Призначення кошторисів проекту

1. Базисно-компенсаційний метод зводиться до впорядкування кошторисної документації за допомогою наявних кошторисних норм. Вартість проекту й окремих його етапів при цьому формується з огляду на фактичні витрати і остаточно може бути визначена тільки після завершення проекту. При цьому кошторисна вартість визначається в два етапи:

 на стадії проектування визначається базисний рівень кошторисної вартості з орієнтовним прогнозом подорожчання базисної вартості у зв'язку з інфляційними очікуваннями;

 у процесі будівництва провадиться розрахунок додаткових витрат, викликаних реальними змінами цін і тарифів у порівнянні з визначеними на першому етапі.

1. Ресурсний метод визначення вартості полягає в калькулюванні у поточних або прогнозованих цінах і тарифах елементів витрат (ресурсів), необхідних для реалізації проекту. Собівартість (майбутні витрати виробництва) калькулюють на основі виражених у натуральних вимірниках потреби в обладнанні, матеріалах, виробах і конструкціях, даних про їх місцезнаходження і засоби їх доставки, витрати енергоносіїв на технологічні цілі, час експлуатації обладнання і машин, їх складу, витрат праці робітників. Для інвестора доцільно визначити вартість ресурсів як у поточному, так і у базисному вигляді.

Для визначення потреби в ресурсах використовують відомості потреби в матеріалах, які складають під час проектування; дані про витрати праці робітників і про час використання обладнання, машин і механізмів; виробничі норми витрат матеріалів; збірники ресурсних кошторисних норм.

Ресурси, на основі яких визначають вартість відповідних робіт, обчислюють за проектом загалом або за його частиною. Після цього оцінюють підсумкові (сумарні) ресурсні показники. З цією метою рекомендується попередньо складати локальну ресурсну відомість, де відобразити обсяг ресурсів за кожним видом робіт, пов'язаних з проектом.

1. Ресурсно-індексний метод – сполучення ресурсного методу із системою індексів на ресурси (відношення прогнозних або поточних цін до базисних). Інформаційною основою для визначення поточних індексів є дані статистичної звітності, первинного бухгалтерського обліку, а також результати спеціальних статистичних спостережень. Прогнозні індекси розробляються на основі:

 математичної обробки показників динаміки індексів цін за попередні періоди;

 кількісної оцінки впливу на рівень цін факторів інфляції (цін на енергоносії);

 кількісної оцінки впливу на рівень заходів державного регулювання.

Види кошторисів

На кожному етапі розробки проектно-кошторисної документації здійснюється вартісна оцінка проекту. Для великих проектів складається не менше чотирьох видів кошторисів:

- попередній (на етапі дослідження інвестиційних можливостей) – використовується для оцінки життєздатності проекту. Припустима погрішність – 25-40%;

- первинний (на етапі розробки ТЕО) – використовується для порівняння планованих витрат з бюджетними обмеженнями проекту. Припустима погрішність – 15-25%;

- наближений (на початковому етапі проектування) – використовується для складання плану фінансування. Припустима погрішність – 10-15%;

- остаточний (у середині циклу робочого проектування). Припустима погрішність – 5-6%.

Існує також інший підхід до класифікації кошторисів:

1. Попередній розрахунок вартості будівництва здійснюють за укрупненими нормативами у процесі розробки попереднього техніко-економічного обґрунтування (бізнес-плану). Для об'єктів виробничого призначення часто застосовують укрупнені показники базисної вартості будівництва (УПВ), розроблені на основі технологічних моделей галузей і підгалузей економіки. Для визначення вартості об'єктів житлово-соціального призначення в поточних і прогнозованих цінах на ранній стадії проектування, а також для розрахунку капіталовкладень для комплексної забудови житлових кварталів рекомендується використовувати укрупнені показники базисної вартості, розроблені для об'єктів-представників, що характеризують тип житлових будинків масової забудови.

2. Кошторисну вартість проектів, їх частин і видів робіт визначають при проектуванні у складі проектів і робочої документації. Для цього складають зведений кошторисний розрахунок вартості проекту, об'єктні та локальні кошториси, локальні ресурсні кошторисні розрахунки, кошториси на дослідницькі, проектні та розвідувальні роботи.

3. Зведений кошторисний розрахунок є основним документом, за яким визначають вартість проекту. Складають його на основі об'єктних і локальних кошторисів, а також кошторисних розрахунків на додаткові витрати, не розраховані в об'єктних і локальних кошторисах.

4. Об'єктні кошториси розроблюють на основі локальних кошторисів на окремі конструктивні елементи й види робіт. До них включають витрати на устаткування і обладнання, будівельні, монтажні та інші види робіт, на організацію виробництва та інші пов'язані з об'єктом витрати, а також частину резерву коштів на непередбачені роботи й витрати.

5. Локальні кошториси складають за робочими кресленнями на кожний вид робіт. У них визначають кошторисну вартість конструктивних елементів і видів робіт. Обсяги робіт беруть з відповідних відомостей або визначають за робочими кресленнями. Обчислюють їх за схемами, тому легко простежити процес розрахунків, послідовність їх виконання і необхідні формули.