Причини виникнення та наслідки кризи

Тема 1. Кризи в соціально-економічному розвитку системи

Загальні поняття про кризу і кризові явища

Грецьке слово “krisiV” означає “рішення, поворотний пункт або завершення”. По-китайськи “криза” – небезпека і можливість. Поняття “криза” в XVII–XVIII ст. стало застосовуватись відносно процесів, що проходять у суспільстві, а в XIX ст. воно перейшло в економіку.

Словник Вебстера визначає кризу як “поворотну точку до кращого або гіршого”, як “момент, що потребує прийняття рішення” або “критичний період”, як“ситуацію, яка досягнула вирішальної фази”.

Визначення кризи за Дж.М. Кейнсом: “В економічному циклі є ще одна характерна риса, яку наша теорія має пояснити, якщо вона правильна, а саме явище кризи, тобто передчасну і різку зміну зростаю-чої тенденції падаючою, тоді як при зворотному процесі такого різкого повороту найчастіше не буває”.

Економіка розвивається циклічно, періодично переживаючи періоди підйомів та занепаду – криз, що передують революційним перетворенням та є основою для них. Криза при широкому на неї погляді, так само потрібна системі, що розвивається, як і стабільний стан. Кризу треба розглядати як переломний момент у розвитку системи, що дає прос-тір новому витку економічних змін. Криза змінює тенденції життєдіяль-ності системи, тобто порушує її стійкість, радикальним чином її оновлює.

З погляду науки про управління: криза – це переломний етап у функціонуванні будь-якої системи, у процесі якої вона піддається впливу ззовні і зсередини, що вимагає якісно нового реагування з її боку. Основною особливістю кризи є те, що вона несе в собі загрозу руйнування системи. До факторів кризових ситуацій відносять джерела їх виникнення, причини та рівень організаційної приналежності осіб, втяг-нутих в кризу.

Розглянемо точки зору різних сучасних науковців на кризу та кризові явища.

Російський вчений Ю.М. Осипов вважає: “Криза – це ще не кінець, і навіть не катастрофа. Без кризи немає розвитку, немає якісних перетворень… Вона обов’язкова передумова та умова якісного стрибка”. І далі: “Криза – руйнівник, але вона і творець”.

На думку українського науковця професора Чернявського А.Д., кризові явища і ситуації можуть бути найбільш повно класифіковані за ознаками, наведеними в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Класифікація кризових явищ і ситуацій

Класифікаційна ознака	Вид кризової ситуації і явища
1. Приналежність до країни функціонування суб’єкта управління	– зовнішні, за межами країни; – внутрішні, в межах країни
2. Рівень виникнення	– суб’єкта управління (мікрорівень); – галузеві (групові); – міжгалузеві; – регіональні; – державні; – світові (глобальні)
3. Сфера походження	– соціально-політичні;– адміністративно-законодавчі; – виробничі;– комерційні;– фінансові;– природно-екологічні;– демографічні;– геополітичні
4. Причини виникнення	– невизначеність майбутнього;– нестача інформації; – особистісні (суб’єктивні)
5. Ступінь системності	– системні; – несистемні (унікальні)
6. Можливість прогнозування	– прогнозовані;– частково не прогнозовані
7. Ступінь реалізації	– що реалізувалися;– що не реалізувалися
8. Адекватність часу ухвалення рішення з антикризового управління	– стратегія управління вироблена заздалегідь; – приймаються поточні рішення з антикризового управління
9. Вплив на діяльність суб’єкта управління	– руйнують суб’єкт управління; – частково руйнують систему управління; – не впливають на суб’єкт управління

Кризові ситуації і явища можуть поширюватися на різних рівнях: особи, групи, підприємства, організації, фірми, галузі, регіону, держави, групи держав. Криза являє собою ситуативну характеристику функціонування будь-якого суб’єкта, що є наслідком невизначеності в його зовнішньому і внутрішньому середовищі. У найбільш загальному вигляді кризові ситуації, основними джерелами яких виступають зовнішні та внутрішні фактори, класифікуються за наступними основними причинами виникнення:

– раптово відбулися непередбачені події в зовнішньому середовищі (зміна політичної ситуації, податкового законодавства, коливання валютного курсу тощо);

– зміна відносин суб’єкта управління з його контрагентами (замовниками постачальниками, субпідрядниками та ін.);

– зміна усередині суб’єкта управління (організаційної структури управління, зміни кадрового складу тощо.);

– зміни, що відбуваються внаслідок науково-технічного прогресу, результатом чого є формування нових підходів, поглядів і орієнтирів.

За І. Ансоффом кризові явища на підприємствах можна класи-фікувати наступним чином: локальна криза; стратегічна криза; криза як банкрутство.

Німецькі вчені розрізнюють такі форми криз: стратегічна – стосується всіх сфер економіки; “криза успіху” – виникнення збитків організації в зв’язку з недостатністю менеджменту; неплатоспроможності (ліквідності) – організація нездатна погасити свої борги.

З точки зору російського вченого Ю.В. Яковця кризи слід класифікувати за наступними ознаками: за об’єктами; тривалістю та глибиною і територіальні.

Поняття “криза” найтіснішим чином пов’язане і з поняттям “ризик”, що тією чи іншою мірою впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення.

Таким чином, виникає циклічна тенденція розвитку, що відбиває періодичне настання криз. Кризи не обов’язково є руйнівними, вони можуть протікати з визначеним ступенем гостроти, а їхнє настання викликається не тільки суб’єктивними, але й об’єктивними причинами, самою природою соціально-економічної системи.

Наведемо ще одне узагальнююче визначення кризи.

Криза – це крайнє загострення протиріч у соціально-еконо­мічній системі (організації), що загрожує її життєздатності у навколиш­ньому середовищі.

Причини виникнення та наслідки кризи

Загальні причини кризи поділяються на об’єктивні, пов’язані з циклічними потребами модернізації і реструктуризації підприємств, а також з несприятливими впливами зовнішнього середовища, інших організацій, і суб’єктивні, що відображають помилки і волюнтаризм в управлінні. Причини криз можуть мати як природний характер, пов’я­заний з кліматичними явищами (землетрусами, повенями тощо), так і техногенний, пов’язаний з діяльністю людини.

Причини кризи можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Зовнішні – пов’язані з тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в країні. Внутрішні – ризикованість стратегії маркетингу, внутрішні конфлікти, недоліки в організації виробництва, недосконалість управління.

У розумінні кризи велике значення мають не тільки її причини, але й різноманітні наслідки: можливе відновлення організації чи її руйнування, оздоровлення чи виникнення нової кризи.

Наслідки кризи (рис. 1.1) можуть привести до різких змін або м’якого, тривалого і послідовного виходу. Вони можуть носити як позитивний, так і негативний характер як для самої організації, так і для навколишніх. Тому керівництву необхідно вкрай відповідально підходити до прийняття рішень антикризового характеру.

Рис. 1.1 – Можливі наслідки криз

Різні наслідки кризи визначаються не тільки її характером, але й антикризовим управлінням, яке може або пом’якшувати кризу, або загострювати її. Можливості управління в цьому відношенні залежать від мети, професіоналізму, мистецтва управління, характеру мотивації, розуміння причин і наслідків, відповідальності.