Склад польових робіт при тахеометричній зйомці наступний:
- рекогностування на місцевості і закріплення точок планово-висотного обґрунтування;
- створення планово – висотного обґрунтування;
- зйомка контурів і рельєфу місцевості;
- прив’язка зйомочного обґрунтування до пунктів державної мережі чи міського значення.
2.1.1. Рекогностування на місцевості і закріплення точок планово-висотного обґрунтування
У процесі рекогностування здійснюється знайомство з місцевістю, закріплюють вершини ходів, а також уточнюється їх положення згідно з проектом, складеним за картою.
Точки (станції) зйомочного обґрунтування по своєму положенню повинні забезпечити зручність зйомки контурів і рельєфу місцевості.
Зйомочне обґрунтування для складання топографічного плану масштабу 1:2000 виконується у вигляді теодолітно-нівелірних ходів. Теодолітні ходи є самостійною опорою для виконання зйомки. Максимальна довжина теодолітних ходів між пунктами теодолітних ходів не повинна перевищувати розміри, які вказані у таблиці 1.
Таблиця 1 – Максимальна довжина теодолітних ходів
| Масштаб зйомки | На забудованій території | На незабудованій території |
| 1:500 1:1000 1:2000 | 0.8 км 1.2 км 2.0 км | 1.2 км 1.8 км 3.0 км |
При розташуванні теодолітних ходів треба враховувати допустимі відстані від вершин і сторін ходу до точок контурів.
Таблиця 2 - Відстані при зйомці від опорних ліній до точок контурів
| Масштаб зйомки | На забудованій території, км | На незабудованій території, км |
| 1:500 | 0.8 | 1.2 |
| 1:1000 | 1.2 | 1.8 |
| 1:2000 | 2.0 | 3.0 |
2.1.2. Створення планово – висотного обґрунтування
Мережі планового знімального обґрунтування повинні задовольняти двом основним умовам:
1) густота й розташування пунктів обґрунтування повинні відповідати вимогам, що випливають із їх призначення; якщо ці пункти призначають бути основою для топографічних зйомок, то їх густота залежить від методу зйомки, її масштабу й вказується в інструкції; якщо знімальне обґрунтування розбудовується для розв'язання інженерно – геодезичних завдань, то розташування й густота пунктів підкоряються умовам найкращого розв'язку цих завдань;
2) точність визначення положення пунктів знімального обґрунтування (або яких небудь інших його елементів) повинна відповідати умовам, що випливають із суті завдання, у зв'язку з виконанням якої здійснюється розвиток мережі.
Звичайно при створенні знімального обґрунтування виникає запитання: яка повинна бути максимальна довжина теодолітного ходу, щоб похибка у положенні пункту ходу в найбільш слабкому місці не перевищувала заданої величини? Якщо хід опирається на дві вихідні сторони, то з найбільшою похибкою визначається пункт, розташований у середині ходу. Зажадаємо, щоб абсолютна похибка у положенні цього пункту на плані не перевищувала точності графічної побудови, тобто була не більш 0,2 мм на плані в заданому масштабі. Тому що після зрівнювання ходу ця похибка зменшиться вдвічі [3], то в даному ході можна допустити нев'язку
f = 2 · 0,2 мм = 0,4 мм, що відповідає на місцевості f =0,4мм · М,
де М – знаменник чисельного масштабу плану. З формули відносної нев'язки [3]: 
маємо Р = 4MN·10 - 4 м. Дана формула служить для визначення максимальної довжини ходу, прокладеного між вихідними пунктами для заданих масштабу плану й гранично припустимої відносної нев'язки 
. Так, для плану масштабу 1:2000 і = 
, одержимо
Р = 4· 2000 · 2000-4 = 1600м.
Рисунок 1 - Схема зйомочного обґрунтування
