Тема 1. Законодавча та нормативна база України про охорону праці

Мета: розглянути сучасний стан охорони праці в Україні і за кордоном та отримати знання про законодавчі акти України і нормативні акти держави та підприємства.

Ця тема розкриває такі питання:

1. Стан охорони праці в Україні та інших країнах.

2. Основні принципи державної політики охорони праці.

3. Предмет, структура, зміст, мета курсу «Основи охорони праці».

4. Міжнародне співробітництво.

5. Основні законодавчі акти України про охорону праці

6. Основні положення Закону України «Про охорону праці».

7. Стимулювання охорони праці.

8. Гарантії прав громадян на охорону праці.

9. Фінансування охорони праці.

10. Державні нормативні акти про охорону праці.

11. Галузеві нормативні акти і нормативні акти підприємства про охорону праці.

12. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

Література: 1, с. 27, 43, 45, 49; 3, с. 10–26; 44, с. 14–32; 45, с. 9–19; 47, с. 96–112; 40, с. 3–16; 8, с. 3–47.

Методичні поради до вивчення теми

Сучасні виробничі процеси характеризуються наявністю великої кількості різноманітних небезпечних для людей та довкілля чинників, складними технологічними системами зі значною кількістю рухомих елементів, високими рівнями загазованості, пилу, шуму тощо. Навіть звичайна праця в офісі, бухгалтерії або у науковому відділі вже стає небезпечною для здоров’я працівника, тому що при цьому використовуються персональні комп’ютери, факси, ксерокси та інші прилади, що мають високонебезпечні компоненти, які за певних умов впливають на людину негативно.

За роки незалежності в Україні намітилася позитивна тенденція до зниження рівня виробничого травматизму. Загальний травматизм зменшився в 4 рази, смертельний – у 2. Але все ж кількість травмованих і загиблих викликає стурбованість за майбутнє нашої країни та її дієздатної частини населення. Адже станом на 01.01.2007 р. в Україні нараховувалось 2 млн. 500 тис. інвалідів, у тому числі виробництва – близько 300 тис. Якщо мати на увазі, що народжуваність в Україні нижча за смертність, то через 20–25 р. населення України зменшиться до 35 млн. зі значною часткою пенсіонерів, у тому числі інвалідів.

Статистичні дані про травматизм на виробництві показують тенденцію, але не відповідають дійсності. За даними, висвітленими профспілковими органами, ⅓ нещасних випадків на виробництві роботодавці приховують.

Найбільша кількість нещасних випадків пов’язана з організаційними (64 %), технічними (27 %), психофізичними (9 %) причинами.

Проблема охорони праці є загальносвітовою. Так, за даними Міжнародної організації праці (МОП) у світі щороку реєструється 270 млн випадків виробничого травматизму та 160 млн випадків професійних захворювань. У зв’язку з виробничою діяльністю щороку помирає близько 2 млн осіб, що обходиться глобальній економіці в 1,25 млрд доларів США. На жаль, світова конкуренція змушує роботодавця розглядати профілактику травматизму й охорону праці працівників не як інтегральну компоненту управління якістю, а як додаткову перепону на шляху до збуту продукції.

Пояснення цьому просте – негативне ставлення до охорони праці, про що свідчить аналіз травматизму. На цьому наголошують і фахівці МОП, які, вивчаючи питання причин високої смертності від нещасних випадків в Україні, називають такі фактори: незадовільна підготовка працівників і роботодавців з питань охорони праці, що супроводжується відсутністю належного контролю за станом безпеки; недостатнє забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту.

Державна політика України щодо охорони праці виходить з конституційного права кожного громадянина на належні безпечні і здорові умови праці та з пріоритету життя і здоров’я працівника щодо результатів виробничої діяльності. В реалізації цієї політики значну роль має відіграти постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.

В Україні кожні 5 років приймається і реалізується Національна програма поліпшення стану безпеки гігієни праці та виробничого середовища, на основі якої розробляються галузеві та регіональні програми поліпшення стану охорони праці.

Як показали дослідження, комплекс заходів з поліпшення умов праці має забезпечити приріст продуктивності праці на 15–20 %, а нормалізація освітлення робочих місць збільшує продуктивність праці на 6–13 % та скорочує брак на 25 %. Раціональна організація робочого місця підвищує продуктивність праці на 21 %, раціональне фарбування робочих приміщень – на 25 %.

Дисципліна «Основи охорони праці» базується на загальноосвітніх (фізика, хімія, математика), спеціальних (електротехніка, технологія і устаткування виробництва) дисциплінах. Вона тісно пов’язана з безпекою життєдіяльності, науковою організацією праці, ергономікою, інженерною психологією та технічною естетикою.

У конкретних дослідженнях охорона праці як наука базується на таких загальнонаукових підходах: комплексності, системності, особистому гуманізмі, єдності наукового дослідження і практики організації трудової діяльності з урахуванням людського фактора.

Комплексний підхід до охорони праці передбачає врахування організаційних, економічних, соціальних, психологічних, технічних, правових та інших аспектів управління в їх сукупності і взаємозв’язку.

Системний підхід до вивчення основ охорони праці передбачає застосування різних методів дослідження, і зокрема: фізіологічних, психологічних, статистичних, математичних, соціологічних, технологічних, правових та інших аспектів управління в їх сукупності і взаємозв’язку.

Системний підхід відображає взаємозв’язки між окремими аспектами охорони праці і виражається в розробці кінцевої мети, визначенні шляхів її досягнення, створенні відповідного механізму управління, який забезпечує комплексне планування, організацію та стимулювання з охорони праці.

Методологічною основою курсу є аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій та визначення заходів з поліпшення умов праці.

Головна мета курсу – надати майбутнім фахівцям знання основ праці, реалізація яких на практиці сприятиме поліпшенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійним захворюванням, виробничому травматизму тощо.

Основним завданням охорони праці є гуманізація праці. Під гуманізацією праці розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створення умов для всебічного розвитку особистості.

Завданнями охорони праці є також:

– налагодження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища;

– запровадження норм гранично допустимих рівнів шкідливих виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпечності праці;

– розробка та планування заходів з поліпшення умов праці;

– забезпечення безпеки виконання робіт працівником;

– впровадження технічних засобів і заходів боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;

– розробка методів оцінки соціальної та економічної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці.

Для України важливого значення набуває міжнародне співробітництво з питань охорони праці, яке полягає: у вивченні, узагальненні та впровадженні світового досвіду з організації охорони праці; у виконанні міжнародних угод з охорони праці; у проведенні наукових чи науково-практичних конференцій та семінарів з охорони праці та участі в них.

Значне місце серед міжнародних договорів, якими регулюються трудові відносини, належить конвенціям Міжнародної організації праці (МОП). МОП прийняла більше 180 конвенцій і понад 190 рекомендацій з різних соціально-трудових проблем. На цей час Україна ратифікувала 50 конвенцій МОП, серед яких – найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини та охорони праці. Інші конвенції ще не підписані через те, що в них містяться високі вимоги, які Україна поки що не готова виконати.

Так, не підписані: Конвенція про працю жінок у нічний час, Конвенція про безпеку і гігієну праці, Декларація прав розумово відсталих людей, Декларація прав інвалідів тощо.

Зараз в Україні створена і діє ціла система законодавства та нормативних актів, що регламентують питання охорони праці. Структура основних законодавчих та нормативних актів з охорони праці представлена на рис. 1.

Правовою основою законодавства України є Конституція – основний закон держави, який був прийнятий Верховною Радою України
28 червня 1996 року. Вона декларує рівні права і свободи всім жителям держави: на вільний вибір праці, що відповідає безпечним і здоровим умовам, на відпочинок, на соціальний захист у разі втрати працездатності та у старості й деякі інші. Всі закони і нормативні документи повинні узгоджуватися, базуватися і відповідати статтям Конституції.

Рис. 1. Структура законодавчого та нормативного
забезпечення охорони праці [50]

Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів.

Закон України «Про підприємства в Україні» визначає, що підприємство зобов’язане забезпечити всім працівникам безпечні та нешкідливі умови праці.

Закон України «Про колективні договори і угоди» передбачає, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо охорони праці, а в угодах на державному, галузевому та регіональному рівнях регулюються основні принципи та норми реалізації соціально-економічної політики, зокрема щодо умов праці.

Кодекс законів про працю в Україні (КЗпП), який визначає правові засади гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями щодо продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності. Глава XІ вищеназваного Кодексу повністю присвячена охороні праці. Студентам слід також звернути увагу на такі глави: «Колективний договір», «Трудовий договір», «Праця жінок», «Праця молоді», «Робочий час», «Час відпочинку», «Професійні спілки», «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

Питання охорони праці регламентують і закони України: «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про охорону здоров’я». Особливу увагу слід зосередити на Законі України «Про охорону праці», який прийнятий 21 листопада 2002 р. та введений у дію 18 грудня 2002 р. і є основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці, дія якого поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

У першу чергу при вивченні Закону треба звернути увагу на такі статті:

Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах (табл. 1).

Таблиця 1

Основні принципи державної політики з охорони праці [7]

Принцип	Зміст
Пріоритет життя і здоров’я працівників	Пріоритет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці
Соціальний захист здоров’я працівників	Соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
Адаптація до можливостей людей	Адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психічного стану
Інформація та навчання	Інформування населення, навчання, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці
Незалежність від форм власності та видів діяльності	Встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності
Економічні методи управління охороною праці	Використання економічних методів управління охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів з охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі
Комплексний підхід	Комплексне розв’язання завдань з охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля

Продовж. табл.1

Принцип	Зміст
Координація	Координація діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони праці, а також співробітництво між роботодавцями та працівниками, між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях
Суцільний технічний контроль	Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці
Міжнародне співробітництво	Використання світового досвіду щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва

Стаття 5. Права громадян на охорону праці під час укладання трудового договору (рис. 2).

Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.