Внутрішні екологічні чинники виявляються при аналізі внутрішнього середовища підприємства, що вміщує різні напрями його діяльності в екологічній сфері. Останні можна об'єднати в чотири групи.
1. Регламентаційно-контролююча діяльність, зв'язана, в першу чергу, із здійсненням різних видів моніторингу і що має на увазі:
· контроль за станом навколишнього середовища і природних ресурсів в зоні дії підприємства;
· складання екологічного паспорта підприємства;
· екологічне нормування і стандартизацію;
· екологічну сертифікацію продукції, що випускається,
робіт, що виконуються, послуг, що надаються, вживаних технологічних процес
· екологічне ліцензування;
· оцінку дії підприємства на навколишнє середовище;
· проведення екологічних експертиз;
· екологічне аудирування.
2. Організаційно-управлінська діяльність, спрямована на формування
ефективних форм і методів реалізації екологічної політики підприємства і припускаючи:
· планування і забезпечення реалізації екологічних заходів;
· науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи;
· інформаційне забезпечення;
· формування екологічних підрозділів на підприємстві;
· координування роботи відділів, пов'язаних з екологічною діяльністю;
· екологічну підготовку і атестацію кадрів;
· організацію обліку і аналізу екологічної діяльності;
· ведення екологічної документації і складання екологічної
· звітності;
· формування і розвиток відносин з контролюючими органами і
· громадськістю.
3. Фінансово-економічна діяльність, пов'язана з ринковими,
витратно-результативними аспектами екологічної діяльності підприємства,
що має на увазі:
· планування витрат на проведення екологічних заходів і визначення їх економічної ефективності;
· визначення економічного збитку від забруднення навколишнього природного середовища і вилучення природних ресурсів;
· економічну оцінку використовуваних природних ресурсів;
· здійснення платежів за природокористування і забруднення навколишнього середовища;
· фінансування екологічної діяльності;
· екологічне страхування;
· стимулювання екологічної діяльності.
4. Техніко-технологічна діяльність, орієнтована
безпосередньо на мінімізацію і запобігання дії
підприємства на навколишнє середовище і припускаючи:
· застосування прогресивних середовище захисних технологій і устаткування;
· застосування прогресивних ресурсосберегающих технологій і устаткування;
· застосування прогресивних переробних технологій;
· упровадження екологічно чистих, мало відхідних технологій;
· обслуговування екологічного устаткування і технологій.
Прикладами внутрішніх екологічних шансів (сильних сторін) підприємства є: наявність необхідних фінансових ресурсів на підвищення технологічності виробництва, ефективна реклама екологічно чистої продукції, висока екологічна культура персоналу, професійний екологічний менеджмент, наявність власних екологічно чистих технологій. Як приклади внутрішніх екологічних ризиків (слабких сторін) підприємства виступають: відсутність чіткої екологічної стратегії, екологічно «брудні» виробничі потужності, недостатність НІОКР в екологічній сфері, несприятливий екологічний імідж, високі екологічні штрафи і платежі.
Одним з методів проведення стратегічної оцінки і аналізу сильних та я слабких сторін підприємства в екологічній сфері по відношенню до переваг і небезпек навколишнього світу є метод SWOT (абревіатура «складена з перших букв англійських слів: strength - сила, weakness - слабкість, opportunities - можливості, treats - загрози), заснований на встановленні ланцюжків зв'язків між екологічними шансами і ризиками в зовнішній: Середовищу і усередині підприємства, які надалі можуть бути використані формулювання його екологічної стратегії. Метод SWOT базується на складанні матриці (табл. 7.1), формованої шляхом перетину розділів слабких і сильних сторін, загроз і можливостей підприємства з погляду екології. На кожному з освічених 4 полів розглядаються всі можливі парні комбінації, що припускають: використовування сильних сторін підприємства для отримання віддачі від наявних можливостей (поле «СІМ»); подолання слабкості, що є у підприємства, за рахунок можливостей, які з'явилися (поле «СЛМ»); використовування сильних сторін підприємства для усунення загроз (поле «СІЗ»); подолання слабкості і запобігання навислим над підприємством загрозам (поле «СЛЗ»).
Таблиця 1.20
Матриця SWOT-аналізу
| Можливості 1. 2. 3. | Загрози 1. 2. 3. | |
| Сильні сторони 1. 3. | ПОЛЕ «СІМ» (сила і можливості) | ПОЛЕ «СІЗ» (сили і загрози) |
| Слабкі сторони 1. 2. 3. | ПОЛЕ «СЛМ» (слабкість і можливості) | ПОЛЕ «СЛЗ» (слабкість і загрози) |
Оцінка і аналіз ключових стратегічних чинників в екологічній сфері діяльності підприємства можуть здійснюватися шляхом використовування наступних інформаційних джерел: існуючої на підприємстві документації, даних прямих вимірювань, результатів інтерв'ювання і анкетування, вивченого досвіду екологічно орієнтованої діяльності вітчизняних і закордонних підприємств подібного профілю. Одержані результати представляються вищому керівництву у вигляді спеціального звіту, висновки і рекомендації якого є підставою для визначення варіантів стратегії (стратегічних альтернатив) підприємства в екологічній сфері.
Після розробки ряду стратегічних альтернатив вибирається якнайкраща з них для безпосередньої реалізації на підприємстві. Стратегічний вибір повинен бути визначеним і однозначним, іншими словами, вище керівництво підприємства повинне віддавати собі звіт у тому, що, зробивши вибір, воно повинне буде послідовно і неухильно проводити стратегічну лінію і добиватися відповідних дій від виконавців. Зрозуміло, можливі ситуації, в яких адміністрація може визнати вибір за помилковий і повернутися до розробки нового варіанту стратегії або в яких швидкі і несподівані зміни примусять її поступити таким чином.
Проте при нормальному розвитку подій керівництво більше ризикує у разі нескінченних пошуків кращого варіанту, ніж при послідовній реалізації задовільного. При виборі екологічної стратегії у обов'язковому порядку враховуються такі чинники, як: зовнішні і внутрішні екологічні шанси і ризики підприємства; загальна корпоративна стратегія; ціннісні орієнтації і переваги вищого менеджменту; наявність і можливість залучення фінансових ресурсів; підготовленість персоналу підприємства до майбутніх змін; дані підприємством зобов'язання, що збереглися з давніх років.
Вибір екологічної стратегії зумовлює формулювання відповідної екологічної політики підприємства, яка є сукупністю публічно декларованих принципів і зобов'язань, пов'язаних з екологічними аспектами діяльності підприємства і забезпечуючи основу для встановлення і досягнення його власних екологічних цілей і задач. Екологічна політика виступає необхідним двигуном, що дозволяє підприємству визначати пріоритетні напрями екологічної діяльності і формулювати конкретні екологічні цілі і задачі. Тим самим, екологічна політика задає рівень екологічної відповідальності і масштаб зобов'язань підприємства по відношенню до навколишнього середовища, відповідно до яких оцінюватимуться всі його подальші дії.
Екологічна політика підприємства повинна відповідати корпоративній місії, на основі якої формулюється політика, цілі і задачі в різних функціональних сферах його діяльності, зокрема екологічній сфері (мал. 7.2). Місія підприємства містить загальне значення його існування, контури поведінки, дозволяючи визначати відношення до підприємства всіх груп людей, яким-небудь чином з ним зв'язаних. Її встановлення веде до зниження рівня невизначеності уявлень про підприємство, перш за все у його власників, керівництва і персоналу, партнерів і споживачів.
За розробку і ухвалення екологічної політики підприємства відповідальне вище керівництво. Відповідно до стандарту 18О 14001 ( ГОСТ Р ІСО 14001) її формулювання вимагає дотримання наступних вимог: відповідність профілю і масштабу діяльності підприємства і характеру дії його діяльності, продукції і послуг на навколишнє середовище; включення положення про безперервне вдосконалення у області управління екологічною діяльністю підприємства; включення зобов'язань по відповідності законодавчим, нормативно-правовим актам і іншим вимогам, за виконання яких підприємство несе відповідальність; встановлення рамок для визначення і перегляду цілей і задач з довкілля охорони; документування, упровадження і доведення до зведення персоналу; доступність для громадськості.
Приклади екологічної політики підприємств чорної і кольорової металургії представлені на наступному малюнку.
Рис. 1.4. Формування корпоративної політики в різних функціональних сферах діяльності підприємства
Вище керівництво підприємства повинне розуміти, що екологічна політика не є чимось сталим і незмінним. Процес практичної реалізації вимагає її коректування, доповнення і вдосконалення на основі досягнутих результатів діяльності і з урахуванням змінних ситуації і можливостей. Крім того, екологічна політика підприємства, процедури її формулювання, затвердження керівництвом, доведення до зацікавлених сторін, внесення в неї необхідних змін повинні бути документально оформлені. Це забезпечує ясність і системність дій підприємства.
Важливо пам'ятати те, що екологічна політика підприємства повиннабути доступна всім зацікавленим сторонам. Зацікавлена на - це особа або група осіб, що виявляють цікавість до екологічних аспектів діяльності підприємства, вироблюваної продукції або послуг і що піддалися дії, пов'язаній з подібними аспектами. Як зацікавлені сторони виступають: працівники підприємства, представники підприємстві даної галузі і регіону, партнери і суміжники, державні органи власті і управління, неурядові суспільні організації, населення, інвестори, конкуренти.
| Екологічна політика ВАТ «Підприємство» |
| ВАТ «Підприємство» - є одним з найбільших і старих підприємств чорної металургії України. Керівництво ВАТ «Підприємство» повною мірою усвідомлює відповідальність за екологічні наслідки від виробничої діяльності комбінату для навколишнього середовища і населення міста. При плануванні своєї природоохоронної діяльності пріоритетним напрямом вважаємо зниження і запобігання негативній дії на навколишнє середовище і населення міста. Для реалізації цього напряму вище керівництво комбінату бере на себе наступні зобов'язання: · безперервно удосконалювати систему екологічного менеджменту, розглядаючи її як одна з умов конкурентоспроможності продукції; · сприяти підвищенню рівня екологічних знань і компетентності, придбанню необхідних навиків і кваліфікації осіб, що працюють на комбінаті, чия діяльність може надавати дії на навколишнє середовище; · упроваджувати передові технології і модернізувати існуючі процеси виробництва, передбачаючи зниження негативної дії на навколишнє середовище; · відповідати чинному природоохоронному законодавству України і іншим прийнятим комбінатом вимогам, пов'язаним з його екологічними аспектами; · розробляти і виконувати заходи щодо зниження питомого споживання природних і енергетичних ресурсів, зменшення викидів і скидань забруднюючих речовин, утилізації раніше накопичених і знов утворюються відходів; · вести відкритий діалог зі всіма зацікавленими сторонами про екологічні аспекти діяльності комбінату; · пред’являти вимоги по забезпеченню екологічної безпеки постачальникам продукції і послуг; · знижувати ризики забруднення навколишнього середовища, пов'язані з потенційними аваріями і аварійними ситуаціями. Вище керівництво ВАТ «Підприємство» бере на себе відповідальність за забезпечення ресурсами для реалізації екологічної політики, а кожен працівник комбінату бере на себе персональну відповідальність за виконання законодавчо встановлених екологічних вимог і норм. |
Працівники підприємства у обов'язковому порядку повинні бути проінформовані про екологічну політику через інформаційні стенди, наявні засоби сповіщення, зборів трудового колективу, внутрішньо-фірмову газету. Інформування зовнішніх зацікавлених сторін можливе через листи, ЗМІ.
Сформульовані екологічна стратегія і політика підприємства повинні припускати відповідні екологічні перетворення у сфері виробництва (реалізацію програми переробки відходів, програми ресурсозбереження, енергозбереження або програми екологічно чистого виробництва), маркетингу (здійснення програми підвищення екологічної якості продукції або програми забезпечення екологічного іміджу підприємства), управління персоналом (упровадження програми підвищення екологічної культури персоналу та програми екологічної освіти) і інших функціональних сферах корпоративної діяльності.
| Екологічна політика ВАТ «Комбінат» |
| ВАТ «Комбінат» - підприємство металургійного комплексу гірничо-металургійної компанії, функціонування якого пов'язане з випуском рафінованої міді і виробів з неї. ВАТ «Комбінат», усвідомлює свою відповідальність за екологічні наслідки виробничої діяльності, прагне до постійного зниження і запобігання техногенному навантаженню на навколишнє середовище і приймає екологічну політику за основу для досягнення цільових і планових показників. Слідуючи принципам взаємозв'язку екологічних проблем і виробництва, керівництво і персонал підприємства зобов'язуються: · дотримувати законодавчі і інші екологічні вимоги, добиватися ефективності природоохоронних заходів; · постійно удосконалювати систему екологічного менеджменту як ключовий чинник стійкого розвитку підприємства в цілях постійного поліпшення навколишнього середовища; · продовжувати удосконалювати технології виробництв з урахуванням екологічних наслідків на базі наукових досягнень, вимог споживача і очікувань суспільства; · виявляти, мінімізувати і запобігати несприятливій дії виробничої діяльності на навколишнє середовище; · вести пошук шляхів раціонального використовування природних і енергетичних ресурсів; · запобігати і знижувати ризики забруднення навколишнього середовища, пов'язані з аварійними ситуаціями; · забезпечувати належний рівень розуміння важливості екологічних аспектів діяльності всім персоналом підприємства шляхом упровадження постійно діючої системи навчання кадрів; · взаємодіяти і співробітничати з органами влади, громадськістю і засобами масової інформації, відкрито інформувати їх про природоохоронну діяльність підприємства. |
Таким чином, практичне упровадження екологічної стратегії і політики на підприємстві можливе за допомогою розробки і реалізації екологічних планів і програм.
Рис. 1.5. Процес узгодження екологічної стратегії і політики підприємства з функціональними сферами його діяльності
Екологічні плани і програми підприємства дозволяють систематизувати всі його можливі дії і заходи, направлені на реалізацію екологічної стратегії і політики. При їх формуванні доцільно дотримуватися рекомендацій стандарту 15О 14001 (ГОСТ Р ІСО 14001), що передбачує наступну послідовність кроків:
· визначення пріоритетних екологічних аспектів діяльності підприємства, його продукції або послуг відповідно до продекламованих принципів і зобов'язань екологічної політики;
· ідентифікація законодавчих і інших екологічних вимог, дотримання яких є обов'язковим для підприємства;
· обґрунтування екологічних цілей і задач на певний період часу;
· встановлення екологічних показників, що дозволяють контролювати і оцінювати досягнуті результати;
· вироблення дій і заходів для досягнення прийнятих перед прийняттям екологічних цілей і задач;
· оформлення екологічних програм (зокрема, передбачаючи призначення відповідальних за здійснення заходів і дій осіб, а також визначення необхідних для цього ресурсів) у вигляді самостійних документів і встановлення порядку їх систематичного перегляду і коректування.
Отже, планування екологічної діяльності підприємства починається з ідентифікації пріоритетних екологічних аспектів його діяльності, продукції або послуг. Екологічний аспект є елементом діяльності підприємства, його продукції або послуг, який взаємодіє або може взаємодіяти з навколишнім середовищем. Проявом екологічного аспекту є дія на навколишнє середовище, яке характеризується як будь-яка (як негативне, так і позитивне) зміна в навколишньому середовищі (впливаючи, зокрема, на стан здоров'я персоналу і населення, що живе поряд з підприємством, а також споживачів продукції або послуг), повністю або частково виступаюче результатом діяльності підприємства або вироблюваних їм продукції і послуг. Так, окремо взятий екологічний аспект діяльності підприємства, його продукції або послуг може служити причиною забруднення води і атмосфери, виснаження природних ресурсів, надання фізичної (шумового, електромагнітного, радіаційного і ін.) дії на навколишнє середовище. У табл. 7.2 представлені приклади екологічних аспектів металургійного підприємства, його продукції і послуг.
В процесі встановлення пріоритетних екологічних аспектів діяльності підприємства стандарт /50 14001 (ГОСТ Р ІСО 14001) рекомендує послідовно вирішувати наступні задачі: визначення екологічних аспектів діяльності підприємства, його продукції або послуг і оцінка пов'язаних з ними дій на навколишнє середовище; розробка систематизованої процодури опису екологічних аспектів діяльності підприємства, включаючи їх кількісні і якісні характеристики, можливості регулювання і ступінь пріоритетності для підприємства; оформлення
Регістра пріоритетних екологічних аспектів діяльності підприємства, його продукції або послуг і встановлення порядку його ведення, що має на увазі систематичне коректування і доповнення. При ідентифікації екологічних аспектів велику роль виконує облік як зовнішніх (міжнародних, федеральних, регіональних, місцевих, галузевих), так і внутрішніх (встановлюваних самим підприємством) екологічних вимог.
Підприємства завжди виграють, створюючи і обновляючи перелік законодавчих і нормативних документів, дія яких на них розповсюджується. Більш того, багато керівників з ентузіазмом відносяться до введення власних корпоративних стандартів, які повинні розроблятися, оформлятися, узгоджуватися і затверджуватися відповідно до діючого на підприємстві порядку і часто бувають строго, ніж зовнішні нормативи і вимоги.
За оцінками представників вітчизняних підприємств, розробка механізму ідентифікації законодавчих і інших екологічних вимог, що пред’являються до їх діяльності, продукції і послуг, є найскладнішою задачею.
Таблиця 1.21.
Приклади екологічних аспектів діяльності металургійного підприємства, його продукції або послуг
| Вид діяльності | Екологічний аспект | Дія на навколишнє середовище |
| Завантаження сировини в піч | Викид забруднюючих речовин | Забруднення атмосферного повітря |
| Нагрів металу в печі | Викид забруднюючих речовин Викид тепла з газом, що відходить | Забруднення атмосферного повітря Погіршення якості робочого середовища |
| Підтримка температури в печі | Споживання природного газу | Виснаження запасів води Виснаження запасів газу |
Адже на підприємствах ідентифікація зовнішніх екологічних вимог, як правило, не носить систематичного характеру, а рішення про відповідність ним діяльності підприємств, їх продукції і послуг час від часу виноситься державними контролюючими органами за наслідками інспекційних перевірок. Проте важка, копітка робота по виявленню екологічних вимог, що стосуються конкретного підприємства, багато в чому виправдовує себе.
Розроблена і діюча процедура ідентифікації нових, змінених і відмінених документів, що містять екологічні вимоги, дозволяє проводити самооцінку відповідності цим вимогам і вчасно вживати відповідним заходам, що значно підвищує кордит довіри до підприємств з боку контролюючих органів і знижує зовнішні екологічні ризики.
При ідентифікації законодавчих і інших вимог, дотримання яких розглядається підприємством як обов'язкове, повинен передбачатися реальний практичний результат, що виражається в реалізації необхідних заходів, направлених на усунення невідповідності діяльності, продукції або послуг підприємства екологічним вимогам; необхідно постійно демонструвати дотримання підприємством законодавчих і інших екологічних вимог; обов'язкове документальне оформлення виявлених екологічних вимог.
З метою систематизації роботи у області вивчення зовнішньої нормативно-правової бази в екологічній сфері на підприємствах оформляється і обновляється спеціальний документ - Реєстр законодавчих і нормативних документів, що містять конкретні екологічні вимоги, дотримання яких розглядається підприємством як обов'язкове.
Структура Реєстру і способи класифікації в ньому законодавчих і нормативних документів визначаються кожним підприємством самостійно, залежно від його масштабів, багатопрофільності, кількості і різноманітності екологічних аспектів і ін.
Для формування Реєстру законодавчих і нормативних документів рекомендується використовувати наступні джерела інформації: інформаційні бази контролюючих і регулюючих органів; електронні бази даних (Консультант Плюс, регіональне законодавство і ін.); періодичний друк («Російська газета» і ін.); інформаційні бюлетені промислових асоціацій і ін.
Класифікувати ж документи в Реєстрі можна по наступних ознаках: призначення (атмосфера, вода, ґрунти, відходи, фізичні чинники, надра і т.д.); ієрархія документа (міжнародні, федеральні, галузеві, обласні, міські і т. д.); атрибути документа.
Як вже було відмічено, підприємства, зацікавлені в екологізації своїй діяльності, охоче розробляють і використовують широкий спектр власних екологічних вимог, що зачіпають різні елементи їх діяльності. Вони встановлюються у формі або наказу керівника вищої ланки, або технологічного регламенту, або стандарту підприємства. В даному випадку доцільне ведення Реєстру власних екологічних вимог підприємства.
Ідентифікація екологічних вимог допомагає підприємствам розробити екологічні цілі і задачі.
Екологічні цілі підприємства є значущими напрямами його діяльності, самостійно визначувані, здійснювані і по можливості кількісно і якісно їм оцінювані. Вони встановлюються відповідно до принципів і зобов'язань екологічної політики підприємства; при цьому враховуються виявлені пріоритетні екологічні аспекти його діяльності і пов'язані з ними дії на навколишнє середовище, а також що пред’являються по відношенню до них законодавчі і інші нормативно-правові вимоги. При формулюванні екологічних цілей підприємства фахівцям слід пам'ятати про те, що вони повинні бути:
• конкретними
Екологічна мета повинна бути пов'язана з певною областю екологічної діяльності підприємства, повинна бути доступною і зрозумілою для керівництва і персоналу підприємства, зовнішніх зацікавлених сторін;
• реально досяжними
Досягнення поставлених екологічних цілей повинне бути підтверджене наявністю необхідних фінансових, матеріальних і трудових ресурсів. Постановка недосяжних цілей (бажаних, ідеальних) нерідко приводить до ігнорування персоналом екологічної діяльності в цілому;
• вимірними
При встановленні екологічних цілей слід враховувати чинник можливості оцінки їх досягнення. Для цього необхідно розробити набір кількісних і якісних показників, що дозволяють оцінювати результати, що досягаються в рамках поставлених цілей;
• результативними
Кожна мета повинна бути пов'язана з отриманням підприємством (зокрема, керівництвом і персоналом) певних вигод;
• взаємозв'язаними і взаємодоповнюючими
Оскільки екологічні цілі об'єднані екологічною політикою підприємства, то реалізація кожної з них залежить від реалізації інших цілей. Постановка ж взаємодоповнюючих цілей сприяє інтенсифікації процесу їх досягнення, розвитку комунікацій в екологічній сфері;
• орієнтованими в часі.
Цілі встановлюються на визначений період часу, протягом якого ведеться систематичне спостереження за поетапним процесом їх досягнення. Після закінчення встановленого періоду реалізації цілей проводиться оцінка досягнутих результатів і постановка нових, скоректованих цілей.
Кожна з поставлених екологічних цілей повинна давати можливість визначення конкретних задач (короткострокових, середньострокових, довгострокових) на планований період. Екологічна задача характеризується стандартами серії /50 14000 (ГОСТ Р ІСО 14000) як конкретна вимога відносно екологічних показників діяльності підприємства в цілому або його підрозділів, встановлюване і виконуване для досягнення певної екологічної мети.
І екологічні цілі, і екологічні задачі можуть мати загальний характер (відноситися до всього підприємства) або вужчий характер (відноситися до конкретного об'єкту або окремого виду діяльності). В першу чергу слід встановлювати цілі і задачі, розраховані на досягнення очевидних результатів. Вони обов'язково повинні бути узгоджені і затверджені вищим керівництвом підприємства. Їх слід періодично аналізувати і переглядати при обліку думок всіх зацікавлених сторін.
Оцінка і демонстрація ефективності досягнення поставлених екологічних цілей і задач, а також контроль здійснюваних дій і заходів можуть вироблятися з використанням максимально можливої кількості різноманітних екологічних показників.
Як показує практика, в процесі встановлення екологічних показників, використовуваних для планування і оцінки ефективності діяльності підприємства в екологічній сфері, розв'язуються наступні задачі; 1) встановлення загального можливого спектру екологічних показників для кожного з пріоритетних екологічних аспектів діяльності підприємства; 2) визначення способів розрахунку або оцінки встановлених показників; 3) розробка процедур і методів контролю за виконанням (дотриманням) встановлених показників; 4) оформлення систематизованого переліку показників, описів процедур і методів контролю за їх виконанням у вигляді самостійних документів (наприклад, у вигляді додатків до Регістра пріоритетних екологічних аспектів діяльності підприємства); встановлення вимог до їх систематичного перегляду і коректування.
Стандарт 15О 14004 (ГОСТ Р ІСО 14004) рекомендує розробляти як зовнішні (показники, що входять в склад або безпосередньо пов'язані з обов'язковою екологічною звітністю підприємства), так і внутрішні (показники, що самостійно встановлювані підприємством і не мають безпосереднього зв'язку з обов'язковою екологічною звітністю) екологічні показники. У свою чергу і зовнішні, і внутрішні екологічні показники можуть бути кількісними і якісними. Кількісні показники представляються або в натуральному, або у відносному виразі. Таке різноманіття екологічних показників приводить до необхідності їх систематизації.
Пропонована для використовування система екологічних показників підприємства представлена на мал. 1.9, деталізований перелік кількісних показників - в табл. 1.22.
Завершальним етапом планування екологічної діяльності підприємства є розробка екологічних програм.
Екологічна програма є комплексним документом, що описує процес організації конкретних заходів і дій, направлених на досягнення екологічних цілей і задач.
Опис конкретних заходів і дій в екологічних програмах рекомендується об'єднувати за принципами і зобов'язаннями екологічної політики підприємства, пріоритетними екологічними аспектами його діяльності, екологічними цілями і задачами. У текст екологічних програм також бажано включати процедури, що регламентують порядок і правила формування, твердження, контролю і коректування структури і складу програми, а також загальний порядок і правила виконання заходів і дій, включених в програми, умови взаємодії підрозділів підприємства при їх здійсненні.
Екологічні програми повинні бути направлені на поліпшення пріоритетних екологічних аспектів діяльності підприємства, при виділенні яких часто виникають складнощі. У сфері металургії добре зарекомендувала себе методика оцінки значущості екологічних аспектів по дії його продукції на навколишнє середовище по А-, В-, С-методам.
При цьому до екологічних аспектів категорії А відносяться ті, які пов'язані з наднормативною дією на навколишнє середовище, високим ступенем екологічної небезпеки, великими екологічними витратами; до аспектів категорії В - пов'язані з незначним перевищенням встановлених нормативів дії, невисоким ступенем екологічної небезпеки, незначними економічними витратами; до аспектів категорії З - пов'язані з дією на навколишнє середовище в межах встановлених нормативів.
