Кримінологічна характеристика, детермінація (причини, умови) злочинів проти громадської безпеки. Бандитизм та заходи по запобіганню йому

Попри різноманіття причин та умов проявів бандитизму всі вони можуть бути зведені до трьох груп криміногенних явищ: матеріально­го, духовного та соціально-психологічного характеру.

Явища матеріального характеру обумовлені перш за все соціально-економічною кризою у державі, складовими частинами якої стали зниження рівня життя більшої частини населення, офіційно визнане безробіття, багатоукладність економіки і соціальний прошарок дрібних власників - господарюючих суб'єктів, тіньовий сектор економіки, майнове, часом несправедливе розшарування населення і його зло­стива поляризація, фактична неможливість більш-менш стерпного задоволення побутових та культурних потреб, житлових умов, належного виховання дітей. Спад виробництва, безробіття, низька заробітна плата, високі ціни на предмети першої необхідності призвели до па­діння життєвого рівня більшості населення України, особливо молодих, енергійних людей і, як наслідок, до втягнення їх у групову злочинну діяльність. Бандитські формування не виникли раптово: існує «бага­тий» вітчизняний і зарубіжний історичний досвід. Частина прошарку молодих злочинців ще раніше була втягнута ділками тіньової економі­ки в озброєну злочинну діяльність, яка з розпадом СРСР становила основу різних форм організованої злочинності. Але фактор матеріаль­ного характеру слід розуміти і як недостатньо досягнутий у суспільстві рівень матеріального добробуту і обумовлену ним реальну можливість матеріальними ресурсами активно протидіяти причинам, що породжу­ють бандитизм.

Явища духовного характеру - це криміногенні чинники, які фор­мують комплекс переконань, поглядів, оцінки своїх вчинків, почуття відповідальності. Формування світогляду молодої людини, його зміни не слід розуміти спрощено, як тривалий процес, який обов'язково від­бувається довгий час. Трапляється і таке, але частіше у періоди соціально-економічного, ідеологічного перевороту, фізичного вижи­вання, безробіття, спокуси «достойного життя», казкового збагачення за рахунок заможних - усе це швидко формує духовну базу організо­ваної злочинності. До негативних явищ, що опосередковано впливають на духовний, правовий та культурний світогляд особи, належать: зни­ження авторитету влади і послаблення ефективності державного управ­ління у всіх сферах життя, корупція; недостатній професіоналізм співробітників правоохоронних органів і рівень їх ресурсного забез­печення; пропаганда серед населення, незважаючи на прийняті закони, укази, соціально-негативних норм, звичаїв, зразків кримінальної субкультури у ЗМІ; незахищеність населення перед злочинністю; стрімка віктимізація населення та ін.

Явища соціально-психологічного характеру пов'язані з рівнем сві­домості, механізмом антисуспільної поведінки різних верств населен­ня в умовах дії вищезгаданих явищ. Як підкреслюється у літературі, йдеться не про механізм поведінки окремих індивідів, а саме про по­ведінку різних суспільних груп, про обтяження їх свідомості, побуту тими чи іншими настановами (провокуючі явища, пов'язані з первіс­ним накопиченням капіталу; кримінальне минуле 50 % учасників банд; існування - і про це знають усі - злочинного середовища, яке «зве­личує» бандитів; консолідація злочинців ще в місцях позбавлення волі

і яка продовжується після відбуття покарання; несприятливі адапта­ційні умови; недосконалість методик розслідування і доказової бази, що формує переконання у невразливості банд і безкарності їх учасни­ків; недоліки в діяльності щодо охорони свідків і потерпілих; низка особистісних якостей і рис, як-от: нереалізовані позитивно організа­ційні здібності осіб; прагнення до влади, наживи, кримінальні зразки, ризики, наявність зброї та ін.).

Головними загальносоціальними напрямами боротьби з бандитиз­мом є: а) створення політичних та соціально-економічних умов, які сприятимуть подоланню бандитських проявів; б) рішучість держави з ліквідації організованих злочинних угруповань; в) системний підхід у боротьбі з бандитизмом.

З бандитизмом як соціально-правовим явищем необхідно вести боротьбу, перш за все, за допомогою соціальних заходів. Бандитизм - це груповий, «колективний злочин». Необхідно протиставити груповій злочинній мотивації позитивну перспективу діяльності, дати потенцій­ним учасникам банд альтернативу у виборі лінії поведінки. Таким чином, загальносоціальне запобігання бандитизму полягає в тому, що передбачена стратегія соціально-економічного розвитку країни повин­на враховувати і відсікати ті детермінанти, які тісно пов'язані з соці­альною та економічною сферою життя людей. Це можуть бути заходи загального оздоровлення соціально-економічного, політичного і духо­вного клімату в державі, під час розробки і реалізації яких прогнозу­валися, враховувалися, нейтралізувалися і запобігалися таким чином акції організованої злочинності; удосконалення способів управління процесами приватизації державної власності, що й здійснюється за теперішнього часу; сильна державна підтримка «малого» і середнього бізнесу з тією метою, щоб люди не боялися займатися цією діяльністю і діяли в межах закону; захист малозабезпечених прошарків населення; контроль за діяльністю тих ЗМ1, які пропагують, усупереч законам України, романтику бандитизму; удосконалення правового регулюван­ня суспільних відносин, які, будучи недостатньо врегульованими, можуть відігравати криміногенну роль у проявах організованих форм злочинності. Політична воля держави у боротьбі з бандитизмом озна­чає, що держава, влада готові послідовно здійснювати рішучі дії, направлені на виявлення і притягнення до кримінальної відповідальнос­ті організаторів і активних членів банд, казнокрадів, «перевертнів» і т. ін. Необхідно відновити принцип невідворотності покарання. Бан­дити й інші злочинці мають бути покарані, справедливість повинна перемогти.

Системний підхід у боротьбі з бандитизмом означає зміну техно­логії розслідування. Головною його особливістю є незвичайний метод розслідування - від окремих злочинів до банди, а від банди - до розкриття злочинів, що вчинені нею. Запобіжний ефект такого підходу полягає не стільки у притягненні до кримінальної відповідальності бандитів, що також важливо, скільки у розформуванні банд.

Спеціально-кримінологічне запобігання бандитизму складається із заходів кримінологічної профілактики, відвернення і припинення зло­чинів. У межах кримінологічної профілактики бандитизму доцільно здійснювати спеціальними суб'єктами запобіжної діяльності випере­джаючі та обмежуючі заходи, зокрема: удосконалення правового регу­лювання тих суспільних відносин, в яких зосереджуються головні причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів, у тому числі й бан­дитизму (слід використовувати антикримінальний потенціал цивільно-правових та інших галузей права); кримінологічну обізнаність насе­лення про прояви бандитизму і реально відчутні запобіжні заходи, які здійснюються у зв'язку з цим, з боку правоохоронних органів і грома­ди сіл, районних центрів, міст; виховну запобіжну роботу з молоддю (організація інформації, що дискредитує бандитизм, формування у сві­домості людей активної протидії бандитам, розкриття діяльності банд і покарання її учасників, зниження віктимності населення і т. ін.); зменшення практичних можливостей бандитизму (заходи, які усклад­нюють організацію банд і вчинення ними нападів; заходи, що підви­щують ризик нападів; заходи, які знижують «вигідність» бандитизму); залучення спеціалізованих дружин, нічні обходи територій, система оперативного зв'язку з правоохоронними органами і т. ін.

Відвернення і притінення бандитизму має специфічний характер. Організація банди згідно зі ст. 257 КК України - вже закінчений склад злочину. До тактичних заходів відвернення бандитизму належать: за­ходи переорієнтації антисуспільної направленості особи й активні контрзаходи. Наприклад, проведення економічних і соціально-психологічних програм з надання допомоги молодим людям у праце­влаштуванні, фінансуванні житлового будівництва, вихованні дітей; протидія консолідації злочинців у місцях позбавлення волі та після звільнення з них (облік, нагляд, допомога); широкомасштабна дис­кредитація кримінальної субкультури; удосконалення системи адапта­ції засуджених; поліпшення оперативно-розшукової і слідчої роботи; створення в органах міліції сил швидкого реагування по боротьбі з бандитизмом; затримання і арешт бандитів, їх ліквідація під час здійснення озброєного опору; платна інформація за повідомлення про організацію і напади банд, місця їх укриття, учасників тощо.

Активні наступальні контрзаходи під час припинення бандитизму на індивідуальному рівні надто чисельні. Це заходи переконання, при­мусу, допомоги. Стосовно конкретних учасників банд переконання полягає у схиленні до дійового каяття, до припинення злочинної ді­яльності, до добровільної відмови від участі у нападі банди. Заходи припинення бандитизму шляхом примусу передбачають для роботи з конкретними особами оперативної інформації про їхні дії з організа­ції банди, що робить продовження злочинної діяльності безглуздим; ліквідація організатора і осіб, які втягують у злочинну діяльність ін­ших; можливість практикувати відбір у осіб, які підозрюються у під­готовці банд або які схильні до участі в них, «застережних підписок», порушення кримінальних справ, притягнення до відповідальності. За необхідності здійснюється допомога у працевлаштуванні, вирішенні житлово-побутових проблем, отриманні нової спеціальності і т. ін.

Використана література

1. Джужа О. Кримінологія / Джужа О. – К.: «Атіка», 2010. – С. 67.

2. Закалюк А. Курс сучасної української кримінології / Закалюк А. – К.: «Видавничий дім», 2007. – С. 177.

3. Кримінологія: Підручник / за ред. проф. Малкова В.Д. - ЗАТ Юстіцінформ, 2004 р. Стор. 136

4. Кримінологія: Підручник / За ред. Г. Ф. Хохрякова, В. Н. Кудрявцева. М., 2009.

5. Бедриківський В. В. Бандитизм: соціально-правовий і кримінологічний аналіз [монографія] / В. В. Бедриківський, О. М. Литвинов; за наук. ред. проф. О. Н.Ярмиша. – Х.: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2009. – 164 с.

6. Сахаров А. Б. Криминология й ее значение для профилактической деятельности ОВД. — М., 2000.

7. Загальна та Особлива частини: підручник / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В. В. Голіни. - 2-ге вид. перероб. і доп. - Х.: Право, 2009. - 288 с.