Поняття про публічний виступ, його різновиди

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Енергетичний факультет

 

Кафедра українознавства

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання індивідуального навчально-дослідного завдання з

курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

Для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання

 

 

Мелітополь - 2012

УДК

 

Українська мова (за професійним спрямуванням). Методичні вказівки до виконання індивідуального навчально-дослідного завдання з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання, Мелітополь: ТДАТУ,2012. -32 с.

 

Розробник: К. філол.н., доц., зав. кафедри українознавства О.М.Максимець

викладач кафедри українознавства Шлеїна Л. І

 

Рецензент: канд. філологічних наук, зав. кафедри укр. мови МДПУ Митяй З.О.

 

 

Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри українознавства

14.02.2012р., протокол№ 7 Затверджено методичною комісією факультету економіки та бізнесу 17.04.2012, протокол №8

 

 

Методичні вказівки до виконання індивідуального навчально-дослідного завдання з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання.

 

Методичні вказівки призначено для здійснення контролю знань студентів у процесі вивчення дисципліни.

 

ЗМІСТ

Вступ

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ №1

Вимоги до оформлення рефератів……………………………………………..16

Публічний виступ……………………………………………………………….17

Критерії оцінювання знань……………………………………………………..29

Література………………………………………………………………………..30

………………..………………………………..........………………..….3

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ №2

Рецензування літератури...........................................................................…….4

Зразки рецензій....................................................................................................4

Список рефератів для рецензування........................................................……10

Анотування літератури....................................................................................11

Зразки анотацій..................................................................................................11

Список статей для анотування.........................................................................13

Зразок оформлення титульної сторінки..........................................................15

Критерії оцінювання знань……………………………………………………15

 

 

Вступ

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) – це форма організації навчального процесу, що має на меті поглибити, узагальнити та закріпити знання, які студенти отримують у процесі навчання, застосувати ці знання на практиці, виробити навички науково-дослідної роботи.

Індивідуальні завдання студенти виконують самостійно під керівництвом викладача. У випадках, коли індивідуальні завдання мають комплексний характер, вони можуть виконуватися кількома студентами, навіть студентами, що навчаються на різних факультетах (після погодження з викладачем).

Мета ІНДЗ – навчити студента самостійно здобувати знання з програмного матеріалу курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”, виробити навички роботи з науковою літературою, уміння аналізувати, складати та редагувати тексти наукового стилю. ІНДЗ передбачає систематизацію, поглиблення, узагальнення і закріплення набутих теоретичних знань, сприяє розвитку навичок самостійної роботи студента.

Оскільки ІНДЗ – обов’язковий різновид роботи студента, його успішне виконання є умовою допуску до складання іспиту або заліку. Максимальна оцінка виконаного ІНДЗ – 10 балів. Якщо студент за ІНДЗ отримав менше 5 балів, він повинен виконати його знову, урахувавши зауваження викладача.

Виконане ІНДЗ з курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)” повинно бути представлено у формі рецензії або анотації (відповідно до вказівки викладача). Вимоги до написання рецензій та анотацій, їх зразки, перелік праць для рецензування та анотування, зразок оформлення титульної сторінки подано нижче.

Виконане ІНДЗ слід подати у встановлений викладачем термін.

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ №1

Публічний виступ як важливий засіб комунікації

Фахівці нової генерації мають воло­діти живим, ефективним, переконливим словом як інтеграційною якістю про­фесійної майстерності.

Г.Сагач

План

1.Поняття про публічний виступ, його різновиди.

2.Підготовка до публічного виступу. Аргументування, мовні засоби переконування.

3. Культура сприйняття публічного виступу (уміння слухати, ставити запитання).

4. Презентація як різновид публічного мовлення.

Поняття про публічний виступ, його різновиди

Публічне монологічне мовлення є предметом дослідження рито­рики - теорії ораторського мистецтва, науки красномовства, яку про­фесор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович вважав «царицею душ», «княгинею мистецтв», вказуючи на такі її функції, як соціально-організаційну (засіб агітації), культурно-освітню, а також одержання знань, збудження почуттів, формування громадської думки тощо.

Поняття «ораторське мистецтво», або «красномовство», має два значення:

1) вид громадсько-політичної та професійної діяльності, мета якої - інформувати та переконувати аудиторію засобами живого слова;

2) високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.

Із моменту свого зародження в античному світі ораторське мистецт­во вважалося ефективним засобом переконання людей. Ще 335 р. до н.е. було створено першу теорію ораторського мистецтва, що зберегла своє значення й донині. Йдеться про «Риторику» Аристотеля, в якій він визначає її як мистецтво переконливого виливу, як здатність знаходити різні засоби впливу на кожний предмет.

Своєрідність ораторського мистецтва як засобу переконання полягає в тому, що будь-який публічний виступ має на меті викликати духовність аудиторії, певним чином вплинути на неї.

Метою пере­конання, на відміну від інших видів впливу на людей, є передавання інформації в такій формі, щоб вона перетворилась на систему на­станов і принципів особистості або істотно вплинула на цю систему. А це можливо лише за активної діяльності аудиторії, її критичного сприйняття думок оратора. Встановлюючи зворотний зв'язок, промо-

вець залучає аудиторію до процесу спільної мислительної діяльності. Тому важливо, щоб присутні не просто погодилися з ним, а, критич­но осмисливши те, про що він говорить, свідомо сприйняли його інформацію. Тоді це буде вже їхній власний погляд, він відповідатиме їхнім цінностям, етичним нормам і правилам, вони керуватимуться ним у практичній діяльності.

Публічний виступ - це особливий жанр різновиду мовленнєвої діяльності, своєрідний за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також якісними ознаками.

У ньому найповніше реалізується система мисленнєво-мовленнєвих дій – уміле використання форм людського мислення (логічно-образного) та мовних засобів ви­раження. Діяльність людини, професія якої пов'язана з виголошенням промов, доповідей, читанням лекцій, вимагає набуття певної вправності у виборі відповідного жанру, формулюванні теми, відбору фактичного матеріалу та послідовності його викладу, а також високої культури мовлення та спілкування в цілому.

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обста­вин спілкування виділяють такі жанри публічного виступу: доповідь, промова, виступ, лекція, повідомлення.

Доповідь - найпоширеніша форма публічного виступу, важливий елемент системи зв'язків із громадськістю, яка порушує проблеми, що потребують розв'язання. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.

Політична доповідь - різновид доповіді з політичних питань, у ній з'ясовуються сутність, причини, наслідки певної політичної події, роз­криваються шляхи розвитку суспільства.

Ділова доповідь - це офіційне повідомлення про шляхи розв'язання окремих виробничих питань життєдіяльності певного колективу, організації.

Звітна доповідь - це доповідь, у якій повідомляється про роботу, виконану особою чи колективом за певний період.

Наукова доповідь - це доповідь, яка узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття та результати наукових досліджень. Такі доповіді виголошують на різноманітних наукових зібраннях — конференціях, симпозіумах тощо.

Промов а - це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впліву на розум, почуття й волу слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.