Дії при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах

Робітники та службовці хімічно небезпечного об’єкта, почувши сигнал оповіщення, негайно використовують засоби особистого захисту – ізолюючі та промислові протигази, потім виконують заходи, передбачені на цей випадок спеціальною інструкцією підприємства (цеху), укриваються в підготовлених сховищах чи виходять із зони зараження. При оголошенні безпосереднім керівником робіт рішення про евакуацію зобов’язані з’явитися на збірні евакуаційні пункти об’єкта.

Особи, які входять до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони, прибувають на пункт збору формування і беруть участь у локалізації та ліквідації осередку хімічного зараження. Особи, які одержали незначні ураження, звертаються в медичні установи для визначення ступеня ураження і проведення профілактичних заходів. В усіх випадках вхід у виробничі будівлі, підвали й інші приміщення дозволяється тільки після контрольної перевірки вмісту СДОР за рішенням безпосереднього керівника з ліквідації наслідків аварій.

Почувши повідомлення про аварію, населення, яке потрапляє в небезпечну зону повинне швидко застосувати найпростіші засоби захисту органів дихання і шкіри.

Перебуваючи у квартирі чи службовому приміщенні, потрібно негайно зачинити вікна, кватирки, двері, вимкнути газ та інші нагрівальні прилади, загасити вогонь у печах. Для прослуховування звернень, інформації і вказівок необхідно ввімкнути місцеві програми радіомовлення і телебачення (не забути вимкнути перед виходом із приміщення). Якщо є можливість, повідомити про небезпеку сусідів.

Потрібно пам’ятати, що час підходу хмари зараженого повітря до місця Вашого перебування на момент аварії вкрай обмежений. Він залежить від відстані до осередку ураження і швидкості вітру. При цьому необхідно враховувати, що ще кілька хвилин може бути витрачено на оголошення сигналу «Увага всім!» і мовного звертання.

Слід також знати, що вражаючий вплив конкретної СДОР на людину в основному залежить від її концентрації в повітрі і тривалості впливу. Тому, якщо немає можливості залишити небезпечну зону до підходу первинної хмари, не піддавайтеся паніці і продовжуйте вживати засоби захисту.

Перебуваючи на вулиці, не слід торкатися будь-яких предметів.

Для захисту органів дихання на вулиці й у приміщення можна використовувати вироби з тканини (маски), змочені водою, хутряні або ватяні частини одягу. При закриванні ними органів дихання знижується концентрація шкідливих домішок у повітрі, що вдихається, в результаті їхнього осідання на волокнах фільтруючого матеріалу сухої пов’язки або їх поглинання водою, що зменшить тяжкість ураження. Для захисту шкіри можливе застосування шапок, рукавичок, штанів тощо.

При недоцільності чи неможливості термінової евакуації, відсутності сховищ або інших герметичних укриттів можна тимчасово, хоча б на період проходження первинної хмари, залишатися в житлових чи службових приміщеннях, уживши заходів щодо їх герметизації.

Знаючи тип СДОР і її властивості, зокрема густину пари відносно повітря, можна зорієнтуватися, в яких приміщеннях доцільно укритися. Якщо пара СДОР важча за повітря, потрібно укритися на верхніх поверхах будинків і, навпаки, якщо пара СДОР легша за повітря, доцільніше укриватися на нижніх поверхах багатоповерхових будинків.

У ряді випадків передбачається можливість тимчасового укриття людей у сховищах, обладнаних фільтровентиляційним устаткуванням. Однак після проходження первинної хмари при несприятливій обстановці організовується евакуація. При укритті населення у сховищах, укриттях, розташованих, як правило, у підвалах будинків, слід пам’ятати, що багато СДОР, густина яких більша за густину повітря, можуть накопичуватися в низьких місцях і потрапляти у підвали. Крім того, ряд СДОР не затримується фільтрами. У таких випадках сховища використовуються в режимі повної ізоляції.

Збір людей у містах проводиться по будинках і під’їздах. Напрямок виходу населення з небезпечної зони вказується представником органів цивільного захисту чи міліції. Якщо їх поблизу не виявиться, то потрібно виходити в бік, перпендикулярний напрямку вітру, по можливості на підняту і добре провітрювану ділянку місцевості. Якщо вдома є приймач, не забудьте взяти з собою і налаштувати на місцеве радіомовлення.