Комплимент на домысливание 1 страница

– Я уверен, тебе часто говорят комплименты!

10. Комплимент «внутреннее-через-внешнее»

– У тебя шикарный вкус...!

11. «Туманный» комплимент

– У тебя очень интересные манеры...!

Комплимент-бумеранг

– Ты знаешь, я заметил в тебе совершенно новое качество, которое не замечал в других! (Хваля человека за интеллект, ты тем самым хвалишь себя за свою наблюдательность, выделяешь и поднимаешь себя в его глазах).

13. Комплимент «без комплимента»

– Я не буду говорить, что ты...!

– Ситуация не позволяет мне выразить все восхищение тобой и сказать, что ты...!

Вправа 8. Прочитайте текст. Що нового Ви дізналися про невербальне спілкування?

 

Сигнали очей

Протягом віків люди надавали великого значення очам, їх впливу на поведінку людини. Очі можуть багато розповісти про людину й стати надійним сигналом у процесі спілкування, тому що вони є основним центром людського тіла, «дзеркалом душі».

При різному освітленні зіниці можуть розширюватись або звужуватись і настрій людини може змінюватися від негативного до позитивного або навпаки. Якщо людина збуджена, то її зіниці розширюються й можуть стати в чотири рази більшими за свою нормальну величину. І навпаки – якщо настрій негативний, роздратований чи сердитий, то зіниці звужуються до мінімальних розмірів – «очі-намистинки» чи «зміїний погляд».

Спостереження за зіницями потенційних покупців практикували ще ювеліри давнього Китаю. Вони спостерігали за очима покупців у процесі обговорення ціни. Для того, щоб установити хороші стосунки зі співрозмовником, партнером, погляди повинні зустрічатися протягом 60–70 % усього часу розмови. Це примусить вашого співрозмовника поставитися до вас із симпатією. Тому не дивно, що нервова сором’язлива людина, чий погляд постійно «бігає» й зустрічається із поглядом співбесідника менше, ніж 30 % часу бесіди, викликає мало довіри.

Вирушаючи на ділові переговори, не радять одягати темних окулярів, тому що вони можуть викликати в партнерів неприємне відчуття, що їх розглядають упритул.

Не менше значення має «географічна» зона обличчя й тіла, на яку спрямований погляд. Це також досить сильно впливає на процес переговорів.

Під час переговорів на обличчі партнера уявіть своєрідний трикутник (точка посередині лоба та очі). Зосередивши свій погляд посередині цієї зони, ви справите враження серйозної людини.

Ваш партнер відчує, що ви людина відповідальна та надійна. Якщо ваш погляд не буде опускатися нижче рівня очей партнера, ви зможете тримати хід бесіди під контролем. Такий погляд називається діловим.

Якщо погляд опускається нижче рівня очей партнера, виникає дружня атмосфера. Це так званий «неформальний погляд». Трикутна зона цього погляду розташована між очима й ротом співрозмовника.

Щоб установити повний контроль над поглядом співрозмовника під час візуальної презентації, використовуйте ручку чи указку, щоб показувати на щось і водночас розповідати про це. Якщо вам більше не потрібно, щоб співрозмовник дивився в тому напрямку, підніміть ручку на рівень очей співрозмовника. Він за ручкою підніме голову, зустрінеться з вашим поглядом і зможе засвоїти все те, про що ви говорите. При цьому долоня вашої іншої руки повинна бути розкрита й знаходитись у полі зору співрозмовника.

Як і всі інші сигнали тіла, тривалість погляду визначається національними традиціями. У Європі люди довго дивляться один на одного, що може бути образливим, наприклад, японцям, які в процесі розмови надають перевагу тому, що дивляться на шию співбесідника, а не в обличчя. Тому завжди необхідно враховувати національні традиції (із підручника).

Вправа 9. Уявіть подані ситуації. Запишіть можливі зразки мовно-етичних шаблонів, які б допомогли вам досягнути свого в першій із них і відмовитися в другій.

Ситуація 1. Ви повинні запропонувати колезі зробити певну справу. Знаєте, що він може відмовитися.

Ситуація 2. Вам пропонують виконати певну роботу. З різних причин ви цього зробити не зможете.

Вправа 10. Прочитайте тексти. Знайдіть засоби мовленнєвого етикету. Обґрунтуйте доцільність їх використання автором і можливість застосування в іншій ситуації спілкування. Установіть просторічні або діалектні конструкції та їх роль.

Текст 1

– Зино! Будьте ласкаві, залишіть ведмедика. Ви не даєте працювати Лесі.

– О, Іполите Миколайовичу! Але ведмедика треба покарати, бо він не хоче мені допомогти.

– Прошу! Мені здається, що він взагалі вам перешкоджає, і я радив би вам сховати його до шафи.

– А, так і ви знаходите сьогоднішнє його поводження прикрим? Я не помилилась! Ми його покараємо (В. Домонтович).

Текст 2

– Весільну дружку приймаєте? – запитала тихо ґазду, що стояв посеред сіней і чухав потилицю.

– Приймаємо, приймаємо. Доля би тебе й пан Біг гараздом приймали, дитино, – так само тихо запросив рукою в світлицю.

Двоє військових стояли в сінях. Корнелія глибоко вдихнула.

– Просила пані молода, тато й мама пані молодої і я вас дуже файно прошу, абись’те були такі ласкаві прийти до нас на весілля завтра рано в Старі Кути.

Корнелія дивилася на чоловіка посеред світлиці.

Чоловік дивився на Корнелію біля порога.

Обоє мовчали.

– Файно дякую, дружечко. Веселіться здорові. Й аби щастя приходило до хати молодих так, як ви. Пані дружко, прийшли сьогодні до мене. Але ти дружечко, не сказала до кого кличеш, – говорив ледь чутно, ніби просив, господар.

– До Дмитра Федуняка. Того, що жиє коло старого млина. До його доньки Василинки (М. Матіос).

Текст 3

«СЛАВА ЙСУ!» – сказав Корнильо всім Шандарам, і лиш старший із них, тато Василь, чомусь відповів не до ладу «Воістину воскрес».

Ніхто не подивився на тата й навіть не подивував його відповіді.

Четверо дітей – Варка, Ведусь, Дунусь і Миколайчик, – мама Катерина й дід Іван дивилися на Корниля так, ніби він мав зараз розірвати тут бомбу.

Далі Корнильо сказав «Навіки слава Богу», а потім сказав «Василю…» (М. Матіос «Вставайте, мамко»).

Вправа 11. Перекладіть текст українською мовою. Схарактеризуйте особливості вітчизняної ситуації у сфері соціальної ієрархічності.

 

Первенство старших по отношению к младшим и женщин по отношению к мужчинам принято в очень многих народов. Однако порядок учета и расположения по степени важности этих признаков различен в разных странах. В Англии – социальный статус (материальное состояние, титул), пол, возраст. Во Франции – социальный статус (социальное положение, материальное состояние) и пол обладают одинаково важными признаками при выборе этикетного знака. В России – социальный статус (социальное положение, личные заслуги), возраст, пол. Это означает, что пожилому мужчине или мужчине, занимающему высокое социальное положение, представляют тех, кто младше и ниже по положению. Пожилой женщине молодую, а не наоборот. Пол в русском речевом служебном этикете не обладает индексным значением при выборе этикетных формул.

Бесіда – це розмова двох чи більше осіб із метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.

Існують різні види бесід. Залежно від мети спілкування та змісту бесіди поділяються на: 1) ритуальні; 2) глибинно-особистісні; 3) ділові.

Залежно від кількості учасників виокремлюють такі бесіди: 1) індивідуальні; 2) групові.

Індивідуальна бесіда – це розмова двох осіб, які прагнуть (обоє або один) до досягнення певної мети. Вона сприяє встановленню між співрозмовниками дружніх стосунків, взаєморозуміння, а також стимулює партнерів до взаємовигідної співпраці.

Ділова бесіда – це спілкування між особами з метою встановлення ділових стосунків, вирішення ділових проблем або вироблення правильного підходу до них. Зазвичай предметом обговорення під час ділових бесід є конкретна справа.

Зазвичай бесіда складається з таких етапів:

1. Визначення місця й часу зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території).

2. Початок бесіди. Він відіграє особливу роль у створенні сприятливої атмосфери спілкування. Отже, на початку бесіди передусім слід заручитися прихильністю свого співрозмовника, тобто справити сприятливе враження про себе. Час, відведений на це, досить обмежений, а тому слід продумати форму вітання, початкову фразу. На цьому етапі важливе значення мають невербальні форми взаємодії – вираз обличчя, поза, вітальний жест.

3. Формування мети зустрічі.

4. Обмін думками та пропозиціями.

5. Закінчення бесіди.

Під час бесіди слід триматися скромно, але впевнено. Не варто розмовляти уривчасто, ви маєте бути спокійним, чемним, щоб створити психологічно сприятливу атмосферу довіри, доброзичливості.

Вправа 12. По черзі ставте один одному відкриті запитання. Той, кому було поставлено запитання, відповівши на нього, формулює запитання до наступного. Так до тих пір, поки в ролі того, хто відповідає й запитує не виявиться кожен член групи. Вправа завершується обговоренням переваг і недоліків відкритих запитань. У яких ситуаціях ефективніші відкриті запитання, а в яких закриті? Які побічні несприятливі ефекти запитань того й іншого типу?

 

Варто пам’ятати!

Закриті запитання – запитання з жорсткою структурою, на них можна відповісти просто «так» або «ні» або декількома словами.

Відкриті запитання – запитання з не дуже жорсткою структурою, припускають свободу у виборі відповіді й розпочинаються із слів «що», «як», «навіщо», «чому» тощо.

Дзеркальні запитання – запитання, побудовані на повному повторенні відповіді співрозмовника або на повторенні ключових слів із його відповіді, спрямовані на те, щоб досягти дійсного розуміння його почуттів, переживань, стану.

Зондувальні запитання – запитання, націлені на отримання необхідної інформації про співрозмовника для того, щоб вирішити, у якому напрямку діяти; до них прибігають за ситуації, коли співрозмовникові причини його власної поведінки або емоційного стану або не ясні, або він не хотів би про них говорити.

Контрольні запитання – запитання, націлені на перевірку достовірності відповідей.

Непрямі запитання – використовуються в тих випадках, коли є побоювання, що на пряме запитання людина не відповідатиме щиро.

Вправа 13. Визначте, які з відомих вам типів запитань будуть найбільш ефективними в наведених ситуаціях.

Ситуація 1. Опитування громадської думки про політичних лідерів, що викликають найбільшу довіру.

Ситуація 2. Проведення бесіди при прийомі на роботу з украй соромливим претендентом.

Ситуація 3. Прагнення наукового керівника допомогти студентові в складанні індивідуального плану дослідницької наукової роботи.

Ситуація 4. Бажання керівника зрозуміти дійсні причини конфлікту між його підлеглими.

Вправа 14. Під час роботи в парі один із учасників висловлюєповідомлення, яке містить прихований мотив. Наприклад, він стверджує, що йому дуже цікаво працювати на цьому підприємстві, хоча насправді йому потрібен виробничий стаж для участі в конкурсі на посаду фахівця у філії іноземної фірми. У процесі бесіди з цією людиною постарайтеся виявити його прихований мотив.

Десять кроків, що дозволять провести бесіду успішно

1. Ретельна підготовка.

Перед початком бесіди складіть її план, проаналізуйте ситуацію.

2. Пам’ятайте, до чого Ви прагнете.

Чітко сформулюйте мету бесіди, виберіть стратегію та тактику бесіди.

3. Намагайтеся створити атмосферу довіри.

Співрозмовник намагатиметься зробити для Вас щось хороше, якщо Ви справите приємне враження на нього.

4. Не підозрюйте співрозмовника в ненадійності.

Взаємодовіра завжди необхідна для досягнення поставленої мети.

5. З’ясуйте перед бесідою, чи має Ваш співрозмовник відповідні повноваження.

6. Не змушуйте співрозмовника постійно приймати рішення.

7. Зосереджуйтеся на реальних потребах, а не на амбіціях.

Поважайте думки співрозмовника, як свої власні.

Дотримуйтеся цього правила, і матимете більше шансів обминути гострі кути й узгодити рішення.

8. Слухайте уважно співрозмовника й ставте коректні запитання.

Уміння слухати співрозмовника спонукає його до висловлювання власних думок, почуттів, переконань. Тоді виникає мить щирості, істинності, взаєморозуміння, поваги.

9. Працюйте на перспективу, а не на проміжні результати.

10. Підсумуйте результати бесіди.

Вправа 15. Порівняйте наведені нижче висловлювання, що містять критичну оцінку діяльності співробітника. Оцініть їх із погляду дотримання правил проведення проблемної бесіди. Розгляньте ці висловлювання з погляду їх мотиваційної дії на роботу співробітника.

 

Проблемна бесіда – вид ділової бесіди, причиною якої є збої в діяльності співробітника й необхідність критичної оцінки його роботи. У процесі підготовки проблемної бесіди керівник повинен заздалегідь відповісти на питання про сенс, мету, результати, засоби й методи вирішення проблеми, прагнучи до того, щоб під час бесіди підлеглий прийняв позицію керівництва. Для того, щоб розмову провести конструктивно, не викликаючи непотрібної ворожості з боку співробітника, не примушуючи його займати оборонну позицію, бесіду слід будувати, дотримуючись такої послідовності в повідомленні інформації: повідомлення, що містить позитивну інформацію про діяльність співробітника; повідомлення критичного характеру; повідомлення похвально-повчального характеру. Під час бесіди необхідно бути конкретним і уникати зворотів на зразок: «Ви зробили не те, що треба» і тому подібне. Слід при цьому критикувати виконання завдання, а не особу.

Висловлювання 1. «Я бачу, Сергій, що твоя робота над новою математичною грою для дітей іде за графіком. Це не часто трапляється в нашій фірмі. Твої програми зроблені відмінно й з педагогічної точки зору. Мені це підтвердили вчителі, які вже використали твої програми. Правда, наші конкуренти теж пожвавилися останнім часом. Можливо, є сенс внести деякі зміни до нашої комп’ютерної графіки? Я хотів би, щоб ти найближчим часом обговорив із колегами можливі зміни. Я не сумніваюся, що в тебе виникнуть конструктивні пропозиції».

Висловлювання 2. «Ну, що ж, Сергій, графіка в програмі, над якою ти працюєш, не йде ні в яке порівняння з тим, що роблять наші конкуренти. Може, тобі це завдання не під силу? Чи тобі наплювати на успіх нашої фірми?»

Вправа 16. Ділова гра «Бесіда керівника з підлеглим»

Ситуація. Підлеглий відмовився виконувати запропоновану йому роботу (оберіть власний варіант). Ви як керівник проводите з ним бесіду. У якій формі Ви зробите йому зауваження й висловите своє незадоволення? Як примусити підлеглого прийняти Вашу позицію?

Учасники. Команди знаходять варіант вирішення проблеми в парах «керівник-підлеглий». У межах команди заслуховується сценарій бесіди кожної пари обговорюють, вибирається найкращий сценарій бесіди або компонується командний. Далі відбувається демонстрація бесіди.

Експерти. Оцінюють навички, уміння та культуру проведення ділової бесіди, визначають команду-переможницю.

Вправа 17. Прочитайте рекомендації щодо підготовки та проведення співбесіди з роботодавцем і змоделюйте ситуацію працевлаштування.

 

Підготовка до співбесіди 1. Постарайтеся забезпечити себе інформацією про організацію, у яку ви йдете, і про можливі варіанти працевлаштування. 2. Майте при собі копії дипломів, свідоцтв, резюме й інших необхідних документів. Якщо обставини дозволяють, можна принести зразки своїх робіт (статті, малюнки тощо), у першу чергу це стосується представників творчих професій. Під час співбесіди ці зразки слід мати при собі, але не проявляти надмірної наполегливості в прагненні продемонструвати все, що ви принесли. Дійте за обставинами. 3. Приготуйтеся назвати прізвища й телефони осіб, які рекомендують вас, заздалегідь узгодивши це з ними. 4. Точно дізнайтеся місце розташування організації й дорогу, щоб не спізнюватися. Приходьте за 15 хвилин до призначеного часу. Для цього дізнайтеся дорогу, розрахуйте час із урахуванням годин «пік». Якщо ви все ж таки спізнюєтеся, постарайтеся подзвонити й попередити про свою затримку. Запізнившись, обов’язково вибачтеся й поясніть причину затримки. У жодному випадку не удавайтеся до заплутаних і довгих пояснень. 5. Потурбуйтеся про те, щоб мати у своєму розпорядженні достатньо часу й не нервувати, якщо співбесіда затягуватиметься. 6. Дотримуйтеся ділового стилю в одязі. Одягніться гарно, але не претензійно. Чоловіки звичайно повинні приходити на співбесіду в костюмі з краваткою, бажано, щоб костюм був достатньо строгим за кольором і кроєм. Асортимент одягу в жінок традиційно значно більший, через те вони можуть припуститися більшої кількості помилок при виборі вбрання. Найголовніше – не впадати в крайнощі при виборі довжини спідниці, кольору одягу чи аксесуарів. Чим солідніша установа, тим стриманішим повинен бути ваш одяг. Неприпустимо приходити на співбесіду в джинсах, міні-спідниці, пуловері, а також у супермодному або занадто заношеному одязі. Макіяж необхідний, але в розумних межах; парфумами або дезодорантами з парфумерним ароматом користуватися не варто. Якщо ви встигнете побувати в організації, у якій вам належить пройти співбесіду, то у вас з’явиться можливість орієнтуватися на той стиль, який там прийнятий. 7. Складіть список очікуваних питань і підготуйте відповіді. Перш ніж почати відповідати, постарайтеся зрозуміти, навіщо поставлене питання, і вирішити, як можна, відповідаючи на нього, підкреслити свої сильні сторони й чого говорити у жодному випадку не можна. Корисно, відповідаючи на питання, згадувати виграшну інформацію. Якщо вас, наприклад, запитають, які були ваші обов’язки у відділі реклами, ви можете не тільки стисло розповісти про це, але й додати, що за 6 місяців вашої роботи газетна реклама стала ефективніша на 25 %. (Зрозуміло, робити подібні заяви слід тільки в тому випадку, якщо це відповідає дійсності). 8. Спеціально підготуйтеся до обговорення питання про оплату праці. 9. Добре відпрацюйте відповіді на найбільш вірогідні питання, здійснюючи це у формі ігрової репетиції співбесіди. 10. Заготовте питання, які ви поставите, якщо вам запропонують таку можливість. Поведінка під час співбесіди 1. Прийшовши в офіс, будьте зі всіма ввічливі, терплячі. Постукайте, одержавши запрошення, заходьте впевнено, а не просувайте голову у двері. Не забудьте посміхнутися. Стежте за своєю поставою, ходою, старайтеся дивитися в очі. У вас повинен бути вигляд людини, яка може вирішити проблему працедавця з вибором нового співробітника, а не бідолахи, який притяг на співбесіду купу своїх власних турбот. 2. Сумлінно заповнюйте всі анкети й документи, які вам запропонують. Пам’ятайте, що все має значення: і грамотність, і помарки, і почерк, і чіткість формулювань. 3. Представтеся на початку співбесіди. Поцікавтеся, як звати співрозмовника. 4. Тримайте зоровий контакт. 5. Хай веде бесіду роботодавець, оскільки в нього є певна програма. На початку співбесіди роботодавець, може поставити декілька вільних питань, наприклад про погоду, дорогу, просто для того, щоб дати людині адаптуватися та заспокоїтися. Тому не прагніть відповідати на ці питання надмірно докладно. Зрозуміло, під час співбесіди слід прагнути повідомити про себе всю позитивну інформацію, проте якщо повністю зосередитеся на тому, що ви хочете повідомити самі, то ризикуєте упустити все, що буде сказано вам. Ваші відповіді на поставлені питання повинні бути прямими (відповідати слід безпосередньо на поставлене питання) і точними (слід не виходити за рамки обговорюваної теми). 6. Уважно вислуховуйте питання, не перебиваючи співбесідника. У ході співбесіди кандидат теж завжди ставить питання, як заготовлені наперед, так і експромтом. Не варто ставити більше двох-трьох запитань. Неприпустимо не поставити жодного питання, якщо була запропонована можливість їх ставити. Пам’ятайте, що працедавець звертає увагу й на те, які саме питання поставлені, і на те, наскільки вдало ви зуміли вибрати момент для того або того питання. 7. Якщо ви не впевнені, що добре зрозуміли питання, не соромтеся уточнити («Чи правильно я зрозумів, що...?»). 8. Відповідаючи, будьте об’єктивні й правдиві, але будьте не дуже відвертим. Практично кожній людині властиво перебільшувати свої кращі якості й професійний рівень, якоюсь мірою цього від вас і чекають. Але якщо прикрасити дійсність, яку не вдасться підтвердити на практиці, то це створить великі проблеми. · По-перше, більшість людей не настільки звикли брехати, щоб уважному співбесіднику не вдалося б не помітити яких-небудь гострих моментів. Якщо виникнуть сумніви, то будуть неминучі уточнювальні питання, у яких легко заплутатися. · По-друге, якщо вас приймуть на роботу, доведеться демонструвати те, про що ви говорили. Очевидно, що ви опинитеся в поганому становищі, якщо заявляли, що можете робити те, чого насправді не знаєте й не вмієте. · По-третє, при прийомі на роботу часто попереджають, що надання помилкових відомостей спричинить негайне звільнення. У цьому випадку, навіть якщо вас відразу не спіймають на гарячому, то вас постійно переслідуватиме страх викриття. 9. За необхідності давати негативну інформацію про себе не заперечуйте факти, що відповідають істині, але обов’язково намагайтеся збалансувати їх позитивною інформацією про себе. 10. Тримайтеся з гідністю, намагайтеся не справляти враження невдахи або бідолахи, проте утримуйтеся від зухвалої поведінки. 11. Ставлячи питання, цікавтеся змістом роботи й умовами її успішного виконання. 12. Уникайте на першому етапі співбесіди питань, що стосуються оплати праці. 13. У кінці розмови слід чітко домовитися про те, коли і як ви дізнаєтеся про результати. Бажано, щоб ініціатива залишалася за вами: краще домовитися, що ви зателефонуєте в призначений час, ніж чекати дзвінка. Активна позиція завжди значно краще пасивної для того, хто прагне тримати у своїх руках контроль за процесом і справити враження ділової людини. 14. Якщо ви з якоїсь причини вирішите, що ця організація вас не влаштовує, слід залишити про себе найсприятливіше враження. Тримайте себе з гідністю, співбесіда – це зустріч двох рівноправних сторін, що збираються укласти взаємовигідну угоду. 15. Завершуючи співбесіду, не забудьте про звичайні правила ввічливості. Важливо, щоб обидва учасники закінчили зустріч із відчуттям, що все, про що слід було сказати, сказано і що ви обидва маєте у своєму розпорядженні достатньо повні відомості для прийняття рішення. Подякуйте роботодавцю за бесіду та його увагу. 16. Постарайтеся бути впевненим у безумовній корисності досвіду, що набули при підготовці до співбесід або під час інтерв’ю. Слід ретельно проаналізувати свою поведінку й зробити правильні висновки. Якщо вам відмовили, то постарайтеся з’ясувати причину відмови, щоб унести відповідні корективи при підготовці до нових співбесід. Дуже важливо знати, що ви зробили все, що було у ваших силах і під час підготовки, і в процесі співбесіди. Усвідомлення цього сприяє спокійнішому й упевненішому настрою, що забезпечить успіх у подальшому.

Вправа 18. Перекладіть тексти українською мовою. Коротко сформулюйте правила підготовки до співбесіди.

Олег Новиков, менеджер по персоналу, компания «Литон». Одна из типичнейших ошибок – приход на собеседование в сопровождении родственников или друзей. Кому-то подобная ситуация может показаться абсурдной или анекдотичной, но, увы, она довольно распространена. На собеседование приводят жен, мужей, родителей, бабушек с дедушками и даже друзей. Волнение перед собеседованием понятно, и нет ничего плохого в том, что родные пытаются поддержать соискателя. Но делать это лучше дома до и после беседы с рекрутерами. Представьте, что может подумать работодатель о человеке, которого к нему привели за ручку? Как минимум, что такой человек не самостоятелен и не готов к ответственности. А уверяю вас – такие работники нужны меньше всего. Именно поэтому отправляться на собеседование нужно самостоятельно и беседовать самому, не перекладывая это дело на родных. Галина Лев, HR-менеджер, рекрутинговое агентство «VIPersona». Одна из основных ошибок большинства соискателей – недостаточно серьезное отношение к собеседованию. Многие считают, что если их пригласили на собеседование – значит, уже дело в шляпе: рабочее место за ними, можно и расслабиться. Например, опоздать на собеседование или «заскочить» на него после похода по магазинам – вместе с сумками и авоськами. После этого люди долго гадают – почему же их не взяли. А ведь собеседование – это важнейший этап в общении с работодателем, потому что именно оно, а не резюме, дает возможность познакомиться с соискателем. Например, человеку предстоит работать менеджером по продажам и постоянно общаться с клиентами. Работодатель ждет, что на собеседовании соискатель покажет себя, – на что он способен. И что же он видит? Специалист опоздал на полчаса, явился в спортивном костюме и постоянно что-то жует. Нужно быть сумасшедшим, чтобы позволить такому человеку представлять свою компанию. Собеседование – это важная деловая встреча, и относиться к ней нужно соответственно.

Вправа 19. Прочитайте текст і прокоментуйте його зміст із позиції сучасного мовця. З’ясуйте, чи підтверджує ваш життєвий досвід раціональність поданих рекомендацій. Поясніть, що ви б змінили в цих порадах, виходячи з традицій нашого народу, і які б визначили як основні.

 

Правила спілкування – не така проста річ, як дехто уявляє. Спеціалісти з психології твердять: щоб зав’язати особистий контакт із людиною, яка вас цікавить, варто більше переконувати почуттями, ніж логікою. Фахівці німецького інституту безпосереднього й телефонного маркетингу дають такі поради тим, хто хоче досягти максимального успіху під час спілкування телефоном. Набираючи номер і вимовляючи перші слова, тримайте трубку біля лівого вуха (зазначимо, що це стосується тієї більшості людей, які працюють правою рукою). Воно має зв’язок із правою півкулею головного мозку, що відповідає за емоції, інтуїцію й творчість. Але тільки-но розмова перейде на ділову тему, переміщуйте трубку до правого вуха, що пов’язане з логікою й розсудливістю лівої півкулі мозку. Протягом усієї бесіди тримайтесь прямо й гарно посміхайтеся, нібито співрозмовник перебуває перед вами, бо вуха теж бачать. Мимоволі, лише інтуїтивно абонент уявлятиме вас зібраною, обов’язковою людиною. Постійна посмішка дозволить зберегти позитивні емоції під час усієї бесіди. Кожному абонентові необхідно сім секунд, щоб сконцентруватися на спілкуванні. Витримайте паузу, звертайтеся до співрозмовника лише на ім’я. Запитання ставте прості, але добре продумані. Вилучіть із лексикону всі негативні слова. Принципово позитивними є запитання на зразок: «Маю надію, що мій дзвінок доречний?» Повага до компетентності абонента – обов’язкова умова бесіди. Адже ваша мета – підвищити його самооцінку для того, щоб у вирішенні важкої проблеми можна було розраховувати на допомогу (з газети).

Вправа 20. Виконайте в особах телефонну розмову:

а) двох однокурсників, один із яких пропустив тиждень занять через хворобу;

б) матері (батька) з донькою (сином), що навчається в іншому місті;

в) керівника установи з працівником, якому керівник доручає відповідальне завдання;

г) викладача зі студентом, який не відвідував занять;

д) двох подруг, які обговорюють учорашню вечірку;

е) бабусі з онуком, якого вона просить про допомогу.

Блок завдань і питань для самоконтролю

1. Визначте особливості усного спілкування.

2. Назвіть індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.

3. Які функції та види бесід ви знаєте?

4. Перерахуйте стратегії поведінки під час ділової бесіди.

5. Назвіть умови успішної співбесіди з роботодавцем.

6. Які правила етикету телефонної розмови ви знаєте?

Література

1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник / Ф. С. Бацевич. – К.: Академія, 2004. – 344 с.

2. Загнітко А. П. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування / А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2006. – 480 с.

3. Мацько Л. І. Культура українського фахового мовлення: [навч. посіб.] / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – К.: Академія, 2007. – 360 с.

4. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування: Навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К.: Каравела, 2005. – 352 с.

5. Пелепейченко Л. М. Основи теорії мовної комунікації / Л. М. Пелепейченко. – Х.: АВВ МВС України, 2007. – 130 с.

6. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: Навч. посіб. / Я. Радевич-Винницький. – К.: Знання, 2006. – 291 с.

7. Хміль Ф. І. Ділове спілкування: Навч. посіб. / Ф. І. Хміль. – К.: Академвидав, 2004. – 280 с.