Негативний вплив шуму на продуктивність праці та здоров'я людини загальновідомий. Під час роботи в шумних умовах продуктивність ручнс^ праці може знизитись до 60%, а кількість помилок, що трапляються при" розрахунках, зростає більше, ніж на 50%. При тривалій роботі в шумних умовах перш за все уражаються нервова та серцевосудинна системи та органи травлення. Зменшується виділення шлункового соку та його кислотність, що сприяє захворюванню гастритом. Необхідність кричати при спілкуванні у виробничих умовах негативно впливає на психіку людини. Вплив шуму на організм людини індивідуальний. У деяких людей погіршення слуху настає через декілька місяців, а у інших воно не настає через декілька років роботи в шумі. Встановлено, що для 30% людей шум є причиною передчасного старіння.
Нормування шумів
В Україні І в міжнародній організації зі стандартизації застосовуєтьс принцип нормування шуму на основі граничних спектрів (граничні допустимих рівнів звукового тиску) в октавних смугах частот. Граничні величини шуму на робочих місцях регламентуються ГОСЇ 12.1.003-86. В ньому закладено принцип встановлення певни параметрів шуму, виходячи з класифікації приміщень за їх використання для трудової діяльності різних видів. Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот т еквівалентні рівні звуку на робочих місцях слід вибирати згідно з табл. 2.8 В нормах передбачаються диференційовані вимоги до допустимії рівнів шуму в приміщеннях різного призначення в залежності від характер праці в них. Шум вважається допустимим, якщо вимірювані рівні звуковоН тиску у всіх октавних смугах частот нормованого діапазону (63—8000 Ft будуть нижчі, ніж значення, котрі визначаються граничним спектром. ] Використовується також принцип нормування, котрий базується на регламентуванні рівня звуку в дБА, котрий вимірюється npj ввімкненні коректованої частотної характеристики А шумоміра В цьоЦ випадку здійснюється інтегральна оцінка всього шуму, на відміну вії спектральної. Нормування рівня звуку в дБА суттєво скорочує об'єм вимірювань і спрощує обробку результатів. Однак цей принцип не дозволяє визначити частотну характеристику необхідного шумоглушіння у випадку перевищення норми. В той же час саме ці дані необхідні при проектуванні заходів щодо зниження шуму. Нормування шуму за рівнями звуку в дБА та за граничними спектрами застосовуються для оцінки постійного шуму. Для оцінки непостійних шумів використовується еквівалентний рівень, котрий рівний рівню постійного звуку, широкосмугового, неімпульсного шуму, котрий справляє такий самий вплив на людину, як і даний непостійний шум. Нормованою характеристикою постійного шуму на робочих місцях є рівньзвукового тиску LB, дБ, в октавних смугах із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц. Для орієнтовної оцінки в якості характеристики постійною широкосмугового шуму на робочих місцях допускається приймат, рівень звуку в дБА, вимірюваний за часовою характеристико! „повільно" шумоміра. Нормованою характеристикою непостійного шуму на робочиї місцях є інтегральний критерій — еквівалентний (за енергією) рівені звуку в дБА. Еквівалентний рівень звуку LAekb в дБА даног< непостійного шуму — рівень звуку постійного широкосмугового шуму котрий має той же самий квадратичний звуковий тиск, що і даниі непостійний шум протягом певного інтервалу часу, що визначаєтьа за формулою:
де PJt) — точне значення середнього квадратичного звукового тиску з врахуванням корекції А шумоміра, Па; Ро — вихідне значення звукового тиску (в повітрі Ро = 2x.lO~s Па); Т — час дії шуму, год.
Еквівалентні рівні звуку непостійного (непереривчастого) шуму в кожній точці при вимірюваннях шумоміром визначають за такою послідовністю:
визначають поправки ALA, дБА, ЛЦ, дБ до значень виміряний рівнів звуку або октавних рівнів звукового тиску в залежності віл тривалості ступенів шуму (табл. 2.9);
— розраховують різниці LA - ALf, L - AL: для кожного ступеня шуму;
— отримані різниці додають згідно з даними, наведеними нижче
Визначений сумарний рівень і буде еквівалентним рівнем звуку або рівнем звукового тиску. ГОСТ 12.1.003-86 не враховує різноманітності трудової діяльності. Найбільш раціонально при встановленні гранично допустимих рівнів шуму виходити з категорій важкості та напруженості праці.
