Види та симптоми розпізнавання криз

Класифікація криз необхідна для диференціації засобів і способів управління ними.

Існують загальні і локальні кризи. Загальні кризиохоплюють соціально-економічну систему, локальні – тільки частину її. Це поділ криз за масштабами прояву.

За проблематикоюможна виділити макро- і мікрокризи. Макро­кризі властиві досить великі обсяги і масштабні проблеми. Мікрокриза охоплює тільки окрему проблему чи групу проблем.

За структурою відносин у соціально-економічній системі і диференціації проблематики її розвитку можна виділити окремі групи еконо­мічних, соціальних, організаційних, психологічних технологічних криз.

Економічні кризи відбивають гострі протиріччя в економіці країни чи економічному стані окремого підприємства, фірми. Це кризи виробництва і реалізації товару, взаємин економічних агентів, кризи неплатежів, втрати конкурентних переваг, банкрутства та ін.

У групі економічних криз окремо можна виділити фінансові кризи. Вони характеризують протиріччя в стані фінансової системи чи фінансових можливостях фірми. Це кризи грошового вираження економічних процесів.

Соціальні кризи виникають при загостренні протиріч або зіткненні інтересів різних соціальних груп чи утворень: працівників та роботодавців, профспілок і підприємців, працівників різних професій, персоналу і менеджерів та ін.

Особливе становище в групі соціальних криз займає політична криза. Це – криза в політичному устрої суспільства, криза влади, криза реалізації інтересів різних соціальних груп, класів, в управлінні суспіль­ством. Політичні кризи, як правило, торкаються всіх сторін розвитку суспільства і переходять у кризи економічні.

Організаційні кризи виявляються як кризи поділу і інтеграції діяльності, розподілу функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів, відділень адміністративних одиниць, філій чи дочірніх фірм.

Психологічні кризи – це кризи психологічного стану людини. Вони виявляються у вигляді стресу, що набуває масового характеру, виникненні почуття непевності, паніки, страху за майбутнє, незадоволеності роботою, правовою захищеністю і соціальним станом. Це кризи в соціально-психологічному кліматі суспільства, колективу чи окремої групи.

Технологічна криза виникає як криза нових технологічних ідей в умовах явно вираженої потреби в нових технологіях. Це кризи науково-технічного прогресу – загострення протиріч між його тенденціями, можливостями, наслідками.

З безпосередніх причин виникнення кризи розділяються на природні, суспільні, екологічні.

Кризи також можуть бути передбачуваними (закономірними) і несподіваними (випадковими). Передбачувані кризи настають як етап розвитку. Вони можуть прогнозуватися оскільки викликаються об’єк­тивними причинами. З настанням кризи може виникнути потреба в реструктуризації виробництва.

Несподівані кризи часто стають результатом грубих помилок в управлінні, яких-небудь природних явищ, або економічної залежності, що сприяє виникненню і поширенню локальних криз.

Різновидом передбачуваних криз є циклічна криза.

Існують також кризи явні і латентні (сховані). Перші протікають помітно і легко виявляються. Другі є прихованими, протікають відносно непомітно і тому найбільш небезпечні.

Кризи бувають глибокими і легкими. Глибокі, гострі кризи часто ведуть до руйнування різних структур соціально-економічної системи. Вони протікають складно і нерівномірно, часто акумулюють у собі безліч протиріч, зав’язують їх у заплутаний клубок. Легкі, м’які кризи протікають більш послідовно і безболісно, їх можна передбачати, ними легше управляти.

Соціально-економічна система є саморегулюючою системою, в якій діють механізми відновлення необхідної і відносної рівноваги.

Подолання криз – керований процес. Про це свідчать багато криз, що відбувалися в історії розвитку людства, виробництва й економіки. Успіх управління залежить від своєчасного розпізнавання кризи, симптомів її настання. Ознаки кризи диференціюються, насамперед, за їх типологічною приналежністю. Такими ознаками можуть бути: масш­таби, проблематика, гострота, галузь розвитку, причини, можливі наслідки і фаза прояву кризи.

У розпізнаванні кризи велике значення має оцінка взаємозв’язку проблем. Існування і характер такого взаємозв’язку може багато чого сказати і про небезпеку кризи і її характер. В управлінні соціально-економічною системою повинен функціонувати так званий моніторинг антикризового розвитку. Це контроль процесів розвитку і відстеження їхніх тенденцій за критеріями антикризового управління.

Передбачення криз можливе тільки на основі спеціального аналізу ситуацій і тенденцій. Взагалі в розпізнаванні криз беруть участь усі показники оцінювання стану соціально-економічної системи.

Розпізнавання будується як на діючих в управлінні показниках, так і на спеціалізованих, котрі у майбутньому ще прийдеться розробляти. Наприклад, зниження продуктивності праці чи ефективності виробництва не може виключати можливість кризи. Воно може бути випадковим і епізодичним, але може і свідчити про тенденцію кризового розвитку. Існуюча на сьогодні система показників не була орієнтована на розпізнавання криз. Вона працювала на управління ситуаціями послідовного і “неухильного” розвитку.

Методологія розпізнавання кризи тісно пов’язана з організацією роботи, яка вимагає наявності фахівців, наприклад, аналітиків, антикризових менеджерів або арбітражних керуючих тощо.

Подолання криз залежить від методик аналізу кризових ситуацій і наявності фахівців в галузі антикризового управління. Професіоналізм управління не обмежується навичками нормального, успішного управління. Він повинен виявлятися і в умовах підвищеного ризику, екстремальних ситуацій, кризи.