Принципи захисту виробничого персоналу і способи забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях

Забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях, обумовлених стихійним лихом, техногенними аваріями і катастрофами, а також використанням сучасної зброї (воєнні надзвичайні ситуації), є загальнодержавним завданням, обов’язковим для вирішення всіма територіальними та відомчими органами управління, службами, формуваннями, а також суб’єктами господарювання.
Законодавство України у сфері захисту населення від НС техногенного та природного характеру базується на Конституції України, Законах України ―Про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, ―Про правовий режим надзвичайного стану‖ та інших нормативно-правових актах.Захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру включає систему організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків. Вищезгадані заходи реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами і засобами підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення та територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля.
Захист населення в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів організують і здійснюють згідно з принципами, основними з яких є: пріоритетність завдань, спрямованих на рятування людей та збереження довкілля; безумовне надання переваги раціональній та превентивній безпеці;
вільний доступ населення до інформації про захист населення і територій;особлива відповідальність і піклування громадян про власну безпеку, неухильне дотримання ними правил безпеки та дій в надзвичайних ситуаціях; відповідальність у межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог закону; обов’язкова завчасна реалізація заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та мінімізація їх негативних психосоціальних наслідків;урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій;максимально можливе, ефективне і комплексне використання наявних сил і способів, які призначені для запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них.Заходи з захисту населення планують та здійснюють комплексно для
забезпечення більшої надійності. Захисту в надзвичайних ситуаціях підлягає все населення з урахуванням чисельності і особливостей, що складають його основні категорії і групи людей на конкретних територіях. Підготовку до дій для захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно планувати і виконувати диференційовано за видами і ступенями можливої небезпеки на конкретних територіях і з урахуванням насиченості цих територій об’єктами промислового призначення, гідроспорудами і системами виробничої та соціальної інфраструктури, потужностей і розміщення потенційно небезпечних об’єктів, наявності захисних споруд, особливостей розселення жителів, кліматичних та інших місцевих факторів. Об’єми і терміни проведених заходів щодо завчасної підготовки системи захисту населення визначають, виходячи із принципу розумної достатності у забезпеченні безпеки населення за умов надзвичайних ситуацій мирного часу. Заходи щодо захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно планувати і проводити при раціональному використанні матеріальних і фінансових ресурсів, максимальному використанні існуючих, дообладнаних і знову створених виробництв, будівль і споруд, рятувальних засобів, пристосувань, спеціальної оснастки, профілактичних та лікувальних препаратів та іншого майна. Ці принципи реалізовують внаслідок виконання основних заходів захисту населення. Такими треба вважати:
оповіщення та інформування; заходи протирадіаційного та протихімічного захисту;
укриття в захисних спорудах;проведення евакуаційних заходів; використання засобів індивідуального захисту; інженерний захист; медичний захист.

22.Система оповіщення про загрозу в НС

Процес оповіщення включає доведен­ня в стислий термін сигналів і повідомлень органів ЦЗ та МНС про загрозу та виникнення НС до центральних і місцевих органів виконав­чої влади, підприємств, установ, органі­зацій і населення. Проведеним дослідженням встановлено, що система оповіщення та інформування у сфері ЦЗ України включає:

- оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення НС, у тому числі через загаль­нодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;

- завчасне створення та організаційно-технічне поєднання постійно діючих локальних систем оповіщення та інфор­мування населення із спеціальними системами спостереження і контролю (включаючи державну мережу спостереження і лабораторного контролю) в зонах можливого ураження;

- централізоване використання мереж зв'язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі інфор­мації незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виникнення НС.

З’ясовано, що системи оповіщення населення України мають державний, регіональний, місцевий і об'єктовий рівні. Управління системою оповіщення кожного рівня організовується безпосередньо відповідними органами повсякденного управління системи ЦЗ. Рішення на застосування систе­ми оповіщення приймає відповідний голова державної адміністрації (началь­ник територіальної підсистеми Єдиної системи цивільного захисту). Відповідальність за організацію і практичне здійснення оповіщення несуть керівники органів виконавчої влади, міс­цевого самоврядування, підприємств, установ і організацій. Тому керівник об'єкта господарської діяльності і кожний громадянин повинні знати сигнали ЦЗ і уміти правильно за ними діяти.

В результаті наукової розвідки встановлено, що в Єдиній системі ЦЗ України оповіщення населення передба­чає спочатку, за будь-якого характеру небезпеки, включення електричних сирен, переривчастий звук яких означає єдиний сигнал небезпеки "Увага всім!". Для вирішення завдань оповіщення на всіх рівнях Єдиної системи ЦЗ створюються спеціальні систе­ми централізованого оповіщення (СЦО). Системою оповіщення будь-якого рівня є організаційно-технічне об'єднання опера­тивно чергових служб органів управління ЦЗ, спеціальної апаратури управління і засобів оповіщення, а також каналів (ліній зв'язку), які забезпечують передачу команд управління і мовної інформації у НС.

Оповіщення на воєнний час про загрозу застосування противником зброї масового ураження або вини­кнення НС здійснюється за сигналами: ракетна і авіаційна небезпека – ПОВІТРЯНА ТРИВОГА; радіаційне зараження – РАДІАЦІЙНЕ ЗАРАЖЕННЯ; хімічне зараження – ХІМІЧНЕ ЗАРАЖЕННЯ; біологічне зараження – БІОЛОГІЧНЕ ЗАРАЖЕННЯ.

Оповіщення у мирний час про загрозу та виникнення НС здійснюється за повідо­мленнями: у разі аварії на АЕС; у разі аварії на хімічно небезпечному об'єкті; у разі можливого землетрусу; у разі повені; у разі урагану та інших НС.

 

Заходи медичного захисту

Заходи запобігання чи зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим і їх лікуван­ня, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру повинні передбачати: - планування і використання існуючих сил і засобів установ ох. здоров'я незалежно від форм власності і госп-ня;

введення в дію націон. плану соц.-психо­л. заходів;

розгортання в умовах НС необхідної кількості лікувальних установ;

завчасне заст.-ня профілактичних медичних і саніт.-епідеміол. заходів;

контроль за якістю харчових продуктів і продов.ї си­ровини, питною водою і джерелами водою-ня;

контроль за станом атмосферного повітря й опадів;

завчасне створення і підготовку спец. мед. формувань;

нагромадження мед. засобів захисту, мед. і спец. майна й техніки;

контроль за станом навкол. середовища, саніт.-гігієн. й епідерм.ситуацією;

підготовку мед. персоналу і загальне медико-саніт. навчання нас..

Для надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим від НС техног. і прир. характеру громадянам, рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації НС, діє Державна служба медицини катастроф як особливий вид держав­них аварійно-рятувальних служб. Постраждалому населенню, особливо дітям, а також залуче­ним до виконання аварійно-рятувальних робіт у випадку виник­нення НС, рятувальникам аварійно-рятувальних служб лікарями підрозділів аварійно-рятувальних служб надається гаран­товане забезпечення відповідним лікуванням і психологічним відновленням у санітарно-курортних установах, при яких створені центри медико-психологічної реабілітації.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) — це захисні засоби, що надягаються на тіло працівника чи його частину або використовуються під час праці. ЗІЗ поділяються на: засоби захисту органів дихання, спецодяг, спецвзуття, засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, засоби захисту від падіння з висоти та ін. Захист органів дихання здійснюється за допомогою протигазів та респіраторів. За принципом дії протигази поділяються на фільтрувальні та ізолювальні. Працювати у фільтрувальному протигазі більше трьох годин протягом робочого дня не допускається. Респіратор — полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів, аерозолів, пилу.До спецодягу належать костюми, куртки, комбінезони, халати, плащі, фартухи тощо. Спеціальний одяг залежно від захисних властивостей поділяється на групи (підгрупи), які мають такі позначення: М — для захисту від механічних пошкоджень; Е — від загальних виробничих забруднень; Т — від підвищеної чи пониженої температури; Р — від радіоактивних речовин; 3 — від електричного струму, електричних і електромагнітних полів; П — від пилу; Я — від токсичних речовин; В — від води; К — від розчинів кислот; Щ — від лугів; О — від органічних розчинників; Н — від нафти, нафтопродуктів, мастил та жирів; Б — від шкідливих біологічних чинників. Спеціальне взуття класифікується залежно від захисних властивостей аналогічного спецодягу. До спецвзуття належать чоботи, півчобітки, черевики, півчеревики, валянки, калоші, боти та ін. Засоби захисту рук — це різні види рукавиць та рукавичок, які використовуються для захисту від механічних впливів, підвищених та знижених температур, кислот і лугів, нафти і нафтопродуктів, вібрації,електричноїнапруги Засоби захисту голови запобігають травмуванню голови при виконанні монтажних, будівельних, навантажувально-розвантажувальних робіт, при видобутку корисних копалин.До засобів захисту обличчя належать ручні, наголовні та універсальні щитки.Для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та інших хімічних речовин, а також випромінювань застосовують такі засоби індивідуального захисту, як окуляри.До засобів захисту органів слуху належать протишумові вкладки, навушники, шумозаглушувальні шоломи.

Колективні засоби захисту населення – це інженерні споруди або об’єкти, що створені для захисту населення. Укриття в захисних спорудах - один з основних способів захисту населення. Засоби колективного захисту забезпечують найбільш повний захист людей від дії вражаючих факторів. Ці захисні споруди поділяються на герметичні, протирадіаційні та найпростіші сховища. Герметичні сховища створюються для захисту людей, розгортання захищених медичних стаціонарів та пунктів керування. Вони захищають від вражаючої дії ядерної зброї, звичайних засобів ураження, СДОР, БЗ. За захисними властивостями сховища поділяються на класи з відповідними коефіцієнтами захисту. Окрім того сховища поділяються за можливістю їх створення, місткістю та місцем розташування.В сховищах передбачаються системи забезпечення повітрям, електроенергією, опаленням, водопостачанням, вони мають каналізацію, зв’язок та систему оповіщення. Існують сховища спеціального типу, що створюються для укриття (захисту) нетранспортабельних хворих. В них є приміщення для хворих, операційно-перев’язувальна, стерилізаційна, харчоблок. В таких сховищах передбачаються певні параметри мікроклімату та газового складу повітря. Забезпечується аварійний запас питної води. Протирадіаційні укриття (ПРУ) – це захисні споруди, що забезпечують захист населення від вражаючої дії іонізуючого випромінювання та, частково, ударної хвилі.Найпростіші укриття – це споруди, що забезпечують захист людей від світлового випромінювання, ударної хвилі, а також знижують вплив іонізуючого випромінювання. До них відносять щілини, траншеї, а також інші заглиблені споруди. Нормами проектування передбачається будівництво сховищ та протирадіаційних укриттів місткістю не менше 150 чоловік. Сховища і ПРУ розміщують у підвальних приміщеннях будівель і споруд. Будівництво окремо розміщених захисних споруд допускається при неможливості обладнання вбудованих.Для забезпечення швидкого заповнення сховищ їх розміщують у безпосередній близькості від місць зосередження людей на відстані 400-500 м.Для ПРУ радіус збору може збільшуватись до 1000 м у прогнозуючих зонах слабих руйнувань, а за межами цих зон – до 3000 м.Крім того, у якості сховищ можуть використовуватись шахти, гірські виробітки, метрополітени.