Норми вапна встановлюють різними методами

1. Для повнішого витіснення іонів Н⁺з грунтового вбирного комплексу норми вапна встановлюють за показниками гідролітичної кислотністі за формулою:

Д=Нr^.h^. щ_з,

де Д – норма вапна, т/га;

Нr – гідролітична кислотність, мг-екв/100г;

h – глибина шару грунту, який вапнується, м;

щ_з – щільність зложення, г/см³.

 

 

Таблиця 1

Норми вапнякових добрив залежно від типу грунту

 

Норма вапна в дозах за гідролітичною кислотністю	Примітка
0,5	Дерново-слабопідзолитсий, глинисто-піщаний і піщаний грунт. У разі внесення підвищених норм органчних добрив і переважання в сівозміні стійких проти кислотності культур доза вапна може бути знижена дл 0,33 за гідролітичною кислотністю, але не повинна перевищувати 2 т/га
0,5	Дерново-середньопідзолистий супіщаний і легкосуглинковий. Якщо в сівозміні на великих площах вирощують багаторічні бобові трави, пшеницю озиму і буряки цукрові, дозу вапна доцільно підвищувати до 0,75 за гідролітичною кислотністю. Для супіщаних грунтів вона не повинна перевищувати 3, а для суглинкових – 6 т/га.
1,0	Дерново-підзолистий глеєвий і глеюватий. Залежно від вмісту в грунтах органічної речовини і ступеня оглеєння доза вапняних добрив може бути знижена до 0,75 за гідролітичною кислотністю, але не повинна перевищувати для супіщаних 4, для піщаних – 5 т/га.
1,0	Сірий і ясно-сірий суглинковий. Якщо сівозміни насичені чутливими до надлишкової кислотності культурами (2 і більше полів буряків цукрових, ячменю, озимої і ярої пшениці, еспарцету, люцерни, гороху тощо), то за систематичного внесення підвищених норм кислих форм мінеральних добрив доза вапна у формі дефекату може бути підвищена до 1,5 раза (5-6 т СаСО3 на 1 га).
1,0	Темно-сірий опідзолений, чорнозем опідзолений легко- і середньо суглинковий. Залежно від ступеня еродованості і вмісту органічної речовини доза вапна може бути збільшена до 0,75 дози за гідролітичною кислотністю
0,75	Чорнозем глибокий мало гумусний вилужений. За наявності посівів еспарцету і люцерни доза СаСО3 може бути підвищена до 1 дози за гідролітичною кислотністю Вапно вносять лише у формі дефекату, кількість якого в перерахунку на СаСО3 не повинна перевищувати 4 т/га.

 

2. Норму вапна розраховують за формулою

Д = Нr ×1,5

де Д – норма вапна, т/га;

Нr – гідролітична кислотність, мг-екв/100г;

1,5 – кількість СаСО₃ (т/га), витраченого на нейтралізацію 1 мг-екв. гідролітичної кислоти на площі 1 га.

Цифрові показники в міліграм-еквівалентах кислоти на 100 г грунту множать на коефіцієнт 1,5 оскільки 1 мг-екв іонів Н⁺на 100 г грунту відповідає 1,5 т/га СаСО₃(НСаСо₃=1,5 Нr). Наприклад, якщо гідролітична кислотність становить 4 мг.-екв./100 г грунту, то на 1 га треба внести (4^х1,5) 6 т вапна.

Для перерахунку інших вапнякових матеріалів на СаСО₃ використовують коефіцієнт перерахунку: для МgСО₃ – 1,2; МgО – 2,5; СаО – 1,79; Са(ОН)₂– 1,35; Мg – 4,11; Са-2,5.

Розраховані за гідролітичною кислотністю повні норми вапна забезпечують зниження обмінної та гідролітичної кислотності до слабокислої реакції, усувають рухомі форми алюмінію, доводять до нешкідливого рівня рухомі форми мангану, значно підвищують вміст кальцію (часто і магнію) в грунті, поліпшують доступність основних елементів живлення для рослин.

До реакції ґрунту чутливі не лише вищі рослини, а й бактерії та гриби, що живуть у ґрунті. Гриби краще розвиваються в більш кисло­му середовищі (рН = 3–6), а бактерії – при реакції ґрунту, близькій до нейтральної або навіть слаболужної (рН=6,6–7,5). При рН < 5 життє­діяльність мікроорганізмів, що зв’язують азот повітря, а також нітри­фікаторів різко пригнічується. Тому на кислих ґрунтах фіксація атмосфер­ного азоту відбувається дуже слабко. Процеси амоніфікації і нітрифікації відбуваються дуже повільно, внаслідок чого погіршу­

3. Допускають визначення норм вапна за величиною рНсол з урахуванням гранулометричного складу і вмісту гумусу (Табл.) Норма вапнякових матеріалів на грунтах з вмістом гумусу більше ніж 3% збільшують на 20-25 відсотків.

Таблиця 2

Орієнтовні норми СаСО₃ залежно від рНсол і гранулометричного

складу грунтів, т/га

Гранулометричний склад	рНсол
4,0	4,5	4,6	4,7-4,8	4,9-5,0	5,1-5,3	5,4-5,5	5,6-5,7
Піщаний і глинисто-піщаний	4,0	3,0	2,5	2,0	1,5	1,0	1,0	0,5
Супіщаний	4,5	3,5	3,0	2,5	2,0	1,5	1,5	1,0
Легкосуглинковий	5,5	4,5	4,0	3,5	3,0	2,5	2,5	2,0
Середньосуглинковий	6,0	6,0	5,5	5,0	4,5	4,0	3,5	3,0

 

Під час внесення підвищених норм мінеральних азотних добрив, кислотність грунтового розчину збільшується. Тому на кожний центнер фізіологічно кислих азотних добрив необхідно додатково вносити вапно (Табл. 3).

Таблиця 3

Норми вапна для нейтралізації 1 ц фізіологічно кислих

азотних добрив

Назва азотного добрива	Хімічна формула	Норма СаСО3
Хлористий амоній	NH4CI	1,40
Сульфат амонію	(NH4)2SO2	1,20
Сульфат амонію-натрію	(NH4)2SO4× Na2SO4	0,90
Амонійна селітра	(NH4)NO3	0,75
Амоній вода	NH3 +H2O	0,40
Аміак безводний	NH3	2,90
Сечовина	CO(NH2)2	0,80
Амофос	NH4H2PO4	0,65

 

Якщо для вапнування грунтів застосовують матеріали, які містять крім СаСО₃, інші форми кальцію та магнію, наприклад доломітове борошно, гідроксид кальцію, магнію обо їх оксиди (СаО, МgО), то під час розрахунків норм вапна їх потрібно переводити у СаСО₃

 

Таблиця 4

Коефіцієнти перерахунку різних меліорантів із сполуками

кальцію та магнію в СаСО₃

Назва сполуки	Хімічна формула	Коефіцієнт перерахування
Карбонат магнію	МgCO3	1,20
Оксид кальцію	CaO	1,78
Оксид магнію	МgO	2,50
Гідроксид кальцію	Ca(OH)2	1,35
Гідроксид магнію	Мg(OH)2	1,72

 

Для визначення потреб грунтів у повторному вапнуванні проводять додаткове агрохімічне обстеження. В цьому разі визначають показники, які характеризують ступінь і величину кислотності.

Таблиця 5

Періодичність вапнування кислих грунтів України

Грунтово-кліматична зона та область	Строк повторного вапнування, років
Полісся
Волинська
Рівненська
Житомирська	6-7
Чернігівська	6-7
Лісостеп
Київська
Тернопільська	6-7
Вінницька
Сумська
Хмельницька
Черкаська	7-8
Полтавська	8-9
Кіровоградська	7-8
Передкарпаття, Карпати, Закарпаття
Закарпатська	4-5
Івано-Франківська	5-6
Чернівецька	5-6
Львівська

 

Слід зазначити, що вапнякові добрива важкорозчинні, повільно взаємодіють з грунтом і сприятлива реакція середовища після їх внесення наступає не одразу. Дія вапна проявляється поступово, ефективність його зростає на 2-3-й рік і залежно від норми позитивний вплив наступає протягом повної ротації сівозміни.