Засоби захисту населення при аваріях, катастрофах, стихійних лихах та застосуванні сучасних засобів ураження

Комплекс заходів захисту складається:

1. Оповіщення населення щодо погрози та виникнення НС і постійне його інформування про обстановку, що складається.

2. Спостереження та контроль за зараженістю навколишнього середовища, продуктів харчування, продовольчої сировини, води та джерел водопостачання.

3. Укриття населення в захисних спорудах.

4. Евакуацію (відселення) населення в безпечні райони і населені пункти.

5. Медичний захист.

6. Радіаційний і хімічний захист.

7. Інженерний захист.

8. Біологічний захист.

Інформування та оповіщення

Інформування та оповіщення в сфері захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є основним принципом та головним і невід'ємним елементом усієї системи заходив такого захисту.

Інформацію в сфері захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру становлять відомості про надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них.

Інформацію в сфері захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад у цій сфері є гласними і відкритими, якщо інше не передбачено законом.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи рад зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну й достовірну інформацію про стан захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, про виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, методи та способи їх захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки.

 

Оповіщення населення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій і постійне інформування про них забезпечуються шляхом:

- завчасного створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення населення;

- організаційно-технічного з'єднання територіальних систем централізованого оповіщення із системами оповіщення на об'єктах господарювання;

- створенням постійно діючих локальних систем оповіщення й інформування населення в зонах ймовірного катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційно та хімічно небезпечних підприємств і інших потенційно небезпечних об'єктів і їхнє організаційно-технічне об'єднання із системами спостереження і лабораторного контролю;

Централізованим використанням загальнодержавних та відомчих систем зв'язку, радіо-, телемовлення, радіомовних мереж та інших технічних засобів передачі інформації.

 

Своєчасне оповіщення населення

Серед комплексу заходів щодо захисту населення при виникненні НС найважливіше місце належить організації своєчасного його оповіщення. Порядок оповіщення і його організація визначаються у відповідності до “Положення про організацію оповіщення і зв’язку в надзвичайних ситуаціях”, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів № 192 від 15 лютого 1999 р.

Організація оповіщення

Система оповіщення ЦО організовується з урахуванням структури державного управління, характеру і рівня надзвичайних ситуацій, наявності і місця розташування сил, які можуть залучатися до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Оповіщення організовується відповідним органом ЦО та НС за схемою, яка затверджується начальником цивільної оборони відповідного рівня.

Система оповіщення ЦО складається із загальнодержавної, регіональних і спеціальних систем централізованого оповіщення; локальних та об'єктових систем оповіщення, систем циркулярного виклику.

На випадок загрози або виникнення надзвичайної ситуації державного рівня створюється загальнодержавна система централізованого оповіщення центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

На випадок загрози або виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня в Автономній Республіці Крим, у кожній області, в містах Києві та Севастополі, а також у містах, віднесених до відповідних категорій і груп з ЦО, створюються регіональні системи централізованого оповіщення місцевих органів виконавчої влади і населення.

У разі виникнення загрози катастрофічного затоплення внаслідок руйнування однієї чи декількох гребель на водосховищах Дніпровського каскаду та інших річках відповідні чергові служби гідроелектростанцій здійснюють оповіщення відповідних чергових служб органів ЦО та НС за допомогою спеціальних систем централізованого оповіщення, створених безпосередньо на гідротехнічних спорудах за кошти їх власників.

У системах централізованого оповіщення можуть використовуватися апаратура і технічні засоби оповіщення ЦО, канали та засоби зв'язку, мережі радіомовлення і телебачення (канали звукового супроводження) центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, мережі зв'язку яких входять до ЄНСЗ.

Ці системи забезпечують оповіщення і подальше інформування:

- чергових служб міністерств та інших центральних органів виконавчої влади по службових телефонах;

- чергових служб місцевих органів виконавчої влади;

- чергових оперативно-рятувальних служб;

- сил цивільної оборони;

- населення, яке знаходиться в зоні можливого ураження.

Залежно від рівня надзвичайної ситуації централізоване оповіщення здійснюється:

· оперативним черговим МНС - чергових служб центральних органів виконавчої влади, чергових служб територіальних органів ЦО та НС, сил цивільної оборони;

· оперативним черговим територіального органу ЦО та НС - керівного складу та чергових служб місцевих органів виконавчої влади, населення, що знаходяться на території, на якій може виникнути чи виникла надзвичайна ситуація, а також сил цивільної оборони.

Система централізованого оповіщення ЦО повинна забезпечувати можливість циркулярного або вибіркового оповіщення посадових осіб центральних і місцевих органів виконавчої влади, керівників визначених підприємств, установ та організацій, населення залежно від рівня надзвичайної ситуації і заходів, які належить невідкладно вжити.

Для підвищення надійності централізованого оповіщення здійснюється дублювання передавання сигналів за рознесеними трасами та напрямками в обхід міст і підприємств, віднесених до відповідних категорій і груп з ЦО.

Оповіщення населення здійснюється дистанційно за допомогою електросирен, мережі радіомовлення всіх діапазонів частот і видів модуляції та телебачення.

Терміновій інформації, що передається територіальними органами ЦО та НС, потенційно небезпечними підприємствами, повинно передувати уривчасте звучання електросирен, наявних на відповідній території, а також у запису мережею радіомовлення, яке означає "Увага всім!".

Тексти звернення до населення повинні передаватися державною мовою і мовою, якою користується більшість населення в регіоні.

Тексти звернень записуються на магнітних стрічках на весь обсяг касети з обох сторін. Фонограми і друковані тексти звернень зберігаються в запечатаних конвертах в оперативних чергових ЦО, які в необхідних випадках доводять їх до населення. Дублікати фонограм і друкованих текстів звернень зберігаються в запечатаних конвертах на радіотрансляційних вузлах, в апаратних радіомовлення, студіях телебачення і використовуються в разі виходу з ладу апаратури оповіщення або аварії на з'єднувальній лінії зв'язку.

Оповіщення про виникнення надзвичайної ситуації на атомних електростанціях здійснюється за допомогою спеціальних систем оповіщення, що створюються за кошти станцій.

Ці системи повинні передбачати можливість передавання сигналу "Увага всім!" і повідомлень на території атомної електростанції та її промислової зони, у пристанційних населених пунктах з робочого місця начальника зміни станції (чергового диспетчера), а також оповіщення чергових служб територіальних органів ЦО та НС.

Між начальником зміни станції і оперативними черговими відповідних територіальних органів ЦО та НС налагоджується прямий телефонний зв'язок за кошти станції. Обладнання робочого місця начальника зміни станції повинно забезпечувати оперативне включення засобів оповіщення і передавання заздалегідь підготовленого усного повідомлення для населення через радіотрансляційні вузли станції і пристанційного населеного пункту на квартирні та вуличні гучномовці та по домашніх телефонах керівного складу станції, підключених до системи централізованого виклику.

Оповіщення населення у 30-кілометровій зоні навколо атомної електростанції здійснюється оперативним черговим відповідного територіального органу ЦО та НС.

Уздовж аміакопроводів, магістральних і відвідних нафто- і газопроводів за рахунок їх власників створюються спеціальні системи централізованого оповіщення чергових служб територіальних органів ЦО та НС і органів внутрішніх справ, населення, яке знаходиться в зоні можливого ураження. Ці системи мають бути сполученими з відповідними регіональними системами централізованого оповіщення. Запуск цих систем здійснює оперативний черговий відповідного територіального органу ЦО та НС.

На випадок виникнення надзвичайної ситуації безпосередньо на потенційно небезпечних підприємствах за їх рахунок створюються локальні або об'єктові системи оповіщення, які мають бути сполученими з регіональними системами централізованого оповіщення.

Локальні системи оповіщення створюються на потенційно небезпечних об'єктах, зона ураження від яких, у разі виникнення на них надзвичайної ситуації, досягає заселених територій або інших підприємств, установ, організацій. До їх складу входять абонентські радіоточки мережі радіомовлення та відомчих радіотрансляційних вузлів, вуличні гучномовці, пристрої запуску електросирен та самі електросирени, система централізованого виклику, магнітофони, магнітні стрічки із записаними текстами звернень.

Локальні системи оповіщення повинні забезпечувати оповіщення:

- керівників та інших працівників потенційно небезпечного об'єкта;

- оперативних чергових аварійних служб, відповідних територіальних органів ЦО та НС, територіальних органів внутрішніх справ по прямих телефонах;

- керівників та інших працівників підприємств, установ (насамперед дитячих, навчальних, медичних закладів, що знаходяться в межах зони можливого ураження), організацій і населення.

На потенційно небезпечних підприємствах, на яких зона ураження не виходить за їх територію, створюються об'єктові системи оповіщення. До їх складу входять абонентські радіоточки і вуличні гучномовці державної мережі радіомовлення та відомчих радіовузлів, пристрої запуску електросирен та самі електросирени, телефони, включені до системи централізованого виклику, та інші технічні засоби (у разі необхідності).

Об'єктові системи оповіщення повинні забезпечувати оповіщення:

- керівників та інших працівників підприємства;

- оперативних чергових аварійних служб, відповідних територіальних органів ЦО та НС, територіальних органів МВС по прямих телефонах.

Оповіщення керівників та інших працівників потенційно небезпечного підприємства, а також керівників та працівників підприємств, установ, організацій і населення, які знаходяться в зоні локальної системи оповіщення, здійснює черговий диспетчер або особа, яка виконує його обов'язки. Оповіщення працівників підприємств, установ, організацій та населення, які знаходяться за межами локальної системи оповіщення, покладається на оперативних чергових відповідних територіальних органів ЦО та НС, для чого можуть залучатися сили та засоби відповідних органів МВС. У населених пунктах, де немає цілодобового чергування територіальних органів ЦО та НС, їх функції з оповіщення можуть покладатися на чергових відповідних органів МВС. З метою своєчасного оповіщення і перевірки достовірності прийнятого повідомлення (команди) встановлюється прямий телефонний зв'язок потенційно небезпечного цеху з черговим диспетчером і керівником підприємства, а також чергового диспетчера з оперативним черговим відповідного територіального органу ЦО та НС, органу МВС за рахунок потенційно небезпечного підприємства.

Для оповіщення чергових служб центральних і місцевих органів виконавчої влади, керівного складу територіальних органів ЦО та НС створюються системи циркулярного виклику.

Для своєчасного оповіщення керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, керівного складу центрального і територіальних органів ЦО та НС створюється загальнодержавна система пейджерного зв'язку та оповіщення ЦО, яка може охоплювати і оповіщення керівного складу потенційно небезпечних підприємств.

Для функціонування систем централізованого оповіщення за заявками відповідних органів ЦО та НС Держкомзв'язку виділяє канали зв'язку. На регіональних системах оповіщення ці канали зв'язку забороняється використовувати для надання транзитних з'єднань за межі області.

Готовність системи оповіщення забезпечується шляхом:

організації цілодобового чергування в центральному і територіальних органах ЦО та НС (якщо такого чергування немає, можуть задіюватися відповідні чергові служби органів МВС);

налагодження прямого телефонного зв'язку чергових служб потенційно небезпечних підприємств, зона ураження яких може поширюватися на заселені території або території інших підприємств, установ, організацій, сейсмічних станцій, гребель водосховищ (диспетчерів чи начальників змін гідроелектростанцій) з черговими службами відповідних територіальних органів ЦО та НС;

- завчасної підготовки персоналу чергових служб до дій у надзвичайних ситуаціях;

- впровадження автоматизованих систем оповіщення з використанням сучасних технологій;

- якісного експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури і технічних засобів оповіщення та системи зв'язку ЦО.

Усі місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання зобов'язані:

забезпечити встановлення електросирен з можливістю централізованого запуску (місце їх встановлення визначає відповідний орган ЦО та НС з урахуванням озвучення території);

забезпечити встановлення вуличних гучномовців в місцях масового скупчення працівників та населення (за погодженням з відповідним органом ЦО та НС);

забезпечити всі виробничі, службові та адміністративні приміщення, а також приміщення навчальних і лікувальних закладів радіотрансляційними точками (радіоприймачами відповідного діапазону для районів, де немає дротового мовлення) для гарантованого приймання програм державного радіомовлення;

безперешкодно допускати працівників, які здійснюють експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури і технічних засобів оповіщення та зв'язку ЦО, за пред'явленими ними посвідченнями особи на територію та в приміщення своїх підприємств, установ і організацій для проведення ремонту або інших робіт, пов'язаних з технічною експлуатацією та обладнанням систем оповіщення.

Забороняється відключати радіотрансляційні точки та абонентські лінії, через які здійснюється запуск електросирен від мереж державного радіомовлення, демонтувати вуличні гучномовці без погодження з відповідними органами ЦО та НС.

Для забезпечення роботи систем оповіщення використовуються:

місцеві мережі зв'язку;

мережі дротового (ефірного) радіомовлення та телебачення (канали звукового супроводження);

постійно діючі мережі радіозв'язку;

системи пейджерного зв'язку;

електросирени і технічні засоби оповіщення.

Спостереження

З метою своєчасного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснюються спостереження і контроль за зараженістю навколишнього середовища, продуктів харчування і води. Воно досягається:

- створенням і підтримкою в постійній готовності систем спостереження і лабораторного контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю, незалежно від відомчої приналежності;

- організацією збирання, опрацювання та передачі інформації про стан навколишнього середовища, а також про зараженість продуктів харчування, води, продовольчої сировини, фуражу радіоактивними, хімічними засобами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами.

Укриття населення в захисних спорудах

Одним з основним засобів захисту населення є укриття в захисних спорудах. Укриттю в захисних спорудах у НС підлягає все населення (відповідно по відношенню його до груп: працююча зміна, населення, що проживає в небезпечних районах). Фонд захисних споруд створюється шляхом:

Ø комплексного освоєння підземних просторів міст і ін. населених пунктів для взаємопогодженного розміщення в них підприємств і приміщень соціально-побутового, виробничого та господарського призначення з урахуванням пристосування та використання частини приміщень для укриття населення;

Ø обстеження і (взяття на облік) урахування підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, приміщень підземного простору міст та інших населених пунктів, гірських (гірничих) виробіток, природних (порожнин) пустот, що відповідають вимогам захисту населення;

Ø дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших

заглиблених приміщень;

Ø будівництва окремо розташованих заглиблених споруд народногосподарського призначення, пристосованих для захисту населення у НС;

Ø масового будівництва у період загрози найпростіших сховищ та укриттів.

Ø будівництва окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.

 

Колективні засоби захисту

Усі засоби захисту підрозділяють на індивідуальні і колективні.

Колективні засоби захисту, у свою чергу, поділяють на стаціонарні і рухомі.

До рухомих колективних засобів захисту відносять рухомі об’єкти броньованої та автотракторної техніки – бронетранспортери, бойові машини піхоти, автомобілі з кузовами фургонами типу КУНГ та інші.

К стаціонарним засобам колективного захисту відносяться захисні споруди.

Захисні споруди - це споруди, спеціально призначені для захисту населення від ядерної, хімічної, бактеріальної зброї, а так само від впливу можливих вражаючих чинників надзвичайних ситуацій – надлишкового навантаження, високих температур, уламків конструкцій будинків і споруд, токсичних продуктів і т.д.

Класифікація захисних споруд

За місткістю е декілька класифікацій (у дужках наведені дані іншої класифікації): - малої місткості - місткість 150 – 300 (300-600) чол.; - середній місткості - 300 – 600 (600-2000) чол.; - великій місткості - понад 600 (понад 2000) чол.
за призначенням: - для захисту населення; - для розміщення органів управління - для розміщення медичних установ	за захисними властивостями: - сховища; - протирадіаційні укриття; - найпростіші укриття (щілини, окопи, траншеї).
за термінами будівництва: - ті, що зводяться завчасно (побудовані завчасно); - швидко збудовані	за місцем розташування: - вбудовані; - окремо розташовані; - у метрополітенах; - у гірських виробітках.

 

Сховища

Сховища забезпечують найбільш надійний захист людей від усіх вражаючих чинників надзвичайних ситуацій (надлишкового тиску, високих температур; шкідливих газів у зонах пожеж; вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин; обвалів і уламків зруйнованих будинків і споруд і т.д.).

По ступеню захисту сховища розділяють на класи (в залежності від величини надлишкового тиску, що витримують його захисні конструкції):

Сховища 1 класу здатні витримувати надлишковий тиск - DРф ³ 500кПа;

2 класу - DРф до 300кПа;

3 класу - DРф до 200кПа;

4 класу - DРф до 100кПа;

5 класу - DРф до 50кПа

Основні вимоги до сховищ

Сховища мають зводитися з урахуванням таких основних вимог:

1. Забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше 2-х діб.

2. Будуватися на ділянках місцевості, що не піддаються затопленню.

3. Бути віддаленими від ліній водостоку і напірної каналізації (віддаленість не менш 15 метрів). Не допускається прокладка транзитних інженерних комунікацій через сховища.

4. Мати входи і виходи з тим же ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок завалу - аварійні виходи.

5. За габаритами - висота основних приміщень - не менше 2,2 м і не більш 3.5м, рівень підлоги повинен бути вище рівня ґрунтових вод не менше 20 см.

Сховища мають бути обладнані вентиляцією, санітарно-технічними пристроями, засобами очищення повітря від отруйних речовин, радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів.

Сховища повинні забезпечувати створення необхідних санітарно-гігієнічних умов для тих, що вкриваються. Основні показники цих умов:

· вміст вуглецю не більш 1%, (ГДК - 3%);

· температура не вище 23С˚ (гранично припустима 31˚С);

· вологість повітря - відносна вологість не більш 70% (гранично припустима 80%).

 

У сховищах виділяються основні і допоміжні приміщення.

Основна відмінність основних і допоміжних приміщень у сховищах полягає в тому, що основні приміщення повинні бути обов’язково розташовані в зоні герметизації сховища, допоміжні приміщення допускається розміщати за межами зони герметизації.

Приміщення сховища, де розташовуються люди, які укриваються, щільно герметизуються з тим, щоб у них не проникало заражене радіоактивними, отруйними та сильнодіючими речовинами і бактеріологічними засобами повітря. Герметичність основних приміщень сховища можна досягти підвищеною щільністю стін, перекриттів, замазуванням у них усіляких тріщин, отворів, а також застосуванням стрічкових та пластичних матеріалів (бітуму, руберойду, толю, поліетиленової пливкі) задля герметизації огороджуючих конструкцій з зовнішньої сторони. Крім того, не можливість проникання забрудненого повітря всередину приміщення досягається утворенням підпору – не великим надмірним тиском повітря (3 – 5 мм водного стовпчика) всередині сховища.

До основних приміщень відносять:

- приміщення для тих, що укриваються;

- приміщення для пунктів управління;

- -”- для медпунктів;