Підвищення стійкості роботи об'єктів народного господарства в надзвичайних умовах

винами, біологічними засобами; знезаражування сільськогосподар­ської продукції; ветеринарну обробку уражених тварин, надання їм першої лікувальної допомоги; знезаражування тваринницьких при­міщень та інших місць перебування тварин; експертизу продуктів тваринного походження; охоронно-карантинні заходи; поховання або утилізацію трупів, розробку технологій переробки продукції тварин­ництва на місцях та збереження її; розробку необхідних рекомен­дацій ведення тваринництва в надзвичайних умовах.

Для групового захисту тварин використовують переважно цегляні тваринницькі приміщення. Щоб захистити в них тварин від радіо­активних, отруйних, сильнодіючих ядучих речовин та бактеріаль­них засобів, необхідно виконати найпростішу герметизацію, посили­ти захисні властивості стін і перекриттів, обладнати припливно-ви- тяжну вентиляцію з фільтрами.

Для підготовки приміщень стелю промазують глиняним, цемент­ним або вапняним розчином і засипають шлаком або піском. Тов­щина такого шару прямо залежить від міцності стелі. Такими ж розчинами замазують щілини у стінах, між рамами дверей, вікон і стінами. Ззовні вікна закривають щитами. До 2/3 загальної кількості вікон наглухо закривають з обох боків щитами або закладають це­глою на розчині, простір між щитами можна засипати тирсою, зем­лею або торфом.

Частину вікон залишають для природного освітлення. На ці вікна роблять щити, оббиті толем, руберойдом або поліетиленовою плівкою. Щити приставляють з внутрішнього боку, щоб зручно було знімати. Якщо у приміщенні є електровентилятори, на припливні вентиляційні канали ставлять спрощені піщані або вугільні фільтри. Надходжен­ня повітря через фільтри має забезпечити обмін повітря не менше З—4 обсягів за годину.

У вікні приміщення прийому молока виймають одну ланку скла і замість неї вставляють металевий лист з отвором, крізь який протягу­ють шланг для перекачування молока з місткостей у молоковози.

Двері тваринницьких приміщень оббивають толем, руберойдом або поліетиленовою плівкою. На раму дверей по периметру приби­вають прокладку з пористої гуми або повсті.

Для зменшення проникнення радіоактивного пилу, ОР і СДЯР у приміщення при відкритих дверях із внутрішнього боку дверей роб­лять завіси з цупкого матеріалу або солом'яних матів, які за допо­могою планок щільно притискуються до дверних рам.

Коефіцієнт ослаблення радіації у непі дготов лени х дерев'яних приміщеннях 3 — 5, у цегляних 10 —15, а при додатковому облад­нанні коефіцієнт ослаблення збільшується у 2 — 3 рази.

Складовою заходів підготовки приміщень є проведення протипо­жежних заходів.

Для захисту працюючих у тваринництві необхідно обладнати під ПРУ кімнату відпочинку або інше наявне приміщення, при можли­вості ПРУ будують з виходом у тамбур тваринницького приміщення.

При загрозі радіоактивного забруднення місцевості керівник ЦЗ об'єкта відповідно до плану ЦЗ дає розпорядження привести в го­товність формування для захисту тварин. Команда захисту тварин приступає до підготовки тваринницьких приміщень, створення за­хищених запасів кормів і води на 5 — 7 діб і на території ферм на 7 —10 діб захищених грубих кормів.

Якщо тварини знаходяться на пасовищі, їх наближують до тварин­ницьких приміщень або переганяють чи перевозять із районів, у яких за прогнозом найбільше радіоактивне забруднення, у менш небезпечні.

При подачі сигналу ЦЗ "Повітряна тривога", "Радіаційна небез­пека", "Хімічна тривога" тварин заганяють у приміщення, закрива­ють вхідні двері, вікна і видають добову норму кормів.

Для догляду за тваринами в приміщеннях залишають мінімальну кількість працівників 3—5 осіб, але не менше 3 на приміщення. За наявності дійних корів залишають 5 — 7 осіб на 150 — 200 тварин.

Першу годівлю і доїння проводять через 4 — 6 год після укриття корів, надалі — один раз на добу. В цей період корів рекомендується годувати тільки сіном, добову норму води можна замінити соковитими кормами. Із раціону виключають сіль. Мінімальна добова норма води для напування великої рогатої худоби 4 — 5 л, свиней — 6— 8 л, сіна — великій рогатій худобі 5 — 6 кг, малій рогатій худобі — 0,5—1 кг.

При перебуванні тварин у приміщеннях необхідно піклуватися про економію кисню в приміщенні, уникати пересування тварин, га­совим освітленням користуватися тільки в разі крайньої потреби. Очищенню повітря і зниженню в ньому аміаку добре сприяє підстил­ка із соломи, тирси або торфу.

У герметизованому типовому цегляному приміщенні при зоогі- гієнічній нормі повітря на тварину (на голову молодняка великої рогатої худоби до 2 років — 12 —13 м¹, корову — 16, свиню — 6 м¹) велику рогату худобу і свиней можна утримувати без будь-якої шкоди для їх здоров'я у зимовий період при добових коливаннях темпера­тури зовнішнього повітря — 20...25 °С і середній швидкості вітру (2 — 4 м/с) — до 72 годин, а при сильному вітрі (5 — 6 м/с) — до 90 год; у теплий період при добових коливаннях температури зовнішнього повітря від 10 до 20 °С, швидкості вітру до 3 м/с — до 24 год, а при температурі повітря від 6 до 16 °С — до 24 год. 442

Після закінчення вказаного строку приміщення необхідно про­тягом 2 годин провітрювати. Надалі провітрювання приміщень не­обхідно повторити через половину початкового часу перебування тварин у цих приміщеннях. Для провітрювання приміщення відкри­вають вентиляційні труби, а при необхідності вікна і двері, з підвітря­ного боку. За наявності в приміщенні примусової вентиляції з фільтрами її необхідно включити після осідання радіоактивного пилу і хмари, яка прийшла на даною територією.

Розгерметизовувати приміщення не потрібно, оскільки можливе повторне забруднення РР або зараження ОР чи СДЯР.

Евакуація тварин із зон небезпечного і надзвичайно небезпечно­го забруднення проводиться після зниження радіації, для цього кра­ще використати транспорт, за можливості закритий, із застосуван­ням для захисту органів дихання тварин найпростіших засобів інди­відуального захисту.

Для утримання тварин в умовах радіоактивного забруднення після ядерного вибуху рекомендується застосовувати режими утримання тварин (табл. 127), які забезпечать допустиму чистоту продукції.

Виходячи з рекомендації, початок випасання м'ясної худоби до­зволяється при рівні радіації на пасовищі 0,5 Р/год, молочної — 0,1 Р/год, а з використанням молока дітям — 0,01 Р/год.

Після аварії на АЕС у період "йодної небезпеки" худобу доцільно перевести на стійлове утримання і годувати кормами, заготовлени­ми в минулому сезоні. Найбільш чисті кормові культури мають бути в раціоні дійних і тільних корів. Такими кормовими культурами є сіяні злакові трави, коренебульбоплоди (особливо картопля), куку­рудза, горох, боби, люпин.

Для захисту щитовидної залози від відкладання в ній радіоізо­топів йоду рекомендується у перші тижні всім тваринам давати таб­летки йодистих препаратів.

Дійним тваринам доцільно вводити в раціон більше кормових із родини хрестоцвітних (капуста, бруква, куузика, ріпак). Досліджен­ня показали, що при згодовуванні таких кормових культур виділен­ня з молоком радіонуклідів йоду зменшується вдвічі.

Забруднені м'ясо і м'ясопродукти вище допустимі норми направля­ють на технологічну переробку, що забезпечує виготовлення кінцевого продукту, придатного для харчового використання. Якщо це неможли­во, то таке м'ясо і м'ясопродукти переробляють на тваринні корми.

Ведення тваринництва у наступні роки — період кореневого над­ходження радіоізотопів у сільськогосподарську продукцію — має свої особливості. За щільністю забруднення довгоживучими радіону-

со" 0. к

«

а Я * 1

т-Ч

ю см

о со

о со

о со

о со

о со

Я)

саме

б Е О О

№ ч & £ У

І.! И

ииїтооа'ой'

СО

ь-

®

,-1

тН

тЧ

ю тН

ожна тривалий ча

си

саме

випасу хул діб

ІІ 0 2

аиэ т оігови вн вяоїготе оюядоаэаэн оюяонев.яодо £

ш К

Те саме

сд

см

®

о тЧ

Те саме

£ е та т 0 с

тоньоігои МОЯ идоМх и ЇҐ и я тэд

"8 а Я

Те саме

см

(И

со

тЧ

шК

Те саме

дтіґ 'ад ві г о ід ппвЛявяэ Я0ІВЮЦ

Не ева-

куюють

Те саме

1 1

1 1

1 1

1 1

тч

см

ю 1 со

Після 5

* І К ч І х" та * * 1

АявнИоіготд[

'язково

Те саме

ю

ю

ю

тЧ

ю тЧ

со

со

м

НИСЗВЯІ хипзосю | г/

Не обе

Те саме

Т-Ч

см

см

со

®

т-Ч

юсм

см

АЮИХВЕ иижэ(£

о тН

О

®

ь-

®

со

см

тЧ

0. к X та

ДТІ Ґ Д ОЇІ

о о Т-Ч

Им

о о со

о о

о о ®

о о 00

'Ф X 'I 0 а 3

ИД0ІҐ л вб

см

®

о см Т-І

о 00 тч

о фЛ

о со со

о 0 00

о см ь-

Дози (

Адой1 вв

(М

о ю

о о тЧ

о ю тч

о о см

о о со

о о

о о ®

адіації, „ після уху

ниі'Лм ОХ

ю о"

см тН

ю см

со

0ю

ю 1>

10,0

15,0

37,0

50,0

Рівні р, Р/год, виб

в н иі'Лмі

®

см

®

0 00

см ,н

&э т-Ч

(М

о ®

0 о 00

Під- зона

А-1

см со <<

Б-1

Б-2

Б-3

В-1

В-2

ЇЧ

 

клідами сільськогосподарські угіддя поділяються на три зони. Ви­ходячи з щільності забруднення рекомендуються й особливості ве­дення тваринництва для кожної з них.

У зоні забруднення стронцієм-90 до 3 Кі/км" і цезієм-137 до 15 Еі/км" ніяких обмежень у годівлі й утриманні сільськогосподар­ських тварин і птиці не вводиться. Одержувана продукція вибірко­во підлягає радіометричному контролю.

При забрудненні території стронцієм-90 від 3 до 10 Кі/км' і це- зієм-137 до 40 Кі/км' до проведення робіт з докорінного поліпшен­ня не використовувати природні пасовища і сіножаті для випасання продуктивних корів молочного напрямку і відгодівельної худоби, призначеної на м'ясо. На цих угіддях можна випасати відгодівель- ний (до одного року) і ремонтний молодняк великої рогатої худоби, робочих коней або продуктивних корів з наступною переробкою одер­жаного від них молока на масло.

На другий рік після випадання радіонуклідів організувати стійло- во-вигульне утримання корів, молоко від яких використовують не­збираним або переробляють на молочнокислі продукти. Годують цих тварин тільки зеленою масою сіяних трав і однорічних культур (зе­леного конвеєру), а також концентрованими кормами.

Ветеринарні й агрохімічні лабораторії контролюють вміст радіо­активних речовин у продуктах рослинництва і тваринництва.

При перевищенні нормативного вмісту радіонуклідів у молоці з'ясовують причини і вживають заходів для зменшення його за­бруднення (переведення на інше пасовище, зміна кормів), а продук­цію даного господарства відправляють на спеціальну переробку (на масло) Через 20 днів перевірку повторюють. За її результатами при­ймається рішення про використання молока.

В особистих підсобних господарствах вирощування і відгодівля свиней, великої рогатої худоби, птиці допускаються без обмежень. Проте за 1,5—2 місяці до забою худоба переводиться на прив'язне (без вигульне) утримання при годівлі її "чистими" кормами. Місцеві корми з цією метою можна використовувати тільки після їх пере­вірки на вміст радіонуклідів.

Молочних корів і кіз можна утримувати за умови, що будуть ви­ділені спеціальні окультурені пасовища і сіножаті. Використання не- окультурених природних (особливо лісових) пасовищ забороняється.

Території радіоактивного забруднення стронцієм-90 понад 10 Кі/км' і цезієм-137 понад 40 Кі/км' використовують тільки при суворому контролі ведення сільськогосподарського виробництва. Природні па­совища не використовують. У випадку крайньої необхідності можливе випасання робочої худоби і ремонтного молодняку від 6- до 15-місяч- ного віку. Сіножаті й пасовища підлягають докорінному поліпшенню, після чого вони можуть бути використані для всіх видів тварин, крім молочної худоби. Випасання худоби індивідуального сектору на пасо­вищах із рівнем забруднення більше 40 Кі/км² забороняється.

Під час догляду за худобою обслуговуючому персоналу слід за­стосовувати 313 — пов'язки з чотирьох шарів марлі або респіратор "Пелюстка". У кінці робочого дня їх витрушують, перуть і викорис­товують повторно.

Польові роботи і роботи з догляду за тваринами проводити в спец­одязі (комбінезони, куртки, штани, головні убори: кепки, ковпаки, пов'язки).

Зооінженеру і лікарю ветеринарної медицини господарства нале­жить: організувати годівлю тварин і визначити типи утримання; скла­сти кормовий баланс господарства з урахуванням радіоактивного за­бруднення кормів власного виробництва, річний план (окремо на літній і зимовий періоди) одержання продукції з прогнозованим радіоактив­ним забрудненням; розробити пропозиції щодо збереження або зміни структури тваринництва (чи стада), проводити регулярні диспансерні обстеження не менше 10 % ремонтного молодняку і продуктивного стада великої рогатої худоби; вжити протиепізоотичних заходів.

В умовах радіоактивного забруднення може бути масове уражен­ня тварин, тому необхідно розробити заходи надання допомоги тва­ринам і продуктивного використання їх.

Тваринам, які знаходилися в зонах радіоактивного забруднення, проводять ветеринарно-радіаційне обстеження. За даними обстеження їх розподіляють на такі групи: тварини, які підлягають утриманню і використанню за прямим виробничим призначенням; тварини, які підлягають вимушеному забою; тварини, які підлягають знищенню або утилізації.

Дози опромінення, одержані тваринами, визначають розрахунко­вим шляхом, за зовнішніми ознаками ураження, даними дозиметрів і даними аналізу крові.

Для вирішення питання господарського використання тварин, що опромінилися, розподіляють на три групи: перша група — тварини, що одержали дозу опромінення легкого ступеня; друга — середнього ступеня; третя — тварини, що одержали важкий ступінь ураження.

При радіаційних ураженнях важкого і надзвичайно важкого сту­пеня лікування тварин економічно недоцільне та й продуктивність тварин після лікування не досягне потрібного рівня. Таких тварин слід направити на забій на м'ясо або на утилізацію. У першу чергу забивають тварин з комбінованими ураженнями (гамма-опромінення,