| Показники | 2010* | |||||||||
| Сільгосппродукція (1-14) | 141,7 | 130,7 | 84,6 | 140,7 | 136,0 | 96,7 | 105,4 | 257,2 | 88,5 | 72,7 |
| В т.ч. прод. тваринництва (1-5) | 190,0 | 83,5 | 137,8 | 123,9 | 112,9 | 54,1 | 188,5 | 104,9 | 76,1 | 116,5 |
| прод. рослинного походження (6-14) | 121,4 | 161,7 | 66,5 | 152,5 | 149,1 | 115,1 | 88,5 | 323,1 | 90,3 | 67,6 |
| Жири і масла твар. і росл. походження (15) | 93,9 | 151,8 | 163,3 | 97,7 | 107,5 | 165,4 | 176,9 | 113,3 | 92,3 | 124,3 |
| Готова харчова продукція (16-24) | 111,8 | 121,3 | 165,5 | 126,1 | 113,2 | 107,9 | 147,5 | 122,5 | 82,9 | 109,9 |
| Разом 1-24 | 125,5 | 131,0 | 114,4 | 127,1 | 124,0 | 109,4 | 132,6 | 173,3 | 87,9 | 90,6 |
| Довідково: експорт товарів в цілому | 111,6 | 110,4 | 128,5 | 141,6 | 105,0 | 112,1 | 128,4 | 135,8 | 59,3 | 129,8 |
* січень-листопад 2010 до січня-листопаду 2009 рр.
Загалом у 2009 р. порівняно з 2001 р. експорт сільгосппродукції з України зріс (у фактичних цінах) в 4,9 разу. Причому основним чинником такого зростання став експорт продукції рослинного походження, який збільшився в 7,3 разу, й питома вага якого у сільгоспекспорті збільшилася з 60 до 89 %. За цей самий час частка експорту сільськогосподарської продукції в експорті з України зросла удвічі - з 7,1 до 14,2 %.
Враховуючи також експорт продукції харчової та олійно-жирової промисловості, слід констатувати помітну активізацію виходу України на світові ринки сільськогосподарської та харчової продукції: частка 1-24 позицій УКТ ЗЕД в експорті зросла з 11,2 % у 2001 до 24 % у 2009 рр.
Між тим, за період економічного зростання не відбулося поліпшення структури експорту аграрної та продовольчої продукції з України. В загальній структурі експорту продукції 1-24 позицій УКТ ЗЕД частка готових харчових продуктів навіть зменшилась – з 24,7 % у 2001 до 23,3 % у 2008 р. Зростання у 8 разів експорту продукції олійно-жирової промисловості обумовило збільшення її частки з 12,4 до 18 %.
Зростання частки сільськогосподарських товарів в сукупному експорті країни під час кризи стало одним із важливих чинників послаблення втрат національної економіки. Темпи падіння експорту аграрної та харчової продукції були значно нижчими, ніж загальне падіння експорту з України. Значною мірою цей показник був сформований експортом зернових культур (9,0 % загального товарного експорту, падіння на 4 %) та жирів і олії (4,5 % та 7,7 % відповідно). Проте вже у 2010 р. експорт сільгосппродукції втратив функції лідера експортної динаміки.
Таблиця 5
Показник достатності споживання продуктів харчування (на особу на рік; кг)[10]
| Раціональна норма | Фактичне споживання у 2009 р. | Показник достатності споживання | |
| Хліб і хлібопродукти (у перерахунку на борошно) | 101,0 | 111,7 | 1,11 |
| М'ясо і м'ясопродукти (у перерахунку на м'ясо) | 80,0 | 49,7 | 0,62 |
| Молоко і молокопродукти (у перерахунку на молоко) | 380,0 | 212,4 | 0,56 |
| Риба і рибопродукти | 20,0 | 15,1 | 0,76 |
| Яйця (шт.) | 0,94 | ||
| Овочі та баштанні | 161,0 | 137,1 | 0,85 |
| Плоди, ягоди та виноград | 90,0 | 45,6 | 0,51 |
| Картопля | 124,0 | 133,0 | 1,07 |
| Цукор | 38,0 | 37,9 | 0,99 |
| Олія рослинна всіх видів | 13,0 | 15,4 | 1,19 |
В умовах відкритості національної економіки світові тенденції щодо наростання дефіциту продовольства і зростання цін можуть розглядатися як потужний виклик для українського аграрного виробництва. Ці тенденції можуть діяти як активний стимул пожвавлення сільгоспвиробництва та експорту сільгосппродукції, джерело додаткових фінансових ресурсів для розвитку та капіталізації сектору, підґрунтя для розкриття вітчизняного аграрного потенціалу як важливої та поки що недостатнім чином розкритої національної конкурентної переваги.
Водночас у середньостроковій перспективі загальносвітові тенденції розвитку аграрного сектору формуватимуть низку викликів:
– наростання ресурсних дисбалансів у світі, зокрема дефіцит продовольства, стимулюватимуть зростання цін на продукцію аграрної галузі;
– актуальна на сьогодні модель захисту внутрішнього ринку України від цінових коливань (адміністративне регулювання цін, заборона або обмеження експорту тощо) є не лише неефективною в умовах відкритої ринкової економіки, але й демотивує аграрне виробництво як таке;
– висока інвестиційна привабливість аграрного виробництва сприятиме збільшенню конкуренції між країнами, що мають аналогічний Україні значний аграрний потенціал[11]. Аграрна політика 2010 р., зокрема проблеми з відшкодуванням ПДВ експортерам, запровадження експортних обмежень тощо, погіршила інвестиційний імідж України та спровокувала витіснення національних операторів аграрного ринку з зарубіжних ринків;
– має задовольнятися потреба в технологізації аграрного виробництва: за підрахунками Асоціації "Український клуб аграрного бізнесу"[12], якщо в 2011 році Уряд не підтримає фінансово технічне переоснащення галузі, втрати внаслідок використання старих непродуктивних комбайнів і тракторів можуть досягти 7,5 млрд грн;
– нерівномірність світового розвитку аграрного виробництва (зокрема, через високий рівень субсидій в розвинених країнах[13]та розміри інвестицій), викривлення конкурентної ситуації через поширення протекціоністських заходів, зростання відставання країн, що розвиваються, від світових лідерів;
– глобалізація переробної промисловості та трансфер виробництв (особливо в трудомістких галузях) з розвинених країн в країни, що розвиваються, збереже в ролі важливого джерела конкурентних переваг низькі витрати, що робить конкуренцію з боку ринків з низькими витратами й цінову конкуренцію одними з ключових зовнішньоекономічних ризиків.
Ці виклики здатні спровокувати низку ризиків, що впливатимуть на динаміку аграрного сектору і соціально-економічний розвиток країни у цілому. Такими ризиками є наступні.
Подальше зростання цін на сільськогосподарську продукцію на внутрішньому ринку, що матиме негативний вилив на загальний рівень інфляції. За січень-грудень 2010 р. загальний індекс споживчих цін зріс на 9,1 %; продукти харчування та безалкогольні напої подорожчали на 10,6 %. При цьому ціни на хліб і хлібопродукти зросли на 16,5 %, на м’ясо та м’ясопродукти – 4,1 %, молоко – 20 %, сири – 25,8 %, масло – 23,7 %, олію – 15,5 %, рибу і рибопродукти – 4,2 %, фрукти – 9,3 %, овочі – 20,9 %, картоплю – 46,4 %, цукор – 20,3 %. Зростання цін спонукає владу до відповідних регуляторних заходів, які можуть суперечити цілям розвитку сектору. Зокрема, такими заходами можуть бути адміністративне обмеження цін, поширення експортного квотування, здійснення за прикладом 2005 року імпортних інтервенцій тощо. Такі заходи дестимулюють виробництво, знижують інвестиційну привабливість аграрної галузі, ведуть до погіршення фінансового становища сільгоспвиробників та об’єктивно послаблюють можливість їх позитивної реакції на зростання світових цін та попиту на продовольство.
Зростання соціального напруження через підвищення цін на продовольство внаслідок збільшення питомої ваги витрат домогосподарств на харчування, яка у 2009 р. у сукупних витратах сткладала 51,8 %. Це утруднюватиме проведення виваженої стратегічно доцільної політики капіталізації та розвитку сільськогосподарського сектору економіки.
Надмірне «затягування» національної економіки в аграрну модель розвитку за рахунок екстенсивного розширення виробництва та експорту аграрної продукції. Подібне становище склалося в металургійному секторі України на хвилях зростання світової кон’юнктури у першому десятилітті ХХІ ст. Проте зростання такого типу не може бути достатньо стійким. Усталення світової тенденції зростання аграрних цін неминуче стане підґрунтям пожвавлення технологічної революції в агросекторі, що вестиме до невпинного «розмивання» природних ресурсних переваг України на цьому ринку. Відтак аграрний вектор розвитку національної економіки має супроводжуватися відповідною інвестиційною та інноваційною політикою.
Зростання спекулятивного попиту на сільськогосподарські активи з боку як вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів. Можливість отримання відносно швидкої окупності вкладених коштів на тлі значного знецінення активів через складне фінансове становище сільгоспвиробників активізує процеси перерозподілу цих активів та заволодіння ними, в тому числі, некваліфікованими власниками. Ймовірним є порушення існуючої системи сівозмін, виснаження ґрунтового покриву внаслідок екстенсивного збільшення посівних площ під вирощування високорентабельних експортоорієнтованих сільськогосподарських культур (зокрема, соняшнику, ріпаку тощо). Відтак необхідним є суттєве посилення контролю над захистом прав власності та забезпеченням ефективності використання аграрних ресурсів. Актуалізується також питання скасування мораторію на продаж земель сільгосппризначення, в тому числі ймовірний політичний тиск на Україну щодо його якнайшвидшого скасування, без належної правової та інституційної підготовки.
Таким чином, відзначені тенденції світового та національного ринків сільгосппродукції обумовлюють необхідність прискорення процесів реформування аграрного сектору України, цілеспрямованих заходів державної політики, спрямованих на стабільність власного продовольчого ринку та використання потенційних вигод від зростання присутності України на світових ринках продовольства.
Програма економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», спрямована на злам традиційної залежності вітчизняного АПК від природно-кліматичних чинників, модернізацію, структурне реформування та поліпшення фінансового забезпечення розвитку сільгоспвиробників. Нею передбачено завдання:
– забезпечення передбачуваності регуляторної політики держави;
– удосконалення земельних відносин;
– удосконалення механізмів державної підтримки сільгоспвиробників;
– підвищення ефективності державного управління галуззю.
Для реалізації наведених цілей необхідно здійснити реалізацію наступних заходів, спрямованих на реформування аграрного сектору України і забезпечення продовольчої безпеки держави.
