Охарактеризуйте стан охорони праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності в Україні

Статистика виробничого травматизму свідчить про йог о безперервне зростання у

цілому світі. За інформацією Міжнародної організації праці, щорічно трапляється близько

250 млн нещасних випадків на виробництві. У розвинених країнах із високим технічним

рівнем він значно менший, ніж у країнах, що розвиваються, у тому числі й в Україні. У

країнах Євросоюзу від нещасних випадків та професійних захворювань потерпає щорічно

близько 10 млн осіб з яких майже 8 000 гине. Загалом по всіх країнах земної кулі кожні три

хвилини гине людина, а щосекунди зазнають травм чотири особи. За статистикою, в Україні

щоденно у 2008 році на виробництві травмувалися 40-50 осіб і 2-3 особи гинули.

Безперервно зростає ціна помилки однієї людини: якщо відразу після Другої світової

війни від помилки однієї людини гинуло в середньому2–4 особи, то сьогодні ця цифра

наближається до 10.

За інформацією Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці, стан виробничого травматизму в Україні за останнє десятиліття

характеризується зменшенням кількості випадків як загального, так і смертельного

травматизму (рис. 1.3).

Найвищий рівень смертельного травматизму сьогодні п ростежують у вісьмох галузях

економіки, на які припадає біля 90% всіх смертельних випадків на виробництвах України:

вугільна промисловість, агропромисловий комплекс, транспорт, будівництво, невиробнича

сфера, металургія, машинобудування, хімічна промисловість. Найбільша кількість нещасних

випадків пов’язана з організаційними чинниками, біля двох третіх від усіх нещасних

випадків.

В Україні останнім часом різко зростає професійна захворюваність. На підприємствах

України щорічно реєструють до 7 тис. професійних захворювань. Аналіз такої

захворюваності свідчить, що професійна патологія за реєстрована в осіб понад 185 професій,

серед яких значною є частка інженерно-технічних працівників (2,5%), зайнятих у різних

галузях економіки. Становище з професійною захворюваністю в Україні потребує реалізації

комплексних заходів щодо створення умов праці, які забезпечать захист працівників від

несприятливого впливу професійних шкідливих чинників.

Щорічно в Україні виникає близько 60 000 пожеж, у я

ких гине понад 3 500 осіб. Щодня в Україні виникає близько 200 пожеж, у яких гине 10

–12 осіб і 5–6 отримують травми. Збитки від пожеж становлять понад 2 млрд грн на рік. Найпоширенішими причинами пожеж в

Україні є: необережне поводження з вогнем (61%); порушення правил монтажу та

експлуатації електроприладів (18%); порушення правил монтажу та експлуатації приладів

опалення (11%); пустощі дітей з вогнем (7%); підпали (2%); нез’ясовані та ін. (1%).

В Україні смертність населення внаслідок травм, отруєнь та інших зовнішніх впливів у

невиробничій сфері посідає третє місце після серцево-судинних захворювань та

новоутворень. З цих причин у країні щороку зазнають

ушкодження здоров’я більш як 2,5 млн осіб смертельно травмуються до 75 тис. осіб

або 200 осіб щодня.

Зниження рівня виробничого травматизму та професійн

их захворювань в усьому світі – одне із найважливіших завдань. Щоб його ефективно в

ирішувати, потрібно знати масштаби цієї проблеми. Експерти Міжнародної організації пра

ці на підставі аналізу статистичних даних визначили, що нещасні випадки на виробництві

займають третє місце (19%) серед причин передчасної смерті людей у світі після раков

их (32%) і серцево-судинних захворювань (23%).

Аналіз стану травматизму в Україні проводятьна макро- та мікрорівні.

Щоб проаналізувати стан травматизму на макрорівні, на рівні країни (регіону), використовують два показники:

•

кількість нещасних випадків зі смертельними наслідк

ами виробничого характеру за календарний рік, які припадають на 1 млн працездатного населення.•

кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками невиробничого характеру за

календарний рік, які припадають на 1 млн населення:

де V– кількість нещасних випадків з летальними наслідка

ми невиробничого

характеру за календарний рік.

Необхідність використання поряд з показниками виробничого травматизму показників

невиробничого травматизму зумовлена тим, що частину нещасних випадків виробничого

характеру формально відносять до нещасних випадків невиробничого характеру у разі

відсутності юридично оформлених взаємовідносин між роботодавцем та найманим

працівником.

З метою оцінки стану загального травматизму на мікрорівні на об’єкті господарювання

сьогодні використовують три показники:

коефіцієнт частоти,

 

K1– кількість потерпілих від нещасних випадків за

календарний рік, які припадають на 1 000 працівників

K2– кількість днів непрацездатності за календарний рік, що припадає на одного потерпілого.

Kз – кількість днів непрацездатності за календарний рік, що припадає на 1 000 працівників.