У 1967 році Комісія з Міжнародного права ООН (Комісія) почала роботу щодо питання правил правонаступництва стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів. У 1981 року Комісія подала до Генеральної Асамблеї ООН (ГА ООН) кінцевий пакет проекту статей на зазначену тему з рекомендацією, що ГА ООН слід призначити конференцію щодо вивчення цього проекту статей і прийняти конвенцію на їх основі. ГА ООН прийняла Резолюції 36/113 10 грудня 1981 року і 37/11 від 15 листопада 1982 року (54 голосами проти 11, 11 держав утрималися), якими відповідно було вирішено організувати Конференцію ООН щодо правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів у Відні з 1 березня по 8 квітня 1983 року. 7 ківтня 1983 року Конференція прийняла Віденську конвенцію про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів. Однак, навіть через 31 рік після її прийняття Конвенція досі не вступила в силу. Вступ в силу Конвенції обумовлений необхідністю визнання зобов’язань за нею 15 державами, тобто отримання 15 ратифікацій її підписантів, однак до 5 серпня 2009 року тільки 7 держав виявили таку згоду. Не зважаючи на той факт, що до дедлайну збору підписів на вступ у силу Конвенції 6 держав її підписали, вони так і залишилися виключно підписантами даного документи, не завершивши процес визнання обов’язковості даного договору для їх внутрішнього законодавства, не ратифікувавши його. Ситуація залишалася стабільною до періоду з 1991 по 2002 роки, за який ще шість держав виявили свою згоду на обов’язковість положень відповідної Конвенції, а саме Хорватія, Естонія, Грузія, колишня Югославія, Македонія, Словенія і Україна. У 2005 році таку згоду виявила і Ліберія.
Відповідно до Конвенції державна власність — це майно, а також права й інтереси, що на момент правонаступництва належали відповідно до внутрішнього права держави-попередниці, цій державі.
«Державні архіви являють собою сукупність документів будь-якої давнини і роду, зроблених або набутих державою-попередницею у ході її діяльності, що належать державі на момент правонаступництва відповідно до її внутрішнього права, і такі, що зберігаються під її контролем у якості архівів для різноманітних цілей» - зазначає Конвенція 1983 року.
Під державним боргом згідно Конвенції 1983 року розуміється будь-яке фінансове зобов'язання держави стосовно іншої держави, міжнародної організації або будь-якого іншого суб'єкта міжнародного права, що виникло відповідно до міжнародного права.
Перехід власності, архівів і боргів при правонаступництві регулюється угодами між державою-попередницею і державою-спадкоємницею. При відсутності таких угод діють наступні правила:
· При передачі частини території держави іншій державі до правонаступника переходять:
- усе нерухоме майно, що знаходиться на відповідній території, а також рухоме майно, пов'язане з діяльністю держави на даній території;
- частина архівів, що стосується відповідної території і необхідна для її нормального управління;
- державний борг (у справедливій долі).
· При створенні нової незалежної держави на території держави-попередниці до держави-правонаступниці переходять:
- нерухоме майно, що знаходиться на її території, а також нерухомість, що належить державі-попередниці і знаходиться за кордоном. До правонаступника переходить також рухоме майно, що знаходиться на території держави-попередниці;
- архіви, що належать її території, а також частина інших архівів, необхідних для нормального управління [15].
· При об'єднанні декількох держав в одну до правонаступника переходять: уся власність держав-попередників, їхні архіви і борги.
· При відділенні частини території від держави до правонаступника переходять:
- нерухоме майно, що знаходиться на даній території, а також усе пов'язане з нею рухоме майно і частина іншого рухомого майна (у справедливій долі);
- частина архівів, що стосується даної території, а також інші архіви, необхідні для управління нею;
- державний борг (у справедливій долі).
· При поділі держави, коли частини території утворюють дві або декілька держав-правонаступниць, до правонаступників переходять:
- нерухоме майно, що знаходиться на їх території, а також рухома власність, що належить їй;
- частина архівів, що стосується даної території, а також інші архіви, що мають безпосереднє відношення до неї;
- державний борг (у справедливій долі) [15].
