За відношенням до процесів виробництва і реалізації

(Виробнича, поза виробнича, збутова).

Витрати операційної діяльності поділяють на:

• витрати, які включають до собівартості реалізованих товарів

(продукції);

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• інші операційні витрати.

 

ГРУПУВАННЯ ВИТРАТ ЗА ЕКОНОМІЧНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА.

Витрати операційної діяльності за їх економічним змістом групують за економічними елементами та статтями витрат.

Під економічними елементами витрат розуміють сукупність однорідних витрат у грошовому виразі, що характеризує використання ресурсів за їх змістом, незалежно від форм і місця їх використання на той чи інший об’єкт. За типовим положення витрати групуються за наступними елементами:

• матеріальні витрати (включається вартість витрачених у виробництві сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів);

• витрати на оплату праці (включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці);

• відрахування на соціальні заходи (включаються відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи);

• амортизація (включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів);

• інші операційні витрати (включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених раніше, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.).

17. СКЛАДАННЯ ПЛАНОВОЇ КАЛЬКУЛЯЦІЇ. МЕТОДИ РОЗПОДІЛУ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ.

Планова калькуляція – це визначення с/в 1-ці прод-ї за статтею витрат. Об’єкт калькулювання – це та прод-я (робіт, послуга) с/в яких обчислюється. До них належать основні та допоміжні прод-ї, послуги. Але головним об’єктом калькулювання – готові вироби, які поставляються за межі пд-ва, калькулювання ін. прод-ї має допоміжний характер. Для кожного об’єкту вибирається калькуляційна одиниця або одиниця його кількісного виміру(т, далл, ТУБ). При калькулюванні витрати групуються за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від галузі економіки. У харч. пром. витрати групуються за статями: 1. – сировина та матеріали, 2. – зворотні відходи (-), 3. – паливо та енергія на технологічні цілі, 4. – основна з/п, 5. – додаткова з/п, 6. – відрахування на соц. заходи, 7. - витрати на утримання і експлуатацію устаткування, 8. – загально виробничі витрати. (1+2+3+4+5+6+7+8 = виробнича с/в), 9. – адміністративні витрати, 10. – витрати на збут, 11. – ін. операційні витрати, 12. - % за кредит (Виробнича с/в +9+10+11+12 = повна с/в). В одну статтю калькуляції включають витрати незалежно від їх належності до того чи ін. елементу, але які виконують однакову роль у вир-чому процесі. Статті калькуляції можуть бути як елементними (сировина, з/п...) так і комплексними (складаються з декількох елементів (утримання і експлуатація)). При калькулюванні прямі витрати обчислюються безпосередньо на калькуляційну одиницю згідно з діючими нормами та цінами. На непрямі витрати спершу складається кошторис на певний період, після чого витрати розподіляються між різними виробами за встановленою методикою в галузі. Непрямі витрати розподіляються за такими методами: - пропорційне віднесення непрямих витрат до основної з/п виробничих робітників, - пропорційне віднесення непрямих витрат до обсягу вир-ва, - пропорційне віднесення непрямих витрат до прямих,. - мт. розрахунку кошторисних ставок.

 

МЕТА ТА МЕТОДИ ПЛАНУВАННЯ КОШТОРИСУ ВИТРАТ.

Плановий кошторис витрат на вир-во – це зведений план всіх витрат пд-ва на певний період діяльності за економічно однорідними елементами. Потім визначається загальна сума всіх витрат за всіма видами ресурсів на всіх стадіях вир-ва та управління. До складу такого кошторису входять витрати основного та допоміжного вир-ва повязаніі з виготовленням та продажем прод-ї, а також утриманням адміністративно-управлінського персоналу, виконанням робіт які не входять до основної діяльності пд-ва. Такий кошторис складається з метою: - одержання сумарних витрат в цілому на вир-во та реалізацію прод-ї по пд-ву, - для аналізу структури с/в, - для порівнян матеріалоємності, трудомісткості прод-ї різних пд-в, бо склад кошторису витрат на вир-во для всіх пд-в галузі є однаковим. При розробці кошторису витат на вир-во застосовують 3 основні методи: 1 кошторисний (всі елементи витрат розраховуються по пд-ву в цілому за даними відповідних розрахунків плану при цьому на кожен вид витрат складається кошторис), 2 калькуляційний (грунтуєтья на калькуляції всіх видів прод-ї запланованої до випуску та враховує зміну залишків незавершеного вир-ва), 3 зведений (передбачає розроблення та зведення в єдину систему витрат за цехами основного та допоміжного вир-ва). Кошторис витрат на вир-во складається за економічними елементами на рік, квартал, місяць. Вихідні дані для розрахунку кошторису: - витрати сироини, матеріалів, палива... в основному вир-ві, - основна та додаткова з/п робітників зайнятих у вир-ві прод-ї з відрахуваннями на соц. страх., - кошториси витрат основного вир-ва, - кошториси загально виробничих, адміністративних, збутових витрат,. - кошториси ін.операційних витрат. Порядок розроби кошторису вир-ва може бути різним залежно від стадії пл-ня, інформаційної бази та розміру пд-ва. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторису вир-ва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коеф-и зміни обсягу вир-ва, кільк. персоналу, вартості ОВФ з урахуванням закономірності динаміки витрат та ймовірності зміни норм і цін. на малих пд-вах дане обчислення є відразу узагальнюючим, на середніх та великих кошторис вир-ва складають підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів,служб, загальногосподарських витрат...). Після складання пл-го кошторису витрат на ир-во розраховують зведення витрат на вир-во, що дозволяє здійснити перевірку всіх розрахунків за плановою с/в та повязати кошторис витрат на вир-во з калькуляцією с/в.

ПЛАНУВАННЯ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ (С/В) ПРОДУКЦІЇ

с/в – це сукупність витрат, виражена в грошовій формі, яка йде на вир-во та збут прод-ї. Вона є частиною вартості продукту праці. Методи які застосовуються при поточному пл-ні витрат: - нормативно-балансовий, - на основі калькулювання прод-ї, - розробка загального кошторису витрат на вир-во. За нормативно-балансовим мт.: величина витрат визначається = норма прямих витрат * ОВП пл. (по кожному виробу), а потім підсумовуються вони та додаються до них непрямі витрати відповідних кошторисів. За 2-м мт. обчислення витрат розраховується так: спочатку визнач. С/в 1-ці кожного виду прод-ї, потім визнач. С/в всієї прод-ї, як сума результатів множини с/в-й. За визнач. загальної суми витрат на основі кошторису витрат на вир-во (3 мт.) здійснюється прямими розрахунками по кожному елементу витрат та наступним сумуванням результатів. Згадані мт-и є трудомісткими тому їх не використовують в перспективному пл-ні, особливо в галузях з багато номенклатурним вир-ом. На стадії розробки проектів поточних планів застосовують по факторний метод. В основі цього мт. лежить с/в товарної прод-ї (ТП). Так вона обчислюється 2-а способами: 1сп. – ґрунтується на кошторисі витрат на вир-во: с/в ТП = витрати на вир-во (або вир-ча с/в) - витрати які не включаються у вир-чу с/в - зміна залишків витрат майбутніх періодів – зміна залишків резерву майбутніх платежів + поза виробничі витрати. 2сп. – полягає у підсумовуванні попередньо визначеної с/в окремих виробів: с/в ТП = ∑ с/в і-го виду прод-ї * ОВП і-го виду прод-ї. Тоді с/в реалізованої прод-ї обчислюється коригуванням с/в ТП на зміну залишків нереалізованої прод-ї: с/в РП = с/в ТП + с/в ТП на поч.р. – с/в ТП на кін.р. Методика пл-ня за по факторним мт.: І. – визнач. витрати на 1 грн. ТП баз. періоду, які = с/в ТП баз. / Вартість Тп баз., ІІ. – визнач. вихідну с/в ТП у пл-му періоді, що = витрати на 1 грн. ТП баз. періоду * ТП пл., ІІІ. – визнач. економію (Є) витрат за по факторним прямим розрахунком по факторах: 3.1. – сировина і матеріали: Є с.м. = (НВ баз. – НВ пл.) *ОВП пл., де НВ баз. та пл. – норма витрат на 1-цю прод-ї до і після впровадження заходу., 3.2. – витрати на з/п: Є з/п = (Т баз. * СГ ТС баз. – Т пл. * СГ ТС пл.) *ОВП пл., де Т баз. і пл. – трудомісткість 1-ці прод-ї до і після, в нормо-годинах, СГ ТС баз. і пл. – середнього динна тарифна ставка робітників до і після. 3.3. – зміна структури та ОВП: Є ст у пл. = (∆ОВП пл. * Сума умовно-постійних витрат у базовому періоді) / 100, де ∆ОПВ пл. у %. ІV. - визнач. пл-ву с/в ТП яка = с/в ТП вихідна +- ∑ Є і-го фактору, V. – визнач. рівень витрат на на 1 грн. ТП в пл-му періоді, що = с/в ТП пл. / ТП пл. VІ. – розраховують %-к зниження витрат на 1 грн. ТП в пл-му році порівняно з базовим: ∆ Витрат на 1 грн. ТП = (Вит. на 1 грн. ТП баз. – Вит. на 1 грн. ТП пл.) / Вит. на 1 грн. ТП баз. Отже, витрати на 1 грн. ТП є узагальнюючим показником ефективності поточних витрат. При розрахунку цього показника ТП розраховується у діючих цінах. Для правильного визначення показника та обґрунтування рівня витрат в пл-му періоді треба дотримуватись таких умов: - в планах по обсягу ТП і с/в ТП повинен бути один і той же обсяг прод-ї по складу, асортименту та якості, - необхідно забезпечити єдність методів визначення ТП в оптових цінах і ТП по с/в, - показника витрат на 1 грн. ТП охоплює всю ТП порівняльну та не порівняльну. Витрати на 1 грн. ТП дозволяють урахувати вплив окремих чинників на зміни рівня витрат, а також узгоджувати с/в ТП з прибутком. На величину даного показника впливають: - зміна с/в 1-ці прод-ї, зміна асортименту виробів, - зміна оптових цін.