Соціологія, як і більшість наук, вийшла з філософії і тому зв'язок між ними, особливо з соціальною філософією, є органічним. Але вони не переплітаються, бо якщо філософія вивчає сутність людини, особистості, то соціологія - особистість як соціальний тип. Вона виходить з того, що людина представлена в її взаємозв'язках з іншими людьми. Соціальна філософія розглядає суспільство як феномен і місце цього феномену серед природного. Предметом вивчення філософії є суспільне життя з точки зору світоглядних проблем, а соціології - суспільне життя як відносини між індивідами та їх групами, тобто процес функціонування. Якщо предметом загальної філософії є взаємодія людини зі світом, то соціології - людини з людиною.
Соціологія пов'язана і з психологією, без якої неможливо вивчати людські стосунки. Зв'язок з історичною наукою є особливим, бо обидві ці науки цікавляться усіма сферами діяльності суспільства. Але вони відрізняються у підходах до вивчення одних і тих самих об'єктів, процесів, подій. Якщо для історика важлива послідовність конкретних подій з усіма подробицями, то соціолога, перш за все, цікавить ця подія як певний тип людської поведінки. Тому багато хто з соціологів називав соціологію «генералізуючою наукою», а історію - «індивідуалізуючою».
Можна і далі перераховувати науки, з якими пов'язана соціологія (політологія, статистика, економіка, правознавство тощо). Цей зв'язок призводить до подальшого розгалуження соціології і, відповідно, до появи міжгалузевих дисциплін, яким відповідають дослідження міждисциплінарного рівня. У прогнозах на майбутнє відмічають зростання таких зв'язків соціології. Виникає питання: а чи не розчиниться загальна соціологія в інших науках завдяки такому розгалуженню і чи не зникне таким чином загальна соціологія? П.Сорокін вважав, що таке розгалуження призводить не до зникнення і розчинення соціології в інших науках, а до її збагачення, завдяки отриманню новішої і детальнішої інформації про суспільство. Соціологія не зникне саме тому, що у будь-якому своєму відгалуженні зберігатиметься основний її предмет - соціальні відносини. Кожна галузь досліджує соціальні відносини у своїй сфері: економічній, політичній, духовній, а загальна соціологія синтезує ці дані, підсумовуючи їх, щоб виявити найголовніші закономірності розвитку і функціонування суспільства взагалі.
Звичайно, не можна відкидати можливість, що у майбутньому, з розвитком науки, певна гілка соціології може перетворитися в окрему науку зі своїм конкретним предметом вивчення. Це цілком природний процес. Але таке відокремлення буде означати не зникнення соціології як науки, а лише перехід її на інший рівень, як це сталося, наприклад, у фізиці, де теоретична фізика існує поруч з експериментальною.
Сучасний англійський соціолог, професор Кембріджського університету Е. Гідденс висунув дев'ять тез щодо майбутнього соціології. На його думку, у майбутньому в соціології будуть відбуватися такі процеси:
- поглиблення аналізу культури людства. Тобто людство поступово відійде від генералізуючого економічного детермінізму;
- оскільки тенденція відокремлення і функціонування національних держав залишиться, вивчення їх як основного втілення суспільства буде одним з головних завдань соціології;
- зі зростанням міжнародного поділу праці соціологія більше уваги буде приділяти вивченню світової системи (проблеми влади, міжнародного порядку тощо);
- збільшення зв'язків соціології з іншими науками, в тому числі «розмивання традиційних кордонів» між різними гуманітарними науками;
- посилення зв'язку соціології з політикою. На дані соціології у своїй діяльності будуть орієнтуватися державні діячі та політики;
- зі зростанням будь-яких громадських рухів (політичних, екологічних, релігійних тощо) соціологія повинна буде більше уваги приділяти їх вивченню;
- теорія у науці буде тісніше переплітатися з практикою, взаємозв'язок цих двох напрямів буде постійно посилюватися;
- у соціології, як і в науці взагалі, повинна відбуватися уніфікація теоретичної мови. Це необхідно для того, щоб не виникало непорозумінь між фахівцями;
- у соціології повинна постійно відбуватися внутрішня дискусія як засіб позитивного її розвитку. Тільки свобода мислення і здорова конкуренція думок може бути засобом від застою у науці.
Як бачимо, перераховані вище тези є не тільки прогнозом на майбутнє соціології, а й відображують умови її подальшого існування.
Отже, можна зробити висновок про те, що соціологія не тільки вивчає суспільство, але й впливає на нього завдяки вивченню взаємовідносин між його складовими і виробленням рекомендацій щодо змін в організації цих відносин.
Висновки:
1. Соціологія є сучасна наука про суспільство, соціальну сферу його життєдіяльності, наука про спільності людей, їх соціальні взаємовідносини, які безпосередньо впливають на особистість, її соціалізацію.
2. Об’єктом соціології є суспільство як цілісна соціальна система, вся сукупність соціальних зв’язків і соціальних відносин. Предметом соціології є соціальне життя суспільства, закони і закономірності функціонування і розвитку суспільства, соціальних суб’єктів.
3. Складовими структури соціологічного знання є теоретична, фундаментальна, прикладна та емпирічна соціологія. В структурі соціології виділяють мікросоціологію, мезосоціологію та мікросоціологію.
4. Функції соціології визначаються її завданнями перед суспільством. Найголовнішими функціями соціології є пізнавальна, прогностична, виховна, інструментальна, ідеологічна, гуманістична, соціального управління, практична, інформаційна.
5. Соціологія активно співпрацює і взаємодіє з такими суспільними науками, як соціальна філософія, історія, правознавство, політологія, соціальна психологія.
Питання для роздумів
1. Що таке «соціальне» у широкому і вузькому розумінні цього слова?
2. Як можна визначити предмет соціології? Які існують погляди на поняття «об'єкт» і «предмет» науки?
3. Яке ставлення до науки «соціології» у нашій країні?
4. У чому полягає значення соціології і чому зростає її роль у сучасних умовах?
5. У чому полягає сутність неповних функцій соціології? Чи існує різниця між поняттями «завдання» і «функції» соціології?
6. Чим можна відрізнити поняття «структура» і «система»?
7. Чому соціологія «не розчиняється» і «не змішується» з іншими науками?
Література
1. Борокноев А.О. и др. О предмете социологии как общей науке об обществе //Социологич. исслед. —1991. — №5.
2. Гіденс Е. Соціологія. Пер. з англ., К., 1999.
3. Дюркгейм. 3. Социология, ее предмет, метод, предназпачение. М., 1995.
4. К дискуссии о предмете // Социологические исследования. 1991, № 7, 9, 11.
5. Комаров В. С. Введение в социологию: Учебное пособиє для высших учебных заведений. М., 1994.
6. Маковецький А.М. Соціологія. Чернівці, 2000.
7. Піча В. М. Предмет, структура, функції соціологи. Львів, 1994.
8. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч. посів.. К., 1999.
9. Попова І. М. Соціологія. Пропедевтичний курс. К.,1996.
10. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: Курс лекций.-М., 1995.
11. Рущенко І.П. Соціологія: курс лекцій. X., 1996.
12. Смелзер Н. Социология. Пер. с англ. М., 1994.
13. Современная американская социология. М., 1994.
14. Сорокин П.А. Социология как наука. - М, 1992.
15. Социология: Наука об обществе. Учебное пособие / Под общей редакцией проф. В.П.Андрущенко, проф. Н.П. Горлача. X., 1996.
16. Социология: наука об обществе: Уч. пособие. -Харьков, 1996.
17. Соціологія: курс лекцій /За заг. ред. В.М. Пічі. К., 1996.
18. Соціологія: Матеріали до лекційного курсу / Піча В., Семашко О., Черниш Н. - Київ, 1996.
19. Соціологія: Підручник /За ред. В.Г. Городиненка. К., 2002.
20. Соціологія: терміни, поняття, персоналїї. Навчальний словник-довідник / За заг. ред. В.М. Пічі. К.; Львів, 2002.
21. Тадевосян З.В. Социология.: Уч. пособие. - М., 1995.
22. Тихомирова Є.Б. Основи соціології. К.,1996.
23. Тощенко Ж.Т. Социология. - М., 1994.
24. Фролов С.С. Социология. -М, 1994.
25. Черниш. Н.Й. Соціологія: Курс лекцій. 2-е вид. Львів, 1998.
26. Шапова Л.М. Загальна соціологія. К., 1996.
27. Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. -М., 1969.
28. Энциклопедический социологический словарь. -М, 1995.
29. Ядов В.А. Размышления о предмете социологии //Социологические исследования. 1990, №2.
30. Якуба Е.А. Социология. - Харьков, 1996.
