Одна й та ж рольова гра дає різні результати в різних групах, їх складно передбачити!

 

Особливості проведення рольових ігор:

• гра планується заздалегідь. Тренер має чітко усвідомлювати, для чого він застосовує цей метод, які навички учасники набуватимуть в результаті гри;

• учасникам потрібні чіткі інструкції щодо теми, яку вони представлятимуть,

 

і часу, який буде відведено їм на підготовку гри та її презентацію глядачам;

 

• після кожної презентації проводиться брифінг (він може мати різні форми) для обговорення перебігу подій під час гри;

• тренер радить глядачам звернути увагу на певні моменти гри, які будуть обговорюватися після презентації; дає учасникам змогу разом обговорити, що сталося;

 

• кожний виконавець ігрової ролі може обговорити свою роль;

 

• глядачі (спостерігачі) можуть представити свої коментарі щодо моментів гри, на які вони звернули увагу;

• тренер підсумовує обговорювані моменти, дипломатично звертає увагу на інші моменти, які, можливо, випали з поля зору учасників під час презентації, дякує кожній групі за презентацію і першим починає аплодувати на знак подяки;

 

• тренер має бути готовим втрутитися, якщо група відхиляється від заданої теми або презентація триває надто довго;

• рольова гра потребує часу (як правило, вона триває довше, ніж передбачається) щоб пояснити учасникам, що вони мають робити (близько 10 хвилин); щоб підготуватися групі до презентації (близько 20–30 хвилин); щоб провести власне презентацію (близько 10 хвилин); щоб провести брифінг, на якому обговорюватимуться висновки, зроблені в результаті гри (близько 10–15 хвилин);

 

• рольова гра з більшою імовірністю виявиться успішною, якщо учасники тренінгу почуваються комфортно один з одним. Як правило, не рекомендується проводити рольову гру на початку тренінгового курсу;

 

• у процесі гри тренеру слід робити нотатки для подальшого обговорення. Роль тренера полягає в тому, щоб допомогти учасникам максимально

«Підготовка тренерів до проведення тренінгових занять з персоналом установ виконання покарань»

усвідомити, що відбувалося на сцені, чому це відбувалося, і що можна було б зробити інакше, аби отримати інший результат;

 

• тренер має відзначити, чи відчували гравці проблеми щодо виходу зі своєї ролі після завершення гри. Якщо так - один з корисних методів полягає в тому, щоб запропонувати учасникам написати що-небудь про свою роль на аркуші паперу, а згодом зім’яти аркуш і викинути його.

 

У р о л ь о в и х і г р а х учасники групи взаємодіють згідно із заданими ролями та обставин, але вони не обов’язково відображають реальну життєву ситуацію. Ролі та обставини можуть бути як відносно простими, розрахованими на парну взаємодію, так і такими, що охоплюють усю групу.

 

Тренер на початку рольової гри чітко описує специфіку кожної ролі та вихідні обставини, зумовлює правила гри. Під час гри він спостерігає за виконанням правил, інколи “підкидає” нові обставини та перешкоди, спостерігає за груповою динамікою. Після закінчення гри чітко наголошує на цьому; ініціює відмову учасників від ролі; організує обговорення результатів гри у формі групової дискусії.

 

Тренеру необхідно пам’ятати:

1. Після гри «акторів» необхідно повернути до реальності, нагадати їм, що це була лише гра, тренування.

2. Не слід дозволяти одному й тому учаснику декілька разів підряд грати одно типові ролі - як наслідок, він може залишитися для групи персонажем, якого грав.

 

3. Необхідно встановлювати ліміт часу на гру, втручатися або припиняти її, якщо щось пішло не так і може нашкодити учасникам.

 

Щоб отримати позитивний вплив рольової гри, запропонована до розгляду ситуація має бути наближена до реальності. Інколи учасники можуть розігрувати свої власні ситуації, в яких вони вже побували. Завчасно має бути підготована інструкція до гри з детальним описом аспектів ситуації та задіяних персонажів. В той же час інструкція не повинна обмежувати учасників в розігруванні ролей відповідно з їхньою власною уявою.

 

Завдання учасників рольової гри - створення моделей поведінки, характерних у повсякденному житті реальним людям. Група має спостерігати за розігруванням кожної сцени і простежувати особливості поведінки і наслідки пропонованих дій.

 

Рольова гра - це відносно «відкрита» техніка, яка дає змогу розвивати її залежно від навичок, особистого досвіду та конкретної ситуації в групі.

 

56 57

 

Тренінгова програма

Способи підготовки до рольової гри:

 

- тренери самі можуть розіграти сценку, щоб дати зрозуміти учасникам, що це таке;

- учасники можуть спробувати спочатку грати в малих групах;

 

- для початку можна запропонувати учасникам більш спрощені моделі рольової гри: “скульптурна обробка” або “міняючись місцями”.

 

Прийоми проведення рольової гри:

 

- рольову гру не слід планувати на початку заняття – група має бути підготовленою до такого рівня спілкування, тема обігравання повинна бути близькою для учасників;

 

- перед початком роботи тренер має ґрунтовно розробити сценарій гри – ясний, але короткий опис ситуації;

- дія учасників рольової гри є розігрування уявлюваної ситуації за пропонованим планом, призначати ролі бажано за бажанням учасників;

- закінчувати розігрування сценки слід тоді, коли нагромадилося досить матеріалу для обговорення, або коли ролі вичерпали себе, або коли атмосфера стала занадто емоційною.

«Вихід з ролі» і обговорення.

 

Тренеру важливо дати час учасникам на вихід з ролі, щоб прийняті під час гри типи поведінки не проектувалися у подальшій роботі. Слід провести обговорення почуттів учасників гри і спостерігачів:

 

- що відбувалося?

 

- чому відбувалося саме це?

 

- чи сподобалося їм те, що відбувалося?

 

- від кого залежав би той чи інший поворот подій?

 

По закінченню гри відбувається обмін враженнями та думками з приводу того, що відбулося. Потім йде загальне обговорення та вироблення найбільш ефективної стратегії поведінки у подібних ситуаціях.

 

Робота в малих групах

 

На відміну від занять у складі всієї групи, коли люди є переважно пасивними одержувачами інформації, заняття в малих групах передбачає активність учасників, їхню взаємодію одного з одним, вироблення ними власних ідей та виявлення творчості в інших формах. У процесі роботи у складі малих груп доцільно мати двох тренерів: вони зможуть приділити більше часу, допомагаючи кожній групі, і привносять у процес різні особисті якості та досвід, збагачують матеріал, який викладають.

 

Метод малих груп зручний у застосуванні, коли учасникам потрібно:

 

• познайомитись один з одним;

 

• переглянути матеріал, представлений на лекції;

 

• розв’язати завдання, поставлені тренером;

«Підготовка тренерів до проведення тренінгових занять з персоналом установ виконання покарань»

• спланувати, як представити інформацію іншим групам у формі рольової

 

гри.

 

• відпочити, навчитися взаємодіяти, адаптуватися серед незнайомих людей.

Існує багато способів організації малих груп, кількість людей у яких, зазвичай, коливається від двох до восьми. Якщо кількість членів групи перевищує вісім, їм стає важко всім одночасно брати участь у роботі і, відповідно, легше виключитися з неї – при цьому група, як правило, розпадається на підгрупи. Спосіб формування груп буде залежати від виду роботи, якою вони мають займатися.

 

Найбільш поширені способи формування груп (але за умови творчого підходу тренер завжди може вишукати й інші).

1. Учасникам (розташованим у фіксованому порядку – колом, півколом,

 

у лінію тощо) пропонується розрахуватися за порядком (справа наліво або навпаки) самим (або це робить тренер) на таке число номерів, яке потрібне залежно від того, скільки людей має входити до складу кожної малої групи (наприклад, розрахуватися на перший-другий номери, перший-другий-третій тощо). Учасники з однаковими номерами створюють відповідні групи (група номер один, група номер два, група номер три тощо).

2. Групи формуються з учасників (двох, трьох і більше), які сидять безпосередньо поруч один з одним.

3. Учасникам пропонується на вибір низка з кількох питань для обговорення (одного, двох, трьох тощо – за потрібним числом груп) і групи формуються учасниками добровільно за інтересами.

Групи обговорення. Вони створюються для стимулювання мислення та вироблення ідей, пов’язаних з певною темою. Наприклад, якщо доцільно визначити теми, що їх люди хотіли б вивчити глибше або про які вони хотіли б дізнатися більше. Від учасників групи обговорення не вимагається розв’язання проблеми або завершення складання переліку завдань. Оптимальний розмір групи обговорення становить 4-6 осіб. Обговорення має бути відносно коротким - близько десяти хвилин. Учасникам групи обговорення тренер повинен чітко пояснити мету обговорення. Якщо цей метод передбачається застосовувати досить часто - слід змінювати склад групи після одного-двох обговорень (деякі групи підбираються вдало і добре працюють разом, інші - ні).

Пари. Завдання,призначені для пар,необхідно добирати дуже ретельно.Вони мають бути короткими, щоб учасники не могли зайти у глухий кут, якщо пари не спрацюються.

 

Попарно зручно працювати:

 

• під час виконання вступних ознайомлювальних вправ;

 

• під час навчання один одного, коли один учасник, який уже володіє певними навичками, навчає іншого;

 

58 59

 

Тренінгова програма

• коли люди на основі особистих симпатій обирають собі пару для вирішення таких завдань тренера, які зручніше виконувати вдвох, наприклад, для участі у вправах, де потрібно виконувати дві різні ролі тощо.

 

Трійки. Малі групи у складі трьох осіб особливо корисні,коли треба,щоб двоє людей взаємодіяли між собою, а один спостерігав за ними і робив зауваження. Члени малої групи з трьох осіб розподіляють між собою ролі промовця, слухача та спостерігача. У такій трійці промовець розповідає задану тему, слухач реагує на промову згідно з тренерським завданням, а спостерігач не бере участі в розмові. Він лише спостерігає та записує свої зауваження (“погляд збоку”), а наприкінці вправи коментує враження від почутого. Взаємодія «промовець - слухач» триває, як правило, від 5 до 10 хвилин. Спостерігач коментує протягом близько 5 хвилин. Зазвичай у таких вправах члени трійки по черзі міняються ролями в певному порядку, щоб кожний з них побував у всіх трьох ролях (мал. 1).

Промовець

 

 

Спостерігач Слухач

 

Малюнок 1. Схема взаємодії у трійці “промовець – слухач – спостерігач”

 

Після виконання цієї вправи тренер збирає учасників трійок в одну групу, щоб обмінятися досвідом. Залежно від кількості учасників групи й наявного резерву часу тренер може не збирати усіх разом, а провести обговорення, об’єднуючи учасників кількох трійок (по дві, три трійки тощо).

 

Робота в малих групах передбачає розподіл групи учасників наокремі невеликі групи, кожна із яких отримує індивідуальне завдання, яке опрацьовується малою групою протягом визначеного часу. За результатами обговорення кожна із груп демонструє результати роботи усьому загалу учасників, в подальшому проводиться обговорення результатів роботи.

 

У малій групі кожний має можливість висловитися, поділитися поглядами на проблему і розвити уміння спілкування. Члени такої групи мають можливість краще довідатися один одного, і думки інших по даному питанню. Це також прекрасна можливість для тих, хто не знайомий з особливостями певних видів діяльності, задавати питання, що їм можливо незручно задати у великій групі.

«Підготовка тренерів до проведення тренінгових занять з персоналом установ виконання покарань»