Комплимент на домысливание 2 страница

8. Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців: Навч. посіб. / С. В. Шевчук. – К.: Арій, 2008. – 424 с.

 

ЛЕКЦІЯ 2

РИТОРИКА ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

План

1. Поняття про ораторську компетенцію.

2. Публічний виступ як важливий засіб комунікації.

3. Мистецтво аргументації.

4. Мовні засоби переконання.

5. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу.

6. Види публічного мовлення.

 

Блок завдань і питань для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю «ораторська компетенція».

2. Схарактеризуйте публічний виступ як важливий засіб комунікації.

3. Окресліть основні засади аргументації.

4. Назвіть мовні засоби переконання.

5. Визначте комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу.

6. Які види публічного мовлення ви знаєте?

 

Література

1. Абрамович С. Д. Риторика загальна та судова: Навч. посіб. / С. Д. Абрамович, В. В. Молдован, М. Ю. Чикарькова – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 405 с.

2. Введенская Л. А. Культура и искусство речи: Современная риторика: [для высших и средн. уч. заведений] / Л. А. Введенская, Л. Г. Павлова. – Р/на/Дону: Феникс, 1995. – 576 с.

3. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. Как перестать беспокоиться и начать жить: пер. с англ. / Дейл Карнеги. – Х.: Дельта, 1996. – 623 с.

4. Мацько Л. Риторика: [навч. посіб.] / Л. Мацько, О. Мацько. – К.: Вища шк., 2003. – 311 с.

5. Мурашов А. А. Основы педагогической риторики / А. А. Мурашов. – М.: Ин-т практ. психол., 1996. – 281 с.

6. Рождественский Ю. В. Теория риторики (Осмысление и систематизация) / Ю. В. Рождественский. – М.: Добросвет, 1997. – 597 с.

7. Сагач Г. М. Золотослів: Навч. посіб. / Г. М. Сагач. – К.: Райдуга, 1993. – 378 с.

8. Снелл Ф. Искусство делового общения / Фрэнк Снелл. – М.: Знание, 1990. – 60 с.

9. Сопер П. Основы искусства речи / Поль Сопер. – М.: Междунар. отношения, 1992. – 415 с.

10. Эрнст О. Слово предоставлено Вам: Практические рекомендации по ведению деловых бесед и переговоров / Отто Эрнст. – М.: Экономика, 1988. – 141 с.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2

РИТОРИКА ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

 

План

1. Зміст і структура публічного виступу з метою переконання.

2. Техніка й тактика аргументування.

3. Добір мовних засобів переконання.

4. Мовна поведінка під час публічного виступу.

5. Види публічного мовлення.

Блок завдань

Риторика – це наука про способи підготовки публічного виступу та виголошення промови з метою певного переконання аудиторії, про ефективні форми мовленнєвого впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей.

Публічний виступ – це усне монологічне висловлення, із яким оратор звертається до аудиторії з метою досягнення впливу на неї.

Фактори успіху публічного виступу

Промова

 

Вербальні способи впливу

Невербальні способи впливу

Оратор Аудиторія

Вправа 1. Прочитайте текст, прокоментуйте його. Порівняйте структуру давньої й сучасної риторики. Визначте, за якими ознаками розмежовують типи промов.

 

АРИСТОТЕЛЬ РИТОРИКА [Уривок]   Існує три види риторики, тому що є стільки ж типів слухачів.Промова складається із трьох елементів: із самого оратора, із предмета, про який він говорить, і з особи, до якої він звертається; якраз вона і є кінцевою метою всього (я маю на увазі слухача). Слухач буває або простим глядачем, або суддею, і при тому суддею або того, що вже відбулося, або ж того, що має відбутися. Прикладом людини, яка міркує про те, що має статися, може служити член народних зборів, а того, хто думає про те, що вже було, – член судилища; людиною, що звертає увагу тільки на обдарування оратора, є простий глядач. Таким чином, природними є три роди риторичних промов: дорадчі, судові й епідейктичні. Справа промов дорадчих – схиляти до чогось або відраджувати від чогось, тому що люди, яким доводиться радитися в приватному житті, так і оратори, що виголошують промови привселюдно, роблять одне з двох: або радять, або відраджують.Що стосується судових промов, то справа їх – обвинувачувати або виправдувати, тому що ті, які судяться, завжди роблять неодмінно що-небудь одне з двох: або обвинувачують, або виправдовуються.Справа епідейктичної промови – хвалити або гудити. У кожного із цих видів промов різна мета, і оскільки є три види промов, то є й три різні мети: у людини, яка дає пораду, мета – користь і шкода: один дає пораду, спонукаючи до кращого, інший відмовляє, відхиляючи від гіршого; інші міркування, тобто справедливе й несправедливе, прекрасне й ганебне, – тут на другому плані. Для тих, хто судиться, метою служить справедливе й несправедливе, але й вони приєднують до цього інші міркування. Для людей, що виголошують хвалу або хулу, метою служить прекрасне й ганебне, але сюди також додаються інші міркування.

 

Структура публічного виступу
Вступ	Основна частина	Висновок
Ставиться проблема, повідомляється основна думка – 20 %	Наводяться аргументи та докази – 60%	Підбиваються підсумки, повторюється головна думка, міститься заклик до аудиторії – 20%
Зачин (мета – підготувати аудиторію до сприйняття, змусити слухати, привернути увагу)	Зав’язка (мета – пояснити тезу, заінтригувати постановкою проблеми, показати актуальність обговорення питання)

Вправа 2. Укладіть план поданої нижче промови. Проаналізуйте її структуру.

 

Сергій Равінг ПРО ІНТЕЛІГЕНТНІСТЬ Людина повинна бути інтелігентною. А якщо в неї професія не вимагає інтелігентності? А якщо вона не змогла одержати освіту: так склалися обставини? А якщо навколишнє середовище не дозволяє? А якщо інтелігентність зробить її «білою вороною» серед товаришів по службі, друзів, рідних, буде просто заважати її зближенню з іншими людьми? Ні, ні й ні! Інтелігентність потрібна за всіх обставин. Вона потрібна й для оточуючих, і для самої людини. Це дуже, дуже важливо, і насамперед для того, щоб жити щасливо й довго: так, довго! Тому що інтелігентність дорівнює моральному здоров’ю, а здоров’я потрібне, щоб жити довго, – не тільки фізичне, але й розумове. У народі говорять: шануй батька свого й матір свою й довговічний будеш на землі. Це стосується й цілого народу, й окремої людини. Це мудро. Але насамперед визначмо, що таке інтелігентність, а потім – чому вона пов’язана із заповіддю довголіття. Багато хто думає: інтелігентна людина – це та, яка багато читала, одержала гарну освіту (і навіть переважно гуманітарну), багато подорожувала, знає кілька мов. А тимчасом можна мати все це й бути неінтелігентним, і можна нічим цим не володіти великою мірою, а бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною. Позбавте справді інтелігентну людину повністю пам’яті. Нехай вона забуде геть усе, не буде знати класиків літератури, не буде пам’ятати найвизначніші твори мистецтва, забуде найважливіші історичні події, але якщо при цьому вона збереже здатність сприймати культурні цінності, естетичне чуття, зможе відрізнити дійсний твір мистецтва від грубої «підробки», зробленої тільки для того, щоб здивувати, якщо вона зможе захопитися красою природи, зрозуміти характер й індивідуальність іншої людини, стати на її місце, а зрозумівши іншу людину, допомогти їй, не виявить брутальності, байдужості, зловтіхи, заздрості, а оцінить іншу по достоїнству, – ось це й буде інтелігентна людина... Інтелігентність не тільки в знаннях, а в здатностях до розуміння іншого. Вона проявляється в тисячі й тисячі дрібниць: у вмінні шанобливо сперечатися, у вмінні непомітно (саме непомітно) допомогти іншому, берегти природу, навіть у звичці поводитися скромно за столом, не смітити навколо себе – не смітити недопалками або лайкою, дурними ідеями (це теж сміття, і ще яке!). Я знав селян, які були по-справжньому інтелігентні. Вони дотримувалися дивної чистоти у своїх будинках, уміли цінувати гарні пісні, уміли розповідати «бувальщину» (тобто те, що відбулося з ними або іншими), жили впорядкованим побутом, були гостинні й привітні, із розумінням ставились і до чужого горя, і до чужої радості. Інтелігентність – це здатність до розуміння, до сприйняття, це ставлення до світу й до людей. Інтелігентність треба в собі розвивати, тренувати – тренувати душевні сили, як тренують і фізичні сили. А тренування можливе й необхідне в будь-яких умовах. Що тренування фізичних сил сприяє довголіттю – це зрозуміло. Набагато менше розуміють, що для довголіття необхідне й тренування духовних і душевних сил. Справа в тому, що зловісна й зла реакція на навколишнє, брутальність і нерозуміння довкілля – це ознака душевної й духовної слабкості, людської нездатності жити... Штовхається в переповненому автобусі – слабка й нервова людина, виснажена, яка на все неправильно реагує. Свариться із сусідами – теж людина, що не вміє жити. Естетично несприйнятлива – теж людина нещасна. Не вміє зрозуміти іншу людину, наділяє її тільки злими намірами, що вічно ображається на інших – це теж людина, що збіднює своє життя й заважає жити іншим. Душевна слабкість веде до фізичної слабкості. Я не лікар, але я в цьому переконаний. Довголітній досвід мене в цьому переконав. Привітність і доброта роблять людину не тільки фізично здоровою, але й гарною. Так – гарною. Обличчя людини, що часто спотворюється злістю, стає потворним, а рухи цієї злої людини позбавлені витонченості, не навмисної витонченості, а природної, яка набагато дорожча. Соціальний обов’язок людини – бути інтелігентною. Це обов’язок і перед самою собою. Це запорука її особистого щастя й «аури» доброзичливості довкола неї й до неї (зверненої до неї). Усе, про що я говорю, – заклик до інтелігентності, до фізичного й морального здоров’я. Будьмо довголітні як люди і як народ! А шанування батька й матері варто розуміти широко – як шанування всіх прекрасних сторін нашого минулого – минулого, що є батьком і матір’ю нашої сучасності, великої сучасності, належати до якої велике щастя.

Види планів

План
Простий	Складний	Цитатний	Номінативний (називний)	Тезовий
Зазначені лише основні питання, у пунктах називають основні мікротеми тексту	Поруч із основним є додаткові запитання, пункти розбивають на підпункти	Як пункти використано цитати, що розкривають зміст тексту	Використовуються називні речення з головним членом, вираженим тільки у формі називного відмінка	Сформульоване основне положення абзацу, його мікротема

Вправа 3. Наведіть аргументи, щоб довести такі твердження: «Ваш друг – талановита людина»; «Якщо відкрити тут крамницю, вона буде не рентабельною», «Героєм можна й не бути, але людиною варто залишатися завжди», «Навчися вибачати, щоб залишитися людиною».

 

Варто пам’ятати!

Теза – це головна думка (тексту або виступу), виражена словами, головне твердження оратора, яке він намагається обґрунтувати, довести.

Аргументом у риториці називається форма міркування (факти, приклади, затвердження, пояснення), що має за мету з відомих положень вивести нове на підтримку тези. Ті частини судження-аргументу, які містять уже відому інформацію, називають засновками (З), а нове положення, що з них випливає, – висновком (В).

Під аргументацією розуміється процес наведення доказів, пояснень, прикладів для обґрунтування будь-якої думки перед слухачами або співрозмовником.

Від тези до аргументів можна поставити питання «Чому?». Аргументи відповідають: «Тому що».

 

 

 

Види аргументів

Аргумент
Силогізм – це аргумент, у якому висновок випливає з двох пов’язаних засновків (характерний для наукового доведення).	Ентимема – це скорочений силогізм, у якому один із засновків не висловлюється через його очевидність.	Епіхерема – це розгорнутий силогізм, у якому висновок випливає з двох взаємопов’язаних засновків, але вони виражені розгорнутими висловами.	Сорит – це ланцюжок пов’язаних між собою суджень, у якому кожне наступне судження випливає з попереднього.	Дилема – різновид силогізму, засновки якого є протилежними за змістом і заперечують один одного.
(З) За умовою задачі трикутник ABC – прямокутний із прямим кутом А; (З) за теоремою Піфагора квадрат гіпотенузи прямокутного трикутника дорівнює сумі квадратів катетів. (В) Отже, ВС2 = АВ2+АС2.	Отже, оскільки наша література стає нарешті на свій «власний шлях розвитку», остільки перед нами стоїть таке питання: на яку із світових літератур вона мусить взяти курс? (За Миколою Хвильовим).	(В) Благословенні ті, що з доброї волі живуть із ближніми щиро й доброчесно, (З) бо якщо добрих справ чинити не будемо, віра наша без них буде мертвою; (З) віра ж, сама будучи мертвою, не може оживити й урятувати нас (із християнської проповіді).	Віруюча людина шанує Бога; той, хто шанує Бога, шанує його заповіді; одна із заповідей – милосердя до ближнього; милосердя запобігає злочинам, полегшуючи страждання й злидні; запобігання злочинам служить інтересам держави. Отже, віруюча людина служить інтересам держави (Н. Безменова).	Кожна держава дбає про своє озброєння, щоб захистити мирне життя своїх громадян. Водночас надмірна кількість зброї лише сприяє жорстокості війн. То чи варто виготовляти знаряддя війни, щоб захистити мир?

Логічні й психологічні аргументи

Логічні аргументи	Психологічні аргументи
Індукція (довід від прикладу) – доводи від часткового до загального, тобто спочатку аналізується окремий факт, а потім він підводиться під загальновідоме положення, яке і є основним у переконанні. Наприклад: Кальцієва селітра є добре розчинною у воді. Аміачна селітра є добре розчинною у воді. Натрієва селітра є добре розчинною у воді. Калієва селітра є добре розчинною у воді. Інших різновидів селітри, крім перерахованих, ми не знаємо. Отже, з наведених одиничних доводів випливає істинність доказуваної тези: «Усі відомі селітри добре розчиняються у воді».	Дедукція (довід від факту) – доводи від загального до часткового, тобто подається твердження, прийняте всіма, а потім встановлюється відповідність йому окремого факту. Наприклад: Усі тютюнові вироби за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я згубно впливають на здоров’я. Цигарки «Camel» є тютюновим виробом. Отже, ці цигарки згубно впливають на людину.	Доведення за аналогією – умовивід, що виникає від часткового до часткового, тобто на основі схожості двох предметів за одними ознаками робиться висновок про подібність їх за іншими ознаками.	Доводи, що базуються на фактах, прикладах, положеннях, що стосуються інтересів людини, її успішності, щастя, кар’єри, вірувань, уподобань, бажань, мрій.

Види доводів

Довід від перспектив	Переконуючи в чомусь, мовець показує позитивні перспективи відповідного результату (Приймеш мою пропозицію – будеш мати добрі перспективи).
Довід від погроз	Мовець примушує іншого прийняти свою сторону, апелюючи до можливості настання негативних наслідків для співрозмовника або інших осіб.
Довід від авторитету	Мовець посилається на особу, яка є авторитетом для адресата (це може бути цитата з твору цієї особи чи усне висловлення), будучи упевненим, що для співрозмовника відповідна особа дійсно є авторитетною.
Довід від співчуття	Мовець намагається викликати співчуття у особи, яку переконує. Співчуття комусь – це те, що об’єднує співрозмовників.
Довід від вірувань	Мовець апелює до вірування адресата, які найчастіше ґрунтуються на бездоказових положеннях і не піддаються верифікації, так само, як і спростуванню.

Закони логіки

Закон достатньої підстави:будь-яка правильна думка має бути обґрунтована іншими думками, істинність яких перевірена й доведена. Достатніми підставами можуть бути практика, фактичний матеріал, цифри, статистичні довідки, аксіоматичні аргументи тощо. Закон тотожності:кожна думка в окремо взятому судженні зберігає той самий зміст, скільки б разів вона не повторювалася. Усі підрядні основній думки мають підтверджувати одну й ту саму головну. Закон виключеного третього: дві думки про той самий предмет, узятий в один і той самий час у тому самому відношенні, що суперечать одна одній, не можуть бути водночас ні істинними, ні хибними – одна з них істинна, одна хибна, а третього не дано. Не можна бути водночас згодним із двома висловленнями, що суперечать одне одному.

Вправа 4. Знайдіть помилки у логіці наведених висловлень й поясніть, які закони логіки порушено.

1. Бути ерудованим необов’язково. Тисячі людей живуть на світі, хоча їх ерудованими не вважають. 2. Ерудована людина – це людина, яка має широку ерудицію. 3. Бути ерудованим необов’язково. Головне – бути здоровим і багатим. 4. Слід бути ерудованою людиною, бо ерудованість є необхідною. 5. Дівчина багато часу проводила на свіжому повітрі, тому виросла красивою й розумною. 6. Чи будемо ми сьогодні ввечері дивитися фільм? – Подивимося. 7. Усі обвинувачувані мають право на захист, проте деякі обвинувачувані не мають права на захист. 8. Злодій не бажає набути нічого поганого. Набуття доброго є справою доброю. Отже, злодій бажає доброго. 9. Італія – республіка, Португалія – республіка, Франція – республіка. Італія, Португалія, Франція – західноєвропейські країни. Отже, усі західноєвропейські країни – республіки.

Вправа 5. Проаналізуйте наведені тексти. Виявіть дедуктивні, індуктивні та міркування за аналогією, що в них містяться. Перевірте, чи припускаються в них логічні помилки.

 

♦ На питання лікаря Уотсона, яким чином Холмс дізнався, що він уранці був на пошті й відправив телеграму, останній відповів: «Я знаю, що вранці ви не писали ніяких листів, адже я весь ранок сидів напроти вас. А у відчиненій шухляді вашого бюро я помітив товсту пачку поштових листівок і цілий лист марок. Для чого тоді йти на пошту, як не для того, щоб відправити телеграму? Відкиньте все те, що не може мати місце, і залишиться один-єдиний факт, який є істиною».

 

♦ У процесі розслідування обставин смерті К. було встановлено, що квартирні двері були зачинені на ключ. Інших ключів, що належали К., у квартирі не було. Пристрій замка не дозволяв зачинити двері без ключа. Отже, двері зачинили зовні, у той час як К. залишався у квартирі. Це міг зробити тільки P., котрий останнім виходив із квартири.

 

♦ Під час розслідування справи про вбивство слідчий дійшов висновку, що вбивство з метою пограбування в цьому випадку виключається. Про це свідчить наявність одягу вбитого, коштовностей і грошей. Припущення про те, що злочинцю перешкодили пограбувати вбитого, також не знаходило підтвердження: на місці злочину були сліди перетягання трупа від місця вбивства; шарф, кашкет і носовичок були сховані в одну із труб, що трапилася поблизу; були також сліди пальців людини, яка брала сніг, імовірно для того, щоб помити руки. Все це дозволяло зробити висновок, що злочинцю ніхто не перешкоджав і він не квапився залишити місце вбивства.

 

♦ У місті протягом тижня було скоєно шість квартирних крадіжок. Ознайомившись із обставинами, за яких ці крадіжки були вчинені, слідчий зазначив, що в усіх випадках за один-два дні до крадіжки в квартирі побував невідомий мешканцям чоловік: податковий інспектор, слюсар-сантехнік, електромонтер і навіть дільничний міліціонер. Портрет невідомого, якого описували потерпілі, збігався в багатьох рисах. Слідчий зробив висновок, що саме цей чоловік і був тим, хто вчинив злочин.

 

♦ За часів республіки в Англії (1649 – 1660) захисники щорічних виборів до парламенту обґрунтовували свої докази на прикладі змії, яка щорічно міняє шкіру. «Подивіться на наймудрішу із тварин – на змію, емблему вічності й міцності державного устрою; кожного року вона змінює шкіру і зі свіжими силами і оновленим життям виходить після кожної такої зміни. Британіє! Наслідуй змію. Оновлюй Палату Общин, твій державний покров, щорічними виборами. Тоді ти будеш жити в безпеці й закріпиш за своїми синами волю, яка залишиться непорушною до кінця сторіччя!»

Вправа 6. Доведіть істинність поданих висловлень, перетворивши їх на аргумент із досвіду.

1. Якщо людина вчиться в школі на самі трійки, від неї годі чекати успішного навчання в ВНЗ. 2. Навряд чи здорова людина піде до лікаря: якщо пішов, то знає, що з ним щось не те. 3. Якщо поліпшується рівень життя населення, то рівень злочинності знижується. 4. Якщо благородна мета виправдовує будь-які засоби її досягнення, то можна позбавити людину життя, якщо вона смертельно хвора. Але не можна позбавляти людину життя, навіть якщо вона смертельно хвора. 5. Наша економіка переживає кризу. 6. Якщо метою виховання відповідальної поведінки є усвідомлення людиною моральної відповідальності перед суспільством, перед батьками, педагогами, ровесниками і самим собою через внутрішні переконання, то чи можуть слугувати засобом досягнення цієї мети вимоги з боку вчителів, батьків, наслідком невиконання яких стає покарання.

 

Правила аргументації

1. Визначте тему свого виступу й сформулюйте її. Наприклад: Мене сьогодні цікавить питання про...; Існує така проблема...

2. Сформулюйте основну тезу свого виступу. Висловіть його словами. Наприклад: Мені здається, що... і ось чому.

3. Доберіть аргументи на підтримку своєї тези.

4. Наведіть аргументи системно, тобто розташуйте їх у певному порядку: по-перше, по-друге, по-третє тощо.

5. Якщо необхідно, спростуйте протилежну тезу, навівши аргументи проти нього.

6. Зробіть висновок.

Вправа 7. Перекладіть тексти російською мовою. Виділіть у ньому аргументи.

Текст 1

ФРИДРИХ НІЦШЕ ЖАДАННЯ ВЛАДИ [Уривок] Що таке добро? Усе, що помножує в людині чуття сили, жадання влади і, зрештою, саму силу. Що таке зло? Усе, що походить від слабкості. Що таке щастя? Коли відчуваєш, як зростає сила, отже, долається опір. Потрібна не вдоволеність, а більша могутність, не просто мир, а війна; не чеснота, а дія (чеснота ренесансної доби, virtu, безморальна чеснота). Недолугі й безпорадні мусять загинути – це перший принцип нашої любові до людини. І в цьому їм треба допомогти. Що шкідливіше за будь-яке безчестя? Співчуття справі всіх недолугих і безпорадних – християнству... Я не збираюся говорити про те, чого в доконечній послідовності мусить позбуватися людство (адже повинна зостатися людина), а тільки з’ясую, яку саме людину слід плекати, який людський тип має найвищу вартість, найгідніший життя й майбутнього. Цей найвартісніший тип з’являвся вже досить часто, – але як щасливий випадок, як виняток: бажаним він не був ніколи. Радше його просто боялися, досі він був майже страхіттям, – і, відчуваючи переляк, бажали, вирощували й урешті отримали цілком протилежний тип: свійську тварину, стадну істоту, хворого звіра на ймення людина-християнин.

Текст 2

Шановні колеги, нехай піднімуть руки ті, у кого є друзі!

Більшість із нас уважає, що має друзів. Ну, принаймні одного. Але чи замислювалися Ви над питанням: яка максимальна кількість друзів у Вас може бути одночасно? Три, чотири, а може, десять?.. Спробуймо знайти відповідь на це питання. Для цього спочатку розглянемо зміст поняття «дружба».

Над тим, що є дружба, люди замислювалися вже давно. Ще з Античності до нас дійшли роздуми про цей тип стосунків людей у працях Сенеки, Аристотеля, це питання турбувало й конфуціанців, брахманів. Зокрема Сенека характеризує істинну дружбу як таку, «яку не розколють ні надія, ні страх, ні корисливість, таку, яку бережуть до смерті, заради якої йдуть на смерть». Проте вже тоді були суперечності навколо вживання поняття «дружба», філософ відзначав: «Я назву тобі багатьох, кому бракує не друзів, а самої дружби. Такого не може бути з тими, чиї душі об’єднує спільна воля та прагнення чесного».

Філософ Середньовіччя Мішель Монтень узагалі ставив дружбу вище за кохання, мотивуючи це тим, що кохання є непостійним, безрозсудним. Істинна дружба ж – це «одна душа у двох тілах», можна поринати в кохання «з головою», тепло спілкуватись із великим колом осіб, проте дружба завжди буде на щабель вище. Не можна бути ближче до себе, ніж ти сам, а друг – це продовження тебе.

Визначення дружби «викристалізовувалося» протягом століть, і якщо заглянути до сучасних тлумачних словників, то можна знайти таке визначення дружби: «Дружба – близькі стосунки, засновані на взаємній довірі, симпатії, спільних інтересах». Лаконічно… Проте я б не радив шановній аудиторії зупиняти на цьому свій пошук суті поняття «дружба», адже ключовим у цьому визначенні є словосполучення «взаємна довіра».

Якщо узагальнити ці визначення, то ми не повинні піддати сумніву правильність і щирість друга, якщо мова йде про істинну дружбу. А чи вважаємо ми правильним допомогти другу в біді, навіть собі на шкоду, якщо цього він попросить? Для істинної дружби існує лише єдина відповідь – ТАК. То скільки ж може бути у людини друзів?

Припустимо, що кількість друзів у людини може бути більше одного. Тоді як діяти в ситуації, коли двом Вашим друзям потрібна одночасно Ваша допомога, але допомогти Ви можете кожному з друзів тільки за рахунок іншого? Вирішити це завдання логічно людина не зможе, оскільки друзі – рівноцінні, і якщо друг звернувся по допомогу, то він це зробив винятково з доконечної необхідності. Він бажає Вам виключно добра, і в правильності його вчинку Ви не повинні сумніватися, а тому зобов’язані допомогти.

Ці питання ведуть до ще одного – «Як же вийшло, що в людей є декілька друзів?». Тут проблема криється лише в лінгвістиці, а не стосунках. Ми часто плутаємо приятельські стосунки з дружбою. Це пов’язано з тим, що приятельським стосункам властиві деякі прояви дружби, тому їх ще називають дружніми. Саме тут і виникає помилка друг – особа, пов’язана з ким-небудь дружбою, а не дружніми стосунками.

Вправа 8. Укладіть фрагменти промов, у яких спробуйте переконати слухачів не погодитися з вашими твердженнями.

1.Культура України завжди перебувала під впливом культур інших країн (апелюйте до почуття національної гідності).2. У сучасному суспільстві зовсім відсутні морально-етичні норми. 3. Щоб люди позбулися шкідливих звичок, варто заборонити продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів. 4. Журналістика – ланцюговий пес демократії.

Типи промов за метою

Інформативна промова	Промова-міркування	Промова-переконання	Урочиста промова	Промова, що надихає
Оповідь про певні події й процеси, описує ситуації й проблеми	Обґрунту-вання своєї думки або зважування всіх за й проти певного твердження	Провокація відповідної реакції аудиторії, досягнення згоди людей із певних питань або схилення їх до дій	Гостре або урочисте слово з приводу якоїсь події у приватному житті або в певній гострій чи цікавій ситуації	Внесення ясності до питання, підкреслення його значення й надихання слухача
1) основна думка 2) факти, які її стверджують (перелік) 3) пропозиції	1) теза 2) аргументи 3) висновок	1) теза 2) пояснення, аргументація чи деталізація 3) підсумок (твердження, запитання, наказ, порада)	1) відсутність твердої схеми побудови 2) імпровізація 3) приклади з життєвого матеріалу, фольклору 4) дотримання норм мовної культури	1) привернути увагу, викликати інтерес 2) основна теза 3) аргументи 4) заклик

Вправа 9. Заповніть пропуски відповідними епітетами.