністю запасних частин, які потрібні, але не приносять прибутків. Бізнес інтереси привели до продажу зібраних агрегатів і відсутності у продажу елементарної деталі, яка насправді потрібна для ремонту цих агрегатів. Ця тенденція веде до значного скорочення номенклатури запасних частин у прейскурантах та прайсах постачальників. За двадцять років роботи на ринку наші гуртові продавці запасних частин добре засвоїли правило Порето (20/80), та добре знають, що лише 20% номенклатури запасних частин дають 80% прибутку. З іншого боку конкуренція в рамках обмеженої номенклатури може привести до її розширення за для приваблення клієнтів. Цього вимагає і «Закон про захист прав споживачів». В цьому Законі передбачено норма, відповідно до якої виробник автомобілів повинен забезпечити продані автомобілі запасними частинами та автосервісом. Але у нас немає тих виробників автомобілів, які би продавали їх у достатній мірі, та немає системи забезпечення цими виробниками автомобілів запасними частинами та сервісом. Переважна більшість продавців автомобілів мають таку систему автосервісу, яка не задовольняє вимог споживачів. Крім того, виробники не зацікавлені у розвитку системи автосервісу та продажу запасних частин тому, що переважна більшість власників автомобілів не мають досвіду експлуатації автомобілів та роботи з сервісом. Автомобілі продаються без урахування розвитку автосервісу та продажу запасних частин, а проблеми, які виникають в процесі експлуатації автомобілів не лежать в площині інтересів їх виробників.

«Перешкодою до сучасної організації мереж постачання запасних частин – пише відомий фахівець у галузі запасних частин В.В. Волгін - є перевага при постачанні запасних частин приватних інтересів, а не інтересів споживача та виробника; ці зв’язки зникнуть не скоро; низька кваліфікація персоналу заводських служб запасних частин, майже нульова комп’ютерна грамотність і комп’ютерна база заводських служб запасних частин»[7.3]

 

Продаж запасних частин

В продажу запасних частин задіяні дистриб’ютори, дилери, центральні, зональні, дилерські склади, магазини, Інтернет магазини, посередники, контрабандні постачальники, торгівельні агенти та партнери, ринки, авто сервісні підприємства. Вони продають запасні частини посередникам чи кінцевим споживачам. Розрізняють гуртовий та роздрібний продаж запасних частин.