У водному середовищі зосереджені складні комплекси різноманітних хімічних сполук, вплив яких на живі організми відрізняється від дії їх складових. У результаті перетворення забруднюючих речовин, а також їх взаємодії у водному середовищі утворюються хімічні з'єднання, які важко піддаються аналізам. Багатьом з них притаманні молекулярна стійкість і висока токсичність з вираженим мутагенним ефектом, тому контроль за забрудненням водного об'єкту лише фізичними та хімічними чинниками недостатній. З 1974 р. здійснюється систематичний моніторинг поверхневих вод за гідробіологічними показниками.
Основні гідробіологічні показники якості води
Спостереження за гідробіологічними показниками поверхневих вод здійснюють з метою одержання об'єктивних даних, накопичення яких необхідне для виявлення довготривалих змін у водних екосистемах.
Гідробіологічні показники — кількісні та якісні характеристики різних груп водного населення, що використовуються для оцінки еколого-санітарного стану водних екосистем.
Гідробіологічні показники дають змогу:
— визначати екологічний стан водних об'єктів;
— оцінювати якість поверхневих вод як середовища життя організмів, що населяють водоймища, водотоки;
— визначати сумарний ефект дії забруднюючих речовин;
— визначати специфічний хімічний склад води та її походження;
— перевіряти наявність або відсутність повторного забруднення вод;
— виявляти довгострокові зміни, що відбуваються у водних об'єктах.
Вони також є допоміжною інформацією при визначенні умов скиду, характеру та меж поширення стічних вод; при дослідженні біотрансформації забруднюючих речовин; при боротьбі з цвітінням води та заростанням водоймищ вищими рослинами; при проектуванні гідротехнічних споруд тощо.
Натепер усереднюючого гідробіологічного показника не існує. Якість води визначають, оцінюючи реакцію гідробіонтів на забруднення. Індикаторами-гідробіонтами є зообентос, перифітон, зоопланктон і фітопланктон.
Зообентос — сукупність донних тварин, що живуть на дні або в грунті морських і прісних водойм.
Зообентос формують представники майже всіх груп водних організмів — починаючи від найпростіших і закінчуючи рибами. Деякі тварини можуть постійно або тимчасово прикріплятися до ґрунту, інші — живуть або плавають біля самого дна. Зообентос морів утворюють форамініфери, губки, кишковопорожнинні, плечоногі, молюски, ракоподібні. У прісних водоймищах він представлений найпростішими, губками, війковими та мало-щетинковими червами, п'явками, молюсками, ракоподібними.
Стан зообентосу характеризує зміни водного середовища протягом тривалого часу. Вивчення зообентосу, відібраного в різних місцях водоймища, дає змогу одержати інтегральні оцінки якості води та ступеня забруднення донних відкладень.
Перифітон — поселення водних рослин і тварин на підводних скелях, камінні, річкових суднах, сваях та інших об'єктах.
Основою перифітону є прикріплені гідробіонти, вусоногі ракоподібні, двостулкові молюски, губки, черви, водорості. Дослідження перифітону використовують для оцінювання усередненої якості води водного об'єкта протягом довготривалого періоду часу, а також встановлення фактів забруднення водного об'єкта (за рахунок накопичення токсикантів) у тому разі, коли в момент спостереження вода уже повністю самоочистилася.
Зоопланктон — сукупність тварин, що населяють водну товщу та пасивно переносяться течіями.
У прісноводному зоопланктоні переважають веслоногі, коловертки; у морському — ракоподібні, найпростіші, кишковопорожнинні (медузи, гребневики), крилоногі молюски, яйця та личинки риб. Зоопланктон є достатньо надійним індикатором якості води в малопроточних водоймищах, озерах, водосховищах та ставках. Його досліджують для отримання характеристик якості води в пунктах спостереження за порівняно короткий період часу.
Фітопланктон — сукупність рослинних організмів, які населяють товщу води морських та прісних водоймищ і пасивно переносяться течіями.
Морський фітопланктон утворюють переважно діатомові водорості, перідіней і коколітофоріди; прісноводний — діатомові, синьозелені та деякі групи зелених водоростей. Фітопланктон характеризує якість водних мас, де проходив його розвиток, тому на водотоках забирають проби фітопланктону, які використовують для одержання інформації про рівень забруднення на ділянках, розміщених за течією вище від пунктів спостережень.
За допомогою аналізування гідробіологічних показників можна встановлювати рівень забруднення водного об'єкта як на окремій досліджуваній ділянці, так і поза нею (вище і нижче пункту спостережень). Вивчаючи вміст мікрозабруднювачів, що накопичилися у тканинах риб, молюсків, водяного моху, на дні озер, водосховищ і рівнинних річок, можна встановити динаміку надходження забруднення до водного об'єкта.
