Визначених програмою початкових класів
Бишляга О М.-викладач української філології, спеціаліст вищої категорії,викладач - методист
Розглянуто і затверджено на засіданні предметної (циклової) комісії викладачів української філології
Протокол № __від _____
Голова предметної (циклової) комісії
________ І.О. Малова
Тема лекції: Методика засвоєння граматичних понять числівника, займенника, визначених програмою початкових класів
Студенти повинні знати: коло знань, умінь і навичок з даного питання (програму), методику вивчення граматичних понять даної частини мови, види вправ, які можна застосовувати на етапах сприймання та засвоєння знань, умінь та навичок учнів
Студенти повинні вміти: правильно обирати методи та прийоми навчання, обирати структуру упрку згідно обраного типу уроку.
Тип лекції: тематична
Кількість годин 1
Ключові поняття :
Література
Основна:
1. Дорошенко, С.І.Методика викладання української мови. [Текст]: навч. посібник / С.І. Дорошенко, М.С. Вашуленко, О.І. Мельниченко / за ред.. С.І Дорошенка. – 2-ге вид. перероб. і допов. – К..: Вища школа.-1994.- с.174
2. Коваль, Г.П., Деркач, Н.І., Наумчук, М.М. Методика викладання української мови [Текст]: навч.посібник / Г.П. Коваль, Н.І. Деркач, М.М Наумчук. – Т.: Астон, 2008.
Додаткова:
1. Бойко, І. Б.. Українська мова в таблицях та схемах [Текст]: / І. Б. Бойко. – Х.: Ранок - 1997- 96 с.
2. Бутрім В.Л. Граматична веселочка. Збірник нестандартних граматичних матеріалів, 1-4 класи [Текст]: / В.Л. Бутрім. – К.: Основа, 2006 – 144 с.
3. Вашуленко, М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі [Текст]: /
М.С. Вашуленко – Х.: Торсінг, 2002. – 96 с.
4. Ґудзик, І.П. Аудіювання на уроках української мови. Навчаємось слухати, почути і розуміти [Текст]: Посібник для вчителів початкових класів / І.П. Ґудзик - Чернівці: Видавничий дім «Букрен», 2005. – 2008с.
5. Горбачук, В.Т. Види. Диктантів і методика їх проведення [Текст]: / В.Т. Горбачук – К.: Рад.школа,1989 – 96с.
6. Коваль, Г. Звукобуквений аналіз на уроках української мови у початкових класах [Текст]: / Г.Коваль – Т.: 2003. – 80 с.
7. Ковальчук, О. Творчі завдання до переказів з української мови 11 клас [Текст]: / -
О. Ковальчук. – Т.: - 2004. – 160с.
8. Методика викладання української мови в початкових класах... [Електронний ресурс] // Режим доступу: gendocs.ru/v35957/
- Особливості вивчення морфології [Електронний ресурс] // Режим доступу: subject.com.ua/ukrmova/method/38.html
План
1. Методика вивчення числывника
2. Методика вивчення граматичних понять займенника
Слово викладача
Вивчення української мови молодшими школярами є початковий стану виховання мовної особистості. Важливу роль в цьому процесі відіграє знайомство з частинами мови. Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти галузь (навчальний предмет) українська мова будуються за такими трьома змістовними лініями: комунікативною, лінгвістичною лінгвокраїнознавчою. Комунікативна змістова лінія, яка є основною, передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу. З цією метою розвиваються, удосконалюються усні види мовленнєвої діяльності, якими учні певною мірою оволоділи у дошкільному віці (слухання-розуміння; діалогічне, монологічне мовлення), а також формуються, удосконалюються види мовленнєвої діяльності, які пов’язані з писемним мовленням (читання вголос, мовчки,письмо). Лінгвістична (мовна) змістова лінія, маючи спрямованість на засвоєння школярами знань про мову, мовні уміння, розробляється з урахуванням того, що в початковому курсі формування в учнів знань про мову, умінь виконувати певні види мовного аналізу, має пропедевтичний характер. Цю роботу слід підпорядковувати розвитку в учнів орфоепічних, лексичних граматичних, правописних умінь.Вивчення лементів граматики – частин мови дає можливість реалізувати зміст всіх чотирьох змістовних ліній, тому їх засвоєння має велике значення для мовного розвитку учнів.
Вивчення числівника
3 числівником як частиною мови учні знайомляться в четвертому класі. Вони дістають загальне уявлення про числівник, з'ясовують мету його вживання у мовленні, практично засвоюють відмінювання та правопис деяких числівників. Шкільний підручникпередбачає ознайомлення учнів з кількісними і порядковими числівниками (без уживання термінів, орієнтуючись тільки на запитання). Завдання вчителя полягає в тому, щоб за невеликий проміжок часу (4 уроки):досягти практичного усвідомлення школярами числівника як самостійної частини мови;навчити розпізнавати числівники серед інших відомих учням частин мови; домогтися, щоб учні вільно користувалися числівника ми в своєму мовленні, правильно вимовляючи, змінюючи і записуючи найчастіш уживані з них;практично познайомити учнів із деякими збірними числівниками (без уживання терміна).Вирішення цих завдань певною мірою полегшується тим, що учні часто користуються числівниками у своєму мовленні, особливо на уроках математики, а отже, знають значну кількість простих, складних і складених числівників.Однак учитель повинен показати дітям, що числівник як і інші частини мови, має певні ознаки: називає кількість предметів або їх порядок при лічбі. Слова типу перший, другий і подібні в початкових класах розглядаються як числівники, а не прикметники, відповідають на питання: скільки? котрий? який по порядку?, виступають у ролі самостійних членів речення (Перший день у школі був особливо радісним) або входять складовою частиною до них (Два хлопчики підбігли до ялинки). Крім того, важливо навчити дітей розрізняти числівники і однокореневі з ними іменники (п'ять — п'ятірка) та вживати синонімічні числівники (два — двоє). Формування граматичного поняття «числівник» починається з виявлення в цій частині мови таких її ознак, як лексичне значення (називає точно визначену кількість предметів) і питання, на яке відповідає. З цією метою вчитель пропонує порівняти два речення і сказати, чим вони відрізняються: Півники горох молотили і Два півники горох молотили. Учням неважко помітити, що ці речення відрізняються словом два. Учитель вдається до евристичної бесіди Чи можете ви сказати, скільки півників виконували дію в першому реченні? А в другому?
Отже, з якою метою вжите слово два? (Щоб показати, скільки було дійових осіб.) Назвіть відомі вам частини мови в першому реченні, А в другому? (Виникає ускладнення: що робити із словом два? До якої частини мови його віднести?)
На яке питання відповідає слово два? (Скільки?)Що називає? (Кількість предметів.) Отже, що ви дізналися про слово два? (Що воно називає кількість предметів і відповідає на питання скільки?) Давайте подивимось, чи є ще в нашій мові слова з такими ж ознаками, Для цього прочитайте віршик І. Неходи: Це — матрьошка. Зимна їй. Десять вдяганок на ній; П'ять спідниць, і п'ять хустокІ смушевий кожушок... — Хто правильно зумів порахувати, скільки вдяганок було на матрьошці? (Одинадцять.)— Слова два, п'ять, десять, одинадцять належать до тієї частини мови, яка зветься числівником,— повідомляє вчитель і пропонує учням самостійно зробити висновок про те, які ж слова слід називати числівниками.Під час вивчення числівника важливо показати учням, що у своєму мовленні вони можуть користуватися і синонімічними (збірними) числівниками. З цією метою дітям пропонується для спостереження два речення: Три хлопчики з нашого класу поїхали на екскурсію і Троє хлопчиків з нашого класу поїхали на екскурсію. Учні мають переконатися, що слова три і троє належать до числівників, бо мають одне й те ж значення і відповідають на одне й те ж питання. Класовод може звернути увагу на те, що числівник три вимагає вживання при собі форми називного відмінка іменника, а троє — родового.У ході подальшої роботи над засвоєнням граматичного поняття «числівник» в учнів мають розширитися знання про цю частину мови. Слід сказати, що числівники можуть відповідати і на питання котрий? або який по порядку? Для цього слід запропонувати школярам визначити числівники в тексті, який містить, крім інших, порядкові числівники. Наприклад: Вийшли з лісу ведмежата.Заходились жито жати: Запряглося в жатку троє. До в'язання стало двоє,Шосте між дубками косить,Сьоме воду всім підносить. (В. Ладижець) Визначаючи вжиті в цьому вірші числівники, учні неодмінно зустрінуться з проблемою: куди віднести слова шосте і сьоме, які, хоч і мають певне кількісне значення, однак не відповідають на питання скільки? До них треба поставити питання яке? Вчитель повинен запропонувати й інше питання котре?, яке й буде орієнтиром у визначенні порядкових числівників і розрізненні їх і прикметників. Щоб попередити можливість формального розрізнення числівників з іншими частинами мови (число — значить, числівник), слід провести роботу по розпізнаванню числівників і однокореневих з ними іменників. З цією метою можна запропонувати учням визначити однокореневі слова у поданих реченнях, сказати, до яких частин мови вони належать: Бабуся подарувала Оленці трійко курчаток і «Виправити б трійку в школі», — подумала Надійка. Закріплення знань про числівник передбачає виконання ряду вправ: виписування з тексту числівників; утворення словосполучень, до складу яких входять числівники; утворення від кількісних числівників порядкових; читання математичних виразів, записаних цифрами, тощо.
Висновок Дана частина мови вивчається за лінійним принципом у четвертому класі, лише один розряд- особовий - пропонується увазі учнів початкових класів. Важливо, щоб деякі питання мови, зокрема орфоепіі, знаходили місце і при вивченні матеріалу на інших предметах (11, 14 - наголошування; граматики-закінчення відмінкові (у давальному та місцевому відмінках тощо) Правильна вимова і написання числівників досягається лише через систему вправ.
2. Вивчення займенника Займенник е найбільш абстрагованою частиною мови. У свідомості дітей поняття про нього сформуватися не може. Через це в початкових класахвивчаються лише особові займенники.Формування граматичного поняття про займенник починається в 4 і продовжується в старших класахПрограмою 1—4 класів передбачено ознайомлення дітей із загальним поняттям про займенник, із значенням особових займенників, їх синтаксичною роллю. Поряд із цим програма орієнтує вчителя на вироблення в дітей умінь оперувати займенниками при складанні словосполучень і речень, а також на удосконалення текстів введенням займенників на місці лексичних повторів.Вивчаючи займенник, учні мають засвоїти, що:займенник, як і іменник та прикметник, є частиною мови; займенники не називають тих, про кого або про що йде мова, а тільки вказують на них;визначити за займенником назву певної особи чи предмета не можна, якщо раніше вона не була відома;займенники змінюються за відмінками і числами, а займенники 3-ї особи ще й за родами; займенники дають можливість усунути одноманітність тексту, викликану повторенням одних і тих самих повнозначних слів.
Ознайомлення учнів із займенником має важливе значення і для оволодіння наступним граматичним матеріалом, зокрема змінюванням дієслів за особами і числами.Починається формування поняття про займенник із ознайомленням учнів з однією з основних лексичних ознак цієї частини мови: вказує на предмет, не називаючи його. Здійснити це можна так: дітям пропонується визначити, про кого йдеться в такому тексті: «Вона була тиха і несмілива. Легко ходила по кімнаті, наводила порядок. Вона ніколи нікому не заважала». Керуючись пізнавальною діяльністю школярів, учитель вдається до евристичної бесіди: Чому ви не можете точно сказати, про кого йдеться в текстіСпробуйте в першому реченні замінити слово «вона» словом «дівчинка». Що тепер вийшло?А про кого йдеться в останньому реченні? Звідки ви про це дізналися? Отже, замість якого слова вжите слово «вона»? Далі з'ясовується, на які питання відповідають слова «дівчинка» і «вона», до якої частини мови належить слово «дівчинка» і чому. Так учитель поступово підводить учнів до висновку: слово «вона», хоч і відповідає на питання, хто?, не називає ні особи, ні предмета, тому не належить до іменників. Учитель повідомляє, що такі слова називаються займенниками.Розширюючи уявлення школярів про особові займенники, учитель організовує спостереження за вживанням їх у різних текстах і вводить терміни «перша, друга, третя особи».
Аналізуючи приклади, діти встановлюють, що займенники я, ти, він, вона, воно співвідносяться з одниною іменників, а займенники ми, ви, вони співвідносяться з множиною іменників; займенник він співвідносний з іменником чоловічого роду, вона — жіночого, воно — середнього, інші особові займенники форм роду не мають Свої знання про займенники учні закріплюють на спеціально дібраних учителем текстах чи вправах підручника. Школярі відшукують займенники, визначають їх особу і число, а у займенників 3-ї особи однини — ще й рід. Опрацьовуючи загальні відомості про займенники, треба обов'язково звернути увагу учнів на використання їх для урізноманітнення мови. З цією метою корисно запропонувати в поданому тексті замінити повторювані іменники відповідними займенниками.
Наступна робота по формуванню граматичного поняття «займенник» спрямовується на ознайомлення учнів із зміною особових займенників за відмінками, тобто з відмінюванням.Внаслідок вивчення відмінювання особових займенників учні повинні знати, що: займенники змінюються за відмінками;зміна займенників за відмінками служить для зв'язку їх з іншими словами; називний і давальний відмінки ніколи не вживаються з прийменниками, а місцевий ніколи не вживається без прийменників; решта відмінків можуть уживатися як з прийменниками, так і без них.Засвоюючи відмінювання займенників за відмінками, учні повинні навчитися співвідносити форми непрямих відмінків займенників з формами називного. Школярі мають усвідомити, що форми мене, мені, мною чи тебе, тобі, тобою — це ті самі займенники я, ти, але змінені за відмінками. Показати це можна, використавши таблицю відмінювання займенників. Спостерігаючи за поданими в ній відмінковими формами займенників, учні й дійдуть потрібного висновку Подальше формування навичок відмінювання особових займенників відбувається внаслідок зосередження уваги школярів на особливостях відмінювання займенників 3-ї особи. З цією метою вчитель організовує спостереження учнів за таблицею відмінювання займенників 3-ї особи в однині і множині.
Ніяких пояснень того, чому у формах родового, знахідного, орудного і місцевого відмінків з'являється н, учням давати не слід. Потрібно, щоб вони запам'ятали, що н з'являється у займеннику тоді, коли він уживається з прийменником (у нього, але його), в орудному ж відмінку наявність н є постійною ознакою.Труднощі в учнів викликає розрізнення форм родового і знахідного відмінків однини займенників усіх трьох осіб. З метою попередження помилок при визначенні відмінків слід навчити дітей користуватися прийомом підстановки іменника І відміни. Наприклад: не бачив мене, тебе, його, її (дівчини) — родовий відмінок; бачив мене, тебе, його, її (дівчину) — знахідний відмінок. Цим же прийомом учні користуватимуться і для розрізнення родового, знахідного, місцевого відмінків множини займенників 1-ї і 2-ї осіб У процесі подальшого опрацювання відмінювання займенників учням пропонується засвоїти порядок визначення відмінка займенника: 1) знаходжу в реченні слово, з яким зв'язаний займенник; 2) від цього слова до займенника ставлю питання; 3) за питанням визначаю відмінок займенника. Вивчення особових займенників не обмежується лише спеціально відведеними для цього уроками. Під час вивчення дієслова школярі ще раз повернуться до цього матеріалу, закріплять одержані знання про особові займенники.
Висновки. Числівник і займенник як частини мови вивчаються лише в 4 –ому класі, учні одержують можливість здійснити пропедевтику до більш глибокого вивчення цих частин мови у середнх класах, при вивченні займенника не вивчаються всі розряди, виконуються вправи, які забезпечують тавтологію у мовленні,звертається увага на правопис і відмінювання
При вивченні числівника розряди вивчаються, основна увага повинна приділятися правильному вживанню форм числівника та наголуванню.При вивченні займенника слід особливу увагу звертати на правильне вивання їх як засобу зв»язку між реченнями.
- За яким принципом здійснюється вивчення даних частин мови?
-Якими методами вивчення граматики може користуватися вчитель?
Завдання додому. Дібрати вправи для закріплення матеріалу.
Міністерство освіти і науки України
Комунальний вищий навчальний заклад
«Бериславський педагогічний коледж ім. В.Ф.Беньковського»
Херсонської обласної ради
Предмет Методика навчання української мови
Модуль ІІІ
Семестр V
Кількість годин 1
Лекція (75)
Тема:: Методика засвоєння граматичних понять прислівника, прийменника, визначених програмою початкових класів
Бишляга О.М.- викладач української філології, спеціаліст вищої категорії, викладач - методист
Розглянуто і затверджено на засіданні предметної (циклової) комісії викладачівукраїнської філології
Протокол № __від _____
Голова предметної (циклової) комісії
________ І.О. Малова
Тема лекції: Методика засвоєння граматичних понять прислівника,прийменника, визначених програмою початкових класів
Студенти повинні знати: коло знань, умінь і навичок з даного питання (програму), методику вивчення граматичних понять даної частини мови, види вправ, які можна застосовувати на етапах сприймання та засвоєння знань, умінь та навичок учнів коло знань, умінь і навичок з даного питання (програму), методику вивчення прийменника як частини мови
Студенти повинні вміти: правильно обирати методи та прийоми навчання, обирати структуру уроку згідно обраного типу уроку. Враховуючи вимоги програми щодо вивчення граматичного матеріалу в 2-4 класах за лінійно-концентричним принципом, з метою формування в учнів уявлень про частини мови, їх граматичні ознаки та синтаксичну роль уміти виявляти труднощі в засвоєнні граматичних понять та творювати педагогічно- психологічніумови для їх подолання за допомогою вправ на аудіювання, діалогічного та монологічного висловлювань (розповідей на матеріалі! почутого, побаченого, прочитаного, текстів про український мовленнєвийетикет, свята, обряди, звичаї, имволиУкраїнської держави).
Тип лекції: тематична
Література
Основна:
1. Дорошенко, С.І.Методика викладання української мови. [Текст]: навч. посібник / С.І. Дорошенко, М.С. Вашуленко, О.І. Мельниченко / за ред.. С.І Дорошенка. – 2-ге вид. перероб. і допов. – К..: Вища школа.-1994.- с.174
2. Коваль, Г.П., Деркач, Н.І., Наумчук, М.М. Методика викладання української мови [Текст]: навч.посібник / Г.П. Коваль, Н.І. Деркач, М.М Наумчук. – Т.: Астон, 2008.
Додаткова:
1. Бойко, І. Б.. Українська мова в таблицях та схемах [Текст]: / І. Б. Бойко. – Х.: Ранок - 1997- 96 с.
2. Бутрім В.Л. Граматична веселочка. Збірник нестандартних граматичних матеріалів, 1-4 класи [Текст]: / В.Л. Бутрім. – К.: Основа, 2006 – 144 с.
3. Вашуленко, М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі [Текст]: /
М.С. Вашуленко – Х.: Торсінг, 2002. – 96 с.
4. Ґудзик, І.П. Аудіювання на уроках української мови. Навчаємось слухати, почути і розуміти [Текст]: Посібник для вчителів початкових класів / І.П. Ґудзик - Чернівці: Видавничий дім «Букрен», 2005. – 2008с.
5. Горбачук, В.Т. Види. Диктантів і методика їх проведення [Текст]: / В.Т. Горбачук – К.: Рад.школа,1989 – 96с.
6. Коваль, Г. Звукобуквений аналіз на уроках української мови у початкових класах [Текст]: / Г.Коваль – Т.: 2003. – 80 с.
7. Ковальчук, О. Творчі завдання до переказів з української мови 11 клас [Текст]: / - О. Ковальчук. – Т.: - 2004. – 160с.
8. Методика викладання української мови в початкових класах... [Електронний ресурс] // Режим доступу: gendocs.ru/v35957/
9. Особливості вивчення морфології [Електронний ресурс] // Режим доступу: subject.com.ua/ukrmova/method/38.html
План
1.Методика вивчення граматичних понять прислівника
2. Методика вивчення прийменника
Вивчення української мови молодшими школярами є початковий стану виховання мовної особистості.
Важливу роль в цьому процесі відіграє знайомство з частинами мови. Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти галузь (навчальний предмет) українська мова будуються за такими трьома змістовними лініями: комунікативною, лінгвістичною лінгвокраїнознавчою. Комунікативна змістова лінія, яка є основною, передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу. З цією метою розвиваються, удосконалюються усні види мовленнєвої діяльності, якими учні певною мірою оволоділи у дошкільному віці (слухання-розуміння; діалогічне, монологічне мовлення), а також формуються, удосконалюються види мовленнєвої діяльності, які пов’язані з писемним мовленням (читання вголос, мовчки,письмо). Лінгвістична (мовна) змістова лінія, маючи спрямованість на засвоєння школярами знань про мову, мовні уміння, розробляється з урахуванням того, що в початковому курсі формування в учнів знань про мову, умінь виконувати певні види мовного аналізу, має пропедевтичний характер. Цю роботу слід підпорядковувати розвитку в учнів орфоепічних, лексичних граматичних, правописних умінь.Вивчення елементів граматики – частин мови дає можливість реалізувати зміст всіх чотирьох змістовних ліній, тому їх засвоєння має велике значення для мовного розвитку учнів.
Молодші школярі знайомляться з прислівником як частиною мови тільки в 4 класі. Методичні матеріали знайомляться з прислівником як з частиною мови тільки в 4 класі. Вони дістають перше уявлення про специфічні особливості цієї частини мови, вчаться розпізнавати прислівники в тексті, знайомляться з прислівниками, близькими і протилежними за значенням, практично засвоюють правопис найчастіше вживаних прислівників.
Завдання вчителя під час формування поняття "прислівник” полягає в тому, щоб:
- щоб досягти практичного усвідомлення прислівника як лексико-граматичної групи слів;
- навчити розпізнавати прислівники серед відомих дітям частин мови;
- формувати вміння вживати цю групу слів у практиці усному і писемного мовлення;
- домогтися, щоб учні практично оволоділи навичками правопису найпоширеніших груп прислівників, передбачених програмою.
Формування граматичного поняття "прислівник” починається з виявленням в цій частині мови трьох ознак: питання, на які відповідає прислівник, його незмінність і зв'язок з дієсловами.
Учні роблять висновок, що є мова, які показують ознаку дій і є незмінними. Учитель вводить перший на позначення слів такого типу прислівника.
У ході методичної роботи розширюється уявлення дітей про прислівник.
Внаслідок виділення прислівників у тексті чи окремих реченнях учні усвідомлюють, що прислівники відповідають ще й на запитання де? куди? коли?, починаються дієслова, у реченні є другорядними іменами.
Вони дістають перше уявлення про специфічні особливості цієї частини мови, вчаться розпізнавати прислівники в тексті, знайомляться з прислівниками, близькими і протилежними за значенням, практично засвоюють правопис найчастіше вживаних прислівників.Завдання вчителя під час формування поняття «прислівник» полягає в тому, щоб:досягти практичного усвідомлення прислівника як лексико-граматичної групи слів;навчити розпізнавати прислівники серед відомих дітям частин мови;формувати вміння вживати цю групу слів у практиці усного й писемного мовлення;домогтися, щоб учні практично оволоділи навичками правопису найпоширеніших груп прислівників, передбачених програмою.
Формування граматичного поняття «прислівник» починається з виявлення, в цій частині мови трьох, ознак: питання, на які відповідає прислівник, його незмінність і зв'язок з дієсловами.З цією метою вчитель організовує спостереження дітей за лексико-граматичними ознаками слів тихесенький і тихесенько у таких, наприклад, реченнях: Тихесенький вечір на землю спадає (В. Самійленко) і Тихесенько вітер вів (Т. Шевченко). Учні виписують словосполучення з цими словами і визначають, якою частиною мови вони є.
Якщо приналежність слова тихесенький до розряду прикметників учням встановити легко, то визначення слова тихесенько як частини мови викликає у них певні труднощі. Виникає питання: Якою ж частиною мови є слово тихесенько? Так створюється проблемна ситуація. Вихід з неї буде знайдено в ході евристичної бесіди:У чому схожість і відмінність слів тихесенький і тихесенько? (Обидва слова називають ознаку, але відповідають на різні питання: який? — тихесенький, як? — тихесенько.)
З якими словами пов'язані ці слова у виписаних вами словосполученнях? (Вечір, віє.)я кі ознаки показують ці слова? (Ознаку предмета і дії.)Що станеться із словом тихесенький, коли змінити слово вечір? А із словом тихесенько, якщо змінити слово віє? (Слово тихесенький змінюється, а тихесенько — ні.) Отже, роблять учні висновок, є слова, які показують ознаку дії і є незмінними. Учитель вводить термін на позначення слів такого типу — прислівник.У ході подальшої роботи розширюється уявлення дітей про прислівник. Внаслідок виділення прислівників у тексті чи окремих реченнях учні усвідомлюють, що прислівники відповідають ще й на питання де? куди? к о л и? пояснюють дієслова, у реченні є другорядними членами.
Закріплення одержаних відомостей про прислівник відбувається під час виконання учнями різних тренувальних вправ, таких як: виписування з тексту дієслів з прислівниками (на які питання відповідають виписані прислівники?); утворення від іменників однокореневих прикметників, а потім прислівників (усно складіть з ними речення чи словосполучення); — замініть однокореневими прислівниками слова, подані в дужках (веселий, радісний) і под. Виконання різноманітних лексичних вправ сприяє не тільки розвиткові мовлення дітей, а й закріпленню в них навичок у розпізнаванні і правильному написанні прислівників.
План – схема до вивчення теми "Прислівник”
При вивченні теми «прислівник» доцільно використати вірш Л. Лужецької
Ознаку дій називає, При вивченні теми «прислівник» доцільно використати вірш Л. Лужецької
Ознаку дій називає,
А також місце, час, причину,
Цієї дії визначає,
І кожен цю частину знає
Бо це прислівник – всім відомий
Незмінна ця часина мови
На запитання як? коли?
Готова всім відповісти.
Сміється сонце як – ласкаво,
Мандрує небом величаво,
А небо голубіє дивно,
Пливуть хмарини тихо, мрійно.
Дзвенить кохана мова чисто,
А кожне слово – урочисто,
Земля стрічає нас святково,
Сміються зорі загадково.
Сади цвітуть коли? – весною,
У літку трав моря шовкові,
А восени врожай збирають,
У зимку снігу всі чекають.
Прислівників багато в мові,
Всі яскраві, всі чудові!
Щоб здобути знань основи,
Вивчім цю частину мови!
Вправи на вивчення теми "Прислівник”
Закріплення одержаних відомостей про прислівник відбувається під час виконання учнями різних тренувальних вправ, таких як:
- виписування з тексту дієслів з прислівниками (на які запитання відповідають виписані прислівники?);
- утворення від іменників однокореневих прикметників, а потім прислівників (усно складіть з ними реченнячи словосполучення);
- замініть однокореневими прислівниками слова, подані в дужках (веселий, радісний)
Гра "Спіймай прислівник”.
Учитель проказує речення. Учні, почувши прислівник, Плескають у долоні.
Виграє той, найменше помилитиметься.
Для гри можна використати такі речення:
Сьогодні чудова погода. 2. Тихо, тихо Дунай воду несе. 3. Вдома вчи уроки пильно, ранком вчасно йди до школи, точним будь і акуратним, не затримуйся ніколи. 4. Був коваль. І удень і вночі він кував дивовижні ключі.
Гра "Хто швидше”?
Учитель пропонує написати п'ять прислівників, що відповідають на питання як? і п'ять прислівників, що відповідають на питання коли?
Наприклад: бадьоро, весело, сумно, смішно, уважно; восени, влітку, взимку, навесні, вранці.
Виграє той, хто першим правильно виконає завдання.
Гра "Допиши прислівник, протилежний за значенням.”
Учитель пише на дошці десять прислівників. Учні списують їх і до кожного дописують протилежні за значенням (антоніми), наприклад: назад-вперед, вночі-вдень, тихо-голосно, мало-багато, сьогодні-завтра.
Виграє той, хто правильно і швидко виконає завдання.
