Поняття конституційного права

Завдання та значення конституційного права як навчальної дисципліни

Конституційне право України як навчальна дисципліна - це система знань, умінь і навичок, які є обов'язковими до застосування і здобуття фаху юриста.Конституційне право як навчальна дисципліна є нормативною дисципліною, тобто обов'язковою.

Конституційне право України як навчальна дисципліна викладається для майбутніх юристів у межах обсягу навчальних годин, передбаченого Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Однією з необхідних умов організації навчального процесу є наявність навчальної і робочої програми з дисципліни "Конституційне право України".

Метанавчальноїдисципліни - формуваннявисокогорівняправовоїкультуримайбутньогоюристанаосновізасвоєнняправовихзнань, уміньінавичокзнавчальноїдисципліни "КонституційнеправоУкраїни" таможливостіїхпрактичногозастосування.

Завдання вивчення навчальної дисципліни полягає в тому, щоб:

1) сформувати високий рівень загального світогляду майбутнього юриста;

2) озброїти його загальнотеоретичними і практичними знаннями та уміннями в сфері конституційно-правових відносин;

3) забезпечити готовність майбутнього юриста до практичного використання отриманих знань та вмінь;

4) прищепити повагу до права.

Поняття конституційного права

У всіх системах права і правових системах країн світу конституційне право як галузь права вважається, як правило, провідною, пріоритетною галуззю публічного права. Це властиво і системі права України.

КонституційнеправоУкраїниєпровідноюгалуззюнаціональногоправа, нормиякоїрегулюютьполітичнітаінші, тіснопов'язанізниминайважливішісуспільнівідносини.

Насьогоднівнауціконституційногоправаіснуютьрізні, частосуперечливівизначенняконституційногоправаякгалузіправа, щосформувалисяісторичновкожнійокремовзятійкраїнісвіту. В різних державах, поряд із поняттям "конституційне право" поширене поняття "державне право", а в ряді країн ці терміни вживаються паралельно.

Поняття "конституційне право" і "державне право" почали вживатися вченими-правознавцями у Великій Британії, США, Франції, Німеччині та ряді інших країн Європи й Північної Америки фактично одночасно, у XIX ст. З часом проблема назви "державне право" чи "конституційне право" стала настільки традиційною для юридичної науки, що до багатьох підручників і посібників включені відповідні підрозділи.

Щододискусійпроспіввідношеннятермінів "конституційнеправо" та "державнеправо", тоїхзастосуваннявюридичнійтеоріїтапрактицікожноїконкретновзятоїкраїниобумовлюється: 1) предметомправовогорегулюванняцієїгалузіправа-поняття "конституційнеправо" вживаєтьсявдержавах, десформувавсяконституційнийладіцягалузьправарегулюєвсінайважливішісуспільнівідносиниувсіхсферахсуспільногоідержавноголаду; 2) методомправовогорегулюванняцієїгалузіправа - длядержавногоправахарактернимєзастосуваннявиключноімперативного, субординаційногометоду; тодіякуконституційномуправіімперативнийметодвикористовуєтьсяворганічномупоєднанніздиспозитивним, координаційнимметодом; 3) правовимитрадиціямизастосуваннятогочиіншоготермінавюридичнійнауціконкретнихкраїн. Сьогодні термін "державне право" традиційно використовується в країнах, де здавна існує розвинений конституційний лад - Австрії, Португалії, Німеччині, Швейцарії та ін. Водночас поняття "конституційне право", привнесене правовою доктриною колишніх метрополій, вживається в країнах, де відбувається лише зародження основ конституційного ладу (Барбадос, Гана, Малі та ін.).

Застосування терміна "конституційне право" в національній правовій системі є цілком об'єктивним і закономірним і найбільш вдалим, оскільки конституційне право України регулює найважливіші суспільні відносини як у державі, так і в суспільстві, а Конституція України визнається однією із найвищих цінностей суспільства і держави. До того ж народ України вважається носієм суверенітету і єдиним джерелом влади, тобто пріоритетним суб'єктом конституційного права, тому поняття "державне право" є некоректним, оскільки призводить до штучного роз'єднання предмета цієї галузі права: якщо є "державне право", то має існувати й "народне право".

В Україні провідні вчені-конституціоналісти (М. І. Козюбра, О. Л. Копиленко, В. Ф. Мелащенко, В. Ф. Погорілко, В. М. Шаповал, Л. П. Юзьков та Ін.) розуміють під поняттям конституційного права України провідну галузь національного права, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що забезпечують організаційну І функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основи конституційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми безпосередньої демократії, систему органів державної влади та місцевого самоврядування.

Отже, конституційнеправоУкраїни - цепровіднагалузьнаціональногоправа, нормиякоївизначаютьірегулюютьполітичнітаіншінайважливішісуспільнівідносинивекономічнихсоціальній, культурні (духовній) таіншихсфеpax життятадіяльностісуспільстваідержави.