Види правонаступництва держав у доктрині міжнародного права

Протягом існування інституту правонаступництва в міжнародному праві вчені виділяють декілька видів, зокрема:

- універсальне (повне) правонаступництво - згідно з яким державу ототожнюють з юридичною особою, яка складається з єдності трьох елементів: території, населення і публічної влади. Відповідно, у випадку правонаступництва до нової держави переходять усі права та обов'язки, які пов'язані з ними елементами.

- часткове правонаступництво - тобто держава-попередниця зберігає всі права й обов'язки, які не пов'язані з суверенітетом над певною територією, усі решта зобов'язання переходять до держави-правонаступниці.

- "Tabula rasa" (з «чистого аркуша») - згідно з якою новоутворена держава не відповідає за зобов'язання держави-попередниці, оскільки перехід прав і обов'язків не відбувався.

Крім того, можна виділити й інші види правонаступництва, зокрема "континуїтет", при якому одна держава вважається продовжувачем іншої. При цьому питання правонаступництва взагалі може не виникати. Яскравим прикладом виступає Росія, яка набула прав і обов'язків СРСР в ООН саме як держава - продовжувачка Радянського Союзу [28, с.67].

Теорія «континуїтету» в міжнародному праві.

Континуїтет держави - це принцип, за яким держава як суб'єкт міжнародного права, незважаючи на зміни, пов'язані з її системою органів влади, назвою чи конституційним устроєм, залишається суб'єктом міжнародного права. Іншими словами, континуїтет держави має за мету продовження існування держави як суб'єкта міжнародного права та збереження її ідентичності.

Щодо України, то скасування назви "Українська Радянська Соціалістична Республіка", а також конституційні зміни, що відбулися після розпаду Союзу РСР 1991 року не зменшили обсяг її міжнародної правосуб'єктності.

Про це свідчать Акт проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 р., Закони України "Про правонаступництво України" 1991 р., Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 (остання редакція – 20.07.2014 р.)

Відповідно до закону "Про правонаступництво" Україна підтверджувала свої зобов'язання за міжнародними договорами, що були ратифіковані УРСР до проголошення незалежності України (ст. 6) і проголошувала себе правонаступницею прав і обов'язків за договорами Союзу РСР, що не суперечать Конституції України й інтересам Республіки (ст. 7).

Державним кордоном України був її державний кордон у складі Союзу РСР станом на 16 липня 1990 року. Але наша держава не несла відповідальності за кредитними договорами СРСР, укладеними після 1 липня 1991 року без згоди України.

Для вирішення проблем правонаступництва і на основі Меморандуму про порозуміння з питання правонаступництва відносно договорів колишнього СРСР, що представляють взаємний інтерес, 1992 року, Радою глав держав СНД 20 березня 1992 року була створена комісія з правонаступництва відносно договорів, що представляють взаємний інтерес, державної власності, боргів, активів колишнього СРСР. У її рамках було підготовлено багато угод між державами колишнього СРСР (наприклад, Угода держав-учасниць СНД про власність колишнього СРСР 1991 року,

Висновки до розділу 1

Інститут правонаступництва держав – інститут, який формувався протягом поетапного розпаду держав та виходу держав-колоній на міжнародну арену як самостійних суб’єктів міжнародного права. Даний інститут регулює відносини між державами-попередницями та державами-наступницями, які виникають стосовно питань території, державних архівів та державних боргів.

До видів правонаступництва слід віднести універсальне правонаступництво або як ще його називають – повне, часткове та «tabula rasa» (з «чистого аркуша»).

Також в даному розділі розглянуто питання «континуїтету». Континуїтет держави - це принцип, за яким держава як суб'єкт міжнародного права, незважаючи на зміни, пов'язані з її системою органів влади, назвою чи конституційним устроєм, залишається суб'єктом міжнародного права.

РОЗДІЛ 2