Розвиток управління у стародавньому Єгипті та Вавилоні

Про розвиток управлінської думки у Стародавньому Єгипті свідчать як архітектурні споруди, так і писемні джерела. Піраміди й канали, побудовані в Єгипті, є не тільки дивом інженерної думки, а й мовчазним свідченням разючих управлінських звершень давньої держави. Наприклад, піраміда Хеопса, що має висоту 146,6 метрів і займає площу понад 5 гектарів, складена з 2 млн 300 тис. кам'яних блоків, кожен із яких важить у середньому

півтори тонни.

За приблизними підрахунками, будівництво піраміди вимагало праці понад 100 тис. осіб протягом 20 років. За сучасними масштабами це означало б управління 100-тисячним колективом будівельників, а також планування, організацію й контроль роботи і такі додаткові проблеми, як організація харчування робітників, їхнє проживання тощо.

Тільки завдяки праці організованих мас єгиптяни змогли побудувати споруди, що не тільки гідні замилування, а й яскраво ілюструють ефективність і складну структуру управління їх будівництвом. У Єгипті існувала державна монополія на більшість інженерних проектів і складна бюрократична система ведення справ. Культурні традиції зобов'язували вільних людей працювати, водночас система брала на себе розв'язання інших проблем.

Є свідчення, що єгиптянам були відомі обмеження кількості людей, які перебувають під управлінням однієї людини (менеджера). Як правило, на одного наглядача припадало 10 робітників. Цей єгипетський принцип організації праці, що дістав назву "правило десятьох", згодом застосовувався у багатьох цивілізаціях.

У літературних джерелах Стародавнього Єгипту знаходимо й один із перших термінів на позначення "професійної" управлінської діяльності - "візир". Запис про існування такої посади належить, як вважають спеціалісти, до 1750 року до н. є., хоча вона, можливо, має й глибші корені. Залишаючи духовні справи фараонам, візир займався мирськими турботами, організовуючи, координуючи та приймаючи рішення практично з усіх питань, від яких залежав розвиток економіки країни.

Візирам приписують численні поради (повчання): як правило, батька синові, де викладені принципові вказівки як щодо оперативного, так і державного управління. Щодо першого, у вказівках візирів можна виокремити усвідомлення цінності планування, користі від порад персоналу, розуміння сутності й значення управлінської влади і відповідальності, усвідомлення важливості детального опису завдань. У державному управ­лінні помітне розуміння візирами значення централізації і децентралізації в управлінні та контролі над великими територіями, спеціалізації у діяльності, обов'язковості ведення документації з метою фіксації, скільки було отримано грошей, від кого і коли, як вони були використані тощо. Усе, що відбувалося в уряді, підкріплювалося документами. Про схильність єгиптян до документальної реєстрації подій свідчить така виписка з ділового листа: "Пишу лист із тим, щоб він слугував тобі свідченням, і ти повинен його зберегти, щоб у майбутньому він послугував нам свідченням".

Але найважливішим, найоригінальнішим внеском вавилонян в управлінську думку слід вважати Кодекс Хаммурапі, що був викарбуваний на базальтовій стеллі (280 х 70 х 70) і у 1902 році знайдений недалеко від Делі. Все викарбуване повністю збереглося. Цей унікальний Кодекс є одним із найдавніших у світі кодексів, що дає можливість докладно ознайомитися з управлінською думкою вавилонян. Кодекс Хаммурапі регулював угоди між людьми й вів контроль за дотриманням їхніх умов, визначав мінімум заробітної плати, встановлював відповідальність виконавців тощо. Вважається, що один із законів Кодексу був першим історичним документом, що регулював реєстрацію надходжень, тобто те, що надалі поступово сформувалося як бухгалтерський облік. Зміст іншого закону Кодексу, по суті, зводиться до положень, що сьогодні відомі як захист прав споживача. У ньому, зокрема, сказано, що муляр, котрий побудував будинок, що обвалився і вбив жителя, має бути засуджений до страти; лікар, хворий якого помер, не мав права лікувати. Крадіжки суворо каралися - відрубуванням руки. Тому не було злодіїв.

За царя Навуходоносора, що почав правити Вавилоном у 604 році до н. є., управлінська думка після тривалого застою набула свого подальшого розвитку. На текстильних фабриках цього періоду знаходимо приклади виробничого контролю й стимулювання заробітної плати. Як засіб контролю за пряжею на кожну партію зі щотижневого надходження прикріплювався ярличок різного кольору. Работа жінок, що працювали з пряжею, оплачувалася продуктами харчування, і кількість їх залежала від обсягу роботи, виконаної кожною. Тут йдеться про створення засад контролю.