Основні принципи організації фінансів аптеки

Організація фінансів аптеки передбачає використання певних принципів (рис. 21.2):

• повної самостійності - полягає у самостійності використання власних і прирівня­них до них коштів, завдяки чому забезпечується необхідна маневреність ресурсів,

яка у свою чергу дозволяє концентрувати фінансові ресурси на потрібних напря­мах господарської та інших видів діяльності аптеки;

· відповідальності за результати господарської діяльності - фінансовий результат в аптеці є якісним показником діяльності як її керівництва, так і всього колективу; відповідальність виникає також і з приводу всіх тих ризиків, які приймає на себе аптека в умовах ринку;

· фінансового планування - визначає напрямки руху грошових потоків на найближче майбутнє і на перспективу, передбачає отримання і напрямки використання грошо­вих коштів; завдяки фінансовому плануванню забезпечується планування фінан­сового результату;

· формування фінансових резервів - забезпечує стійку господарську діяльність в умовах можливих коливань ринкової кон’юнктури, ризиків тощо; якщо аптека створює в достатньому і необхідному розмірі фінансові резерви, то це забезпечує її відповідний позитивний імідж на ринку;

· фінансової дисципліни - аптека повинна своєчасно і повно забезпечувати вико­нання фінансових зобов’язань перед партнерами, банками, органами влади і різно­манітними фондами (бюджетними або позабюджетними), перед своїми працівни­ками тощо;

· самоокупності - аптека повинна забезпечувати покриття своїх витрат внаслідок результатів своєї власної господарської діяльності, тим самим забезпечується функціонування аптеки та кругообіг її ресурсів;

· розподілу коштів, що беруть участь в обслуговуванні обороту аптеки, на власні та позикові (короткострокові банківські кредити - джерело позикових коштів);

· розмежування основної та інвестиційної діяльності аптеки.

Завдання фінансового планування

Основними завданнями фінансового планування в аптеці є:

· забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності;

· врахування інтересів аптеки, акціонерів та інших інвесторів при розподілі при­бутку;

· визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

· установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання; банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;

· забезпечення виконання зобов’язань аптеки перед бюджетом і державними цільо­вими фондами, банками та іншими кредиторами;

· виявлення внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів з метою збільшення прибутку від звичайної діяльності, зростання інших доходів, включаючи і позареалізаційні;

· забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспро­можністю аптеки.

Значення фінансового планування для аптек полягає у:

· втіленні розроблених цілей у форму конкретних фінансових показників;

· забезпеченні фінансовими ресурсами закладених у виробничому плані економіч­них пропорцій розвитку;

· визначенні з його допомогою можливості життєздатності за умов конкуренції;

· залученні фінансових ресурсів від зовнішніх інвесторів.

Фінансове планування дає змогу підприємству визначити:

· розмір грошових коштів, які може мати аптека у своєму розпорядженні;

· джерела їх надходження;

· відповідність фінансових ресурсів обсягу накреслених завдань;

· частину коштів, яка має бути перерахована в бюджет, державні цільові фонди, бан­кам та іншим кредиторам;

· механізм розподілу та використання прибутку в аптеках;

· ступінь забезпечення реальної збалансованості планових витрат і доходів аптек на принципах самоокупності та самофінансування.

Методи та етапи фінансового планування

У процесі фінансового планування використовуються різні методи: балансовий; нормативний; розрахунково-аналітичний; оптимізації планових рішень; моделювання.

Зміст балансового методу полягає в тому, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тому, що на основі встановлених фінансових норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб’єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів.

За допомогою розрахунково -аналітичного методу планові показники розрахову­ються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Як критерії вибору можуть використо­вуватися наступні напрямки:

· максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

· економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

· економія поточних витрат;

· мінімум вкладення капіталу при максимально ефективному результаті;

· максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Фінансове планування (крім уже згаданих способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює зна­ходження кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та фак­торами, які їх визначають. Економіко-математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економіч­ного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів. Моделювання може здійснюватися за функціональним та кореляційним зв’язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варі­антів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кіль­кох варіантів планів, виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступ­ним вибором оптимального варіанта фінансового плану.

Фінансове планування є складним процесом і базується на ряді етапів (рис. 21.3).

На першому етапі на основі фінансової звітності проводиться аналіз фінансових показників діяльності аптеки за попередній період. Основна увага приділяється показ­никам: обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку. На основі проведеного аналізу оцінюються фінансові результати діяльності, визначаються стан, недоліки і про­блеми.

На другому етапі розробляється фінансова стратегія і фінансова політика за основ­ними напрямами фінансової діяльності аптеки (складаються основні прогнозні доку­менти, які відносяться до перспективних фінансових планів).

На третьому етапі уточнюються і конкретизуються основні показники прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів.

На четвертому етапі погоджуються показники фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними, планами і програмами, що розроблені в аптеці.

Нап’ятому етапі здійснюється оперативне фінансове планування шляхом розробки оперативних фінансових планів.

Завершується процес фінансового планування аналізом і контролем виконання фінансового плану. Суть його полягає у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності, зіставленні з запланованими показниками, виявленні причин

відхилення від планових показників, у розробці заходів щодо уникнення негативних явищ.

Фінансове планування залежно від напряму використання джерел інформації поді­ляють на чотири види: реактивне, інактивне, преактивне, інтерактивне. Реактивне (орі­єнтація на минуле) - базується на досвіді попередніх періодів, який може бути з успіхом використаний в умовах стабільного бізнес)'. Інактивне (орієнтація на сучасне) - базу­ється на збереженні існуючих позицій бізнесу на максимально тривалий термін. Пре­активне (орієнтація на майбутнє) - дозволяє забезпечити ефективне управління за умови отримання точних прогнозів. З метою найбільш якісної оцінки результатів, що плануються, доцільно було б враховувати й орієнтуватись на оптимальний взаємний вплив та взаємодію перерахованих раніше видів, тобто інтерактивне планування. Це єдина методологія, яка відкрито направлена на ефективну взаємодію: минулого досвіду, об’єктивної оцінки існуючого стану справ, визначення реальних завдань на майбутнє й вибору оптимального шляху їх досягнення.