Права громадян на охоронку праці

Права на безпечну працю забезпечуються тим, що держава закріплює за собою функціїуправління охороною праці. Держава гарантує відповідні права працівників на безпечнупрацю та встановлює обов’язки роботодавців на забезпечення відповідних умов працінайманих працівниківСтруктура прав працівників і обов’язків роботодавців, що забезпечують гарантіюгромадян на охорону праці, зображена на мал. 1.Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору (стаття 5 закону “Про охорону праці”).
Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я.

ОП жінок.

Конституція України закріпила рівність прав жінки і чоловіка Відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, обмеження праці жінок у нічні години. (Постанова Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 №381)

Забороняється залучати жінок для підіймання вантажу, маса якого перевищує встановлені для жінок норми.

Міністерством охорони здоров’я України 10.12.1993 р. видано наказ № 241 яким встановлено граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками:

– підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) -10кг;

– підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни до 7 кг.

Сумарна вага вантажу, який переміщається протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг, з підлоги – 175 кг

Залучення жінок до робіт у нічні години обмежується згідно з ст 175 КЗпП Жінкам надаються відпустки по вагітності і пологах тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 – після пологів (у разі ускладнених пологів 70 календарних днів).

Згідно з ст. 181 КЗпП надається частково оплачувана відпустка до трьох років та додаткова неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до 6-ти років без оплати. Час при відпустках зараховується в безперервний стаж.

Відповідно до ст. 19 ЗУ “Про відпустки”, жінці, котра працює і має двох і більше дітей віком до 15-ти років або дитину-інваліда, за її бажанням надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.

ОП неповнолітніх.

Держава враховує певні фізичні, фізіологічні та інші особливості неповнолітніх і виявляє турботу про здоров’я молодого покоління. Законодавче це закріплено в ст. 43 Конституції України. Законом України про ОП (ст. 11) забороняється застосовувати працю неповнолітніх на важких роботах або з небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. МОЗ України видано наказ від 31.03.1994 р. №46, який затверджує перелік цих робіт.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджено наказом МОЗ України від 22.03.1996 р. №59.

Неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років.

Неповнолітніх віком від 14 до 15 років приймають на роботу за узгодженням з місцевим комітетом, батьками, міліцією, школою (ст. 188 КЗпП).

Тривалість робочого дня – 24 год. на тиждень для неповнолітніх від 14 до 16 років, а для неповнолітніх віком від 16 до 18 років – тривалість 36 год. у тиждень (тобто неповний робочий день).

Відпустка тривалістю ЗО календарних днів надається тільки влітку (ст. 195 КЗпП).

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, понаднормових та робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). Попередній медичний огляд і надалі до досягнення 21 року неповнолітні щороку підлягають обов’язковому медичному огляду (ст 191 КЗпП).

Звільнення неповнолітніх з ініціативи роботодавця або уповноваженим органом допускається тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх (ст. 198 КЗпП).