Зміст моніторингу: моніторинг якості освіти

Лекція 3. Моніторинг освітньої діяльності

Звертаючись до витоків поняття „моніторинг” зазначимо, що слово „моніторинг” походить від латинського monitor – наглядач, контролер. Монітором називався старший учень, помічник учителя в школах, які працювали в школах за белл-ланкастерською системою взаємного навчання. Такі школи існували в Англії, США, Франції, Швейцарії, Бельгії, Росії наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття. Монітори виступали помічниками вчителя й під його керівництвом вели заняття з рештою молодших учнів. У деяких англійських школах і школах Швейцарії монітор-учень, який виконує обов’язки схожі з обов’язками старости класу.

У „Сучасному словнику іншомовних слів” моніторинг визначається як 1) постійний контроль за будь-яким процесом з метою виявити, чи відповідає він бажаному результату або початковим прогнозам; 2) спостереження за довкіллям, оцінка й прогноз його стану у зв’язку з господарською діяльністю людини; 3) збір інформації для вивчення громадської думки стосовно якогось питання

І. Шимків, під моніторингом розуміє постійний контроль, ретельне дослідження, спеціально організоване спостереження за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або початковим прогнозом, спосіб отримання певної інформації, можливості використання якої залежать від компетентності суб’єкта, у розповсюдженні якого вона опинилась, систематичний збір даних про важливі аспекти освіти на національному, регіональному й локальному рівнях, щоб повсякчас знати її стан і прогнозувати її розвиток

О.М. Майоров у загальному вигляді визначає моніторинг як систему збору, обробки, зберігання і розповсюдження інформації про освітню систему або окремі її елементи, яка зорієнтована на інформаційне забезпечення управління, яка дозволяє виносити судження про стан об’єкта в будь-який момент часу і може забезпечити прогноз його розвитку

Д. Вілмс розглядає три типи систем моніторингу: моніторинг узгодження управління; діагностичний моніторинг; моніторинг діяльності [30]. Моніторинг узгодження управління включає кількість учнів, що припадає на одного вчителя, витрати на навчальні посібники, кількість книг у бібліотеці, кваліфікацію вчителів, процент учнів, які отримують спеціальну освіту. „Вхідну” складову моделі „вхід-вихід” складає система діагностичного моніторингу, мета якого полягає у визначенні успішності учнів по окремим предметам та виявлення рівня академічних навиків дітей незалежно від їх особистості. Моніторинг діяльності передбачає вимірювання як на „вході”, так і на – „виході”. На „виході” використовуються тести стандартизовані на державному рівні, які дозволять дослідити широку область вмінь і навиків та порівняти середній бал учня, школи або шкільного округу з встановленими нормами. Даний підхід має ряд позитивних моментів: по-перше, підставою для порівняння є стандарт; по-друге, за точку підрахунку приймаються результати роботи школи у минулому році; по-третє, в якості об’єкта виступає заклад освіти в цілому.

Оцінювання якості освіти як інструмент управління має на меті:

• удосконалення педагогічних засобів;

• визначення результативності навчання та виховання учнів;

• порівняння навчальних закладів, встановлення рейтингу;

• визначення ефективності використання коштів;

• планування та прогнозування розвитку освітньої галузі;

• формування освітньої політики;

• визначення престижності та конкурентоспроможності національної системи освіти.

Об'єкти моніторингу

§ система освіти (загальна середня, професійна, вища, національна або загальнодержавна, регіональна система, муніципальна);

§ зміст освіти;

§ засоби досягнення освітніх цілей;

§ рівень і якість сформованості знань, умінь і навичок учнів (рівень навчальних досягнень);

§ процеси (педагогічний процес в цілому та окремі його складові: процес морального виховання, трудового, процес підготовки дітей до школи або процес та результати сформованості життєвих принципів та здатності до самостійного подальшого життя після закінчення школи тощо);

§ результати навчально-виховного процесу;

§ різноманітні аспекти діяльності навчальних закладів;

§ діяльність (трудова, навчальна);

§ явища (вихованість, освіченість, майстерність педагога та інші). Таким чином, можна говорити про безліч видів моніторингу в системі загальної середньої освіти.

Суб'єкти моніторингу

§ органи державного контролю за діяльністю навчальних закладів;

§ моніторингова служба відповідного рівня;

§ адміністрація навчального закладу, рада закладу, піклувальна рада;

органи громадського та місцевого самоврядування.

 

Для всіх освітніх установ спільними показниками якості освіти є:

- рівень соціального, психічного, біологічного розвитку особистості;

- рівень навченості школярів;

- рівень сформованості загальнонавчальних вмінь і навичок;

- рівень вихованості учнів;

- рівень життєвої захищеності, соціальної адаптації

У найширшому розумінні термін „якість освіти” він пропонує розглядати як єдність таких компонентів, які необхідно вимірювати для одержання узагальненої оцінки та здійснення управління щодо поліпшення досягнутої якості:

- якість викладання (самого навчального процесу та педагогічної діяльності);

- якість науково-педагогічних кадрів (їх підготовки, кваліфікації тощо);

- якість освітніх програм;

- якість матеріально-технічної бази та інформаційно-освітнього середовища;

- якість тих, хто навчається, тобто студентів, учнів, абітурієнтів (їх людські, особистісні якості, що формуються під впливом навчально-виховного процесу);

- якість управління;

- якість дослідження.

Моніторинг якості освіти передбачає оцінювання таких основних складових, як:

А) ресурси, що вкладаються в освіту (стан шкільних будівель, шкільне обладнання, забезпечення навчальними матеріалами, кількість вчителів, співвідношення учень-учитель, витрати на освіту);

Б) освітній процес (навантаження вчителів, розподіл годин по предметах або предметних лініях, структурування змісту освіти та навчальних програм);

В) результати, що їх продукує освітня система (досягнення учнів з ключових дисциплін, кількість учнів, які склали випускні іспити, другорічництво, професійний успіх тощо)

У сучасній науково-педагогічній літературі існує думка про те, що якість загальної середньої освіти можна розглядати як систему соціально-зумовлених показників рівня знань, умінь, ціннісного ставлення до світу, якими повинен оволодіти учень. Тетяна Лукіна, наприклад, виділяє внутрішні та зовнішні компоненти, що характеризують якість освіти. Так, внутрішніми компонентами є імманентні характеристики шкільної освіти:

Якість основних умов освітнього процесу, а саме: результатів дошкільної освіти; управління освітнім процесом; науково-методичної роботи; кадрового забезпечення; матеріально-фінансового забезпечення тощо.

Якість реалізації освітнього процесу: змісту освітнього процесу; навчання; викладання тощо.

Якість результатів освітнього процесу: знань учнів; умінь учнів; володіння процедурами творчої діяльності; вихованості; розвитку особистості тощо.

Зовнішні компоненти якості освіти – це відповідність внутрішніх компонентів потребам держави, запитам учнів, їхніх батьків, певних соціальних груп. Вони насамперед залежать від того, хто виступає замовником школи і як здобута освіта буде використовуватися надалі.

Характеристиками зовнішніх компонентів якості освіти є:

1. Відповідність освіти запитам учнів, їхніх батьків.

2. Відповідність освіти державним освітнім стандартам.

3. імідж школи, який гарантує стабільну високу якість освіти тощо.

Таким чином, для підвищення якості освіти необхідна цілеспрямована робота щодо вдосконалення як внутрішніх, так і зовнішніх компонентів.

 

 

Єльникова Г. В. визначає такі види освітнього моніторингу:

• управлінська діяльність керівника та її результат (розвиток навчального закладу);
• управлінська діяльність адміністрації та її результат (якість роботи вчителів);
• управлінська діяльність педагогів та її результат (якість освіти учнів);
• самомоніторинг учнів (адаптація в суспільстві).

Основними етапами проведення моніторингового дослідження є (Приходько В.М.):

І етап. Цілепокладання та планування дослідження.

1. Визначення мети та завдань дослідження.

2. Визначення об'єкту дослідження.

3. Розрахунок та формування вибірки.

4. Побудова графіку дослідження:

- визначення термінів і процедур дослідження;

- підбір та підготовка (навчання) координаторів дослідження.

5. Визначення критеріїв та показників оцінювання.

6. Вибір методів дослідження.

ІІ етап. Розробка інструментарію.

1. Розробка тестів та їх апробація, одержання стандартизованого тесту.

2. Розробка анкет та їх апробація.

3. Підготовка інструктивно-методичних матеріалів для координаторів дослідження всіх рівнів, учасників дослідження.

4. Вибір статистичних і математичних методів обробки та обрахунку одержаних результатів дослідження.

ІІІ етап. Проведення дослідження.

1. Пілотне дослідження (підготовка учасників, проведення інструктажу).

2. Основне дослідження.

ІV етап. Збір та обробка результатів.

V етап. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження.

1. Узагальнення статистичної інформації.

2. Виявлення факторів впливу.

3. Підготовка рекомендацій щодо корекційної роботи, усунення негативних факторів, формування освітньої політики тощо.

 

Механізм моніторингу.

1. Визначення факторів.

2. Визначення критеріїв і показників.

3. Визначення методів оцінки критеріїв.

4.Визначення вагомості факторів і критеріїв.

5. Складання стандарту (характеристики, моделі).

6. Визначення термінів, відповідальних, місця проведення.

7. Проведення вимірів.

8. Порівняльний аналіз (зі стандартами, попередніми результатами, зовнішніми аналогами). 9.Складання узагальнених характеристик (таблиць, графіків, діаграм тощо)

10. Виявлення тенденцій росту, спаду.

11. Визначення причин.

12. Розробка корекційних заходів.

 

Зміст моніторингу: моніторинг якості освіти

Варіант 1. За рівнями навченості (Львів)

Репродуктивний рівень.

1. Уявлення, знання конкретних назв (розрізнення)
2. Поняття, знання предметів (запам’ятовування)

Репродуктивно-продуктивний рівень.

3. Судження, знання властивостей і зв’язків (час – простір, причина – наслідок, частина – ціле, суб’єкт – об’єкт, конкретне – абстрактне, елемент – множина, істинне – хибне, рід – вид, тип – приклад) (поняття, розуміння)

1. Вміння й навички, знання схем проективної діяльності (застосування)

 

Продуктивний рівень

1. Перенесення (використання у новій ситуації), власний продуктивний досвід (те, чого не навчали).

 

Варіант 2. За відповідністю результату цілям (Донецьк)

1. Ступінь прогресу особистості відповідно до попередніх досягнень
2. Просування учня в процесі засвоєння знань, умінь, розвитку:

- формування комунікативних вмінь;

- розвиток творчої пізнавальної діяльності;

- особистісні соціальні досягнення.

1. Стан здоров’я, фізичного розвитку.

 

Для оцінки цих показників використовується 4 види освітнього моніторингу:

· моніторинг підвищення рівня навчальних досягнень;

· моніторинг розвитку творчих здібностей та обдарованості особистості;

· моніторинг диференціації та індивідуалізації через ефективне поєднання інваріантної та варіативної частини навчального плану;

· моніторинг оздоровчої функції освіти, рівня сформованості ключових компетенцій учнів.

 

Варіант 3. За рівнем розвитку особистості (Київ).

1. Рівень навчальних досягнень (середній бал);
2. Рівень творчого розвитку (оцінки з мистецтва, участь у конкурсах, творче мислення, комунікативно-творчі здібності);
3. Рівень морального розвитку (відповідальність, гуманність, культура спілкування, правдивість, ставлення до оточуючих, до справи, до себе тощо);
4. Рівень індивідуально-психічного розвитку (спостережливість, уважність, працелюбність, самостійність, швидкість та гнучкість мислення);
5. Рівень розвитку фізичної культури (оцінка з фізкультури, участь у спортивних змаганнях, відповідність віковим нормативам, ставлення до власного здоров’я).

 

 

Варіант 4. За якістю роботи навчального закладу (Київ, ліцей бізнесу).

 

1. Організація навчально-виховного процесу (результати соціально-психологічного обстеження учнів, показники психофізичного розвитку, оцінка успішності та активності, стан уваги, медичний супровід). Результат – поділ учнів на класи, планування виховної роботи.
2. Рівень навчальної та учнівської дисципліни (відвідування занять, активність у життєдіяльності ліцею) Результат: інформація для батьків.
3. Освітні результати (навчальні досягнення учнів). Результат: складання рейтингів, складання індивідуальних траєкторій розвитку учнів.
4. Стратегічний розвиток НЗ (аналіз середовища, відповідність потребам користувачів послуг).

 

 

Учнівський моніторинг