Визначення проектних альтернатив 6 страница

Концесією є надання (на платній та строковій засаді) суб’єктові підприємницької діяльності права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкту концесії.

Концесія – це передача об'єкту концесії на умовах, визначених в концесійному договорі, який укладається на строк не менше 10 років та не більше 50 років. При цьому, умови концесійного договору, є чинними на весь строк його дії, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавчими актами встановлено правила, які погіршують становище концесіонера.

Законом встановлені сфери господарської діяльності, об'єкти права державної і комунальної власності яких можуть надаватися у концесію, зокрема: будівництво та експлуатація автомобільних доріг, шляхів сполучення, вантажних і пасажирських портів, аеропортів; комунальне господарство; транспортування та розподіл природного газу; виробництво та (або) транспортування електроенергії; надання послуг міським громадським транспортом; у житлово-експлуатаційній сфері; у сфері кабельного телебачення; зв'язку; поштових послуг; ритуальних послуг; послуг, пов'язаних з постачанням споживачам тепла. Для об'єктів права комунальної власності місцевими радами можуть визначатися також інші сфери господарської діяльності.

До об'єктів концесії належить майно підприємств, які є цілісними майновими комплексами, об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, які можуть бути добудовані або спеціально збудовані об'єкти з метою їх використання для надання послуг по задоволенню громадських потреб. Крім того, Закон України "Про концесії" надає можливість отримувати в концесію також право на провадження окремих видів підприємницької діяльності у вищезазначених сферах господарської діяльності.

Об'єкти права державної і комунальної власності можуть бути передані у концесію лише на конкурсній основі. Для проведення концесійного конкурсу утворюється конкурсна комісія, яка розглядає подані претендентами пропозиції щодо умов концесії, визначає їх відповідність умовам конкурсу, готує висновки щодо визначення кращих умов здійснення концесії, запропонованих учасниками конкурсу. Результати концесійного конкурсу затверджуються протоколом комісії, на підставі якого концесієдавець приймає рішення про переможця, після чого концесієдавець та переможець конкурсу готують проект концесійного договору для подальшого укладання.

До істотних умов концесійного договору, визначених Законом, належать фінансові умови створення об'єкта концесії; умови надання земельної ділянки; перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцензуванню; умови встановлення та зміни цін; строк дії договору концесії, умови і обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок компенсації зазначених поліпшень; умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення об'єкта концесії та умови його повернення; відповідальність за виконання сторонами зобов'язань; страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у концесію; порядок продовження і припинення дії договору; порядок вирішення спорів між сторонами та інші.

Застосування механізму концесії має ряд переваг в порівнянні з іншими механізмами кредитування:

для концесієдавця:

- збереження контролю за об'єктом, переданим у концесію;

- збереження об'єкту концесії в державній чи комунальній власності на період дії концесійного договору;

- переважний вплив власника на загальну стратегію розвитку об'єкта концесії, формування цін і тарифів;

- можливість розвитку об'єкта концесії без залучення бюджетних коштів;

- вибір концесіонера, який найкращі умови розвитку об'єкта концесії на конкурсній основі;

- отримання концесійних платежів;

- забезпечення ефективного використання державного та комунального майна.

Для концесіонера:

- право отримати державне або комунальне майно на довгостроковий період терміном від 10 до 50 років;

- можливість отримати в концесію не лише майно, але і права на провадження певних видів підприємницької діяльності, а саме: надання послуг зв'язку, поштових, транспортних, житлово - комунальних та інших послуг;

- можливість здійснювати інвестування у реалізацію довгострокових інвестиційних проектів на об'єктах права державної та комунальної власності у, визначених цим законом сферах господарської діяльності, зокрема, в таких сферах як енергопостачання, комунальне і житлове господарство, будівництво та експлуатація автомобільних доріг, транспортування газу, тощо;

- стабільність умов концесійних договорів на весь строк їх дії, можливість включення до концесійного договору, крім істотних умов, визначених цим Законом, інших умов та положень в межах чинного законодавства за згодою сторін;

- право власності на прибуток, отриманий від управління об'єктом концесії, а також на продукцію, отриману в результаті виконання умов договору;

- право на відшкодування витрат, зроблених у зв'язку з поліпшенням майна, отриманого в концесію, за рахунок отриманого прибутку, якщо інше не передбачено концесійним договором.

Крім того, концесіонерам збиткових та низькорентабельних об'єктів концесії, які мають важливе соціальне значення, можуть надаватись пільги щодо концесійних платежів, а також дотації і компенсації. У частковому фінансуванні таких об'єктів передбачена і участь держави або органів місцевого самоврядування.

4. Види будівельних контрактів

Основним документом, що регулює взаємовідносини між замовником і генеральним підрядником протягом всього періоду будівництва, є генеральний договір будівельного підряду

Договір будівельного підряду - це угода, на підставі якої одна сторона (генеральний підрядник) зобов'язується виконати за завданням іншої сторони певний комплекс будівельно-монтажних робіт з її або своїх матеріалів, а інша сторона (замовник) зобов'язується забезпечити підрядника обсягом робіт, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконану роботу.

Розрізняють два види договорів підряду - звичайний підряд і підряд на капітальне будівництво.

Звичайний підряд в будівництві застосовується для виконання ремонтних, монтажних та інших робіт на власний ризик підрядника та із власних матеріалів або із матеріалів замовника.

За договором підряду на капітальне будівництво підприємство-підрядник зобов'язується власними силами та коштами побудувати і в установлений строк здати підприємству-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язаний надати підряднику будівельний майданчик, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти та провести оплату виконаних робіт.

Договірна ціна визначається замовником і генеральним підрядником за участю проектних підприємств шляхом прямої домовленості або за результатами проведених тендерних торгів і залежить від складу витрат з урахуванням чинних нормативних документів, інформації про вартість раніше збудованих об'єктів, розрахунків кошторисної вартості проекту тощо та включає кошторисну вартість будівельних і монтажних робіт, лімітовані та інші витрати.

Договірні ціни на виконання будівельно-монтажних робіт в Україні можуть бути твердими і динамічними.

Тверді (остаточні) договірні ціни є незмінними на весь обсяг будівництва (реставрації, ремонту) та період цього виконання з урахуванням можливого коливання цін. При встановленні твердих договірних цін до них можуть включатися витрати по страхуванню ризиків, що забезпечують захист майнової зацікавленості учасників контракту в обґрунтованих і погоджених замовником (інвестором) розмірів, проте не більше ніж 2 % від кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт.

Динамічні (неостаточні, відкриті) договірні ціни мають, як правило, незмінну частину витрат — базову кошторисну вартість, що відноситься до діяльності підрядника, і коригуються в процесі виконання робіт за фактом застосування до цін надбавок (знижок), що дає змогу врахувати рівень інфляції та дію економічних важелів регулювання вартісних показників.

Основним виробництвом для підрядних організацій є роботи із зведення, реконструкції, розширення, капітального ремонту або відновленню будівель та споруд, а також з монтажу обладнання, тобто усі так звані будівельно-монтажні роботи (далі - БМР).

Здача-приймання об'єкта в експлуатацію оформляється актом, підписання якого визначає момент передачі об'єкта у власність замовника.

Розрахунки здійснюються на підставі підписаної замовником довідки про вартість виконаних підрядних робіт і витрат.

Акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником-замовнику (забудовнику).

Витрати на будівництво (прямі, накладні та інші) визначаються за елементами витрат згідно з чинними Державними будівельними нормами України (ДБН).

Додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий період визначаються за окремим розрахунком і передбачаються тільки у випадку виконання робіт у зимовий період, якщо таке планується.

Згідно з договорами підряду будівельно-монтажні підприємства, що виступають в ролі генерального підрядника, мають право від свого імені і на свій розсуд укладати договори субпідряду із загальнобудівельними і спеціалізованими підприємствами. В цьому випадку на генерального підрядника покладається виконання обов'язків замовника, а на субпідрядника - обов'язки підрядника.

Роботи, виконані за договором субпідряду, приймає генпідрядник в присутності представника замовника на підставі складеної субпідрядником довідки. Наявність належно заповненої довідки за встановленою формою є обов'язковою умовою для здійснення розрахунків за виконані роботи.

Література

1. Закон України N 1286-ХІУ "Про концесії" від 14 грудня 1999 року.

2. Закон України № 434-IV (434-15) «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 16.01.2003.

3. Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування завнішнього державного боргу. - Постанова Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. N 414.

 

 

“Машина повинна працювати, людина – думати” (закон Мерфі)

Тема 10. Програмне забезпечення процесу управління проектом

План лекційного заняття:

1. Сутність та зміст управління комунікаціями

2.Документи проекту, їхня форма та класифікація

3. Планування інформаційного зв'язку

4. Звітування про виконання проекту

5. Адміністративне закриття проекту