Підбір і використання іграшок для дітей дошкільного віку у дошкільному навчальному закладі

Організація предметного середовища у дошкільному навчальному закладі повинна відповідати завданням фізичного і психологічного благополуччя дошкільника.

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у світі" визначає основні вимоги до його облаштування, а саме: різноманітність, варіативність, доступність для ознайомлення та використання іграшок, предметів, фізкультурного обладнання тощо.

Однією із важливих складових предметного середовища є іграшки, що створюють оптимальні умови для зростання практично умілого, вправного у взаємодії з предметним світом дошкільника.

Розмаїття іграшок вимагає від дорослих, педагогів та батьків, виваженого підходу до їх підбору. Матеріали для гри повинні створювати оптимально наповнене (без надлишку і недостачі) цілісне ігрове оточення, безпечне і комфортне для дитини.

Створення педагогічно доцільної системи іграшок неможливе без врахування вікового принципу та принципу діяльності. З одного боку, властивості та якості іграшок повинні бути близькими і зрозумілими дитині певного віку, з іншого - кожна іграшка у взаємодії з системою іграшок в цілому, повинна сприяти виникненню ігрових цілей та способів дії, притаманних наступному, вищому етапові розвитку ігрової діяльності (за Л.С. Виготським – зона найближчого розвитку).

Необхідно враховувати інші аспекти педагогічної класифікації іграшок, відповідно до якої іграшки розрізняють за:

Наказом Міністерства освіти і науки України від 11.09.2002 № 509 затверджено Типовий перелік обов’язкового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок у дошкільних навчальних закладах, який пропонує загальну схему підбору іграшок завидами,а також їх орієнтовну кількість на групу дітей. Методичними рекомендаціями від 17.03.2006 № 1/9 - 153 „Підбір і використання іграшок для дітей раннього віку у дошкільних навчальних закладах” запропоновано асортимент іграшок для дітей 2-го та 3-го року життя, який повинен забезпечувати удосконалення сенсорного досвіду малюків, підготувати їх до засвоєння сенсорних еталонів, розуміння призначення предметів, засвоєння способу дії з ними, виховання культури взаємодії з ігровими партнерами як передумови виникнення сюжетно-рольової гри.

Дошкільний вік знаменується становленням та розвитком сюжетно-рольової гри, яка є провідним видом діяльності в цьому віці. Моделюючи відносини у світі дорослих, діти засвоюють завдання, мотиви і норми існування „дорослого” світу. Дошкільники оволодівають рольовою поведінкою, відображаючи взаємовідносини людей з найближчого оточення. Розширене коло знань конкретного та більш загального характеру, розмаїття вражень від навколишнього світу, багатший порівняно з раннім віком особистий досвід дитини потребує ширшого асортименту іграшок. Кількість однакових або подібних іграшок зменшується, оскільки діти поступово оволодівають спільними сюжетно-рольовими іграми.

В молодшому дошкільному віці іграшка спочатку є підказкою, „пусковим механізмом” ігрового сюжету. Спостерігається досить помітна залежність дитини 3-4 років від запропонованого дорослим ігрового оточення. Для розгортання сюжету молодші дошкільники потребують всієї сукупності сюжетних іграшок, що задають ігрову ситуацію. Це іграшки, які вказують на місце події (будиночки, кухонне обладнання тощо), на ігрових персонажів (ляльки, фігурки, ігрові костюми або інші специфічні атрибути, наприклад, халат лікаря), а також іграшки, що імітують засоби людської діяльності (праска, посуд, інструменти тощо).

Спостерігається тенденція до зменшення розміру іграшок. Проте ігрові предмети, пристосовані до зросту та ваги дітей, не втрачають своєї актуальності.

Старші дошкільники, розігруючи складні сюжети, розгортаючи режисерські ігри, є менш залежними від предметно-ігрового оточення, від тих чи інших іграшок. Ігрові дії набувають узагальненості, стають більш згорнутими, відбувається перехід до внутрішнього або мовного плану дій („малюнка дії”). Іграшки відіграють роль стимулу, підтримки одного чи декількох компонентів ігрової ситуації, служать для актуалізації життєвого досвіду дітей, який негайно задіюється у грі.

Старші дошкільники потребують, з одного боку, реалістичних, досконалих іграшок, що максимально передають ознаки та властивості прототипу. Вони реалізують потяг дітей 5-6 років до „справжніх” предметів. З іншого боку, високий рівень розвитку творчої гри, необхідність подальшої активізації фантазії дитини вимагає наявності максимально умовних іграшок. Педагогічно цінними в цьому контексті є ігрові модулі, великогабаритні набори будівельних матеріалів. Такі іграшки та ігрове обладнання стають сюжетними, починають „працювати” на ігровий задум після творчого втручання дитини, намагання максимально задіяти ігровий простір для відображення уявної ігрової ситуації.

Пропонуємо рекомендації щодо підбору та використання іграшок окремих видів.