Скупчення нервових клітин у головному та спинному мозку утворює центральну нервову систему.
Головний і спинний мозок складається з білої та сірої речовини.
Біла речовина - скупчення нервових волокон (аксонів та дендритів), покритих мієліновою оболонкою, якими передаються нервові імпульси. Нервові волокна в головному і спинному мозку утворюють провідні шляхи, які зв'язують відділи головного і спинного мозку.
Сіра речовина - скупчення центральних частин нервових клітин (тіл), де розміщені їх ядра. Вона виконує роль центрів головного і спинного мозку та регулює діяльність клітин, органів і систем.
Основними функціями центральної нервової системи є:
1) регуляція діяльності всіх тканин і органів та об'єднання їх в єдине ціле;
2) забезпечення пристосування організму до умов зовнішнього середовища (організація адекватного поводження відповідно до потреб організму).
Головним відділом центральної нервової системи є кора великих півкуль, що керує найбільш складними функціями в життєдіяльності людини - психічними процесами (свідомість, мислення, пам'ять та ін.) та пристосувальними реакціями у тварин.
І.П. Павлов довів, що центральна нервова система може мати такий вплив на організм:
1) запуск або припинення функції органа (скорочення м'яза, секрецію залози тощо);
2) судиноруховий, що змінює ширину просвіту судин і тим самим регулює приплив крові до органів;
3) трофічний - підвищуючи чи знижуючи обмін речовин, змінюється споживання поживних речовин і кисню.
Завдяки цьому постійно узгоджується функціональний стан органа і його потреба в поживних речовинах і кисні. Коли до працюючого скелетного м'язу по рухових волокнах направляються імпульси, що викликають його скорочення, то одночасно по вегетативних нервових волокнах надходять імпульси, які розширюють судини і посилюють обмін речовин. Тим самим забезпечується енергетична можливість виконання м'язової роботи.
Головний мозок
Головний мозок розташовується в порожнині черепа. Від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів. У головному мозку розрізняють півкулі великого мозку і стовбур з мозочком.. Розрізняють такі основні відділи головного мозку (рис.):
Великі півкулі - це основа психічної діяльності. У корі великих півкуль виділяють лобову долю, тім'яну, скроневу та потиличну. Смакова і нюхова зони розміщені у лобовій долі, рухова і шкірном'язова - у лобовій та тім'яній, слухова - у скроневій, зорова - у потиличній.
У великих півкулях розрізняють три зони: чуттєву, рухову і асоціативну. Нейрони чуттєвої зони сприймають і формують адекватну реакцію організму на імпульси від органів чуття. Нейрони рухових аналізують імпульси від м'язів, сухожилок, кісток і керують складними рухами, їх координацією. Нейрони асоціативних зон пов'язують між собою різні зони кори і в них формуються психічні функції - пам'ять, логічне мислення, уява.
Мозочок виконує рефлекторну функцію і координує рухи, регулює рівновагу тіла, підтримує тонус м'язів.
Середній мозок виконує рефлекторну, провідникову функції і в ньому знаходяться центри зору, слуху, м'язового тонусу.
Довгастий мозок виконує рефлекторну, провідникову функції, у ньому локалізовані центри: дихальні, серцево-судинні, секреторної діяльності травних залоз, жування, ковтання, блювання, кашлю, слиновиділення, потовиділення.
Проміжний мозок утворений таламусом і гіпоталамусом. Проміжний мозок виконує рефлекторну і провідникову функції. Таламус - передає імпульси від рецепторів до інших частин головного мозку, гіпоталамус - керує вегетативними реакціями організму, діяльністю гіпофізу. У проміжному мозку знаходиться епіфіз, який здійснює гуморальну регуляцію деяких функцій організму (сну, пробудження, біоритмів).
Міст виконує провідникову функцію, сполучає середній і довгастий мозок.
Від мозкового стовбура відходить 12 пар черепно-мозкових нервів, із них 11 пар інервують органи голови та шиї, а одна пара (блукаючий нерв) - органи грудної та черевної порожнин.
Рис. Відділи головного мозку
1 - великі півкулі;
2 - проміжний мозок;
3 - середній мозок;
4 - міст;
5 - мозочок (задній мозок);
6 - спинний мозок
Спинний мозок
Спинний мозок знаходиться у каналі хребта. Виділяють шийну, грудну, поперекову та крижову його частини.
Сіра речовина спинного мозку утворена з тіл вставних і рухових нейронів і виконує рефлекторну функцію: регуляцію складних рухових реакцій та функцій внутрішніх органів.
Біла речовина утворена довгими відростками нейронів і виконує провідникову функцію: здійснює збудження від периферії до головного мозку і зворотно.
Від спинного мозку у людини відходить 31 пара змішаних спинномозкових нервів: 8 пар шийних, 12 - грудних, 5 - поперекових, 5 - крижових і 1 пара хвостових. Ділянку спинного мозку, яка відповідає відповідній парі спинномозкових нервів, називають сегментом спинного мозку. У спинному мозку виділяють 31 сегмент. Передні корінці - рухові нерви, задні корінці - чутливі нерви.
Характерна особливість іннервації спинномозковими нервами полягає у тому, що кожному сегменту спинного мозку відповідає певна ділянка тіла - метамер. Кожна пара спинномозкових нервів іннервує три сусідніх метамери, а кожний метаметр іннервується трьома сусідніми сегментами спинного мозку. При пошкодженні спинного мозку порушується його провідність: нижче місця пошкодження втрачається чутливість відповідних ділянок організму і здатність до руху та трофіка тканин і клітин.
Мозковий канал заповнений спинномозковою рідиною.
Спинний мозок виконує рефлекторну функцію - забезпечення скорочення скелетних м'язів, регуляцію роботи всіх внутрішніх органів та провідникову - забезпечення зв'язку і узгодженості роботи всіх відділів центральної нервової системи.
