1. Територіальні зміни, яка має громадянство однієї держави змінює свою територію та за законодавством держави, на територію якої вона приїхала натуралізувалась та стала громадянином цієї держави, хоча і не втратила громадянства попередньої держави
2. Міграція населення
3. Розбіжності різних держав в набутті та втраті громадянства в силу колізій принципу права крові та ґрунту. В результаті дитина є громадянин іншої держави за громадянством своїх батьків, та громадянин цієї за правом ґрунту.
4. Множинне громадянство виникає незалежно від народження дитини від змішаного шлюбу, якщо законодавство країн, громадянами яких є батьків містить положення, що право крові дії, якщо один із батьків є громадянином цієї держави
5. Виникає у жінки при вступі до шлюбу з іноземцем, якщо в законодавство держави не позбавляє її громадянство при вступі до шлюбі, а, з іншого боку, в іншій державі законодавство надає їй громадянство внаслідок одруження.
Принципи конституційного права:
1. Принцип народного(національного) суверенітету. Вперше був закріплений в конституції Франції 1789 року, доктринально він був розроблений Жаном Боденом. Сутність – вся повнота влади належить народу, закріплений зараз в більшості конституцій. В КУ передбачений ст.3. В окремих країнах, які пройшли період тоталітаризму, принцип народного суверенітету відображається також в закріплені права на опір нелегітимної влади. Право на повстання закріплено в Конституції США. На сьогодні право на опір закріплено в основному законі ФРН, конституції Словаччині та ін.
Принцип передбачає, що народ здійснює керівництво державою через інститут виборів та референдумів. Таким чином народ делегує право приймати рішення представницькому органу – парламенту.
Слід також виокремити поняття суверенітету парламенту, яке використовується в Великобританії, це поняття означає, що юридичний суверенітет належить парламенту, а політичний виборцям, які його обирають. У Великій Британії з огляду на його суверенітет парламент може приймати,змінювати та скасовувати будь-які закони.
2. Принцип розподілу влади.
Ідея про розподіл влади вперше знайшла відображення в працях Джона Локка, він не виділяв судову владу як окрему гілку влади, відтак концепція розподілу влади реалізується на основі вчення Монтеск’є, який виділяв всі 3 гілки влади. Він вперше був відображений в Конституції США, де він функціонує на основі системи стримувань та противаг:
· Кожна з гілок влади має самостійне джерело формування, Конгрес обирається населенням, Президент – вибірниками, а судді ВС призначається Президентом
· Кожна з гілок влади має різний термін повноважень(П-4 роки, сенатори-6 років, при цьому кожні 2 роки переобираються 1-3, суді ВС призначаються по життєво)
· Президент очолює виконавчу гілку влади та формує її персональний склад, при чому формально, він дає згоду.
Президент формально не має законодавчої ініціативи. Відносини здійснюється через інститут вето
· Повноваження президента можуть бути припинені тільки через імпічмент, який застосовується за вчинення ним державної зради, хабарництва та ін. злочину.
· Президент не може здійснити дострокове складення повноважень парламенту
· Система стримувань та противаг забезпечує баланс між гілками влади та конкуренцію, при цьому відповідно до замислу творців цією конституції, кожна гілка – самостійна та незалежна від іншої, хоча кожна з них впливає на інші.
На європейському континенті принцип розподілу влади суттєво відрізняється від американської моделі, якщо в ній кожна за гілок влади є самостійною та незалежною, то в Європі існує поняття «змішування» влади, це означає, що одна гілка влади по суті «проникає» в іншу. Вираженням цього є те,що саме парламент формує уряд, а члени парламенту одночасно є й членами уряду.
При європейській моделі використовується парламентарна форма правління натомість при американській – президентська.
3. Принцип правової держави. 2 принципи
- Формально-правовий підхід(в Німеччині) – закон повинен реалізовуватися незалежно від його змістовних характеристик
- Матеріально-правовий – реалізація та застосування повинна відбуватися крізь призму прав людини, тобто закон, який порушує права людини не може бути застосований. (Англія).
Цей підхід часто ототожнюється з принципом Верховенства права. Цей принцип був розроблений Альбертом ван Дайсі, він включає такі елементи: рівність перед законом, юридична можливість гарантування прав людини через інститут судового захисту, мінімальне втручання держави в сферу приватного життя. Відповідно до цього принципу позитивне право забов’язує державу як і будь-якого громадянина, поняття правової держави тісно пов’язане з категорією громадянського суспільства
Референдум
Види:
1. Конституційні – проводяться з метою внесення змін до конституції або прийняття нової конституції. Порядок проведення таких референдумів встановлюються в Конституції або в загальному закону, або може бути прийнятий спеціальний закон про проведення референдуму з певного питання. Такі референдуми обов’язкові в Швейцарії, Австралії.
2. Референдуми ініційовані громадянами - референдум з будь-якого питання, що проводиться за ініціацію громадян(США, Швейцарія, Нова Зеландія). Результати референдуму здебільшого є обов’язковими, але в окремих випадках результати референдуму можуть підлягати затвердженню законодавчим органом.
3. Скасувальний референдум(«народне вето») – застосовуються з метою скасування законів. Результаті в основному – обов’язкові. Ініціатива:від громадян(Швеція) від законодавця(в Австрії – одна третина парламенту, в Італії – місцевих рад)
4. Дорадчий(плебісцит – голосування з будь-якого питання, яке ініціюється парламентом. Рішення – необов’язковим(Франція, Великобританія)
За предметом:
1. Референдуми з конституційних питань
2. З питань участі держави в міжнародному співробітництві
3. Про суверенітет на національне самовизначення
4. З питань публічної політики.
Ініціатива проведення референдумів може походити від громадян, уряду, парламенту та президенту, політичної партії.
