Нормативно-правова база, яку використовують при складанні схем землеустрою

Нормативно-правовою базою, яку використовують при складанні схем землеустрою, є земельне, природоохоронне та інше законодав­ство України і постанови Кабінету Міністрів України, регіональні цільові програми, відомчі нормативні акти, рішення органів дер­жавної влади й органів місцевого самоврядування, пов'язані з ра­ціональним використанням і охороною земель.

При складанні схеми землеустрою слід керуватися нормативно-правовими актами, перелік яких наведено у збірниках законодав­чих та нормативно-правових актів із питань земельних відносин, землеустрою, земельного кадастру, охорони земель.

До основних нормативно-правових актів належать:

1. Земельний кодекс України;

2. Закон України «Про землеустрій»;

3. Закон України «Про охорону земель»;

4. Закон України «Про природно-заповідний фонд України»;

5. Закон України «Про екологічну мережу України»;

6. Закон України «Про планування і забудову територій»;

7. Закон України «Про оренду землі».

 

 

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

У даному розділі висвітлено теоретичні основи землеустрою територіальних утворень, а саме представлено землеустрій як основу еколого-економічного і соціального землекористування, з’ясовано геодезичне забезпечення еколого-економічних проектів та нормативно-правове забезпечення землеустрою.

Права, надані громадянам, що мають у власності землю, можуть призвести до подальшого надмірного використання природних та економічних властивостей землі. Тому законодавством передбачена система обмежень, зокрема система державного стимулювання раціонального землекористування. Ці заходи мають сприяти формуванню естетично привабливості ділянки, підвищенню цінності землі, збільшенню її товарного обігу вринковому середовищі та наповненню місцевих бюджетів.

Необхідні обґрунтовані науково-практичні розробки з удосконалення системи сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань, підвищення родючості грунту, впорядкування використання кожної ділянки, оскільки від інтенсивності використання залежить подальший розвиток агропромислового комплексу і добробут жителів

Проведення внутрішньогосподарського землеустрою території (складання проектів розпланування сільських населених пунктів, гідромеліоративні заходи гідротехнічні споруди, а саме: водозатримуючі й водовідводні вали, водозбірні споруди, ставки, терасування схилів) вимагає створення планової основи.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень розробляються на підставі затверджених загальнодержавних і регіональних програм викорис­тання та охорони земель.

 

 

РОЗДІЛ 2 ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ СХЕМИ ЗЕМЛЕУСТРОЮ АДМИНІСТРАТИВНОГО РАЙОНУ.

2.1.Загальні положення

Складання схеми землеустрою адміністративного району перед­бачає:

- проведення підготовчих робіт;

- еколого-ландшафтне та інше районування, агроекологічне оці­нювання земель і агроекологічне зонування території;

- розроблення пропозицій щодо удосконалення використання
земель та їх охорони на перспективу;

- оформлення документації схеми землеустрою;

- узгодження і затвердження схеми землеустрою;

- виготовлення і видачу матеріалів схеми землеустрою замовникові.

Склад і зміст схеми землеустрою, ступінь деталізації розгляну­тих питань визначаються технічним завданням, обліком конкрет­них природних, економічних і соціальних умов, характером роз­в'язуваних завдань. При цьому доцільно враховувати певні вимоги до встановлення складу і змісту робіт.

Оскільки схема землеустрою адміністративно-територіального утворення є техніко-економічною основою для розроблення і здійснення системи заходів щодо організації території, меліорації земель, захисту земель від різних негативних впливів, удоско­налення розміщення інфраструктури та інших виробничих і со­ціальних об'єктів на рівні відповідних проектів, першочергового значення набуває комплексність, взаємопов'язаність і обґрунтова­ність рішень, які передбачаються схемою та відповідають цим вимогам.

Аналіз стану розроблення схем землеустрою адміністративних районів показує, що неповне врахування або ігнорування зазначе­них чинників призводить до необґрунтованої необхідності самостій­ного розроблення на рівні адміністративного району окремих пи­тань (складання схем протиерозійних заходів, розміщення тварин­ницьких комплексів, рекультивації земель, розміщення шляхової мережі, використання кормових угідь тощо).

Склад розв'язуваних завдань і ступінь деталізації їх розроблення можуть бути різними, але їх слід опрацьовувати тим більше, чим вища перспективна насиченість території інженерними елементами виробничої й соціальної інфраструктури і чим більше економічних можливостей для реалізації заходів.

Зважаючи на це, схема землеустрою району має не тільки визна­чати технічно обґрунтоване і взаємопов'язане з організацією тери­торії та виробництва розміщення об'єктів меліорації, ферм, доріг та інших комунікацій, а й обґрунтовувати їх економічну цілеспрямо­ваність і можливість виконання технічних вимог під час здійснення зазначених заходів.

Наприклад, у районах, в яких передбачається виконання знач­них обсягів меліоративних робіт, пов'язаних з осушенням перезво­ложених земель і великою контурністю угідь, розміщення мережі водовідвідних каналів, шляхової мережі має бути взаємопов'язане і узгоджене з розміщенням елементів територіального устрою угідь. Аналогічним чином потрібно розв'язувати питання організації во­докористування і розміщення обслуговуючої іригаційної мережі в районах зрошуваного землеробства, розміщення протиерозійних рубежів у районах розвиненої ерозії ґрунтів тощо.

При цьому правильне і узгоджене вирішення цих завдань можна забезпечити при відповідному розробленні питань з організації угідь у схемі землеустрою району.

Відповідно до сучасних вимог склад і зміст схеми землеустрою адміністративно-територіального утворення мають забезпечувати складання такої документації, яка передбачає детальний розгляд питань, що є складовими проектів територіального і внутрішньогос­подарського землеустрою. До них належать вдосконалення земле­володінь і землекористувань та їх спеціалізації, встановлення між­господарських зв'язків, розміщення виробничих центрів, шляхової і меліоративної мереж, протиерозійних меж трансформації й органі­зації угідь. З огляду на це значною мірою вирішується й урегульо­вується багато інших складових проекту внутрішньогосподарського землеустрою. Оскільки розроблення проектів землеустрою на основі районних схем має стати нормою, проекти повинні бути логічним продовженням й інструментом реалізації схеми.

Водночас складові проектів, які частково розв'язуються в схемі зем­леустрою району, в проектах мають бути, але вже як результат розро­блення в схемі за необхідних уточнень і відповідної деталізації,

Такий підхід до розроблення схеми повинен відобразитися в тех­нічному завданні, а також враховуватися під час проведення підго­товчих робіт і розроблення проектних пропозицій.

 

2.2.Підготовчі роботи

Підготовчі роботи при складанні схеми землеустрою поділяють на камеральні і польові.

Камеральні підготовчі роботи охоплюють землевпорядні дії зі збирання, вивчення, систематизації, аналізу й оцінювання відомос­тей і матеріалів, що дає змогу комплексно охарактеризувати всю територію адміністративного району й окремих його частин, оцінити його ресурсний потенціал та умови господарювання, обґрунтувати перспективні напрями з удосконалення організації використання земель та їх охорони, розвитку землекористування й економіки. У цілому під час проведення підготовчих робіт можна виокремити по­дальші дії зі збирання, аналізу й оцінювання матеріалів, зокрема:

а) загальні дані про район і його соціальні та економічні умови;

б) природні умови;

в) земельно-ресурсний потенціал.

Якщо потрібно уточнити наявні дані, отримані в порядку прове­дення камеральних підготовчих робіт, а також одержати додаткові дані, то здійснюють польове землевпорядне обстеження.

Польові підготовчі роботи проводять, як правило, у порядку від­новного обстеження території району або окремих його частин з ме­тою одержання потрібної додаткової інформації.

Під час польового обстеження насамперед слід одержати інфор­мацію про:

- ступінь інтенсивності розвитку ерозійних та інших негативних
процесів деградації;

- стан виробничих центрів сільськогосподарських підприємств;

- наявність земель, забруднених хімічними, радіоактивними та
іншими речовинами, джерела забруднення, що розміщуються на
території району і прилеглих територіях, місця складання забруднювальних речовин, ареали забруднення;

- стан меліоративної мережі і меліорованих земель;

- культуртехнічний стан земель, запланованих для поліпшення;

- склад гідротехнічних протиерозійних споруд, які передбача­ється розглянути в схемі землеустрою;

- наявність, розміщення і параметри різних режимоутворювальних об'єктів.

при цьому потрібно дотримуватися таких основних рекомендацій:

- таблиці складаються в розрізі категорій земель, а також з ви­
діленням за формами власності; статистичні показники відображають за підсумками року, що передує року складання схеми земле­устрою;

- якщо потрібно відобразити явища і процеси в динаміці, то зби­рання і аналіз інформації, оцінювання результатів проводять, як
правило, за б - 7 років. Аналізовані терміни, склад таблиць визначають, ураховуючи конкретні природні, економічні, соціальні умо­ви, характер й особливості розвитку тих або інших процесів. В окремих випадках залежно від наявності даних форми таблиць можна доповнювати й уточнювати за змістом;

- показники стану й ефективності сільськогосподарського вироб­ництва доцільно відображати по групах суб'єктів господарювання та
за приналежністю їх до форм власності;

таблиці, що відображають інформацію, отриману в районних
чи обласних організаціях або в окремих підприємствах, підписують
їх представники. Таблиці, отримані в результаті розрахунків, групування в процесі проектування, підписують виконавці робіт

2.3.Відомості про район і його соціально-економічні умови

При збиранні загальних даних про район і його соціально-економічні умови враховують:

- місце розташування адміністративного району в системі адмі­ністративно-територіального устрою та системі природно-сільсько­господарського районування; розміри його території, наявність земель, які використовуються поза межами району;

- наявність і особливості функціонування підприємств лісового господарства, промисловості, транспорту, зв'язку, інших об'єктів спеціального призначення, особливо охоронних об'єктів, у тому числі й державної та комунальної власності;

- наявність і місце розташування сільськогосподарських підприємств, підприємств агросервісу та ринків збуту сільськогосподарської продукції;

- систему розселення, наявність міст і сільських поселень, їхнє розміщення, функції і роль у соціальній і господарсько-економічній сферах району, особливості організації місцевого самоврядування;

- кількість і склад населення, у тому числі працездатного, з них зайнятого в сільському господарстві, характер міграційних процесів, демографічної ситуації;

- транспортні зв'язки, стан шляхової міжпоселенської мережі, енерго- і теплопостачання, інших елементів соціальної та інженерної інфраструктури.

2.4.Природні умови

При збиранні даних про природні умови району враховують ма­теріали, іцо характеризують клімат, геологічну будівлю території, гідрогеологію, гідрографію, рельєф, грунти, рослинність, корисні копалини, екологічну обстановку та ін. Установлюють приуроче­ність району до природно-сільськогосподарської зони (гірської обла­сті) і провінції (гірської провінції).

Показники і відомості агрокліматичної характеристики вибира­ють за даними довідника про клімат України і найближчої метео­рологічної станції (вказують назву станції та її місцезнаходження, віддаленість від району).

За наявності кількох найближчих метеостанцій дані наводять по зонах.

При цьому відображають такі показники:

- основні кліматичні особливості адміністративного району;

- характеристику термічного режиму;

- вологозабезпеченість вегетаційного і зимового періодів;

- характеристику вітрового режиму.

Зазначають коефіцієнт зволоження, відносну й абсолютну воло­гість повітря і дефіцит вологості по декадах, місяцях (середньо-багатолітні).

Характеризуються несприятливі явища погоди, зокрема дані про частоту, тривалість тощо несприятливих явищ погоди, у вегетацій­ний і зимовий періоди. До несприятливих агрокліматичних явищ погоди належать посухи, суховії, курні бурі, заморозки, морози, а також град, сильні вітри, заметілі і зливи. Можливість несприятли­вих явищ погоди на території району, господарств або їхніх груп установлюють за даними найближчої метеостанції.

За результатами збирання, аналізу й оцінювання даних визна­чають відмітні ознаки агрокліматичних характеристик по господар­ствах або їхніх групах, роблять загальні висновки про агрокліматичні ресурси стосовно ведучих сільськогосподарських культур, а також наводять збитки, заподіяні несприятливими кліматичними умовами господарській діяльності й економіці району.

Характеризуючи рельєф, ураховують: геоморфологічне району­вання території (характеристику рельєфу подають у межах геомор­фологічного району); тип рельєфу території (одноманітно повторю­ваних характерних поєднань тих чи інших простих форм макроре­льєфу, наприклад рівнинний, широкохвилястий, горбкуватий тощо, у разі розмаїтості — її окремих ділянок); характеристику простих форм (основних елементів) макрорельєфу і мезорельєфу — вододі­лів, заплав, терас, схилів, експозиції і довжини та ін.; розчленова­ність території яружною і балковою мережею — загальну довжину ярів і балок (у кілометрах). Наводять короткий опис процесів утво­рення ярів, глибину місцевих базисів ерозії, глибину ярів і її збіль­шення у метрах за рік, інтенсивність делювіальних процесів, задернованість схилів балок, використання прибалкових схилів (посіви сільськогосподарських культур, пасовища та ін.). Вказують вплив рельєфу на розвиток процесів ерозії, механізований обробіток посі­вів, догляд за культурами, збирання врожаю тощо, зв'язок мезоре­льєфу і мікрорельєфу з формуванням ґрунтового покриву.

Характеристику особливостей рельєфу наводять у цілому по ра­йону, господарствах або групах господарств.

Гідрографія і гідрологія характеризуються розміщенням гідро­графічної мережі (рік, озер, ставків) у цілому по району, господарст­вах або групах господарств, її зв'язком з основними геоморфологіч­ними елементами території і впливом на поверхневий стік і ґрунтові води. При цьому встановлюють:

- розміщення і режим споживання водних джерел;

- водний баланс (опади, стік, випаровування) по основних ба­сейнах рік, рівень води, максимальну і мінімальну витрату води, кількість донних і зважених наносів, мінливість русла, хімічний склад тощо;

- запаси ґрунтової вологи, її сезонну динаміку, ступінь сприят­ливості для культурної рослинності;

- гідрологічну характеристику озер і ставків (розміри, глибину,
коливання рівнів води, фізичні і хімічні характеристики води);

- господарське використання водних джерел.

Характеризуючи геологію і гідрогеологію, вказують поширення порід по геоморфологічних елементах території району, основні ти­пи пухких порід, їхню потужність, будову, особливості складу, фізико-хімічні властивості, літологію й умови залягання корінних порід, типів їх елювію, вихід на поверхню, фізико-хімічну характеристику корінних порід і їх елювію, позитивні і негативні особливості складу і властивості порід, значення їх у ґрунтоутворенні і родючості ґрун­тів, поверхневі, ґрунтові й підземні води, зв'язок їх з основними гео­морфологічними елементами території, джерела живлення, глиби­ну залягання, режим, хімізм, характер стоку, вплив цих вод на за­солення і заболочування ґрунтів, а також на загальні процеси ґрун­тоутворення і вирощування сільськогосподарських культур, наяв­ність дренажної мережі, її дії на загальний стан території, ресурси підземних вод для зрошення, обводнювання і сільськогосподарського водопостачання.

Ґрунти характеризують за ґрунтоутворювальними породами, генетичним типом, водно-повітряним режимом, кислотністю, ємністю поглинання, насиченістю основами, засоленням, вмістом гумусу і поживних речовин, ступенем схильності до ерозії та до інших негативних впливів. Наводять дані якісного оцінювання земель, класи­фікацію придатності земель, причини негативних природних впли­вів, тенденції їх розвитку, площі, придатні для сільськогосподарсь­кого використання, необхідність проведення меліоративних робіт та їхній склад.

Рослинність характеризується типами рослинних асоціацій, ви­довим складом рослин та їх кормовою цінністю, типами і продук­тивністю природних кормових угідь, сезонністю їх використання, наявністю лікарських рослин і рослин, які підлягають охороні, лісистістю району й окремих його зон складом лісових порід, станом лісового фонду.

Установлюють наявність і розміщення запасів місцевих добрив, меліорованих і будівельних матеріалів (низинний торф, крейда, ва­пно, мергель, гіпс, торф, гравій, пісок тощо), оцінюють їх потенційні запаси.

На підставі аналізу й оцінювання природних особливостей.тери­торії адміністративного району за переліченими умовами розроб­ляють відповідні карти і картограми (ґрунтів, рослинності, схильно­сті до негативних процесів, розподілу корисних копалин, кліматограми).

 

2.5.Земельно -ресурсний потенціал району

При збиранні інформації, яка характеризує земельно-ресурсний потенціал адміністративного району, отримують потрібну інформа­цію, аналізують її й оцінюють використання земельних ресурсів ра­йону з таких позицій;

1. про рівень вивченості стану земель району;

2. про наявність і розподіл земель за категоріями, формами вла­сності й угіддями;

3. про наявність і правовий статус земель підприємств, організа­цій, громадян (колективів громадян), що виробляють сільськогосподарську продукцію;

4. про наявність і розподіл земель міст і сільських поселень;

5. про якісну характеристику земель району (стан меліорованих
земель — зрошення, осушення, характеристика земель сільськогос­подарського призначення і фонду перерозподілу земель за ознака­ми, що впливають на родючість, рекультивація земель, зняття ви­користання родючого шару ґрунту, характеристика сіножатей і па­совищ за їх культуртехнічним станом, агроекологічна класифікація земель);

6) про зміни у складі площ сільськогосподарських угідь, які ви­користовують сільськогосподарські підприємства, фермерські госпо­дарства й громадяни, які виробляють сільськогосподарську продукцію, про зміни в складі всіх земель, зміни площ за категоріями зе­мель, у відведеннях земель для державних і суспільних потреб;

7) про стан й оцінювання використання земель району по галу­зях, землекористувачах і землевласниках;

8) про підсумки здійснення земельної реформи і розвитку земельних відносин тощо.

Збираючи дані, які характеризують земельно-ресурсний потенці­ал району, використовують інформацію державної статистичної звіт­ності за формами 6-зем і 2-зем, затвердженими Державним коміте­том статистики України, інформацію, підготовлену на підставі до­кументів Земельного кадастру України, матеріали з вивчення стану земель (геодезичні і картографічні роботи, ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження і вишукування, оцінювання якості земель, інвен­таризація земель), територіального і внутрішньогосподарського зе­млеустрою, матеріали, пов'язані з реалізацією і підсумками здійс­нення земельної реформи і розвитку земельних відносин. За потреби, використовують дані інших галузевих кадастрів, лісовпорядкування, містобудівну й іншу документацію.

Рівень вивченості стану земель району. Оцінюючи рівень вивченості земель району, встановлюють наявність матеріалів гео­дезичних і картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і вишукувань, рік проведення зйомок і обстежень, масш­таб, характер і повноту відображення інформації, у тому числі щодо негативних впливів на землю, ступінь старіння інформації, стан меж землеволодінь і землекористувань, а також матеріалів з інвен­таризації й оцінювання земель, з раніше виконаних робіт у районі (схеми і проекти землеустрою, проекти планування і забудови міст і сільських поселень, схеми і проекти меліорації земель, проекти і схеми територіального землеустрою, проекти внутрішньогосподар­ського землеустрою, схеми і проекти рекультивації і поліпшення земель, схеми і проекти із захисту земель, відновлення і консервації деградованих, забруднених і заражених земель та інші передпроектні й проектні розробки).

За результатами оцінювання рівня вивченості земель встанов­люють доцільність використання тих або інших матеріалів при складанні схеми землеустрою, а також необхідність збирання до­даткових матеріалів або проведення польового землевпорядного обстеження для одержання інформації, якої немає, що характеризує використання земель, їх кількісний і якісний стан й у разі встановлення застарілих матеріалів, які не можуть бути використані при складанні схеми, або повної відсутності визначе­них матеріалів можна додатково проводити обстеження і вишуку­вання як самостійний вид робіт.

Наявність і розподіл земель за категоріями, формами вла­сності й угіддями. Оцінюючи наявність і розподіл земель за кате­горіями, формами власності й угіддями, наводять дані про загальні площі різних категорій земель з виокремленням за складом земель і угіддями, в межах категорії, які перебувають у власності громадян, юридичних осіб, у державній та комунальній власності.

У складі земель, що перебувають у державній і комунальній власності, виділяють площі земель, які надані громадянам в оре­нду, а юридичним особам — у постійне безстрокове користування й оренду.

Відображаючи кількісний склад по кожній категорії земель, за­значають склад і площі всіх угідь, динаміку їх змін, позитивні й не­гативні сторони процесу формування землеволодінь і землекористувань та складу їхніх угідь, причини негативних змін у складі угідь, пропозиції щодо усунення недоліків тощо.

Характеризуючи наявність і розподіл земель району за кате­горіями, формами власності й іншими показниками, наводять також дані про наявність земель, які використовують за межами району.

Значну увагу приділяють землям сільськогосподарського при­значення та особливо охоронних територій.

Наявність і правовий статус земель сільськогосподарсь­ких підприємств, організацій і громадян. При оцінюванні на­явності і правового статусу земель, які використовують сільськогос­подарські підприємства, організації та громадяни наводять інфор­мацію, що відображує в динаміці процеси зміни правового статусу земель, призначених для виробництва сільськогосподарської проду­кції господарськими товариствами, виробничими кооперативами, державними і комунальними підприємствами, іншими сільськогос­подарськими організаціями, селянськими та фермерськими госпо­дарствами, громадянами, що мають особисті підсобні господарства, громадянами і колективами громадян, які займаються садівницт­вом, городництвом, тваринництвом, власниками земельних часток. Подають також інформацію про наявність і зміни в складі й струк­турі земель сільськогосподарських організацій, селянських та фер­мерських господарств і громадян, які виробляють сільськогосподар­ську продукцію.

Ця інформація має дати відповідь на запитання: чиї землі й у якому розмірі використовують ці категорії землевласників і земле­користувачів, ті, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, у державній і комунальній власності. На основі цієї інформа­ції роблять висновки про те, як це впливає на господарську діяль­ність, про доцільність формування в перспективі тих або інших господарських структур, удосконалення землеволодінь і землекористувань.

Сільськогосподарське виробництво у більшості адміністративних районів е провідною галуззю економіки. Тому дуже важливим е об'єктивний аналіз і оцінювання інформації про наявність та зміни в складі і структурі земель сільськогосподарських підприємств, се­лянських і фермерських господарств, а також громадян, що вироб­ляють сільськогосподарську продукцію.

У текстовій частині цього розділу слід показати, як змінилися склад і співвідношення угідь за аналізований період, виділивши особливо меліоровані землі, динаміку відведення земель сільського­сподарського призначення для різних цілей, оцінити наслідки від­ведення земель, забезпеченість потреби в землі, вплив змін у складі і структурі угідь на виробничу діяльність і економіку господарств, на стан територіальної організації виробництва, склад і зміст заходів щодо стабілізації землекористування і економіки.

Аналіз і оцінювання можна провести (за потреби) у розрізі госпо­дарств або однорідних груп суб'єктів, які господарюють.

Доцільно відобразити їх продуктивність за виходом продукції, стан угідь корінного поліпшення, способи використання, проведені заходи щодо поліпшення тощо.

Оцінюючи земельно-ресурсний потенціал, потрібно також одержати і проаналізувати інформацію про порушення і рекуль­тивацію земель, зняття і використання родючого шару ґрунту. При цьому вказують площі порушених і рекультивованих земель, на­приклад, при розробленні корисних копалин, торфорозробках, бу­дівництві.

Наявність і розподіл земель у межах населених пунктів. При оцінюванні наявності й розподілу земель міст і сільських посе­лень наводять інформацію про наявність і розподіл земель у межах населених пунктів за складом земель, формами власності.

Під час аналізу й оцінювання інформації найбільшу увагу при­діляють сільським поселенням, наявності в них земель сільськогос­подарського використання, земель, не задіяних у містобудівній та іншій діяльності, забезпеченості громадян земельними ділянками для ведення особистого підсобного господарства, необхідності їх розширення, у тому числі за рахунок земельних часток, наявності й використання земель, переданих у комунальну власність, забезпе­ченості пасовищами худоби громадян тощо.

Наявність і використання земель сільських поселень слід роз­глядати в сукупності з їх розподілом за формами власності. За по­треби при складанні схеми розглядають пропозиції щодо доцільного Перерозподілу земель, які перебувають у державній і комунальній власності.

Якісна характеристика земельних ресурсів району передбачає:

1. оцінювання земель за їх придатністю для різного цільового
використання;

2. оцінювання стану зрошуваних і осушених земель;

характеристику сільськогосподарських угідь на землях сільськогосподарського призначення і фонду перерозподілу за ознаками,
що впливають на родючість;

3. характеристику сіножатей і пасовищ за їх культуртехнічним
станом;

4. характеристику стану деградованих земель і ландшафтів.

Крім того, доцільно відобразити динаміку змін у плащах меліо­рованих земель, фактичне їх використання, можливості й доціль­ність їх відновлення, а також місце розташування земельних ділянок меліорованих земель різної якості.

Характеризуючи землі сільськогосподарського призначення і фонд перерозподілу земель за ознаками, що впливають на родючість, установлюють за видами сільськогосподарських угідь площі земель:

- ерозійна небезпечних, у тому числі сильно- і середньоеродованих;

- дефляційно небезпечних, у тому числі сильно- і середньодефльованих;

- підданих спільно водяній і вітровій ерозіям, у тому числі силі, по середньої перезволожених;

- заболочених, у тому числі сильно- і середньозаболочених;

- засолених, у тому числі сильно-, середньозасолених, солонча­ків, вторинного засолення;

- солонцюватих та із солонцевими комплексами;

- кам'янистих;

- з іншими негативними ознаками.

На планово-картографічних матеріалах установлюють місце роз­ташування земельних ділянок із різними негативними ознаками, порівнюють площі цих земель з обліковими даними.

Аналізуючи якісний стан земель сільськогосподарського призна­чення і фонду перерозподілу земель, зміни в якісній характеристиці земель слід відобразити в динаміці, виявити причини і ступінь не­гативних змін, інтенсивність їх розвитку.

Вивчають заходи, проведені в районі, щодо усунення негативних впливів на землю, їх обсяги, ефективність і доцільність, а також установлюють попередні пропозиції щодо усунення наявних нега­тивних явищ у використанні земель.

Стан і оцінювання використання земель району по галу­зях економіки, землекористувачах і землевласниках. При збиранні даних, що характеризують стан і оцінювання використан­ня земель району по галузях економіки, землекористувачах і земле­власниках, одержують інформацію і аналізують:

- стан використання земель у межах населених пунктів і несільськогосподарських галузях;

- стан використання земель у сільському господарстві;

- стан використання земель підприємствами й організаціями несільськогосподарських галузей.

Аналіз і оцінювання цієї інформації, зроблені висновки е на важливішим у виконанні робіт, пов'язаних із складанням схеми зем­леустрою, оскільки вони є основою для ухвалення рішень з удоско­налення розподілу земель за галузями, удосконалення існуючих і організації нових суб'єктів, що господарюють.

Стан і оцінювання використання земель у сільському гос­подарстві. У більшості адміністративних районів сільськогосподар­ське виробництво є провідною галуззю економіки і, як правило, сільськогосподарські підприємства і селянські та фермерські госпо­дарства займають велику частину території району.

Аналізуючи стан використання земель у сільськогосподарській галузі, потрібно насамперед проаналізувати і оцінити ті зміни, які відбулися останніми роками в цій галузі, стан матеріально-тех­нічної бази і забезпечення земельними, трудовими та іншими ре­сурсами сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств.

При цьому доцільно розглянути стан використання земель у:

- сільськогосподарських підприємствах;

- фермерський господарствах;

- підсобних сільських господарствах підприємств і організацій;

- особистих сільських господарствах;

- колективах садівників, городників та ін.

Рівень використання земель за всіма формами господарювання аналізують на основі показників ефективності основних галузей сільськогосподарського виробництва рослинництва і тваринництва. За галузями рослинництва аналізують такі показники:

- вартість валової і товарної продукції;

- структуру сільськогосподарських угідь і посівних площ;

- урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність природних кормових угідь;

- технічну і технологічну оснащеність галузей рослинництва;

- ефективність виробничих витрат;

- рентабельність галузей і видів продукції.

Основне завдання комплексного аналізу галузей рослинництва полягає в забезпеченні гармонійного взаємозв'язку між продуктив­ним потенціалом землі, способами його господарського використання і кінцевими соціально-економічними й екологічними результа­тами виробничої діяльності. Тому особливу увагу при аналізі галузі рослинництва слід звернути на відповідність посівних площ і площі ріллі, обґрунтування причин розбіжностей цих показників, підго­товку пропозицій щодо найбільш повного і раціонального викорис­тання продуктивних земель.

Доцільно також порівняти показники структури посівних площ, розміщення і врожайність сільськогосподарських культур із резуль­татами агроекологічного оцінювання земель і розподілу земель за класами придатності та дійти певних висновків за результатами цих порівнянь.

Стан галузей тваринництва характеризують такі показники:

- загальне поголів'я, види худоби і птиці;

- продуктивність тварин;

- забезпеченість тварин кормами власного виробництва;

- забезпеченість поголів'я приміщеннями та їх стан;

- рівень механізації основних виробничих процесів;

- вартість валової і товарної продукції;

- наявність основних фондів тваринництва;

- витрати пращ і собівартість продукції, чистий дохід і рентабельність основних галузей і видів продукції.

2.6. Розроблення пропозицій щодо вдосконалення розподілу й організації раціонального використання земель

Розроблення пропозицій щодо удосконалення розподілу й орга­нізації раціонального використання земель району має передбачати розв'язання таких основних питань:

1. удосконалення міжгалузевого розподілу земель на перспективу;

2. удосконалення системи землеволодінь і землекористувань району;

3. удосконалення організації раціонального використання зе­мель, наданих для несільськогосподарських потреб.